23. Суб’єкти авторського права та його джерела.

Суб'єктами авторського права є автори творів їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права [12].

Зазначені суб’єкти можна розподілити за наступними групами:

I.       Первинні суб'єкти авторського права в т. ч.:

1)      творці, які володіють усім комплексом виключних майнових та особистих немайнових прав на об'єкти авторського права (автори, співавтори);

2)      автори так званих похідних творів (перекладів, обробок, анотацій, рефератів, резюме, оглядів, аранжировок тощо) та збірників (енциклопедій, антологій, баз даних), якщо здійснені переробка та відбір є результатом творчої інтелектуальної діяльності.

II.      Інші суб'єкти авторського права, які отримали це право за договором або в результаті інших подій (успадкування, виконання службового доручення, ліквідації підприємства тощо).

Одним з основних учасників відносин в галузі авторського права є творець — автор твору. Автор(співавтор) – особа, працею якої було створено твір наукового, мистецького чи художнього характеру.

Презумпцією автора є його зазначення на оригіналі чи копії твору. Якщо ж інші особи заявляють претензії на авторство, то для відновлення їхніх прав їм необхідно надати відповідні необхідні докази.

Авторів, які створили складений твір називають укладачами, авторів перекладів — перекладачами.

Інститут авторського права також передбачає співавторство. Воно зумовлено тим, що твори можуть створюватись не лише однією, а кількома особами, проте має бути відповідність таким вимогам:

—      спільна творча праця;

—      єдність форми та змісту твору або поєднання різних форм з єдиним змістом;

—      добровільна участь кожного зі співавторів;

—      обов'язковий творчий внесок кожного учасника колективу на будь-якій зі стадії створення твору.

При цьому твір може бути цілісним, нероздільним (нероздільне співавторство) або складатись із окремих самостійних частин (роздільне співавторство).

Укладачі (автори складених творів) – особи, яким належить авторське право на здійснені ними в процесі творчої д-сті підбір або розташування матеріалів у збірниках (газети, журнали, бюлетені, збірки наукових праць тощо).

Специфіка:

-                     дотримання авт. Прав творців тих творів, що вкл. в збірку;

-                     володіння особистими немайновими правами стосується тих елементів твору, що є рез-тот їх власної творчої праці;

-                     неможливість перешкоджати іншим особам здійснювати самостійний підбір та розташування тих самих елементів складеного твору.

Перекладачі та автори похідних творів – автори перекладів та творів, які є творчою переробкою вже існуючих творів без заподіяння шкоди охороні останніх (анотацій, адаптацій, обробок фольклору тощо).

Специфіка:

-                     авт право поширюється на створений переклад;

-                     не перешкоджує іншим особам здійснювати власні переклади;

-                     виникає навіть за умови відсутності згоди автора оригіналу на переклад, переробку.

Роботодавці — особи, яким належить виключне право на використання твору, створеного у порядку службового доручення, якщо у договорі з автором не передбачається інше. Незважаючи на те, що роботодавець має право при використанні службового твору вказувати своє ім'я або вимагати такої вказівки, особисті немайнові права зберігаються за автором цього твору.

Суб'єктами авторського права можуть бути неповнолітні та недієздатні особи. Авторське право за цих умов здійснюють від їхнього імені батьки або опікуни.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Успадкування авторських прав здійснюється або згідно із законом, або за заповітом.

Якщо померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторські права припиняються.

Джерела авторського права – це нормативні акти, передусім конституційні та законодавчі, які визначають основні засади авторського права.

Конституція України, конституційні та законодавчі акти,, ЗУ "Про авторське право та суміжні права" та інші закони.

Важливе значення у регулюванні авторських відносин повинні мати типові авторські договори, які затверджуватимуться КМУ або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.

Верховний Суд України

Особливу групу джерел сучасного авторського, права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886 p.), яка нераз доповнювалася і змінювалася; Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952 p.); Римська конвенція з охорони прав артистів-виконавців, виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961 p.); Конвенція, що створює ВОІВ (підписана в Стокгольмі в 1967 p., чинна з 1970 p.); Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971 p.); Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники (1974 p.)1.