Тема 7. Економічне обґрунтування функціонування міжнародних логістичних систем

 

Залежно від цілей досліджень розрізняють два види ефектив­ності логістики: порівняльну та комерційну.

Ефективність порівняльна визначається при виборі варіантів каналів доставки і ухвалення рішення, про вибір маршруту доставки, видів транспорту, способів перевезення, місць складування, місць пе­ревалки, виду упакування товарів для зовнішньої торгівлі, при еконо­мічному обґрунтуванні окремих операцій експорту або імпорту логістич­них послуг, виборі найбільш ефективних варіантів міжнародних ло­гістичних систем.

Добір варіантів заходів з ряду конкуруючих пропозицій дося­гається побудовою моделей логістичних систем. Перевага віддається найбільш економічному рішенню, тобто тій логістичній системи, за допомогою якої задача вирішується за заданою ефективністю при най­менших сумарних логістичних витратах. У результаті оцінки ефектив­ності альтернативних систем ми одержуємо оптимальне рішення: най­кращу структуру, параметри і функціональні характеристики логістич­ної системи, призначеної для рішення заданої задачі.

Ефективність комерційна розраховується з метою визначення можливого прибутку від впровадження заходів (технічних, організацій­них, технологічних та ін.) з удосконалення транспортної логістики, а також при оцінці ефективності діяльності транспортних і зовнішньо­торговельних підприємств і компаній. При цих розрахунках вирішальне значення має вибір критеріїв ефективності.

Фінансові показники легко визначаються, дозволяють сис­темно підходити до проблем і зіставляти отримані результати. Однак у них є свої недоліки, тому що вони, скоріше, відбивають минулі результати, а не поточні, і не враховують деяку специфіку логістики. На практиці краще користуватися прямими показниками логістичної діяльності: кількістю вантажів, що доставляються, швидкістю оборот­ності запасів, відстанями перевезення.

Найважливіші загальні показники впливу логістичного фак­тора на ефективність реалізації продукції на міжнародних ринках при побудові та експлуатації підприємствами міжнародних логістичних систем – коефіцієнт використання логістичних потужностей під­при­ємства, показники загальної і часткової продуктивності.

Коефіцієнт використання логістичних потужностей під­приємства (ЛПП) є відношенням використовуваної потужності до проектної.

Припустимо, на підприємстві є власний парк автомобілів, здатних за добу перевезти 100 т матеріалів. Однак перевозить він всього 50 т, отже, ЛПП дорівнює 0,5, тобто використання логістичних потужностей – 50 %.

Загальна продуктивність, яка пов’язує пропускну здатність системи поставок і кількість використовуваних ресурсів, дорівнює від­ношенню загальної пропускної здатності до загальної кількості вико­ристовуваних ресурсів.

Пропускна здатність і використовувані ресурси повинні мати порівнянні одиниці, тому їх найчастіше виражають у грошових одиницях.

Часткова продуктивність (npoдуктивність в розрахунку на будь-який фактор) – відношення загальної пропускної здатності до числа одиниць окремого використовуваного ресурсу. При такому підході про­пускна здатність міжнародної системи поставок пов’язується з будь-яким одним ресурсом. В реальній практиці побудови і експлуатації МЛС доцільно використовувати такі типи часткової продуктивності, що пов’язують пропускну здатність з різними типами ресурсів:

– продуктивність логістичного устаткування: число рейсів транс­портних засобів; вага, перевезена транспортом; відстань перевезень,

– продуктивність праці: число доставок продукції на одного співробітника;

– кількість перевезених тонн за одну зміну; число замовлень, відвантажених за зміну тощо;

– продуктивність капіталу: кількість доставленої продукції на кожну грошову одиницю інвестицій; кількість доставок на кожну оди­ницю капіталу, інвестованого в логістичне устаткування;

– енергетична продуктивність: число доставок на літр палива; обсяг збереженої продукції на кіловат-годину, додана вартість на кожну грошову одиницю, витрачену на одиницю енергії;

– продуктивність складських потужностей.

Підприємство може приводити постачання продукції і запаси до кількості тижнів, протягом яких воно може забезпечити постачання з наявних запасів. Визначається як відношення середньої кількості запасів до середньої пропускної здатності за тиждень.

Показник оборотності запасів показує, наскільки швидко ма­теріали проходять по міжнародному ланцюгу постачань і є відношенням річної пропускної здатності до середньої загальної кількості запасів.

У міжнародній логістичній діяльності підприємств використо­вуються і конкретні показники: надійність доставки, загальний час і загальна відстань доставки, витрати на доставку, кількість збитків і ушкоджень на шляху, загальна кількість переміщуваного вантажу, роз­міри і вантажопідйомність рухомого складу і безліч інших.

При розрахунках ефективності роботи МЛС можна використо­вувати методи оцінок доходів і витрат, що поділяються на дві основні групи: недисконтні і дисконтні.

До недисконтних відносяться методи, що оперують даними про первісні витрати капіталу і потік коштів, отриманих протягом життєвого циклу даного логістичного проекту. При цьому не перед­бачається ніяких поправок на переведення у поточну вартість майбут­ніх потоків коштів. До цієї групи можна віднести наступні показники:

– віддача від вкладеного капіталу (середня норма прибутку) визначається як відношення річного прибутку до вкладеного капіталу, помноженого на 100 %;

– строк окупності – як відношення вкладеного капіталу до прогнозу річного прибутку;

Дисконтні методи базуються на допущенні, що грошові по­токи у майбутньому будуть мати меншу цінність (вартість). З враху­ванням цього можна розраховуватипоточну вартість:

 

ПВ = Д · Кд,

 

де Д – вартість доходу, отриманого за період часу п; Кд – коефіцієнт дисконтування:

 

Кд = 1/(1 + і)п,

 

де і – ставка дисконту; п – час, за який проводиться дисконту­вання (роки), тоді:

ПВ = Д/(1 + і)п,

 

При використанні методу розрахунку часткової продуктив­ності, пов’язаної з розрахунками продуктивності капіталу (особливо це стосується міжнародних постачань),необхідно враховувати інфляцію. З цією метою необхідно змінити наведену формулу, ввівши у неї показ­ник рівня інфляції (f), тоді:

 

Кд = 1/(1 + і +f)п,

 

а формула розрахунку поточної вартості набуде вигляду:

 

ПВ = Д/(1+ і + f)п.

 

Витрати функціонування міжнародних логістичних систем включають витрати на: перевезення різними видами транспорту; ван­тажно-розвантажувальні і перевантажувальні роботи; складське збері­гання; витрати, пов’язані з перебуванням продукції в дорозі, її затрим­ками і втратами; витрати зберігання, що відносяться до доставки про­дукції і які виникають у зв’язку з перевалкою, підробітком, концент­рацією тощо; витрати формування і утримання запасів; на упакування, маркування, оформлення документації; на страхування; на транспортно-експедиторські операції; вантажні збори тощо; витрати на митне очи­щення, що виникають при перетинанні товарами кордонів; витрати де­фіциту, пов’язані з обмеженістю в якій-небудь ланці логістичної системи тих або інших ресурсів, незадовільним менеджментом, кризовими яви­щами в економіці; адміністративні витрати, пов’язані з функціонуван­ням і виконанням загального комплексу операцій і послуг у процесі руху матеріальних потоків.

Серед логістичних витрат на величину яких безпосередньо впливає міжнародний характер діяльності, необхідно виділити: ви­трати, пов’язані з термінами виконання замовлень; витрати зберігання і утримання запасів; доставки товарів; логістичні витрати по параметру щільності продукції (відношення ваги готової продукції до обсягу упа­кування); логістичні витрати при зростанні ризиків втрат, розкрадання в процесі доставки продукції; логістичні витрати, пов’язані: з можли­вими втратами від нереалізованих продажів, з віддаленістю підприємства від ринку збуту, з категорією товарів (особливо режимні вантажі).

У цілому витрати поділяються на загальні, постійні, змінні і граничні, що важливо враховувати при аналізі їх впливу на величину логістичних витрат функціонування міжнародних логістичних систем.

Постійні витрати (Спост) – витрати, які не змінюються в залежності від зміни рівня матеріалопотоку у короткостроковому пе­ріоді. Прикладом постійних витрат у логістиці можуть бути витрати на почасову оплату персоналу, витрати на утримання службових примі­щень тощо. Змінні витрати (Сзмін) – витрати, що змінюються залежно від зміни рівня матеріалопотоку в короткостроковому періоді, наприк­лад, витрати на сировину, електроенергію тощо.

Загальні витрати (Сзаг) – сума постійних і змінних витрат.

Розрахунок середніх витрат здійснюється діленням постій­них, змінних або загальних витрат на величину матеріалопотоку (Q).