Світовий ринок
Розрізняють внутрішній, національний, міжнародний та світовий ринки. Спробуємо з’ясувати, що кожен з них являє.
Внутрішній ринок – сукупність угод купівлі-продажу, в ході яких вітчизняні виробники реалізують товари та послуги в межах даної країни.
Національний ринок включає внутрішній, а також ту частину торгового обороту, що орієнтована на закордон.
Міжнародний ринок – сукупність сегментів національних ринків, орієнтованих на закордон.
Найширшим поняттям є світовий ринок, він охоплює весь торговий оборот країн-членів світового співтовариства.
Світовий ринок – це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на основі міжнародного поділу праці, кооперування та інтеграції виробництва і збуту товарів, послуг.
Внутрішній ринок
Національний
ринок
Міжнародний
ринок
Світовий
ринок
Мал.1. Структура світового ринку
Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах – регіональному (географічному), товарно-галузевому та соціально-економічному.
Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють ринки окремих країн або їх угруповань.
Схема 1. Регіональна структура світового ринку
За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини; розрізняють три провідних групи товарів – готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги.
За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розвиваються (КР) країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістичної орієнтації (КСО).
Схема 2. Соціально-економічна структура світового
ринку.
МЕВ.
МЕВ мають яскраво виражений системний х-р. МЕВ-це с-ма ек. зв’язків з приводу вир-ва, розподілу, обміну і спож-ня, що вийшли за межі нац. кордонів.
Отже, сучасні МЕВ є с-мою ек. звязків, які характеризуються:
1. виходом за межі нац-них госп-в;
2. взаємодією фіз. і юр. осіб, держав і міжнар. орг-цій;
3. визначеністю форм;
4. різними рівнями глибини існ-ня, функц-ня, здійснення.
Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів, метарівень-це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення, мікрорівень-це, відповідно, рівень звязків між фірмами різних країн.
Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.
При цьому виділяють такі 4 рівні:
1) Міжнар. ек. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв’язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.
2) Міжнар. ек. взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу.
3) Міжнар. ек. співробітництво. Це-міцні й тривалі звязки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.
4) Міжн. ек. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з треріми країнами.
Кожен вищий рівень не являє собою щось протилежне до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.
Розглядаючи стр-ру МЕВ, можна виділити також форми МЕВ: ¨міжн. валютні відносини; ¨міжн. фін.-кредитні відносини; ¨міжн. виробниче співробітництво; ¨міжн. науково-техн. співробітництво; ¨міжн. трудові відносини (світ. ринок труд. ресурсів); ¨міжн. торгівля товарами; ¨міжн. торгівля послугами (світ. ринок послуг); ¨міжн. транспортні відносини.
При цьому, слід зазначити що осн. формами МЕВ є : ·міжн. торгівля, ·міжн. рух капіталу, ·міжн. міграція роб. сили.
· Міжн. торгівля є провідною формою МЕВ. Міжн. торгівля являє собою обмін товарами і послугами між державно оформленими нац-ними госп-вами.
· Міжн. рух капіталу-це його переміщення між країнами світу в пошуках більш вигідної сфери прикладення.
· Міжн. міграція роб. сили-це процес її стихійного чи організованого переміщення в межах нац-ного або міжн-ного ринків праці, зумовлений х-ром розвитку ПС і виробничих відносин, дією ек. законів.
Міжн. валютні відносини є специф. формою МЕВ: вони, з одного боку, забезпечують норм. реалізацію інших форм МЕВ, а з іншого боку, мають власні мех-зми саморозвитку.
Характеристика суб’єктів МЕВ.
Суб’єкти МЕВ-це учасники міжн. ек. явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх ек. інтересів.
Класифікувати суб’єктів МЕВ можна по-різному. Напр., можна їх поділяти за критерієм рівнів. Суб’єкти мікрорівня -це п/п-ва, фірми, фермерські госп-ва, окремі особи. На метарівні діють регіони, галузі ек-ки, котрі займаються ЗЕД. Для макрорівня характерні зв’язки між д-вами, між групами держав, між д-вами та міжн. орг-ціями.
Ділять суб’єктів на фіз. і юр. особи.
Фіз. особи-це право- і дієспроможні особи, які у міжн. відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм.
Юр. особи-це орг-ції, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають наступним ознакам, що установлюються законод-вом відповідної країни:
- постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;
- наявність власного майна, відособленого від його учасників;
- право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися обєктами власності;
- право від свого імені бути позивачем у суді й арбітражі;
- самостійна майнова відповідальність.
Юр. особи поділяються на юр. особи публ. права та юр. особи приватн. права.
Суб’єктами публ. права вважаються такі особи: ªдержава як скарбниця, як верховна влада; ªпідрозділи держ. апарату й держ.-територіальних обєднань; ªсусп.-політ. угрупування й орг-ції держ. значення.
Суб’єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юр. осіб приватн. права: ¨тов-ва з необмеж. відп-стю; ¨тов-ва з обмеж. відп-стю; ¨АО; ¨командитні тов-ва; ¨одноосібні п/п-ва.
Суб’єктами МЕВ виступають різні об’єднання: фіз. осіб; юр. осіб; фіз. і юр. осіб.
Особливою є участь у МЕВ такого їх суб’єкта як держава. Держава-це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй тер-рії та незалежністю по відношенню до інших держав.
Як суб’єкт МЕВ держава виконує подвійну функцію:
1) вона через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнар. операцій;
2) через нормативно-законодавче регул-ня, розвиток інфрастр-ри держава може сприяти (або заважати) міжнар. д-сті інш. субєктів.
Міжнар. орг-ції беруть участь в МЕВ в залежності від їх цілей, завдань тощо. МО поділяються:
Þза юр. природою: міжурядові, позаурядові;
Þза складом учасників: універсальні, регіональні;
Þза масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції;
Þза х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;
Þза терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.
Гол. суб’єктами МЕВ на сьогодні є міжнар. п/п-ва або корпорації, серед яких виділяють багатонац-ні та ТН корпорації.
Принципи МЕВ і політ серед-ще їх реалізації.
Розглядаючи усю сук-сть принципів розвитку МЕВ, доцільно розділяти їх на 2 групи: загальні і специфічні.
Заг. принципи розвитку МЕВ:
1. Еволюційність міжнар. ек. процесів, без силового навязування співробітництва, без підштовхування до цього.
2. Системність розвитку МЕВ, тобто комплексний розвиток с-ми МЕВ, рівномірний розвиток усіх її взаємодіючих елементів і звязків.
3. Еквівалентність обміну, тобто взаємовигідність ек. звязків для 2-х і більше партнерів.
Деякі автори ще виділяють такі гол. принципи МЕВ як:
- неконфронтаційність МЕВ, тобто розвиток МЕВ на основі компромісних кроків назустріч один одному;
- розвиток МЕВ на наук. грунті, у відп-сті з обєкт. з-нами, на базі наук. досліджень і прогнозів, щоб не допускати дизбалансу світ. ек-ки;
- спільне вирішення глоб. проблем людства.
У суч. міжн. праві діють такі заг. принципи міжн. співроб-ва:
1. принцип суверен. рівності держав;
2. принцип невтручання, що означає заборону прямого чи посередгього втручання з довільних причин у внутрішні та зовнішні політ., ек. та інші справи довільної держави;
3. принцип рівноправності та самовизначення народів;
4. принцип співроб-ва держав для забезпечення міжн. миру і безпеки, розвитку ПС, культури і т. д.;
5. принцип поваги прав людини;
6. принцип добросовісного (сумлінного) виконання міжн. зобовязань.
Специфічні принципи розвитку МЕВ конкретизують зміст заг. приципів.
Основні з них:
· кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політ., соц., ек. й культ. c-ми;
· повинен бути вільний доступ до моря і від нього для країн, що його не мають;
· взаємна і справедлива вигода для співроб-ва;
· надійність і конвертованість валют;
· вчасні міжнар. розрахунки;
· вчасне погашення боргів і справедл-сть при наданні позик;
· підтримка платіжного балансу ;
· повага до права власності та інші.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 Наверх ↑