Тема 2. Глобалізація процесів логістики

Глобалізація – це процес поступового утворення універсаль­ного світового середовища ринкової діяльності завдяки зниженню та скасуванню країнами тарифних та нетарифних регуляторів зовнішньої торгівлі, лібералізації руху факторів виробництва та розвитку трансна­ціональних господарських структур. Суть глобалізації – у різкому роз­ширенні та ускладненні взаємозв’язків і взаємозалежностей як людей, так і держав, що виражається у процесах формування планетарного інформаційного простору, світового ринку капіталів, товарів і робочої сили, інтернаціоналізації проблем техногенного впливу на природне середовище, міжетнічних та міжконфесійних конфліктів і безпеки.

Глобальні процеси в економіці і формування ринків глобаль­них компаній вимагають глобалізації логістики. Ці процеси йдуть одно­часно, доповнюючи один одного. Глобальна логістика відображає таку тенденцію у світовій економіці, яка характеризується рухом підприєм­ницької діяльності від її спеціалізації в окремих країнах і регіонах до мультиорганізованого світового ринкового господарства.

Головні взаємопов’язані фактори глобалізації: економічний ріст, опора на логістичний ланцюг, регіоналізація ринку, технологічний прогрес і дерегулювання економіки.

Багато факторів “усувають” межі в міжнародній господарській діяльності. Разом з тим, як і раніше зберігаються серйозні бар’єри на шляху глобальної логістики. Існує досить багато бар’єрів, обумовле­них різними причинами, у тому числі політичними системами, різним економічним і соціальним рівнем розвитку країн. Найбільш істотні протидіючі сили: а) особливості ринків і конкуренції; б) фінансові бар’єри; в) канали розподілу. Задача глобального логістичного мене­джменту – дотримання балансу між витратами, яких вимагає подо­лання цих перешкод, і потенційними вигодами від міжнародної тор­гівлі. Тільки такий баланс дозволяє одержати реальний виграш від успішної міжнародної діяльності.

Тенденція макрологістичної глобалізації відображає, з одного боку, глобалізацію ринків збуту готової продукції, виробництва, поста­чання матеріальних ресурсів, робочої сили, капіталу, що характерні для великих транснаціональних корпорацій, з другого боку – створення і розвиток глобальних міждержавних, транспортно-логістичних, теле­комунікаційних та інших макрологістичних систем.

Глобальна логістика – стратегія і тактика створення зазвичай сталих макрологістичних систем, що зв’язують бізнес-структури різ­них регіонів і країн світу на основі поділу праці, партнерства та коопе­рування у формі угод, договорів, загальних планів, які підтримуються на міждержавному рівні.

Завдання глобальної логістики: 1) оптимізація функціональ­ного циклу глобальної логістики (скорочення його тривалості за раху­нок прискорення міжнародних перевезень, зменшення кількості посе­редницьких структур); 2) розвиток логістичної інфраструктури в зов­нішньоекономічному просторі; 3) розвиток інформаційного забезпе­чення глобальних логістичних процесів; 4) створення глобальних ло­гістичних виробничих маркетингових союзів.

Глобальна логістика підкоряється тим законам, що і внутрішньо-національна, але має особливості, які подібні до особливостей між­народної логістики, але ще більше посилюються: функціональний цикл глобальної логістики більш тривалий; логістичні операції на світовому ринку складніші; підвищуються вимоги до інформаційних систем, оскільки зростає потреба у протяжності каналів зв’язку, використанні різних мов і підтримці гнучкості логістичних процесів; створення і розвиток глобальних виробничих, логістичних і маркетингових союзів.

У процесі глобалізації господарської діяльності підприємств виділяють п’ять етапів, або рівнів: 1- та 2-й рівні (етапи) – збереження дистанції та самостійний експорт (у міжнародній діяльності підпри­ємства користуються послугами посередників – ризики та прибутки мінімальні); 3- та 4-й рівні (етапи) – самостійнізовнішньоекономічні операції та укорінення бізнесу за кордоном (компанії розвивають міс­цеві підприємства на зовнішніх ринках); 5-й рівень (етап) – денаціо­налізація (фірми створюють регіональні штаб-квартири, що відпові­дають за операції на окремих національних ринках і в той же час – за такий вибір джерел ресурсів та прийняття таких логістичних рішень, які принесуть оптимальні результати компанії в цілому).