Тема 6. Формування стратегії розвитку глобальних логістичних систем
Усі дії в рамках стратегії забезпечення логістичних операцій на міжнародному рівні варто розглядати на трьох основних рівнях: макроекономічному, що стосується всіх загальноекономічних, технічних, організаційних і правових аспектів функціонування логістичних суб’єктів у всіх секторах економіки; мезоекономічному, тобто обмеженому межами якого-небудь сектора економіки або регіону; мікроекономічному, тобто на рівні функціонування окремих логістичних підприємств.
Основні елементи глобальної логістичної стратегії: позиціювання, інтеграція, гнучкість і вимірність.
Концепція позиціювання є надбудовою глобальної логістичної стратегії фірми – визначає відмінні риси компанії в порівнянні з конкурентами, відносини з постачальниками і замовниками, організацію інформаційних потоків та операцій фізичного розподілу. Стратегія позиціонування логістики на ринку повинна враховувати різну реакцію учасників логістичного процесу на національному і міжнародному рівнях на пропоновані ціни, тарифи і якість логістичного обслуговування. Підприємство, що бажає зберегти попит на свою продукцію на колишньому рівні або підвищити його, повинне знати поточну і майбутню поведінку учасників логістичного процесу, отже, враховувати: власні можливості участі в конкурентній боротьбі, можливості діючих каналів постачань, безперебійність і еластичність їх роботи в рамках міжнародної торгівлі; специфіку маркетингу (реклама, просування товару, дослідження ринку), а також його ефективність для керування поведінкою покупців і підвищення власної частки на ринку.
Інтеграція досягається шляхом використання сучасних інформаційних технологій для спільного використання необхідної інформації всіма партнерами глобальних логістичних ланцюгів і каналів. Це означає високий ступінь пов’язаності партнерів, обмін даними між ними в стандартизованих форматах (як правило, у режимі реального масштабу часу “online”).
Гнучкість – здатність швидко реагувати на специфічні запити споживачів, адекватно вносити зміни як у виробництво, так й у дистрибуцію відповідно до їх вимог. Цей елемент дозволить фірмі функціонувати більш успішно, ніж конкуренти, реалізуючи свою глобальну логістичну стратегію.
Вимірність характеризує можливість моніторингу логістичного менеджменту та ідентифікації можливостей фірми в плані подальшого поліпшення її діяльності на світовому ринку. Кращі транснаціональні корпорації використовують процедури “benchmarking”, стандартизації якості, функціональні способи оцінки ступеня задоволення споживачів якістю продукції та сервісу, тотальних логістичних витрат, повернення на вкладений капітал і тривалості складових логістичних циклів як міри ефективності глобальних логістичних ланцюгів. Типовою мірою ступеня задоволення споживачів є “виконане замовлення”, у якому поставка товару здійснена вчасно, без шкоди для споживача із правильно оформленим рахунком.
На рис. 2.1 представлено стратегічні фактори, що враховуються при побудові міжнародних логістичних систем.
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 2.1 – Стратегічні фактори, що враховуються
при побудові міжнародних логістичних систем
Середовище, у якому ведеться бізнес, показує, яке положення воно займає в цей час, а його стратегії (у тому числі і в області побудови і функціонування МЛС) – положення, яке підприємство хоче займати в майбутньому. Отже, логістична стратегія – це шлях досягнення підприємством своїх цілей.
На розробку підприємством стратегії з ведення зовнішньоекономічних операцій на міжнародному рівні впливають фактори зовнішнього середовища бізнесу,керувати якими логістика не в змозі: очікування споживачів і пов’язані з цим демографічні особливості і характеристики ринків; ринкові умови, їх стабільність, кон’юнктурні коливання та інші подібного роду фактори; політичні умови і відносини з органами влади; економічний клімат у країні, соціальні умови, умови підприємництва, правові норми і обмеження тощо; конкуренти – їх кількість, легкість або труднощі проникнення на ринки; акціонери і групи зацікавлених осіб – їх цілі, наміри, політика доходів і інвестиційна політика, очікуваний прибуток; передові технології та інновації, доступні в наш час, і ймовірні напрямки їх розвитку.
Основні фактори внутрішнього середовища: активи підприємства – матеріальні (будинку, споруди, устаткування тощо) і нематеріальні, до яких прийнято відносити: лояльність постачальників і споживачів; кадровий персонал підприємства; фінансовий стан і фінансову репутацію; правильно налагоджену систему обміну інформацією; застосовувані технології, структуру підприємства і правильний розподіл функцій і обов’язків; інші активи (патенти, ліцензії).
Цілі стратегій у глобальних компаніях формуються з урахуванням компонентів, таких як технологія, маркетинг, виробництво і логістика. Необхідною є продуктивна синергія всіх чотирьох компонентів, причому глобальна логістична система, будучи чинником конкурентної переваги, служить глобальним фундаментом, на якому заснована робота інших сфер бізнесу.
Логістичні стратегії в області побудови і експлуатації МЛС – це набір цілей, процедур, елементів, систем, які формують логістичний бізнес-план, який включає:
– загальне резюме, що представляє логістичну стратегію в області міжнародних логістичних систем і відповідає на питання, як ця стратегія погоджена із загальним напрямком діяльності з точки зору цільових показників;
– цілі і задачі МЛС, показники роботи і критерії її оцінки;
– відображення шляхів досягнення поставлених задач, які зміни передбачаються і як ними керувати;
– опис того, який внесок у досягнення показників бізнес-плану будуть вносити окремі логістичні функції (постачання, збут, транспорт, склади тощо) і як буде організована їхня взаємодія;
– обґрунтування необхідних для реалізації плану засобів і ресурсів, фінансові вкладення і фінансові показники роботи.