Тема 5. Міжнародні логістичні системи: проблеми формування та функціонування

 

Логістична система (ЛС) – організаційно-господарський ме­ханізм управління матеріальними та іншими потоками. ЛС є адаптив­ною системою зі зворотним зв’язком, яка виконує певні логістичні функ­ції та операції. Вона складається із кількох підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем.

З позицій системного підходу до організації бізнесу: логістична система – це відносно стійка сукупність ланок (підрозділів компанії, постачальників, споживачів і логістичних посередників), взаємопов’я­заних та об’єднаних єдиним управлінням логістичним процесом для реалізації корпоративної стратегії організації бізнесу.

Структура логістичної системи в загальному вигляді містить у собі: інфраструктуру логістичних процесів; логістичні потоки; лан­цюги; менеджмент; підсистеми забезпечення (кадрове, правове, інфор­маційне, організаційно-економічне тощо).

В умовах глобалізації, інтернаціоналізації логістичних систем прискореними темпами формується міжнародна логістична інфра­структура як відкрита система, що розвивається в напрямі створення глобальної логістичної мережі, яка охоплює транспорт, пункти збере­ження та складування товарів і зв’язок. Така логістична інфраструктуразазвичай набуває двох організаційних форм: інституціональної і неінсти­туціональної. Інституціональна форма вимагає наявності міжнарод­них угод між партнерами логістичних каналів щодо засобів транспорту, розміщення складських баз та використання інформаційної мережі. Неінституціональна форма передбачає лише погодження часу доставкипродукту, однак використання інфраструктури партнерами відбувається за власними критеріями.

Логістичні системи бувають різної галузевої належності (га­лузеві) тa різних геопросторових рівнів (регіональні). За першою оз­накою логістичні системи охоплюють такі їх різновиди, як: промис­лові, агропромислові, транспортні, будівельні, торговельні, туристичні, митні, банківські, міжнародно-бізнесові тощо. За другою ознакою роз­різняютьлогістичні системи мікрорівня (підприємство, фірма), мезо­рівня (область), макрорівня (країна), мегарівня (інтеграційне об’єд­нання кількох країн, регіонів світу), метарівня (світ).

Інституціональна класифікація логістичних систем:

– перший, найнижчий рівень логістичної агрегації стосується мікрологістичних систем, до яких можна віднести такі об’єкти: про­мислові підприємства, підприємства сфери послуг, у тому числі під­приємства, що надають логістичні послуги (транспортні, експедитор­ські, складські, пакувальні тощо), а також військові, комунальні під­приємства, неприбуткові організації, бюджетні організації та ін.;

– другому рівню логістичної агрегації, який охоплює сферу міжорганізаційної кооперації підприємств на територіях муніципаль­них утворень, відповідають муніципальні логістичні системи. Ці системи інтегрують логістичні потоки, що формуються, як усередині муніципального утворення, так і між ним і зовнішнім середовищем. При цьому інтегратором логістичної діяльності, на відміну від попе­реднього рівня, необов’язково має бути інституціональний чинник, а, як правило, договір, контракт, регламент або інший механізм логістич­ної координації. Це повною мірою стосується і наступних рівнів логіс­тичної агрегації;

– до третього рівня логістичної агрегації можна віднести регіональні логістичні системи, що ґрунтуються на логістичній ко­операції муніципальних логістичних систем та інтегрують процеси уп­равління виробництвом, транспортно-складським господарством, запа­сами, фінансовим капіталом, персоналом, інформаційними потоками регіону в єдину систему з погляду максимальної ефективності роботи всієї території, а не окремих сфер господарської діяльності. Регіональні логістичні системи можуть розвиватися у формі: а) регіональних та міжрегіональних оптових торговельних посередників; б) регіональних логістичних центрів фізичного розподілу продукції; в) регіональних складів загального користування; г) великих посередницьких логістич­них компаній;

– четвертий рівень логістичної агрегації інтегрує логістичні потоки і процеси в масштабах усієї економіки країни, охоплюючи підприємства і організації промисловості, посередницькі, торговельні та транспортні організації різних відомств, розташованих у різних регіонах країни. Функціонування логістичної системи країни зале­жить від наявності повноцінної національної транспортної, дистрибу­тивної та комунікаційної мереж;

– п’ятому рівню логістичної агрегації відповідає міжнародна логістична система (МЛС), яка являє собою певну інфраструктуру економіки групи країн. Під час формування логістичної системи, що охоплює різні країни, також необхідно перебороти труднощі, пов’язані із правовими та економічними особливостями міжнародних економіч­них відносин, з неоднаковими умовами поставки товарів, розходжен­нями в транспортному законодавстві країн, а також ряд інших бар’єрів. Формування міжнародних логістичних систем вимагає створення єди­ного економічного простору, єдиного ринку без внутрішніх кордонів, митних перешкод у транспортуванні товарів, капіталів, інформації, трудових ресурсів.

МЛС – логістична система, сформована на рівні декількох країн (континентів). До МЛС відносять: а) створені на національному регіональному рівні (макрологістичнісистеми); б) сформовані транс­національними корпораціями або фінансово-промисловими групами (мегалогістичні системи).

При побудові МЛС вирішуються задачі: гармонізації техніч­них і технологічних систем у сфері перевезень; створення вільного ринку логістичних послуг; розробки юридичних норм, правил і про­цедур; розміщення складських і термінальних потужностей; оптиміза­ції дистриб’юторських мереж тощо.

МЛС опираються на: світову інфраструктуру, міжнародну за своїм характером; об’єкти інфраструктури, що перетинають території двох і більше країн; об’єкти міжнародної інфраструктури, що знахо­дяться на території тієї ж держави, що забезпечує значний обсяг між­народних перевезень. Деякі об’єкти інфраструктури можуть вважатися міжнародними за своїм характером або у зв’язку з наданим їм політич­ним значенням, навіть якщо вони служать для забезпечення лише не­значної частини міжнародних перевезень. До цієї категорії можна від­нести внутрішні автомагістралі: Панамериканська, Трансєвропейська, Транссахарська.

Глобалізація світової економіки привела до формування світо­вих стандартів функціонування логістичних систем. Основні показники базового рівня: доступність; функціональність; надійність. Усі три ба­зових показники – невід’ємна частина єдиного цілого; тільки функціо­нуючи разом, вони здатні задовольнити запити логістичного сервісу на світовому рівні.

У термінологічному апараті логістики поряд із поняттям логіс­тичної системи використовується поняття “логістична мережа” як ло­гістична система із мережною структурою.

Логістичні мережі – це складні логістичні утворення взаємо­пов’язаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів.

Міжнародні логістичні мережі – це складні комплекси, що відрізняються від локалізованих ланцюгів логістики. Основні відмін­ності: більш тривалий час виконання поставок; більш тривалі та нена­дійні строки транспортування; складна консолідація і численні точки розподілу; широкий діапазон режимів вантажоперевезень і розцінок на доставку.