Прямі іноземні інвестиції

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – створення за кордоном філії національної компанії або купівля контрольного пакету акцій іноземної компанії ПІІ – довгострокові капіталовкладення в приймаючій країні, які дозволяють інвестору брати участь в управлінні і контролювати об’єкт інвестування.

Основні форми прямих іноземних інвестицій:

-                                                                                 створення за кордоном підприємств, в т.ч. дочірніх компаній та філій;

-                                                                                 купівля існуючих підприємств приймаючої країни;

-                                                                                 придбання частки акціонерного капіталу, яка забезпечує контроль з боку інвестора (на сьогодні – 10-25% акціонерного капіталу компанії);

-                                                                                 створення СП;

-                                                                                 спільна розробка природних ресурсів.

До числа прямих інвесторів відносяться також фінансові підприємства (банки, інвестиційні, страхові компанії), які є посередниками на фінансовому ринку і через які здійснюються ПІІ. Придбання контрольних пакетів акцій іноземних банків або фінансових компаній також вважається прямим інвестуванням. Депозити та інші звичайні банківські операції вважаються портфельними інвестиціями.

До складу прямих інвестицій входять:

вкладання компаніями власного капіталу за кордон – формування капіталу філій (підприємства, які повністю належать прямому інвесторові дочірних підприємств, частка акцій головної компанії, в яких більше 50%, асоційованих компаній (в яких інвесторові-нерезиденту належать 25% капіталу і більше);

реінвестування пртбутку – частка іноземного інвестора в прибутках компанії, яка не розділена як дивіденти і не переказана інвесторові, а використана для подальшого збільшення активів компанії;

внутрішньокорпораційний рух капіталу у формі кредитів та позик від материнської компанії до дочірніх, асоційованих компаній та філій.

Проблематика міжнародного руху капіталів та оптимізації національної соціально-економічної сфери з метою максимізації надходження капіталу ззовні та мінімізації його відпливу з країни є однією з найбільш актуальних для сучасної України, як і для інших країн трансформаційного типу.

Несприятлива кон¢юнктура в українській економіці, висока криміногенність у суспільстві є причинами масового нелегального відпливу національного капіталу за кордон, переважно на персональні рахунки в закордонних банках та на купівлю нерухомості за кордон.

За деякими підрахунками, середні щомісячні обсяги нелегального відпливу капіталу з України становлять 300 млн. дол.

У другій половині 90-х років від 213 до 415 світового обсягу прямих іноземних інвестицій припадають на провідні індустріальні держави, 25-30% - на країни, що розвиваються, і 2-5% на постсоціалістичні країни, що здійснюють ринкову трансформацію.

Найбільші країни-інвестори в економіку України (1995 –2000 рр,) млн. дол. США – це: США – 589, 4; Нідерланди – 301,0; Німеччина – 229,5; Велика Британія –243, 4; Росія – 287,69; Республіка Корея – 184,2; Кіпр – 196,72. за 2003 рік найбільше інвестором для України стали Нідерланди.

Найбільше інвестицій в харчову промисловість дає внутрішня торгівля. Для інвесторів вкладення капіталів означає розширення сфери, обсягів господарської діяльності, додаткові можливості отримання прибутку. Згідно з Законом “ Про режим іноземного інвестування” об¢єктами інвестиційної діяльності в Україні є :

новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

цінні папери (акції, облігації та інше);

цільові грошові внески;

науково-технічна продукція та інші об¢єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

До числа іноземгих інвесторів належать такі категорії економічних суб¢єктів:

іноземні юридичні особи;

іноземні фізичні особи;

особи без громадянства;

вітчизняні громадяни, що проживають за рубежем;

іноземні держави;

міжнародні організації.

Для реципієнтів надходження капіталів означає не тільки приплив інвестиційних ресурсів, а й новітніх технологій, методик управління, оволодіння новими інструментами маткетингу.