Торгівля і її вплив на споживачів.

Хоча торгівля є взаємовигідною для обох країн, в межах кожної країни певні групи населення виграють, інші програють.

Розглянемо вплив зовнішньої торгівлі на інтереси споживачів.

Без торгівлі: країна В: Q* = 50 тис. т цукру, P = 200 дол. за 1 т; країна А Q* = 60 тис. т цукру, P = 120 дол. за 1 т.

Купуючи цукор за такими цінами, споживачі отримують певний виграш (надлишок споживача), тобто різниця між максимальною сумою, яку споживачі готові заплатити за цукор, і сумою, яку вони фактично заплатили. На Мал. 7 це площа між кривою попиту і лінією ринкової ціни: для споживачів в країні В він дорівнює площі d , для споживачів в країні А – (g + h + k).

В умовах торгівлі: країна В – імпортер цукру, Р^В ¯ з 200 до 150 дол. за 1 т. Споживання зростає з 50 до 80 тис. т, їх сукупний виграш тепер = a + b + c + d, де a + b + c – чистий виграш від торгівлі.

Країна А – експортер цукру, внутрішня ціна Р^А ­ з 120 до 150 дол. за 1т Þ D^A ¯, споживання також ¯. Надлишок споживача тепер в країні А = лише k, (g + h) – чисті втрати від зовнішньої торгівлі.

Таким чином, в результаті розвитку міжнародної торгівлі споживачі в країні-імпортері виграють, оскільки можуть купити більше продукту, який їм необхідний, за більш низькою ціною. З іншого боку, споживачі в країні-експортері програють, оскільки в результаті зростання ціни вони змушені скорочувати покупки.

Вплив торгівлі на виробників.

Виграш виробника – різниця між виручкою від продажу продукції за ринковою ціною (у нашому прикладі 50 х 200 в країні В і 60 х 120 в країні А) і сумою, яку вони отримали б, якщо продавали свій продукт за мінімально можливою ціною.

Виграш для виробників у країні В до встановлення торговельних відносин – а + е, для виробників у країні А – f + j.

В умовах торгівлі: країна А виробники отримують стимули для розширення обсягів виробництва у вигляді більш високих цін та більш широких ринків збуту. Отже, виграш складе (f + j + g + h + і), а (g + h + і) – чистий виграш від торгівлі.

Країна В – її конкурентноздатність у виробництві цукру ¯, S^В ¯. Їх сукупний виграш складає тепер лише е, а чисті втрати – а.

Таким чином, в результаті розвитку міжнародної торгівлі виробники в галузях, продукція яких заміщає імпорт, програють, а виробники експортних галузей – виграють.

Чистий виграш країни від міжнародної торгівлі

Країна А:  чистий  виграш виробників (g + h + і), а втрати споживачів – (g + h). Отже,  чистий ефект для добробуту країни-експортера = (g + h + і) – (g + h) = і.

Країна В: чистий виграш споживачів (a + b + c), а чисті втрати виробників – a, тоді сукупний ефект для країни в цілому =  (a + b + c)  – а  = (b + c).

Звичайно, слід мати на увазі певну некоректність такого безпосереднього порівняння втрат та виграшу різних груп населення, оскільки їх суб’єктивні оцінки можуть суттєво розрізнятися (один долар втрат для бідної людини важать набагато більше, ніж 1 долар для багатої). Тому тут мова йде про первісний чисто вартісний підхід до дослідження наслідків зовнішньої торгівлі, який може поглиблюватися і розширюватися соціально-економічним, політичним та іншими аналізами.

Отже, ми ще раз пересвідчилися, що міжнародна торгівля дає виграш усім країнам, що беруть в ній участь. Однак, якщо в країні-імпортері він виникає в результаті того, що вигода споживачів перевищує втрати виробників, то в країні-експортері, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується за рахунок більшого виграшу виробників, хоча споживачі зазнають збитків. Цей висновок є важливим для пояснення причин втручання держави у сферу зовнішньої торгівлі.

13. Міжнародна торгівля в с-мі МЕВ

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних еко­номічних відносин, що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля— це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна розглядати в двох аспектах: 1. Як процес безпосереднього обміну товарами та послугами між субєктами МЕВ 2. Як особливий тип суспільних відносин, що виникають між державами в процесі та з приводу обміну товарами.

Для оцінки маштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку міжн торгівлі використовують систему показників, яка складається з 6 груп:

1. Абсолютні показники: експорт (реекспорт),  імпорт (реімпорт), зовнішньоторговельний обіг (ЗТО), «генеральна» торгівля,«спеціальна» торгівля,  фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.

2. Структурні показники: товарна структура експорту та імпорту, географічна структура експорту та імпорту.

3. Показники інтенсивності торгівлі: обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного обігу на душу населення; експортна, імпортна чи зовнішньоторговельна квота.

4. Підсумовуючі показники: сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг та некомерційних операцій, сальдо балансу з поточних операцій,  індекс «умови торгівлі».

5. Показники динаміки 6. Показники зіставлення.

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується та­кими особливостями:

1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту 2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн  4. Зміни в товарній структурі світової торгівлі:

• збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів;

• зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів;

• інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами).

1.     Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.6. Розповсюдження сталих та довгострокових відносин між поста­чальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.7. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі. 8. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному зміцненні позицій Японії та нових індустріальних країн. 9. Посилення конкуренції між трьома центрами світового еконо­мічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС. 10. Активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі.11. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньо-еконо­мічній політиці більшості країн.12. Поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів.

Показники динаміки міжнародної торгівлі:

На динаміку міжнародної торгівлі впливають дві групи факторів:

до першої групи відносять ті, які вплинули на загальний стан міжнародної торгівлі:

1. високі темпи росту економіки (50 - 60 рр.);

2. не такі глибокі циклічні кризи;

3. НТР, яка вплинула на оновлення і розширення основного капіталу (корінні зміни структури виробництва, технічної реконструкції старих виробництв);

4. розвиток державного регулювання ринкової економіки, спрямований на збільшення державних інвестицій та нагромаджень капіталу;

5. збільшення ролі транснаціональних корпорацій (ТНК);

До другої групи факторів відносять:

зрушення у виробництві в умовах НТР (поглиблення МПП, міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва);

відмова від протекціоністських бар’єрів країн заходу.

Форми міжнародної торгівлі.

По критеріях об’єкту міжнародна торгівля поділяється на:

· торгівля сировиною;

· торгівля паливом;

· торгівля сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування;

· торгівля послугами;

Форми міжнародної торгівлі міжнародної поділяються на:

· контрактну торгівлю;

· біржову торгівлю;

· міжнародні аукціони;

· міжнародні торги.

Контрактна торгівля:

Предметом контрактує певний вид договору, у якому дається коротке описання товару, базується назва фірми, або організацій, які є продавцями, або покупцями.

 У контрактній застосовують наступні  умови платежу:

· акредитивна форма;

· підрядний контракт;

· контракт на оренду;

· бартерний контракт.

Біржова торгівля:

Міжнародні біржі бувають:

Публічні, у яких беруть участь всі бажаючі юридичні і фізичні особи;

Приватні – акціонерні товариства, у яких здійснюють торгівельні операції тільки їх члени.

Міжнародні товарні біржі – це такі торгівельні установи, у яких здійснюється продаж товару крупними партіями. На сучасній біржі не продають товар а укладають плани-контракти на поставку продукції у перспективі, виходячи з прогнозованого попиту і пропозиції.

Міжнародні аукціони:

Аукціони поділяються на аукціони де продавці відкрито називають ціну на свій товар та аукціони, де покупці дають умовний сигнал про намір купити товар. На  аукціонах товари продаються по лотах. А угоди здійснюються шляхом торгів які поводяться в ході підвищення цін внаслідок суперництва покупців, або в ході зниження цін, що проводиться аукціоністом. Міжнародні торги(тендери).

Міжнародні торги – це організаційна система просування на ринок переважно нових товарних форм. Торги – це, насамперед, метод укладання договорів купівлі-продажу, або підряду, згідно з яким покупець(замовник) оголошує конкурс для продавців(постачальників) на товар-об’єкт(із заздалегідь визначеними характеристиками) і після порівняння отриманих пропозицій підписує контракт з продавцем (постачальником) на найбільш вигідних для покупця умовах. Нині міжнародні торги  - це найбільш поширений спосіб розміщення замовлень на поставки машин, устаткування, виконання наукових, проектних та дослідницьких робіт, спорудження промислових і культурних об’єктів, тобто того що входить в поняття “нові товарні форми”.Міжнародні торги бувають відкриті і закриті:Відкриті – ті, на яких беруть участь всі фізичні і юридичні особи і є об’яви в засобах масової інформації.Закриті – ті, в яких беруть участь конкретні юридичні особи (найбільш