Торгівля технологіями
Технологія - сукупність знань про
використання або удосконалення машин, устаткування, що забезпечують обробку,
виготовлення, зміну стану, якості і форми сировини, матеріалів або
напівфабрикатів, а також про реалізацію продукції.
Міжнародний технологічний обмін – це сукупність економічних відносин між
іноземними контрагентами з приводу використання результатів науково-технічної
діяльності, що мають наукову і практичну цінність.
Формування світового ринку технологій відбулося в другій половині
50-х – 60-і роки ХХ сторіччя, коли обсяг міжнародних комерційних операцій за
технологіями перевищив масштаби національного обміну. Це дозволило виділити
міжнародний обмін технологіями в окрему форму МЕВ. За даними МВФ кількість
країн, що обмінюються технологіями з 1960 року збільшилося з 22 до 84,
розширився обсяг щорічних ліцензійних операцій, що свідчить про зростаючу
економічну роль цього виду товарів для всіх учасників обміну технологіями. За
деякими оцінками, у розрахунку на одиницю витрат валютний ефект від реалізації
технологічного ресурсу на світовому ринку набагато вище, ніж експорт звичайних
товарів. Технологічний обмін перевищує традиційні світогосподарські потоки
товарів, послуг і капіталів.
Економічна доцільність експорту технології порозумівається тим, що це:
джерело одержання доходів;
форма боротьби за товарний ринок;
спосіб обійти проблеми експорту відповідного товару;
спосіб установлення контролю над закордонною фірмою через такі умови
ліцензійної угоди, як обсяг виробництва, участь у прибутках і т.п.
можливість доступу до іншої технології через «перехресне ліцензування»;
можливість більш ефективного удосконалювання об'єкта ліцензії за участю покупця
і т.д.
Економічна доцільність імпорту технології порозумівається тим, що це:
доступ до нововведень високого технічного рівня;
засіб економії витрат на НДОКР;
засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт;
забезпечення використання національного капіталу і робочої сили;
умова розширення експорту продукції, що випускається по закордонних
технологіях;
гарантія освоєння продукту або процесу за допомогою продавця і т.д.
Основними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси є США,
Японія і країни Західної Європи (зокрема члени ЄС). Однак останнім часом
стрімко збільшується кількість науково-технічних працівників і зміцнюються
позиції в області високих технологій країн, що раніш вважалися країнами
«третього світу».
На промислово розвиті країни приходиться близько 90% світового ринку
технології, у т.ч. більш 60% приходиться на США, Японію, Великобританію,
Німеччину і Францію. Велика частина торгівлі ліцензіями приходиться на наступні
галузі: електротехнічна й електронна промисловість – 19%, загальне
машинобудування – 18%; хімічна промисловість – 17,4%, транспортне
машинобудування – 10,2% всього обсягу комерційних операцій.
Особливості сучасного світового ринку технологій:
5. Світовий ранок технологій сприяє інтелектуалізації світової економіки в цілому.
6. Головними суб'єктами виступають ТНК, у яких відбувається спільне використання результатів НДОКР материнськими і дочірніми компаніями, у результаті чого світовий ринок технологій розвитий краще національного. Близько 2/3 світового технологічного обміну приходиться на внутріфірмовий обмін ТНК. Більш 60% ліцензійних надходжень промислово розвитих країн приходиться на частку внутрікорпораційних надходжень (у США – 80%).
7. Найбільші ТНК зосереджують дослідження у своїх руках, що сприяє монополізації світового ринку технологій (рівень монополістичного контролю 89-90%);
8. Стратегія поводження ТНК на світовому ринку технологій стосовно незалежних фірм і країн визначається життєвим циклом технології:
9. 1 етап – продаж готової
продукції, зробленої за новою технологією;
2 етап – технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі прямих
закордонних інвестицій;
3 етап – чисте ліцензування.
Т.ч., новітні технології в основному використовуються в країні базування, а в
міру їх устарювання передаються у філії і далі продаються за рубіж у виді
ліцензій.
10.Технологічний розрив між різними групами країн, спричиняє багатоступінчасту структуру світового ринку технологій:
11.високі технології
(унікальні, прогресивні) звертаються між промислово розвитими країнами;
низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології промислово
розвитих країн є новими для що розвиваються і були соціалістичних країн.
Технології створювані в розвитих країнах – праце- і ресурсномісткі, але
капіталозаощаджуючі; технології країн, що розвиваються – працезаощаджуючі, але
ресурсо- і капіталомісткі. Т.ч. міжнародна торгівля технологіями на практиці
обмежена розвитком адаптаційних можливостей у їхньому застосуванні в тій або
іншій країні.
12.Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування (Міжнародний кодекс поводження в області передачі технологій), а також міжнародні органи регулювання (Угода всесвітньої торговельної організації по аспектах прав на інтелектуальну власність (ТРИПС), комітет з передачі технології Конференції ООН по торгівлі і розвиткові (ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС), координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада фахівців з безпеки технології (СТЕМ)).
13.У міжнародній
економіці носіями технології можуть виступати такі фактори виробництва:
товар - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;
капітал - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними
капіталомісткими товарами;
праця - у випадку міжнародної міграції висококваліфікованих
науково-технічних кадрів;
земля - у випадку торгівлі природними ресурсами, для розробки яких використане
новітнє науково-технічне досягнення.
У міжнародний технологічний обмін широко залучені всі чотири сфери
людської діяльності: наука, техніка, виробництво і керування,
Будучи обмеженої складової світової економічної інтеграції,
науково-технічне співробітництво має свою специфіку, форми і
методи, обумовлені самою природою науки і техніки.
Сучасні міжнародні науково-технічні зв'язки являють собою комплекс
найрізноманітніших відносин, що виникають як на рівні організацій,
підприємств, об'єднань підприємств, так і на рівні держав і міждержавних
організацій. Вони здобувають різні форми обміну, співробітництва, що
розвиваються, удосконалюються, доповнюють один одного. Обмін
науково-технічними досягненнями може бути як безкоштовним, так і
комерційним.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 Наверх ↑