РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ПРЕДМЕТ АУДИТУ

1.1. Суть, мета організації та функції аудиту

Становлення капіталізму і концентрація виробничих сил у Європі та Америці призвели до поглиблення ринкових відносин. За таких умов швидко відбувається розвиток економічних законів.

У нашому суспільстві економічні закони відображають сутність економічних та виробничих відносин, найбільш загальні об'єктивні зв'язки і залежність між явищами, що виникають у житті суспільства, головним чином, у сфері виробництва, розподілу та обміну виробничих благ. Вони виникають і розвиваються тільки в процесі виробничої діяльності людей. Люди ж у процесі цієї діяльності здійснюють певний вплив на економічні закони, вивчаючи і пізнаючи їх. При цьому необхідно мати відповідні господарські апарати, контрольні органи, які мають широкі можливості спрямовувати економічні закони на службу суспільству За таких умов контрольний апарат дає можливість пізнати реальний хід розвитку окремих підприємств, накопичити суму знань з виявлення цих дій, більш ефективно використовувати виробничі сили.

Люди, і суспільство в цілому, беруть участь у процесі виробництва, вони повинні, таким чином, вивчати ці процеси і впливати на них шляхом покращення якості роботи, підвищення продуктивності праці, регулювання процесу формування прибутку і його розподілу і цим самим підвищувати якісну сторону дії економічних законів.

У зв'язку з цим з'являються органи контролю, які мають функцію незалежного аудиту. Так, наприклад, закон про обов'язковий аудит у Великобританії був прийнятий у 1862 р., у Франції - у 1867 р., а у США - у 1937 р. У Росії було чотири спроби впровадження аудиту. Перша спроба - у 1717 р. та у 1720 р. при Петрі І.

Старі московські накази давно втратили чинність, і наприкінці 1717р. створюються колегії, так звані міністерства. Але лише у 1720 р. вони розпочинають роботу.

Декілька колегій керували фінансами - Камер-колегія (прибутки), Штатс-контор-колегія (витрати), ревізіон- колегія (контроль). Інші були покликані керувати економікою: Комерц-колегія (зовнішня торгівля), Берг- і Мануфактур-колегія (важка і легка промисловість). Справа була нова, людей не вистачало і організація колегій, налагодження їх роботи затяглося на довгі роки.

Далі було три спроби: у 1889 p., 1912 і 1929 pp. Але з різних причин усі спроби виявилися марними. Занадто сильним був сектор державного контролю. У наш час практично у всіх країнах світу з розвинутою ринковою економікою функціонує суспільний інститут дипломованих аудиторів з розвинутою організаційною та правовою інфраструктурою.

Аудит у перекладі з латинського audio - слухати. Аудит - це незалежний фінансовий контроль, який здійснюється незалежними спеціалістами.

Розвиток аудиту в Україні пов'язаний із становленням ринкових відносин і реформуванням власності, тобто акціонерних, орендних, спільних, кооперативних підприємств, комерційних банків і страхових компаній. Тому з метою захисту інтересів користувачів здійснюється незалежний фінансовий контроль - аудит.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій. З розвитком ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту.

Законом України "Про аудиторську діяльність" дається таке визначення аудиту: аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам (внутрішнім положенням суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Перші аудиторські організації з'явилися в Україні наприкінці XX століття (акціонерне товариство "Інаудит") для контролю спільних підприємств, що могла здійснювати лише незалежна сторона - аудиторська організація.

Основними завданнями організації і методики аудиту є: вивчення організаційних засад аудиторської діяльності, її правового та інформаційного забезпечення; набуття методичних навичок аудиторської перевірки та оцінки стану підприємницької діяльності.

За 1994-1995 рр. обов'язковий аудит було проведено всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Однак з 1996 р. обов'язковий аудит за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності передбачалося ввести для банків та фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських фінансових установ. Відповідно до рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 19.03.1997 р. з метою забезпечення повноти та достовірності бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств і підприємств-емітентів облігацій, а також визначення їх реального фінансового стану затверджуються вимоги до аудиторських перевірок таких підприємств. Законом України "Про аудиторську діяльність" від 14.09.2006 р. перелік господарств, у яких проводиться обов'язковий аудит, був розширений.

Мета організації та методики аудиту полягає у формуванні системи теоретичних знань у галузі створення аудиторської фірми щодо проведення незалежної аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств та інших видів аудиторських послуг. Метою аудиту є також збір та обробка економіко-статистичного матеріалу, а також даних бухгалтерської звітності з метою складання аудиторського висновку про фінансовий стан підприємства.

У більш детальному плані перевіряють правомірність створення підприємства-клієнта, системи господарювання і управління, надійність системи внутрішнього контролю, ефективність системи бухгалтерського обліку, здійснення господарських процесів (заготівля, виробництво, реалізація), законність здійснення господарських операцій, правильність ведення поточного бухгалтерського обліку та складання облікових регістрів, повноту відображення всіх господарських операцій, наявність відображення активів підприємства, точність та об'єктивність зроблених облікових записів, належність відображених у фінансовій звітності активів та пасивів, дотримання підприємством-засновником облікової політики, правильність віднесення зроблених бухгалтерських записів до відповідного періоду, відповідність діяльності підприємства і ведення бухгалтерського обліку чинному законодавству, повноту отримання всієї необхідної інформації від підприємства, що перевіряється, зіставність показників фінансової (бухгалтерської) звітності з іншими показниками звітності (звіт директора, правління тощо). Крім цього, до завдань проведення аудиту належить висловлення незалежної думки аудитора про достовірність фінансової звітності з метою зіставлення аудиторського висновку.

До змісту організації і методики аудиту включають: об'єкти господарської діяльності, порядок організації аудиторських фірм, порядок організації фінансової звітності, організацію аудиторських послуг, організацію внутрішнього аудиту, методику перевірки установчих документів та облікової політики замовника, вивчення методик аудиту активів та пасивів підприємства і аналіз його фінансової звітності.

Проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюються аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність". Крім того, загальні умови проведення аудиту та інших аудиторських послуг визначаються стандартами аудиту, які затверджені Аудиторською палатою України.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). При цьому замовник має право вільного вибору аудитора чи аудиторської фірми). У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачається предмет і термін перевірки, а також усі необхідні дані, які забезпечують якість виконаних робіт. Документи, які передані замовникам аудиту (аудиторській фірмі) для проведення аудиту, не підлягають розголошенню чи вилученню без згоди замовника.

До основних функцій аудиту необхідно віднести:

o практичне виконання аудиторських перевірок;

* надання інших аудиторських послуг.

1.2. Завдання аудиту

Завдання аудиту визначені в Законі України "Про аудиторську діяльність", де вказано, що аудиторська діяльність в Україні включає в себе аудиторські перевірки і аудиторські послуги. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) і пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Головною метою аудиту можна назвати перевірку фінансової (бухгалтерської) річної звітності господарчих суб'єктів, що проводиться незалежним аудитором (аудиторською фірмою) з метою висловлення думки (складання висновку) про достовірність і реальність інформації, наданої у звітності, і її підтвердження або не підтвердження.

Інші види робіт виступають аудиторськими послугами, які можуть включати в себе, наприклад, оновлення бухгалтерського обліку, консультації з питань правильного справляння податків, пояснення і проведення аналізу господарської діяльності об'єкта і визначення перспектив розвитку підприємства на попередній період.

Результатом проведення аудиту є складання аудиторського висновку з достовірності фінансової звітності або чіткого опису будь-якого іншого об'єкта дослідження, тому у зв'язку з цим і визначаються більш детальні завдання діяльності, спрямовані на отримання необхідної інформації для надання відповідних пропозицій.

Поставлені завдання аудиторської перевірки вирішуються за порядком їх виконання і отримання необхідних даних для заповнення аудиторського висновку:

o установлення законності та правомірності створення підприємства-замовника;

o виявлення безперервності роботи підприємства;

o визначення прав правильності вибору системи господарювання підприємства;

o установлення правильного вибору порядку управління;

o установлення правильності вибору форми бухгалтерського обліку;

o установлення реальності дії системи внутрішнього контролю. Така необхідність викликається можливістю зниження ступеня аудиторського ризику. Там, де система внутрішнього контролю має більш міцну основу, там ступінь аудиторського ризику помітно знижується, певна міра втраченої інформації буде мати незначний вплив на результати перевірки;

o контроль здійснення виробничих процесів (заготівля, виробництво, збут) - це одне з центральних питань перевірки, заради чого проводиться аудит. Від ефективності роботи підприємства залежить його результат діяльності, відрахування в бюджет.

Також ставляться завдання, які детально висвітлюють питання стосовно стану бухгалтерського обліку:

o виявлення наявності всіх первинних документів до складених господарських операцій;

o установлення стану поточного і оперативного бухгалтерського обліку;

o виявлення правильності складання бухгалтерської і фінансової звітності та регістрів. Звітність є важливою частиною документації, дані якої досліджуються і заносяться до аудиторського висновку. Тобто, яка звітність, такий і результат. Але потрібно знати, що аудитор старанно звіряє записи в первинних документах, у регістрах бухгалтерської звітності;

o перевірка повноти відображення всіх господарських і фінансових операцій та відображення їх об'єктивності;

o перевірка відображення у звітності всіх активів і пасивів і їх належності. Дані, як відомо, заносяться в аудиторський висновок, тому завжди потрібно пам'ятати завдання аудиту. Аудитори ставляться до цього питання серйозно, тому що мова йде про суб'єкт належності підприємства;

o розгляд дотримання підприємством установленої облікової політики, використання діючих стандартів, первинної документації, форм бухгалтерського обліку і регістрів;

o застосування невстановленої первинної документації може призвести до помилкових записів як у самій документації, так і в бухгалтерських регістрах і звітностях. Ігнорування стандартами бухгалтерського обліку виключає його зіставність у застосуванні окремих методик з визначення собівартості продукції, оцінки матеріалів, прибутку, рентабельності;

o перевірка зіставлення окремих фінансових та інших показників, що характеризують діяльність роботи підприємств;

o перевірка правильності і своєчасності справляння всіх установлених податків до бюджету;

o перевірка правильності формування собівартості продукції, а відповідно і всіх статей витрат на виробництво. Це відносять до правильності визначення заробітної плати і нарахувань на неї, визначення амортизаційних відрахувань та інших витрат;

o перевірка відповідності виконаних господарських операцій до відповідного періоду. Наявність протилежних господарських операцій перекручує стан бухгалтерської звітності. Ще гірше те, що під такими записами може бути приховано крадіжку засобів або несвоєчасність сплати засобів до бюджету;

o перевірка стану розрахункових операцій або несвоєчасне стягнення дебіторської заборгованості здійснює помітний вплив на фінансову стійкість підприємства, платоспроможність і ліквідність.

До завдань аудиту також необхідно віднести організаційні основи його проведення:

o своєчасність планування аудиту і підбір клієнтів;

o своєчасність складання програми аудиту;

o якісне і своєчасне проведення передбачених планом і програмою робіт;

o надання практичної допомоги клієнтам з маркетингових питань;

o своєчасне проведення якісних консультацій.

У процесі організації і проведення аудиту можуть виникнути непередбачені завдання, які успішно і своєчасно мають бути вирішені аудитором. Іноді виникають питання стосовно реалізації отриманих матеріалів аудитором. Аудитор повинен не тільки якісно провести аудит, а й надати допомогу з виконання підсумків і пропозицій перевірки (визначити правильність справляння податків, своєчасність їх нарахування, а також детально розглянути правильність застосування податковими інспекціями штрафних санкцій. У випадку неправильно стягнених штрафів, пені та іншого надати юридичну допомогу з урегулювання таких взаємовідносин).

Виконання аудиторами поставлених перед ними завдань надасть змогу якісно і своєчасно провести заплановані аудитором перевірки і скласти реальний аудиторський висновок.

1.3. Економічний контроль у системі управління

Необхідність створення міцної соціальної бази держави потребує більш міцних економічних і виробничих відносин у суспільстві, в діяльності окремих товаровиробників з високопродуктивною працею. Саме в цьому суть головних завдань функціонування ринкової економічної системи.

Умови розв'язання цих проблем полягають у розвитку різноманітних і рівноправних форм відповідальності, їх інтеграції і вільної конкуренції.

У сільському господарстві останнього часу набувають розвитку різноманітні види власності, а також змішані її форми. Уже втрачені функції командно-адміністративного управління. Однак окремі важелі макроекономіки потрібні для більш точного прогнозування регулювання окремими сферами діяльності держави.

Тому на сучасному етапі необхідно прискорити розробку та прийняття Верховною Радою України окремих правових норм (які забезпечували б перехід на ринкову економіку), надати підприємству економічну самостійність, можливість розвиватися товаровиробникам, спрямувати всі координовані дії на подальший розвиток виробничих відносин та підвищення ефективності багатоукладного виробництва.

Місце контролю національного управління економікою країни визначено Конституцією України. Економічний контроль повинен забезпечити систематичну перевірку дій та виконання законів Верховної Ради, постанов уряду та наказів Президента.

Тільки при постійному налагодженому економічному контролі можливо дізнатися про реальність дій економічних законів у процесі виробництва. Це дає можливість своєчасно визначити більш вузькі місця економіки та вчасно виправити непередбачену ситуацію.

Постійний розвиток виробничих сил у країні потребує покращання організації всього виробничого процесу, використання наукових методів господарювання та продуктивності праці. У вирішенні цих завдань суттєвий вплив має організований економічний контроль, в умовах якого надається можливість виявити внутрішні резерви кожного підприємства.

Контроль, таким чином, потрібен для вирішення таких нескладних завдань, як:

o виявлення невикористаних резервів у кожному окремому виробничому підрозділі;

o підвищення економічної ефективності роботи структурних підрозділів;

o раціональне використання власності.

Отже, роль контролю за збереженням і більш ефективним використанням власності і в ринкових умовах не знижується.

На сучасному етапі контроль можна визначити як перевірку виконання окремо обраних рішень з економіко-господарських питань. При цьому контроль може мати галузевий характер.

У загальному напрямку контроль являє собою одну із необхідних функцій держави з управління виробничою та господарською діяльністю функціонуючих підрозділів, яка полягає у здійсненні систематичної перевірки рішень уряду та Верховної Ради з господарських питань.

1.4. Види і форми економічного контролю

За видами контроль поділяється на:

o зовнішньовідомчий (державний);

o відомчий;

* міжвідомчий;

* внутрішньогосподарський;

o незалежний (аудит).

При здійсненні контрольних функцій з використання прийомів та залучення інформації розрізняють:

* фактичний контроль;

* документальний контроль.

Фактичний контроль - один із способів контролю, який полягає у встановленні існуючого стану об'єкта шляхом виміру, зважування, переліку якості та інших прийомів, що мають місце для цих цілей.

Документальний контроль - один із засобів перевірки, який полягає у встановленні реального стану господарських процесів або стану об'єкта з використанням первинної та іншої документації.

За формами економічний контроль поділяють:

o за часом здійснення (попередній, поточний, наступний);

o за джерелами даних, що перевіряються (документальний, фактичний);

* за засобами здійснення (слідчий (пошуковий), економічний аналіз, ревізія, експертиза).

1.5. Ринкові відносини та передумови виникнення аудиту

З розвитком ринкових відносин і реформуванням колективної власності виникла необхідність створення нових видів контролю. За таких умов з'явилися різноманітні види власності, такі як акціонерні, орендні, кооперативні, комерційні банки, страхові компанії та ін.

Власники стали потребувати все більшого обсягу інформації. Наприклад, кому належать активи та характер їх руху, ступінь платоспроможності підприємства, фінансової звітності, ліквідності.

В умовах ринку підприємства, банки, інші фінансові інститути та господарські суб'єкти вступають у договірні відносини з приводу використання матеріальних, грошових засобів, здійснення різних господарських операцій. У цих відносинах зацікавлені учасники вимагають більшого обсягу інформації, яка має бути достовірною.

У зв'язку з цим Верховною Радою України 22.04.1993 р. був прийнятий Закон України "Про аудиторську діяльність". Згідно з цим Законом проведення аудиту стало обов'язковим для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднена. Аудит також є обов'язковим для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, інвестиційних фондів холдингових компаній, довірчих товариств та інших утворень, державних підприємств при передачі їх в оренду, інвестиційних фондів, емітентів цінних паперів, державних підприємств.

Аудиторський висновок також необхідний при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, паспортизації, приватизації при змінах форм власності, при порушенні питання про визначення неплатоспроможності або банкрутства підприємств.

Пізніше Постановою Верховної Ради України від 26.03.1997 р. № 110 "Про внесення змін в п. 7 до Закону "Про аудиторську діяльність" були внесені зміни до переліку об'єктів, на основі яких вводилося обов'язкове проведення аудиту за результатами фінансової діяльності за календарний рік для банків, валютних фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних союзів, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських фінансових установ.

Проведення обов'язкового аудиту для інших господарських суб'єктів здійснюється у порядку, який встановлений Законом України "Про аудиторську діяльність".

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" крім проведення аудиту бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання можуть надаватись аудиторські послуги у вигляді консультацій усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Окремі установи, наприклад, бюджетні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю, не підлягають обов'язковому аудиту.

Крім того, контроль здійснюють такі суб'єкти, як спеціалізовані органи контролю: Державні податкові адміністрації, Державні насіннєві інспекції, а також органи державного контролю.

У зв'язку зі змінами поставлених завдань процес становлення аудиту досить тривалий. Аудит як вид контролю ще не знайшов в Україні того стабільного стану, який би визначав постійне коло відповідних проблем. Заважає цьому досить повільне становлення ринкових відносин. Аудит не закінчується тільки проведенням аудиторськими фірмами аудиторських перевірок, а й можуть бути надані такі послуги, як експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, консультації з питань оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, а також послуги інших видів економіко-правового характеру, необхідні для забезпечення робітників підприємницької діяльності потрібною інформацією.

Деякі аудиторські послуги надаються замовникам за їхньою вимогою. Оскільки мова йде про необов'язковий аудит, то в таких випадках виконуються роботи так званого "маркетингового аудиту", коли розробляються звичайно більш стратегічні напрями в роботі виробничих фірм.

Необхідно розрізняти завдання зовнішнього, а також внутрішнього аудиту. Якщо для зовнішнього аудиту основними завданнями є перевірка фінансової звітності та обліку з точки зору реальності складення та відповідності нормативним актам, виявлення достовірності відображення результатів роботи підприємств, то необхідність внутрішнього аудиту виникає з тих причин, що керівництво (рада директорів, держадміністрація, головні спеціалісти) підприємства-об'єкта потребує необхідної інформації для здійснення стабільного процесу діяльності підприємства.

Внутрішній аудит називають управлінським тому, що результати його перевірок неопосередковано використовуються для управління підприємством.

Якщо в перші роки становлення незалежного контролю аудит був необхідний тільки для великих підприємств, то сьогодні внутрішній аудит повинен відображати розвиток усіх підприємств і організацій. Внутрішній аудит у цьому випадку можна поділити на загальний і тактичний. Тактичний аудит, як правило, проводиться за окремими питаннями господарювання (організація окремих виробничих підрозділів і т. ін.).

Організація внутрішнього контролю перевіряється відповідно до Міжнародного стандарту 400-499 "Внутрішній контроль". Згідно з цим стандартом на підприємстві-замовнику роблять оцінку ризиків, внутрішній контроль, здійснюють аудит у середовищі комп'ютерних, інформаційних систем, проводять аудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги.

Завдання внутрішнього контролю досить різноманітні. Вони складаються з:

o аналізу внутрішньогосподарського контролю і системи аудиту;

* вивчення зібраної інформації;

o конкретизації розробки окремих рекомендацій, управлінських рішень у різних структурних підрозділах;

* визначення й аналізу діючої та існуючої політики і пропозиції нової, більш удосконаленої;

* оцінки якості інформації в господарстві;

o проведення стратегічних прогнозів і розробки глобальних прогнозів на перспективу.

Внутрішні аудитори повинні також вивчати соціальні і політичні тенденції в країні, аналізувати та вивчати можливі їх впливи на характер діяльності господарського утворення. Суб'єкти перевірки на цій основі повинні розробляти рекомендації з відшкодування окремих негативних проявів, які знижують рівень ефективного виробництва даного господарства.

1.6. Закон України "Про аудиторську діяльність"

Проведення обов'язкового аудиту для ряду підприємств було встановлено Законом Украйни "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р.№3125-ХІІ.

У редакції цього закону від 14 вересня 2006 року № 140-У сказано, що цей закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

У розділі "Загальні положення" висвітлюється питання: сфера дії Закону; законодавство про аудиторську діяльність; аудиторська діяльність; аудитор; аудиторські фірми; стандарти аудиту; аудиторський висновок та інші офіційні документи; обов'язкове проведення аудиту; обов'язки суб'єктів господарювання при проведенні аудиту.

Другий розділ "Сертифікація аудиторів і реєстр аудиторських фірм та аудиторів" утримує такі статті: сертифікація аудиторів, реєстр аудиторських фірм та аудиторів.

У третьому розділі "Аудиторська палата України" вказано: повноваження Аудиторської палати України, створення Аудиторської палати України, діяльність Аудиторської палати України, голова Аудиторської палати України.

В розділі "Порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг" надано загальні умови проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Надано загальні вимоги проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Права аудиторів і аудиторських фірм, обов'язки аудиторів і аудиторських фірм, спеціальні вимоги висвітлюються у розділі "Права та обов'язки аудиторів та аудиторських фірм".

У законі є також розділи "Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм" та прикінцеві положення.

Особливості Закону такі, що він не передбачає ліцензію на аудиторську діяльність. При цьому для підвищення організаційної відповідальності аудиторів передбачається реєстр аудиторської діяльності фірм та аудиторів - як база даних. Голова Аудиторської палати України виконує свої повноваження на професійній основі. В Законі вказаний перелік підприємств, в яких необхідно проводити аудит.

Аудиторська палата України здійснює регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15). (Стаття 14 доповнено частиною згідно Закону № 2388-VI (2388-17) від 01.07.2010).

1.7. Види і організаційні форми аудиту

За місцем утворення і концентрації аудиторських робіт аудит може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній аудит проводиться згідно з договором аудиторськими фірмами. Головна особливість зовнішнього аудиту полягає в тому, що він є незалежним. Проте в період становлення ринкових відносин не завжди існує його повна незалежність. Процес укладення договору на виконання в майбутньому робіт ставить аудитора в певну залежність: розмір оплати згідно з договором, терміни проведення аудиту, обсяг виконаних робіт, можливість повторного запрошення аудитора і т. ін. За можливості введення регулюючого аудиту ці фактори могли б втратити свою необхідність.

Головним завданням зовнішнього аудиту є перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єктів господарювання.

Зовнішній аудит проводиться незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами), які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися як з ініціативи суб'єкта господарювання, так і з ініціативи окремих державних органів (податкових інспекцій, органів дізнання та ін.).

Новими стандартами аудиту, прийнятими Аудиторською Палатою України 18.04.2003 р., передбачений внутрішній контроль. Від зовнішнього аудиту внутрішній контроль відрізняється формою побудови, тобто він здійснюється ревізійними комісіями. Завдання внутрішнього контролю дещо відрізняються від завдань зовнішнього аудиту. Результати перевірки органів внутрішнього аудиту передбачені для адміністративно-управлінського персоналу. Тому основними завданнями внутрішнього контролю є:

o оперативний аналіз діяльності підприємства;

o вивчення стану бухгалтерського обліку, у тому числі вивчення формування собівартості продукції;

o вивчення стану порядку управління підприємством;

o реальність нарахування заробітної плати працівникам; розробка фінансових прогнозів;

o розробка проектів управлінських рішень.

На невеликих підприємствах внутрішні контролери вивчають питання оперативної діяльності підприємств. Наприклад, аналізують дані продуктивності праці, якість виробленої продукції і т. ін. Своєчасне прийняття рішень з питань покращення діяльності підприємства на основі оперативного аналізу робітників внутрішнього контролю позитивно відбивається на роботі господарюючого суб'єкта.

Класифікацію видів аудиту можна розглянути на рис. 1.7.1.

Рис. 1.7.1. Класифікація діючих видів аудиту

Під організаційними формами аудиту розуміють прийняття аудиторськими структурними підрозділами відповідних форм у період здійснення ними практичного завдання. Аудиторські утворення відносять до децентралізованих форм контролю. До них належать як зовнішній, так і внутрішній аудит.

Аудиторські фірми на місцях не є адміністративними структурами. У цьому їх вагома відмінність від організаційних форм окремих видів контролю. Але деякі показники організаційних форм аудиту все-таки можна відокремити.

До першої групи можна віднести організаційні показники, які мають ступінь забезпечення законодавством (правові); характер дії аудиторських фірм (договірні, обов'язкові, добровільні), вид утворення (внутрішні та зовнішні).

Правові ознаки аудиту ґрунтуються на дії низки законів, які забезпечують організаційну та юридичну силу аудиту. Тобто організації аудиторських фірм та їх принципи повністю забезпечуються чинними законодавчими актами. Характер дії аудиторських фірм визначає організаційні аспекти дії аудиторських фірм (добровільне чи обов'язкове та законність проведення аудиту на підприємствах). Вид утворення аудиторських груп це також відмінні поняття, тому що зовнішній аудит вважають більш незалежним, ніж внутрішній.

До другої групи належить дослідницький показник, який включає організаційні види перевірок, такі як тематичні, повні, комплексні, комбіновані. Друга група представлена основними дослідницькими діями, що характеризуються ступенем покладеної на аудитора роботи: тільки окремі роботи (тематичні) або роботи більш повного тематичного масштабу - повні, комплексні та комбіновані.

Третя група характеризується часовою ознакою. Тобто аудит може бути попереднім, теперішнім та наступним. Попередній аудит проводиться до здійснення господарських операцій, теперішній - у момент здійснення господарських операцій, а наступний - після здійснення господарських операцій.

До цільової ознаки належать операційний, стратегічний аудит, аудит за загальними результатами роботи підприємства-замовника, аудит з перевірки договірних відносин, аудит достовірності фінансової звітності об'єкта приватизації.

Операційний аудит означає дослідження господарської системи з точки зору її ефективності. Його ще називають управлінським аудитом або аудитом господарської діяльності. При операційному аудиті перевіряють стан внутрішньогосподарського контролю. До завдань операційного аудиту включаються визначення ефективності виробництва того чи іншого підрозділу об'єкта, виявлення шляхів виходу із негативної ситуації формування.

Операційний аудит підрозділяють на функціональний, коли досліджується окрема функція діяльності господарського утворення. Наприклад, як функціонує підрозділ маркетингу. Функціональному аудиту може підлягати одна або декілька господарських функцій.

Організаційний аудит проводиться при дослідженні певної підсистеми або структурного підрозділу компанії, концерну. Визначається ефективність роботи відділу, галузі, розробляється певний план щодо координації діяльності.

Спеціальний аудит керується потребами адміністрації для виявлення причин зниження ефективності роботи окремих підрозділів. При цьому пропонуються заходи для усунення причин, які погіршують рівень виробництва. Операційний аудит проводять внутрішні контролери.

Стратегічний аудит необхідний для вирішення питань стратегії і розвитку фірми чи іншого утворення на майбутнє. Це пов'язано з веденням маркетингової діяльності.

Повна класифікація організаційних форм аудиту зображена на рисунку 1.7.2.

Рис. 1.7.2. Класифікація організаційних форм аудиту

Маркетингова діяльність спрямована на прогнозування успішного функціонування підприємства. Тому проводять аудит маркетингу, який здійснюється для визначення стратегії діяльності, окремих причин, які цьому заважають. Сюди включаються питання перевірки демографії, мікросередовища, політичні, стратегічні, результативні та ін.

Таким чином, під стратегічним аудитом розуміють аудиторський аналіз діяльності підприємства та прийняття оптимальної стратегії на тривалий період. Мають виробничу необхідність та також інші види цільового аудиту.

На відміну від внутрішнього аудиту, цілі і завдання зовнішнього аудиту найбільш спеціалізовані. Вони залежать від виду перевірки, завдань, призначення. Тому основною метою зовнішнього аудиту є перевірка бухгалтерської і фінансової звітності для встановлення її достовірності та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Зовнішній аудит у системі економічного контролю в Україні посідає значне місце і відіграє важливу роль. Головним призначенням контролю є проведення незалежних перевірок виробничої і фінансово-господарської діяльності господарських суб'єктів. Особливо актуальними є перевірки в таких підприємствах, де передбачений обов'язковий аудит.

Аудиторська діяльність зовнішнього аудиту включає в себе організаційне та методичне забезпечення аудиту, а також практичне проведення аудиторських перевірок та надання аудиторських послуг. До аудиторських цілей можна віднести проведення експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності та оподаткування. Значне місце в роботі займають питання аналізу фінансово-господарської діяльності, а також праці з економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Основною метою аудиту є перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Аудитори можуть надавати також окремі послуги. До аудиторських послуг належать:

o послуги консультативного та інформаційного характеру, пов'язані із забезпеченням виробництва, збереженням і реалізацією продукції;

o експертиза стану фінансово-господарської діяльності і вартості майна, виключаючи послуги зміни структури управління підприємством.

1.8. Теоретичні та методологічні аспекти аудиту

Поява нових виробничих відносин висуває нові завдання в середовищі постійних організаційних форм та методів контролю. Вирішення цього питання було пов'язане з прийняттям Законів України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р., "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 р., "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1994 р. З прийняттям цих законів визначилися завдання з контролю кожного суб'єкта, що перевіряється, та методика проведення досліджень.

Незалежний аудит, як вид контролю, являє собою важливу ланку у встановленні системи контролю в Україні.

Аудит - це спосіб незалежного фінансового контролю, що використовується для перевірки достовірності публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Публічна бухгалтерська звітність з проведення аудиту складається з аудиторського висновку, балансу, звіту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та для публікації.

Аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству, установленим нормативам балансу та іншим формам публічної бухгалтерської звітності повинен ґрунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, у тому числі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації. Найбільш повний обсяг інформації наштовхує аудитора на те, аби були застосовані найбільш ефективні способи та прийоми в аудиті, а також діючі методи.

Зі сторони загального плану методом будь-якої науки називають прийоми та способи, які застосовують при дослідженні певного об'єкта. В основу порядку дослідження явищ в аудиті покладено діалектичний метод пізнання. Як і в інших науках, тут також використовується підхід дедукції та індукції.

Дедукція - один із основних методів дослідження, що означає рух від загального до часткового. При такому дослідженні достовірний характер має доказ. Твердження при цьому є висновком. Послідовність розумових висновків дає гарний результат, якщо вже накопичено достатньо матеріалу з окремої галузі дослідження. В аудиті його можна застосовувати для вивчення фінансово-господарської діяльності підприємства з метою встановлення окремих факторів, які впливають на неї, таких як внутрішнє управління, внутрішній контроль, бухгалтерський облік та ін.

Індукція - один із методів аналітичного дослідження, коли на основі окремих факторів затверджується загальне положення. Наприклад, про фінансове становище підприємства можна судити вивчивши окремі фактори економічного аналізу: коефіцієнти ліквідності, коефіцієнти стійкості та ін.

При проведенні аудиту найчастіше застосовують фактичне та документальне вивчення.

Під фактичним вивченням розуміють один із способів контролю, який полягає у встановленні реального стану об'єкта шляхом обміру, спостереження, нагляду, експериментального догляду, експлуатаційно-лабораторного аналізу, контрольного запуску сировини у виробництво, інвентаризації, калібрування ємностей, зберігання нафтопродуктів, органолептичного аналізу, перевірки дотримання трудової дисципліни, перевірки виконання прийнятих рішень та ін.

Наприклад, експеримент застосовують як метод для вивчення фактів дійсності, коли аудитор активно діє на них шляхом створення спеціальних умов, необхідних для виявлення відповідних ефективних даних. Це найбільш складний метод пізнання. Він, як правило, об'єднує спостереження, порівняння, вимірювання. Цей метод необхідний для визначення правильності списання матеріальних цінностей, установлення правильності виходу готової продукції. Його також використовують для оперативного контролю та для повного оприбуткування продукції (наприклад, продукції зернових культур). Початок експерименту полягає у визначенні біологічної урожайності кожної зернової культури. У період збирання урожаю порівнюються показники, тим самим розв'язується проблема виявлення випадків недооприбуткування зерна під час збирання. На деякі з них необхідно звернути увагу у зв'язку з тим, що вони досить часто використовуються.

Експертна оцінка проводиться для дослідження об'єкта з метою встановлення його якісної характеристики. При цьому для встановлення дійсності за результатами дослідження залучаються спеціалісти (експерти). За їхньою участю проводяться експертизи, лабораторні аналізи, вивчення технічної документації, визначення обсягу виконання робіт та ін.

Лабораторний аналіз проводиться при визначенні якості сировини, готової продукції, матеріалів у лабораторних умовах. Особливо це потрібно в період приймання-передачі, за необхідності визначення кількості продукції в період переробки, виходу продукції з виробництва та ін.

Більш точне дослідження здійснюється для встановлення дійсного стану об'єкта або окремих його частин за безпосередньої участі перевіряючого. При цьому перевіряють стан господарства, стан зберігання грошових коштів. У цих процедурах зазвичай беруть участь посадові особи підприємства-замовника, матеріально-відповідальні особи та ін.

Контрольний запуск сировини у виробництво проводиться на основі використання діючого технологічного процесу з метою контролю за окремими процесами в присутності комісії. При цьому точно встановлюється кількість і якість сировини, яка пішла у виробництво, та кількість і якість випущеної продукції. Шляхом порівняння двох складових можна визначити реальну величину і якість продукції, яка піддягає оприбуткуванню. Наприклад, можна встановити дійсний вихід олії з соняшнику. Тобто, даний метод можна назвати "методом проб" у зв'язку з тим, що первісній "пробі" підпорядковується лише частина сировини, а потім дані використовуються для повного виробничого циклу.

У свою чергу, при інвентаризації можуть застосовуватися такі способи: простий штучний перелік, підрахунок методом вимірювання (якщо зважування неможливе), пакетний спосіб установлення обсягів (лісопродукція), метод вимірювання (довжини, товщини деревини).

Документальний аудит являє собою спосіб перевірки, який полягає у встановленні господарських процесів або стану об'єкта з використанням первинної та іншої документації. До прийомів документального аудиту можна віднести: перевірку документів, економічний аналіз, взаємний контроль, зустрічну перевірку, нормативну перевірку, письмовий запит, довідки, математичне програмування, порівняння.

Документальне дослідження базується на вивченні якості обробки документів. У період вивчення документації аудитор робить попередній висновок за якістю його змісту. У першу чергу, документи поділяються: за юридичною силою (дійсні і недійсні), за відповідністю правилам складання (доброякісні та недоброякісні). Зазвичай, недоброякісні документи можуть складатися з інтелектуальної та матеріальної підробок.

Потім проводиться перевірка документів, яку можна поділити на перевірку документів за наявністю, перевірку документів з формальної сторони, арифметичну перевірку документів.

Під час перевірки документів за наявністю необхідно розглядати законність, необхідність та правильність відображення господарських операцій. Перевірка документів з формальної сторони полягає у порівнянні даної форми документа з установленою (правильною) формою заповнення всіх реквізитів, у наявності підчисток, дописувань, доповнень, перевірці достовірності підписів матеріально-відповідальних осіб та ін. Арифметична перевірка полягає у вивченні правильності записів за підсумками та реальності окремих звітів і т. ін. У цьому випадку можна доручити провести перевірку оператору персонального комп'ютера, тобто зробити контрольні розрахунки за правильністю нарахування заробітної плати. Для перевірки правильності нарахування заробітної плати працівникам, які мають місячний оклад, можна застосувати математичну модель:

де С- сума нарахованої заробітної плати, грн; О - оклад за місяць, грн; Т- кількість робочих днів за місяць; Т1 - кількість фактично відпрацьованих днів за місяць; У- утримання до фондів соціального страхування із заробітної плати. Перевірку доплат за понаднормову роботу (С2) можна визначити за допомогою формули:

де ТсЬ - час, відпрацьований понад норму протягом перших двох годин;

Тсв - час, відпрацьований понад норму протягом наступного часу. При дослідженні документів використовують систематизований спосіб, коли дослідження документів проводиться за кожним окремим розділом: за касовими операціями, операціями на рахунках у банку і т. д. При цьому способі спочатку досліджують записи в облікових регістрах, а потім документи.

Комбінований спосіб дослідження документів об'єднує хронологічний і систематичний способи, коли документація перевіряється в порядку формування справ для здачі в архів або ж за однорідними операціями.

Суцільний метод являє собою перевірку при дослідженні всіх без винятку первинних та інших документів. Такий метод застосовують під час перевірки руху грошових коштів, при проведенні аудиту, за завданням слідчих органів, при інших спеціалізованих перевірках.

Вибірковий спосіб полягає в тому, що аудитор за визначеною схемою відбирає для перевірки лише частину документів. Перевага вибіркового методу в порівнянні із суцільним полягає в його оперативності та економності, деталізації у вивченні первинних документів, при відображенні господарських операцій, у скороченні обсягів документів, що перевіряються, у підвищенні правильності відображення виявлених фактів, в об'єктивності досліджень. Даний метод застосовують, як правило, при аудиті руху товарно-матеріальних цінностей, розрахункових операцій, операцій процесу виробництва та ін.

Для визначення обсягу вибірки документації застосовують статистичні прийоми відбору, які дозволяють правильно визначити обсяг інформації. Такий обсяг для його дослідження визначають за формулою:

де п - обсяг вибірки;

/ - кратність помилки, пов'язаної з імовірністю; V- частка дефектності в генеральній сукупності (у масі вибірки); (І-У)- частка протилежної ознаки у вибірці (показник доброякісності);

N - обсяг генеральної сукупності (загальна кількість документів, записів, математичних розрахунків і т. ін.); Е - межа можливої помилки.

Інтервал вибірки буде залежати від обсягу генеральної сукупності показника дефективності та якості документів, які потрібно вивчити.

Взаємний контроль застосовують під час перевірки господарських операцій у тісному взаємозв'язку. При цьому враховується подвійне відображення господарських операцій. Наприклад, за допомогою даного методу можна визначити повноту оприбуткування грошових коштів у касу за виписками банку або встановити правильність нарахування заробітної плати робітнику, об'єднавши наряди згідно з відомістю нарахування заробітної плати.

Метод зустрічної перевірки можна використовувати при виникненні сумнівів у достовірності окремих господарських операцій. У цьому випадку треба порівняти дані про взаємні розрахунки. Наприклад, при уточненні правильності перерахунку заборгованості постачальникам складають акти звірки розрахунків, уточнюють ціни за поставлену продукцію, загальну суму до перерахування, найменування продукції і т. ін.

Нормативна перевірка проводиться, коли необхідно встановити фактичні витрати сировини на визначений вихід продукції, фактичні затрати сировини за встановленими нормами, фактичні виплати грошових коштів за існуючими нормами і розцінками і т. ін. Наприклад, знаючи норму витрат насіння на 1 га, можна встановити фактичний вихід насіннєвого матеріалу на всю площу.

Порівняння - один із поширених методів аудиту, суть якого полягає у встановленні подібності та розбіжностей фактів, які отримали відображення в інформаційній документації. Порівнюються, як правило, дані, між якими існує об'єктивний зв'язок. У результаті порівняння визначається загальна характеристика об'єкта дослідження. Це може бути притаманне й іншим джерелам вивчення. При порівнянні необхідно використовувати різноманітні способи.

При складанні математичних моделей користуються визначеною методикою, відповідними принципами, нормативами, стандартами, законодавчими актами.

Модель - це спрощена схема опису певного господарського процесу, який застосовується для удосконалення дослідницької виробничої діяльності підприємств. Математичні моделі будуються з урахуванням точного застосування методики вивчення тієї чи іншої дії при обігу господарських коштів. Така велика кількість алгоритмів застосовується в аудиті для визначення залишків продукції при інвентаризації. Наприклад, проводячи заміри округлої середньої скирти, можна визначити її обсяг за формулою:

де О - обсяг скирти, м , П - перекидка, м; Ш - ширина, м; Д- довжина, м.

Визначення собівартості 1 ц коренеплодів буряків можна визначити за допомогою моделі:

де ИІ - собівартість 1 ц коренеплодів буряків, грн; £ - залишок витрат на відповідному рахунку; / - залишок витрат на відповідному рахунку на початок періоду; Д- дебет рахунка; Са - рахунок; О - оборот за рахунком; /. - оборот за поточний період; ЗП - витрати побічної продукції; П0 - кількість основної продукції.

Поряд з існуючими методиками аудиторської перевірки є окремі елементи методів, які повинен знати аудитор.

Розглянемо деякі з них: можливість розкрадання матеріальних цінностей за рахунок створення штучних надлишків. Наприклад, вовна вбирає вологу, якщо поряд зберігається сіль, те ж саме відбувається при зберіганні цукру; можливість розкрадання продукції, яка надійшла від необлікованої сировини або з надлишків, що утворилися; можливість розкрадання товарів, які сховані операціями з тарою, коли за рахунок необлікованої тари, яка надійшла безкоштовно від постачальників, робиться перекриття вартості викраденого товару сумою, яка надійшла; можливість розкрадання продукції або товарно-матеріальних цінностей, які надійшли за недійсною довіреністю; можливість розкрадання продукції або товарно-матеріальних цінностей, які надійшли за недооформленими документами (відсутність підписів посадових осіб); можливість розкрадання продукції, яка надійшла за довіреністю, що має незаповнені реквізити; можливість розкрадання продукції, неоприбуткованої в результаті приховування додатків до документів; можливість розкрадання продукції (грошових коштів), коли бухгалтерські записи складаються не відповідно до чинного законодавства; можливість розкрадання продукції (грошових коштів), коли на об'єкти охорони відсутні технічні паспорти; можливість розкрадання продукції шляхом її попереднього списання на затратні рахунки; можливість отримання завищеної заробітної плати шляхом коригування її за рахунок податку з доходів фізичних осіб; можливість отримання завищеної заробітної плати шляхом збільшення обсягів виконаних робіт; можливість розкрадання продукції шляхом зниження вгодованості тварин перед забоєм; можливість розкрадання засобів шляхом здачі неіснуючої продукції та отримання за неї грошей; можливість присвоєння шляхом підміни тварин (наприклад, більш угодованих на менш угодованих); можливість привласнення коштів при заміні МШП новими, тими, що списані, але вчасно не здані у спеціальні сховища охорони або не знищені.

При дослідженні господарських операцій ретельному аналізу піддаються як господарські операції, так і документи, а також записи в бухгалтерських регістрах.

При дослідженні господарських операцій документи є джерелом доказів. Під час перевірки, по-перше, аналізують документи, що мають недоліки. При цьому первинними ознаками порушень та ймовірності зловживань можуть бути:

o відсутність при виконавчому документі розпорядження на проведення господарських операцій (на видачу заробітної плати або підзвітних сум та ін.);

o невідповідність окремих записів у різних документах, які належать до однієї операції, наприклад, невідповідність запису кількості вивезеного зерна з поля в подорожньому листі вантажного автомобіля та в реєстрі відправки зерна або іншої продукції з поля;

o відсутність при розподільчому документі виконавчих документів при їх використанні;

o порушення встановлених форм документа;

o відсутність записів окремих реквізитів у документі;

o недооформлення документів (відсутність необхідних підписів, резолюцій);

o відсутність при документах необхідних додатків;

o розходження записів у різних примірниках одного і того ж документа;

o наявність у документах підписів осіб, які на це не мають права;

o підчистка в документах, підробка підписів, виправлення;

o наявність у документах негативних бухгалтерських записів, які відображені методом "червоне сторно";

o наявність окремих неправильних бухгалтерських записів без наявності документальних підстав;

o наявність у регістрах односторонніх бухгалтерських записів і одностороннього сторно;

o наявність бухгалтерських записів, які не належать до даного періоду;

o відсутність відповідних записів у картках аналітичного обліку;

o відсутність дебетового залишку на активних рахунках при наявності даного залишку;

o відсутність даних аналітичного обліку за балансовими рахунками, де передбачений такий облік;

o навмисне згортання сальдо за окремими балансовими рахунками, якщо це не передбачено законодавством;

o наявність помилковості підрахунків (підсумків) у регістрах. Необхідно знати, що всю оперативну документацію, яка належить до дослідження інших складових елементів, залежно від порядку дослідження можна поділити на офіційну і неофіційну. Як в офіційних, так і в неофіційних документах можуть бути доброякісні і недоброякісні аркуші. Як правило, у недоброякісних документах містяться приховані перекручування та підробки різних джерел формування. За способом утворення їх поділяють на два види: комбінований і технічний.

Комбінований спосіб перекручування записів у документах розкривається шляхом математичного перерахунку окремих показників і порівняння їх з нормативними. Наприклад, у документі вказано завищення обсягу робіт або розцінки за виконані роботи.

Технічна підробка може бути повною, коли підроблені всі реквізити в документі, і частковою, коли підроблені записи лише в окремих реквізитах. Підробка проводиться шляхом виправлення записів у документі або їх підчистки.

Дослідження документів, які належать до розгляду листа і почерку, проводить, як правило, спеціаліст.

Лист - засіб спілкування, у якому за допомогою графічних позначень (письмових знаків) відображені думки автора. Основою листа є особливості практичної діяльності, звички, словниковий запас, рівень грамотності особи та ін. При розгляді докладних ідентифікаційних ознак листа виділяють: ознаки письмової мови, топографічні ознаки письма, особливі звички письма, ознаки почерку.

Ознаки письмової мови визначаються стилем викладення, лексикою або словниковим запасом (повторення слів), загальним рівнем грамотності.

Топографічні ознаки написання встановлюються необхідним вивченням полів, залишених ліворуч і праворуч, їх розміром, форми прямокутника (трапецієподібна); наявності і розміру абзаців; розміру інтервалів між рядками, словами і напрямом рядків: горизонтальні, які піднімаються (опускаються), прямолінійні, випуклі, ввігнуті, хвилясті, ступінчасті, верхньолінійні, середньолінійні; розміщення розділових знаків і переносів; розміщення заголовків; звернень; нумерації сторінок і т. ін.

Топографічні ознаки написання вивчаються шляхом визначення порядку виділення окремих частин тексту, внесення виправлень, наявності та відсутності знаків переносу, особливостей виконання дат і т. ін.

Ознаки почерку можуть бути загальні і часткові. Його загальні ознаки встановлюються шляхом визначення виробітку почерку (здібності використання швидкопису, темпи викладу, координації руху та ін.), складності почерку (характер пропису), направленості руху (лівоокружного та правоокружного), напрямку лінії руху (прямолінійний, криволінійний, кутовий), нахилу почерку (прямий, лівонахилений, правонахилений), розміру почерку (великий, середній, малий), розмаху почерку, з'єднаності почерку; натиску (сильний, середній, слабкий). Часткові ознаки почерку розпізнаються за формою, напрямком та протяжністю руху; порядком з'єднання (разом та з інтервалами); кількістю рухів, які потрібні для виконання письмового знака; розміщенням рухів від початку до кінця; послідовністю рухів, необхідних для виконання елементів знаку і складністю рухів (спрощеного та ускладненого).

Навмисна зміна почерку також потребує уважного вивчення. Тут слід вивчати такі можливості: маскування швидкопису; написання тексту друкованими літерами; написання тексту зі зміною руки, яка пише; імітації-підробки чужого тексту.

Під час перевірки випадків, коли розкрадання матеріальних цінностей проводять за рахунок створення штучних надлишків, враховують, що утворені надлишки оприбутковують як заготовлені за підкладною квитанцією. При цьому необхідно знати, що вартість надлишку, яку нібито сплачено особі, що здає, присвоюють.

Крім того, при розкраданні продукції можуть бути використані такі можливості:

o розкрадання продукції, отриманої від недооблікованої сировини або від утворення надлишків;

o розкрадання товарів, прихованих операціями з тарою, коли за рахунок недооблікованої тари, отриманої безкоштовно від постачальників, робиться погашення вартості вкраденого товару на суму, яка надійшла;

* присвоєння коштів при бартерних операціях і умовно нееквівалентному обміні;

o розкрадання продукції, грошових коштів, коли на об'єкти зберігання відсутні технічні паспорти;

o розкрадання продукції шляхом її передчасного списання на витратні рахунки;

o присвоєння грошових коштів шляхом їх зняття готівкою з рахунків банку і відображення цих операцій на підставі підкладних документів операціями з перерахунку грошей іншим організаціям як сплата послуги;

* розкрадання грошових коштів шляхом зменшення оборотів за випискою банку на суму присвоєних коштів;

* вилучення частини виручки і недооприбуткування її за рахунком "Каса";

o розкрадання грошей шляхом здачі неіснуючої продукції і отримання за неї грошей;

* присвоєння коштів шляхом заміни тварин більш відгодованих менш відгодованими;

* присвоєння коштів за рахунок навмисно несвоєчасного відображення результатів при переоцінці продукції в результаті зниження її якості, коли продукція реалізується на ринку;

* присвоєння коштів продажу продукції за цінами вищого ґатунку.

Мету зовнішнього аудиту можна визначити через центральну структуру об'єктів, що перевіряються. Сюди належать первинні документи, фінансова звітність, бухгалтерські розрахунки, документи з руху активів і пасивів, а також рішення адміністрації з окремих питань.

Під час перевірки бухгалтерської звітності її метою є об'єктивний підхід до достовірності документації. До бухгалтерської і фінансової звітності відносять інформацію, яка формується на підприємстві для відображення фінансового стану господарюючого суб'єкта. До складу звітності входить Баланс підприємства, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Додаток до приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" та Примітки до річної фінансової звітності. Таким чином, звітність можна визначити як інформацію про фінансовий стан і результати діяльності підприємства за звітний період діяльності.

Поставлені перед аудитом цілі досягаються в тому випадку, якщо об'єкт перевірки буде базуватися на якісному бухгалтерському обліку та налагодженому внутрішньому контролі. У цьому випадку мету фінансового аудиту можна розділити на дві форми:

o Загальна мета фінансового аудиту.

* Поелементна мета при вивченні тимчасової звітності. Загальна мета фінансового аудиту буде досягнута при якісному складанні всієї фінансової звітності та її достовірності. Поелементна мета виконується при достовірній роботі аудитора над компонентами звітності. Комплексний цільовий підхід під час проведення аудиту в цьому випадку може дати позитивний результат.

Метою аудиту фінансової звітності є надання аудитором висновку про збіг фінансової звітності зі встановленим нормативом. Однак висновок аудиторської перевірки не завжди є тим вичерпним матеріалом, який потрібен користувачеві інформації, тому потрібні спеціальні тематичні перевірки.

Метою простої фінансової перевірки звітності незалежним аудитором є встановлення об'єктивних даних її складання, характеристика стану та руху активів і пасивів. Накопичення інформації про проведення аудиторської перевірки, необхідної аудитору для оцінки об'єктивності підприємства та складання позитивного висновку.

Аудиторський висновок повинен служити основою довіри до фінансової звітності. Якщо перевіряється звітність і вона не дає об'єктивного і реального висвітлення роботи підприємства, то аудитор повинен визначити вид аудиторського висновку, який він може дати. На аудитора покладена відповідальність за об'єктивну оцінку діяльності підприємства та перспективу його розвитку. Аудитор повинен надати повну економічну характеристику підприємства з тим, щоб можна було виділити окремі негативні фактори, які впливають на ефективність діяльності підприємства. Хоч аудитор не є гарантом у налагодженні діяльності структурного об'єкта, він повинен надати відповідне положення про подальшу його прибуткову діяльність. При цьому найбільше значення має внутрішній контроль. Керівництво підприємства самостійно вирішує питання про прийняття висновків аудитора, аудитор же, у свою чергу, повинен надати більш конкретні пропозиції щодо удосконалення системи господарювання. Якщо керівництво підприємства не прислухається до пропозицій аудитора, останній може надати аудиторський висновок відповідного виду або зовсім відмовитися від надання такого висновку.

На аудиторів покладається відповідальність за виявлення всіх випадків зловживань. Тому метою аудитора в цьому випадку є застосування тих методик дослідження, при яких більшою мірою знижується рівень ризику перевірки.

Більшість аудиторських процесів дають можливість виявити протизаконні дії. Цьому сприяє збір аудиторських свідчень та інші дії. При виявленні таких дій аудитор повинен прийняти всі заходи щодо їх припинення.

1.9. Етика аудитора

Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту прийняти рішенням Аудиторської палати України від 18.04.2003 р. № 122. Одночасно із цим рішенням був затверджений Кодекс етики професійних бухгалтерів.

Він розроблений на основі діючого Міжнародного кодексу етики професійних бухгалтерів (прийнятим МФБ).

Справжній Кодекс професійної етики України запровадив правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких має дотримуватися аудитор. В ім'я досягнення мети, що стоїть перед аудитором, він зобов'язаний дотримуватися наступних фундаментальних засад етики:

Чесність

Аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків.

Об'єктивність

Аудитор повинен бути справедливим і не допускати, щоб заборони, упередженість та інші чинники впливали на його об'єктивність.

Аудитор зобов'язаний надавати послуги з належним рівнем турботи про клієнта, компетентно і старанно, постійно підтримувати фахові знання. Необхідно мати такий рівень професійних знань, щоб не викликати ніяких сумнівів у клієнта в тому, що він одержав компетентні професійні послуги з врахуванням останніх змін в законодавстві, аудиторській практиці та техніці надання аудиторських послуг.

Аудитор може робити широкий спектр аудиторських та бухгалтерських послуг, при цьому він завжди зобов'язаний демонструвати свою об'єктивність, професіоналізм і неупередженість суджень.

Конфіденційність

Аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході надання професійних послуг, а також використовувати її у своїх цілях.

Професійна поведінка

Аудитор повинен діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії, повинен утримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію. Аудитори зобов'язані виконувати з належною турботою й увагою інструкції та вказівки клієнта або роботодавця (внутрішній аудитор) в тій мірі, у якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності та незалежності.

Аудитор має надавати послуги згідно з прийнятими Аудиторською палатою України нормативами, а також дотримуватись вимог Закону України "Про аудиторську діяльність".

Аудитори повинні бути завжди вільними від будь-якої зацікавленості, несумісної з чесні, об'єктивні та незалежні.

Технічні стандарти

Аудитор повинен надавати професійні послуги згідно з відповідальними технічними і професійними стандартами.

1.10. Міжнародний досвід з організації аудиту

Оскільки аудит сформувався вперше у Великобританії, а потім у Франції та США, Європа та Америка мають багатовіковий досвід з організації і проведення аудиту. В країнах Європи та Америки створена міцна міжнародна правова основа аудиту, розроблені наукові форми його організації, накопичений досвід методичної роботи.

Бухгалтери і аудитори в усіх країнах дотримуються принципів бухгалтерського обліку і аудиту, стандартів - GAAP (General 1у Acceptee Accounting Principles).

У США стандарти по бухгалтерському обліку затверджує незалежна рада -FASB (Financial Accounting Standards Board).

Для проведення аудиторської перевірки використовують стандарти аудиту - GAAS (General ly Acceptee Auditing Standards).

В обов'язки Ради по стандартах аудиту - AJCPA входить підготовка стандартів.

Аудитори західних країн і США можуть працювати як індивідуально так і об'єднуватися у фірми.

До найбільших аудиторських фірм можна віднести:

o Coopers and Lybrand (Куперс і Лайбранед) - англо-американська;

o Deloitte and Touch (Дилайт і Туш) - американо-японська;

o Artur Andersen (Артур Андерсен) - американська;

o Emst and Young (Ернст і Янг) - шотландська.

Дані фірми мають офіси у різних країнах і усі вони є членами Інституту присяжних бухгалтерів. Вони надають послуги та проводять аудит для більшості клієнтів, а також виконують аудиторські роботи і в Україні. Крім того діють і малі фірми.

Організаційну та методичну роботу з аудиту в зарубіжних країнах веде Міжнародний комітет з аудиторської практики. Таку діяльність він організує через свої комітети: комітет з аудиторської практики, комітет з навчання, комітет з етики, комітет з фінансового обліку і управлінського обліку, комітет із планування, комітет із суспільного сектора й інші.

На розвиток аудиту у США вплинув Американський інститут присяжних бухгалтерів (AJCPA). Він виконує такі обов'язки:

o встановлює професійні вимоги для присяжних бухгалтерів;

o проводить дослідження і публікації матеріалів на теми з бухгалтерського обліку і аудиту;

o проводить консультаційні послуги для адміністрації та області оподаткування.

Розвитку аудиту у США сприяли також Комісія з цінних паперів і біржових операцій, Головна служба обліку, Американська асоціація бухгалтерів, Національна асоціація бухгалтерів, Інститут фінансових працівників, Асоціація бухгалтерів державних установ, Асоціація фахівців з комп'ютерного аудиту та інші.

У Великобританії є такі організації, що поєднують присяжних бухгалтерів:

o Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу;

o Суспільна організація дипломованих бухгалтерів-аналітиків;

o Інститут присяжних бухгалтерів Шотландії;

o Суспільний інститут національних фінансів і бухгалтерського обліку;

o Інститут присяжних бухгалтерів Ірландії.

У 1941 році у США була створена професійна організація внутрішніх аудиторів - Інститут внутрішніх аудиторів. Основною діяльністю Інституту є:

o загальні професійні знання внутрішніх аудиторів;

o програми професійного розвитку та сертифікації;

o професійні норми та економічний кодекс.

Головна задача Інституту - координація та регулювання діяльності внутрішніх аудиторів та розроблення їхньої професійної практики.

Інститут об'єднує значну більшість членів. Також такі національні інститути є в КНР, Японії, Великобританії, Північній Ірландії, Австралії, Малайзії, Новій Зеландії, Південній Африці.

Порядок організації проведення аудиту у різних країнах має деякі особливості. Так, у Франції питання з організації проведення аудиту регулює Міністерство юстиції. Основним законодавчим актом з порядку проведення аудиту є закон "Про промислово-торгівельні компанії", який був прийнятий у 1966 році. Аудит проводиться, якщо розмір статутного капіталу компанії перевищує 500000 франків, або вона зареєстрована на фондовій біржі.

Аудит також є обов'язковим для:

o фінансових організацій;

o інвестиційних фондів;

o страхових компаній;

o сільськогосподарських кооперативів;

o спортивних організацій.

У Німеччині зобов'язані проводити щорічний аудит усі компанії з обмеженою відповідальністю, а також всі інші середні та великі компанії.

У Великобританії законодавчим документом, який регулює аудит є Акт про компанії 1985 року. Аудитом повинні охоплюватися усі компанії без винятку.

У США аудит виконується у державних і недержавних підприємствах такими аудиторами: головної служби обліку, податковими інспекторами, присяжними бухгалтерами, внутрішньогосподарськими аудиторами.

1.11. Діяльність Комітету міжнародної аудиторської практики (КМАП)

У 1977 р. було створено Міжнародну федерацію бухгалтерів (МФБ). Цьому сприяла ініціатива Міжнародного конгресу бухгалтерів у Мюнхені.

Мета МФБ - розвиток та вдосконалення бухгалтерської професії на міжнародному рівні за допомогою гармонізованих стандартів для надання бухгалтерам стабільно високоякісних послуг в інтересах суспільства. Вона є неприбутковим, недержавним, неполітичним міжнародним об'єднанням бухгалтерських організацій - МФБ ініціює, координує і спрямовує зусилля на видання міжнародних стандартів з професійної практики, етики та освіти для професійних бухгалтерів.

Членство у МФБ є відкритим для бухгалтерських організацій.

До складу ради входять по одному представнику з кожної країни-члена МФБ, яка обирає членів Правління, а також встановлює основні положення щодо фінансових внесків членів і приймає зміни до Конституції МФБ.

Правління наглядає за загальною робочою програмою МФБ, бюджетом та за конкретними проектами комітетів.

Робочу програму ради впроваджують невеликі робочі групи або постійні технічні комітети: з питань відповідності вимогам МФБ, з питань освіти, з питань етики, з фінансового та управлінського обліку, з інформаційних технологій, з Міжнародної практики аудиту.

Обов'язки Комітету з Міжнародної практики аудиту - удосконалення якості та одноманітності практики в усьому світі.

Для рішення даних завдань застосовуються такі шляхи:

o Публікація Міжнародних стандартів

o Публікація рекомендацій, щодо застосування Міжнародних стандартів з аудиту;

o Сприяння прийняттю стандартних положень Комітету;

* Сприяння прийняттю Міжнародних стандартів аудиту законодавцями та фондовими біржами;

o Сприяння обговоренню фахівцями-практиками, користувачами та регулювальними органами у всьому світі для визначення потреб користувачів у нових стандартах та рекомендаціях.

Кожна країна, яка має члена в Комітеті, матиме один голос. Для ухвалення запропонованого тексту для обговорення або остаточного-тексту для публікації треба 2/3 голосів країн, але не менше десяти присутніх на засіданні.

1.12. Концептуальна основа міжнародних стандартів аудиту

Комітет міжнародної практики аудиту надав цю основу міжнародних стандартів аудиту у стандарті 120. В якому вказується, що КМПА уповноважений видавати міжнародні стандарти аудиту (МСА).

Основу документації аудиту складає фінансова звітність. Вона, як правило, готується і подається щорічно. Дані звітів призначені для задоволення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів. Фінансові звіти є основним джерелом інформації. В цьому зв'язку фінансову звітність треба готувати відповідно до деяких вимог та документів: міжнародних стандартів бухгалтерського обліку; національних стандартів бухгалтерського обліку; інших авторитетних та всеохоплюючих основ фінансової звітності, призначених для підготовки фінансової звітності та зазначених у фінансових звітах.

Другу концепцію складає основа аудиту та супутніх послуг. Ця концептуальна основа розрізняє аудиторські перевірки та супутні послуги. Супутні послуги включають огляди, погоджені процедури та підготовку інформації. Аудиторські перевірки та огляди призначені для того, щоб аудитор міг надати високий або помірний рівень упевненості.

До інших послуг відносяться послуги з оподаткування, консультування з питань фінансів та бухгалтерського обліку.

Значну основу при перевірці звітності складає також рівень впевненості. Термін "впевненість" означає переконаність аудитора в достовірності твердження, зробленого однією стороною для іншої. Впевненість досягається в результаті ретельно зібраної інформації з питань досліджуваного об'єкту. Аудитор при цьому впевнюється, що отримана інформація не має викривлень. На основі отриманої інформації аудита складається аудиторський висновок.

При аудиторській перевірці фінансових звітів аудитор повинен бути впевнений, що складені звіти відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Аудитор повинен при цьому використовувати терміни: "справедливо і достовірно відображає" або "подає достовірно в усіх суттєвих аспектах".

Для формування аудиторської думки аудитор повинен отримати достатні відповідні аудиторські докази. При впевненості аудитора щодо якості звіту підвищується і довіра до нього. При перевірці звітності впевненість недосяжна внаслідок таких чинників, як необхідність судження, використання тестування, обмеження, властиві будь-яким системам бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю та інше.

Рис. 1.12.1. Призначення аудиторських перевірок та оглядів

Метою огляду фінансових звітів є встановлення, чи складені вони в усіх суттєвих аспектах згідно визначеної концептуальної основи фінансової звітності. І вимоги пред'являються також до іншої інформації, яка підготовлена згідно з відповідними критеріями.

При огляді фінансових звітів використовуються аналітичні процедури, запити.

Аудитор використовує необхідні методи, зібрані свідчення, оцінює систему бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, дає відповіді на запити.

Він використовує усі процедури огляду, які характерні для аудиторської перевірки, були погоджені аудитором, суб'єктом господарювання і будь-якою відповідною третьою стороною.

Теоретичною і практичною основою дій, при підготовці інформації аудитором, є його професійний досвід по збиранню та узагальненню фінансової інформації.

Структура міжнародних стандартів аудиту та положень з міжнародної практики аудиту має наступний вигляд:

100-199 Вступна частина

100 Завдання з надання впевненості

120 Концептуальна основа Міжнародних стандартів аудиту

200-299 Відповідальність

200 Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів

210 Умови завдань з аудиторської перевірки 230 Контроль якості аудиторської роботи під час аудиторської перевірки фінансових звітів

240 Шахрайство та помилки

250 Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансової звітності

260 Повідомлення інформації з питань аудиторської перевірки найвищому управлінському персоналу

300-399 Планування

300 Планування

310 Знання бізнесу

Суттєвість в аудиті

Внутрішній контроль

400 Оцінка ризиків та внутрішній контроль

401 Аудит у середовищі комп'ютерних інформаційних систем

402 Аудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, звертаються до організацій, що надають послуги

500-599 Аудиторські докази 500 Аудиторські докази

502 Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей

505 Зовнішні підтвердження

510 Перше завдання: залишки та початок періоду

520 Аналітичні процедури

530 Аудиторська вибірка та інші процедури аудиторської перевірки

540 Аудиторська перевірка облікових оцінок

550 Зв'язані сторони

560 Подальші події

570 Безперервність

580 Пояснення управлінського персоналу

600-699 Використання роботи інших фахівців

600 Використання роботи іншого аудитора

610 Розгляд роботи внутрішнього аудиту

620 Використання роботи експерта

700-799 Аудиторські думки та звітність

700 Аудиторський висновок про фінансову звітність

700 Аудиторський висновок про фінансову звітність

710 Порівнювані дані

720 Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти

800-899 Спеціалізовані сфери

800 Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення

810 Перевірка прогнозної фінансової інформації

900-999 Супутні послуги

910 Завдання з огляду фінансових звітів

920 Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації

930 Завдання з підготовки фінансової інформації

1000-1100 Положення з міжнародної практики аудиту

1000 Процедури міжбанківського підтвердження

1001 Середовище IT: автономні персональні комп'ютери

1002 Середовище IT: онлайнові комп'ютерні системи

1004 Середовище ГТ: системи баз даних

1005 Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів

1006 Особливості аудиту малих підприємств

1007 Аудит фінансових звітів банків

1008 Повідомлення інформації управлінському персоналу: вилучено у червні 20.. р.

1008 Оцінювання ризиків та внутрішній контроль: характеристика та особливості в КІС

1090 Комп'ютеризовані методи аудиту

1010 Розгляд питань пов'язаних з охороною довкілля, при аудиторській перевірці фінансової звітності

1011 Наслідки "Проблеми 20.. р." для управлінського персоналу та аудиторів

1012 Аудит похідних фінансових інструментів

1013 Електронна комерція: вплив на аудиторську перевірку фінансових звітів.

1.13. Предмет, метод і об'єкти аудиторської діяльності

Об'єм і структура програми аудиту залежить від поставлених цілей перевірки. Замовник може запросити аудиторську перевірку на найрізноманітніші тематики. До таких аудиторських перевірок можна віднести:

o дані бухгалтерського обліку і показники фінансової звітності;

o фінансовий стан підприємства;

o виконання контрактних угод;

o компоненти фінансових звітів;

o маркетингова діяльність;

o сегменти бухгалтерської звітності.

Крім того в план і програму проведення можна включити проведення консультацій.

Саме тому, від поставленої цілі залежить також і об'єм перевірки, і окремі частини господарської діяльності, бухгалтерської і фінансової.

Якщо мова йде про перевірку звітності, то в основу перевірки ставлять наявність звітності, її стан, реальність бухгалтерських і фінансових показників.

Одночасно, також перевіряється порядок відображення господарських операцій.

Саме тому предмет аудиту залежить від:

o напрямку аудиторської діяльності, тобто яка сфера діяльності перевіряється;

o від періоду діяльності, тобто за який період перевіряється інформація: минулий, теперішній і майбутній.

Тобто предметом аудиту є господарська і виробнича діяльність підприємства та його інформаційний стан за певний період.

Під методом аудиторської діяльності розуміють комплекс прийомів і способів використаних при вивченні об'єктів, їх можна розділити на три групи:

o фактичні: зважування, обмірювання, вимірювання, лабораторний аналіз, контрольний запуск сировини у виробництво;

o документальні: вивчення документів, зустрічна перевірка, взаємна перевірка, математичне моделювання, довідки, аналіз;

o оцінка ресурсів, достовірність господарських операцій та фінансової звітності.

Такі прийоми можуть застосовуватись при аудиті як внутрішньої так і зовнішньої інформації.

1.14. Різниця: "ревізія" та "аудит"

При всеосяжному підході і розгляді таких економічних категорій необхідно виходити з наступних принципів:

o належності власності;

o цільових;

o методологічних.

При розгляді підходів по належності власності на підприємствах, встановлюють, що ревізія проводиться в державних підприємствах.

Цільові ревізії можуть проводитися в окремих не державних підприємствах по завданню судово-слідчих органів.

Ревізія проводиться органами державного контролю. Під ревізією розуміють метод документального контролю по виявленню фінансового стану підприємства, цілісності власності й законності здійснення господарських операцій.

На відміну від ревізії при аудиті, в першу чергу, перевіряють достовірність фінансових звітів. Аудит, крім того, є незалежною перевіркою.

Підсумки проведення ревізії оформлюються актом або довідкою. При ревізії повинна бути забезпечена повнота обстеження об'єкту, вирішені завдання по збереженню власності підприємства і виявленню законності операцій.

Оплату за проведення ревізії здійснює організація-виконавець вищестояща ланка. Підсумком проведення аудиту оформлюється аудиторський висновок.

Цільові принципи проведення ревізії та аудиторської перевірки є дуже важливими. Так, при поставленій цілі проведення ревізії встановлюється необхідність повного виявлення порушень. Після проведення ревізії розробляються заходи по їх ліквідації.

При проведенні аудиту на чолі цільової задачі ставиться виявлення й локалізація порушень, а також встановлення достовірності показників фінансових звітів і даних бухгалтерського обліку. При цьому встановлюють негативний вплив на платоспроможність замовника. Аудиторські перевірки проводять на основі господарських договорів. Розрахунок за проведення перевірки здійснює замовник.

Аудиторська перевірка проводиться по принципу розумної достатності. При цьому вирішуються завдання по залученню додаткових пасивів й повноти нарахування й внесення податків в бюджет. А за результатами аудиторської перевірки складається аудиторський висновок.

1.15. Взаємозв'язок аудиту з іншими економічними дисциплінами

Аудит в Україні займає дедалі більш вагоме місце в системі господарського контролю. Аудит, як і інші економічні науки, тісно пов'язаний з вищими науками: філософією, політологією, управлінням, бухгалтерським обліком, статистикою, аналізом господарської діяльності, фінансами та ін. Економічні закони розкривають суть та необхідність аудиту в період ринкових відносин як правової сили.

Аудит необхідний не тільки для захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації, а й для вираження продуктивних сил. Вони повинні відповідати суб'єктам соціальних відносин. Якщо контроль є однією з функцій управління виробничим процесом, то аудит - дзеркалом виробничої діяльності підприємства. Аудит, як і інші економічні науки, є важелем економічного процесу ринкових відносин.

В аудиті використовують прийоми статистичних досліджень та знання з організації фінансового стану об'єкта, який досліджується. Формування знань про правильність ведення та відображення господарських процесів допомагає зрозуміти бухгалтерський облік, порядок оформлення первинної документації, ведення бухгалтерських регістрів, складання балансу та іншої звітності. Упровадження у практику нових стандартів бухгалтерського обліку в аудиті, економіко-математичних методів вимагає більш відповідального ставлення до ведення господарювання в державі. Це пояснюється зростаючим зв'язком аудиту з математичним програмуванням, обчислювальною технікою та електронною обробкою економічної інформації.

Впливаючи на правильність розпаювання земель, створення акціонерних та приватних підприємств, аудит спирається на юридичні науки та чинне законодавство. Аудиторські кадри постійно користуються наявною інформацією Інтернету та іншими формами забезпечення інформацією: телебаченням, радіо тощо. У цьому успіх та висока ефективність незалежного контролю.