Основні форми міжнародних науково-технічних зв’язків

Основними формами науково-технічного співробітництва є:

координація наукових і технічних досліджень:

спільне проведення досліджень;

кооперація  робіт в області наукових і технічних досліджень.

Поряд із  застосуванням  цих основних форм науково-технічне співробітництво здійснюється також через  проведення  наукових  і технічних досліджень за замовленням, надання технічної допомоги і послуг науково-технічного характеру, навчання і стажування фахівців.

Доцільні форми співробітництва  визначаються  в  кожнім конкретному випадку, виходячи з цілей і змісту робіт. По можливості перевагу віддають кооперації,  що забезпечує більш прискорене в  порівнянні з іншими формами співробітництва впровадження й освоєння результатів виконаних у  ході  спільних  робіт досліджень і проектів. Для посилення достоїнств і ослаблення недоліків окремих форм  співробітництва  часто  використовуються  їхні різні сполучення.

Для юридичного оформлення відносин, що  виникають при здійсненні науково-технічного співробітництва, складають:

міжнародні угоди,  предметом  яких  може  бути співробітництво в проведенні наукових і технічних досліджень по обраних проблемах,  створення тимчасового колективу,  спільної лабораторії, міжнародної науково-технічної організації;

цивільно-правові договори або контракти між організаціями різних  країн,  предметом  яких може бути проведення наукових і технічних досліджень на основі  кооперації  або  за замовленням, створення тимчасових колективів або лабораторій,  ліцензійні договори.

Міжнародні комерційні науково-технічні зв'язки

У більшості країн нова технологія  захищається  одним  або декількома правовими інструментами:

1. Патент - свідчення,  видаване  компетентним  урядовим органом  винахідникові і його монопольне право, що засвідчує, на використання цього винаходу.  Термін дії  патенту 15-20 років і тільки на території тієї країни, де він виданий.

2. Ліцензія - дозвіл,  видаваний власником  технології (ліцензіаром),  захищеної або незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцезіату) на використання цієї технології протягом визначеного часу і за визначену плату.

3. Копірайт (право відтворення) - ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео-твору на показ і відтворення своєї роботи.

4. Товарна марка - символ визначеної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і  який не  може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника.

Форми міжнародної передачі технології

Основними формами передачі технології є:

1.                 Патентні угоди – міжнародна торговельна угода, по якій власник патенту уступає свої права на використання винаходу покупцеві патенту.

2.                 Ліцензійні угоди – міжнародна торговельна угода, по якій власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на технологію.

3.                 «Ноу-хау» - надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають зведення технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує визначені переваги (звичайно комерційно коштовні, але не запатентовані  винаходи).

4.                 Інжиніринг – надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і устаткування.

5.                 Франчайзінг - надання прав на використання торговельної марки або фірмової назви,  а також надання послуг  по технічній допомозі, підвищенню кваліфікації робочої сили, організації торгівлі і керуванню.