Тема 5. Міжнародні логістичні системи: проблеми формування та функціонування
Логістична система (ЛС) – організаційно-господарський механізм управління матеріальними та іншими потоками. ЛС є адаптивною системою зі зворотним зв’язком, яка виконує певні логістичні функції та операції. Вона складається із кількох підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем.
З позицій системного підходу до організації бізнесу: логістична система – це відносно стійка сукупність ланок (підрозділів компанії, постачальників, споживачів і логістичних посередників), взаємопов’язаних та об’єднаних єдиним управлінням логістичним процесом для реалізації корпоративної стратегії організації бізнесу.
Структура логістичної системи в загальному вигляді містить у собі: інфраструктуру логістичних процесів; логістичні потоки; ланцюги; менеджмент; підсистеми забезпечення (кадрове, правове, інформаційне, організаційно-економічне тощо).
В умовах глобалізації, інтернаціоналізації логістичних систем прискореними темпами формується міжнародна логістична інфраструктура як відкрита система, що розвивається в напрямі створення глобальної логістичної мережі, яка охоплює транспорт, пункти збереження та складування товарів і зв’язок. Така логістична інфраструктуразазвичай набуває двох організаційних форм: інституціональної і неінституціональної. Інституціональна форма вимагає наявності міжнародних угод між партнерами логістичних каналів щодо засобів транспорту, розміщення складських баз та використання інформаційної мережі. Неінституціональна форма передбачає лише погодження часу доставкипродукту, однак використання інфраструктури партнерами відбувається за власними критеріями.
Логістичні системи бувають різної галузевої належності (галузеві) тa різних геопросторових рівнів (регіональні). За першою ознакою логістичні системи охоплюють такі їх різновиди, як: промислові, агропромислові, транспортні, будівельні, торговельні, туристичні, митні, банківські, міжнародно-бізнесові тощо. За другою ознакою розрізняютьлогістичні системи мікрорівня (підприємство, фірма), мезорівня (область), макрорівня (країна), мегарівня (інтеграційне об’єднання кількох країн, регіонів світу), метарівня (світ).
Інституціональна класифікація логістичних систем:
– перший, найнижчий рівень логістичної агрегації стосується мікрологістичних систем, до яких можна віднести такі об’єкти: промислові підприємства, підприємства сфери послуг, у тому числі підприємства, що надають логістичні послуги (транспортні, експедиторські, складські, пакувальні тощо), а також військові, комунальні підприємства, неприбуткові організації, бюджетні організації та ін.;
– другому рівню логістичної агрегації, який охоплює сферу міжорганізаційної кооперації підприємств на територіях муніципальних утворень, відповідають муніципальні логістичні системи. Ці системи інтегрують логістичні потоки, що формуються, як усередині муніципального утворення, так і між ним і зовнішнім середовищем. При цьому інтегратором логістичної діяльності, на відміну від попереднього рівня, необов’язково має бути інституціональний чинник, а, як правило, договір, контракт, регламент або інший механізм логістичної координації. Це повною мірою стосується і наступних рівнів логістичної агрегації;
– до третього рівня логістичної агрегації можна віднести регіональні логістичні системи, що ґрунтуються на логістичній кооперації муніципальних логістичних систем та інтегрують процеси управління виробництвом, транспортно-складським господарством, запасами, фінансовим капіталом, персоналом, інформаційними потоками регіону в єдину систему з погляду максимальної ефективності роботи всієї території, а не окремих сфер господарської діяльності. Регіональні логістичні системи можуть розвиватися у формі: а) регіональних та міжрегіональних оптових торговельних посередників; б) регіональних логістичних центрів фізичного розподілу продукції; в) регіональних складів загального користування; г) великих посередницьких логістичних компаній;
– четвертий рівень логістичної агрегації інтегрує логістичні потоки і процеси в масштабах усієї економіки країни, охоплюючи підприємства і організації промисловості, посередницькі, торговельні та транспортні організації різних відомств, розташованих у різних регіонах країни. Функціонування логістичної системи країни залежить від наявності повноцінної національної транспортної, дистрибутивної та комунікаційної мереж;
– п’ятому рівню логістичної агрегації відповідає міжнародна логістична система (МЛС), яка являє собою певну інфраструктуру економіки групи країн. Під час формування логістичної системи, що охоплює різні країни, також необхідно перебороти труднощі, пов’язані із правовими та економічними особливостями міжнародних економічних відносин, з неоднаковими умовами поставки товарів, розходженнями в транспортному законодавстві країн, а також ряд інших бар’єрів. Формування міжнародних логістичних систем вимагає створення єдиного економічного простору, єдиного ринку без внутрішніх кордонів, митних перешкод у транспортуванні товарів, капіталів, інформації, трудових ресурсів.
МЛС – логістична система, сформована на рівні декількох країн (континентів). До МЛС відносять: а) створені на національному регіональному рівні (макрологістичнісистеми); б) сформовані транснаціональними корпораціями або фінансово-промисловими групами (мегалогістичні системи).
При побудові МЛС вирішуються задачі: гармонізації технічних і технологічних систем у сфері перевезень; створення вільного ринку логістичних послуг; розробки юридичних норм, правил і процедур; розміщення складських і термінальних потужностей; оптимізації дистриб’юторських мереж тощо.
МЛС опираються на: світову інфраструктуру, міжнародну за своїм характером; об’єкти інфраструктури, що перетинають території двох і більше країн; об’єкти міжнародної інфраструктури, що знаходяться на території тієї ж держави, що забезпечує значний обсяг міжнародних перевезень. Деякі об’єкти інфраструктури можуть вважатися міжнародними за своїм характером або у зв’язку з наданим їм політичним значенням, навіть якщо вони служать для забезпечення лише незначної частини міжнародних перевезень. До цієї категорії можна віднести внутрішні автомагістралі: Панамериканська, Трансєвропейська, Транссахарська.
Глобалізація світової економіки привела до формування світових стандартів функціонування логістичних систем. Основні показники базового рівня: доступність; функціональність; надійність. Усі три базових показники – невід’ємна частина єдиного цілого; тільки функціонуючи разом, вони здатні задовольнити запити логістичного сервісу на світовому рівні.
У термінологічному апараті логістики поряд із поняттям логістичної системи використовується поняття “логістична мережа” як логістична система із мережною структурою.
Логістичні мережі – це складні логістичні утворення взаємопов’язаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів.
Міжнародні логістичні мережі – це складні комплекси, що відрізняються від локалізованих ланцюгів логістики. Основні відмінності: більш тривалий час виконання поставок; більш тривалі та ненадійні строки транспортування; складна консолідація і численні точки розподілу; широкий діапазон режимів вантажоперевезень і розцінок на доставку.