Сутність вивозу капіталу

Міжнародний рух капіталу є важливою формою сучасних міжнародних економічних відносин. Доповнюючи і опосередковуючи міжнародний рух товарів, міжнародне переміщення капіталу стає визначальним у міжнародній економіці. Темпи зростання прямих іноземних інвестицій випереджають щорічний приріст міжнародного товарообороту.

У теоріях міжнародної торгівлі припускалося, що фактори виробництва володіють лише внутрішньою, а не міжнародною мобільністю, тобто можуть вільно переміщуватися між різними галузями, але не можуть експортуватися та імпортуватися. В реальному житті фактори володіють високою міжнародною мобільністю, причому капітал має більшу міжнародну мобільність порівняно з фактором праця. Причини: а) менші витрати по переміщенню капіталів; б) капітал, так би мовити, менш вибагливий.

Міжнародний рух капіталу – рух фінансових потоків між кредиторами та позичальниками в різних країнах, між власниками та їх фірмами, що знаходяться за кордоном.

Міжнародна міграція капіталу – або фінансова операція (без фізичного переміщення з країни до країни виробничих будівель, споруд, машин та обладнання), або фізичне переміщення машин та обладнання до іншої країни, коли вони є внеском у статутний капітал компанії, що створюється або купується.

Спочатку вивіз капіталу був притаманний лише для невеликої кількості промислово розвинутих країн, які здійснювали експорт капіталу на периферію світового господарства. Сьогодні, в міжнародній економіці, вивіз капіталу є функцією будь-якої економіки, що динамічно розвивається. Капітал вивозять і провідні розвинуті країни, і середньо розвинуті, і ті, що розвиваються, особливо нові індустріальні країни.

Причини вивозу капіталу:

1)                       отримання більшого прибутку за кордоном з причин:

-                                                    наявності в країнах, куди експортується капітал, більш дешевої сировини та робочої сили;

-                                                    більш низького рівня оподаткування;

-                                                    зменшення доходності капіталу внаслідок його  надлишку (перенакопичення) на внутрішньому ринку;

2)                       існування попиту і пропозиції капіталу в різних регіонах світового господарства;

3)                       можливості освоєння місцевих ринків (капітал експортується, щоб прокласти дорогу експорту власних товарів);

4)                       стабільне політичне становище і сприятливий інвестиційний клімат у приймаючій країні;

5)                       більш низькі екологічні стандарти в приймаючій країні порівняно з країною-донором капіталу.

 Особливості сучасної міграції капіталів між країнами:

1)                       на   шляху   міжнародного   руху   капіталів  існують  певні  бар’єри  та обмеження, але їх менше, ніж на шляху переміщення робочої сили;

2)                       капітали у фінансовій формі можуть переміщуватися по світу дуже швидко завдяки сучасним засобам телекомунікацій;

3)                       міжнародний рух капіталів пов’язаний з ризиками (політичний, валютний інформаційний);

4)                       якщо торгівля між країнами зумовлена різницями в забезпеченості факторами виробництва, міжнародний рух капіталу може заміщувати зовнішню торгівлю. Наприклад, країна з надлишковим капіталом може експортувати або капіталоємні товари, або сам капітал. При цьому економічне зростання, що досягається в результаті міжнародного переміщення капіталу, є більшим, ніж те, яке країна могла б отримати в результаті зовнішньої торгівлі;

5)                       якщо торгові партнери приблизно однаково забезпечені факторами виробництва, а зовнішня торгівля між ними пояснюється іншими причинами (ефектом масштабу, схожістю уподобань споживачів тощо), міжнародний рух капіталу буде доповнювати торгівлю. Приклад. Країна експортує капіталомістку продукцію Þ попит на капітал ­ Þ національна процентна ставка ­, коли вона перевищить світову процентну ставку, дана країна з експортеру капіталу перетвориться на його імпортера. Отже, світова торгівля в цьому випадку змінила рівень процентної ставки, сприяючи імпорту капіталу.

 Основні форми міжнародного руху капіталу:

1)                       за функціональним призначенням (позичковий та підприємницький);

2)                       за цільовим призначенням (прямі та портфельні інвестиції);

3)                       за джерелами походження (приватний, державний капітал, капітал міжнародних організацій);

4)                       за строками (коротко-, середньо- та довгостроковий капітал).

З практичної точки зору найбільш важливим є функціональний поділ капіталу на прямі та портфельні інвестиції