10. ФІСКАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ ТА  ФІСКАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

² Теоретичні основи державного регулювання економіки.

² Фіскальна політика.

² Бюджетно-податкова політика в дії.

² Фіскальна політика, спрямована на пропозицію. Крива Лаффера.

² Фіскальна політика і державний бюджет. Концепція функціональних фінансів. Ефект “витіснення”.

10.1. Теоретичні основи державного регулювання економіки

Однією з центральних проблем макроекономіки є питання про те, які механізми – ринкові чи державні – здатні найефективніше під­тримувати в економіці повну зайнятість, забезпечувати економічне зростання, регулювати інфляцію, формувати збалансовану, врівнова­жену систему.

Проте, ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробництва. Як суб’єкт макроекономічного регулювання він має певні обмеження, які за певних економічних та історичних умов мо­жуть не лише гальмувати, знижувати результативність позитивного впливу ринку на економіку, але й порушувати функціонування націо­нального ринку в цілому.

До таких обмежень належать:

1)  ринок, який не має досконалого механізму, здатного про­тистояти такому явищу, як економічна нестабільність яка проявляється через затяжний спад виробництва, надмірне безробіття, високий рівень інфляції тощо;

2)  ринок, який здатний реагувати лише на індивідуальні потреби людей, що фінансуються окремими суб’єктами згідно з їх­ньою індивідуальною платоспроможністю. Тому ринок не має меха­нізмів, які здатні забезпечити людей суспільними благами, потреба в яких не залежить від індивідуальної платоспроможності. До них нале­жать послуги державного управління, національної армії, міліції, охо­рони здоров’я, освіти, науки тощо;

3)  сучасний ринок, який не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові відносини великий вплив можуть справляти моно­польні утворення. Впливаючи на обсяги виробництва і ціни, вони об­межують ефективність ринкової конкуренції і створюють умови для такого розподілу ресурсів, яке враховує не суспільні, а власні інтереси. Ринковий механізм не має надійного імунітету, який здатний проти-стояти монополізму;

4)  взаємодія людей через ринковий механізм породжує нега-тивні побічні наслідки, так звані зовнішні ефекти, які не враховуються в процесі ринкових відносин. До них належать надмірна нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення еколо­гічних умов життя, відхилення від стандартів якості споживчих то­варів;

5)  ринок, який демонструє свою неспроможність на практиці, що має прояв у виникненні помилкового розподілу ресурсів:

–  ситуація, коли бракує інформації – проблема асиметрич-ності інформації;

–  ситуація природної монополії, коли в певних галузях завдяки технологіям збільшення масштабів виробництва, призводить до зменшення вартості продукції, що створює певні проблеми;

–  існування ситуації, коли фірма чи група фірм практично контролює певні ринки;

6)  ринкова система, яка не в змозі оптимально здійснювати розподіл доходів, що призводить до поглиблення соціальної нерівності;

7)  ринкової системи, що не здатна найоптимальнішим чином визначити галузеву та продовольчу структури економіки. Виробницт-во одних товарів вона робить надмірним, а інших – дефіцитним.

Перераховані вище обмеження ринку можуть бути компенсо­вані лише за допомогою державного втручання в економіку і відповід­ного розвитку державного сектора та заходів державного регулювання економіки.

Для реалізації поставлених задач держава змушена викону­вати ряд таких функцій:

1)  створювати правову основу для функціонування ринкової системи і створення конкурентного середовища;

2)  розробляти політику соціально-економічного розвитку країни, за допомогою якої визначаються головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки;

3)  проводити захист конкуренції як головного “мотора” рин­кового механізму. З цією метою держава здійснює антимонопольну політику;

4)  робити перерозподіл доходів та багатства, коригування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту, стабілізації економіки через контроль за рівнем зайнятості та інфляції;

5)  обмежити дію деяких елементів ринкового механізму (зок­рема, в сфері охорони порядку, національної оборони, трансфертної системи обслуговування інфраструктурних комплексів, водопоста-чання тощо);

6)  робити збереження національних конкурентних переваг у світовій економіці.

Отже, сучасна економіка виступає як змішана, де є сектор ринку та державний сектор, які співіснують і між якими існує “розпо­діл праці”. Державне втручання в економіку може бути за умови, що воно є зваженим і враховує цей “розподіл праці”. Вирішення цієї проблеми залежить від того, як реалізується державне регулювання економіки.

Державне регулювання економіки – це цілеспрямована діяль-ність держави щодо створення правових, економічних та соціальних передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків. Раці-ональне державне регулювання економіки не протистоїть механізму її ринкового регулювання і не підміняє його, а свідомо використовує його регулюючий потенціал, надає ринковим регуляторам здатність більш цілеспрямовано та ефективно впливати на економічний розви­ток. Державне регулювання економіки – це її суб’єктивний фактор, тому його ефективність обумовлена тим, якою мірою держава в про­цесі виконання своїх регулюючих функцій враховує об’єктивні еконо­мічні закони.

В умовах розвинутого ринку державне регулювання еконо­міки – це втручання не в ринковий механізм, а передумови та побічні наслідки його функціонування. Держава коригує ринковий механізм в тому випадку, коли цей механізм ще не досяг необхідного потенціалу і не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці.

Діяльність державного сектора реалізується через державні закупівлі, трансферти, прямі та непрямі податки, державний бюджет та державний борг, позики, розподіл податкового тягаря.

 

10.1.1. Роль держави в економічному кругообігу

В реальній практиці не існує чистого ринку, а є змішана еко­номіка, де поряд із суб’єктами приватного сектора економіки велику координуючу роль виконує держава в особі уряду. Модель економіч­ного кругообігу (рис. 10.1) включає всі потоки руху ресурсів та дохо­дів між підприємствами та домогосподарствами, але тепер на ринку ресурсів та продуктів з’явився ще один суб’єкт – уряд. Це означає, що домогосподарства і підприємства взаємодіють вже не лише між собою, а й з урядом, від заходів якого теж залежить рівновага в економіці.

В моделі економічного кругообігу уряд виконує такі три функції:

1)  здійснює на відповідних ринках державні закупки ресурсів та продуктів і внаслідок цього несе відповідні витрати, які впливають на сукупні витрати економіки (на рис. 10.1 це відображають верти-кальні потоки);

Рис. 10.1 – Роль держави в економічному кругообігу

 

2)  уряд надає підприємствам і домогосподарствам колективні (суспільні) блага, пов’язані з утриманням бюджетної сфери (освіти, науки, культури, медицини, національної армії, міліції тощо). Це відображають верхні горизонтальні потоки, які поєднують уряд із суб’єктами приватного сектора економіки;

3)  для здійснення своїх витрат уряд формує державні доходи за рахунок збирання податків: прибутковий з громадян, податки на прибуток підприємств, продовольчі, непрямі податки тощо. Це все є валові податки. Але поряд з цим уряд має справу з податками зво-ротними. До них відносяться трансфертні платежі (пенсії, стипендії, виплати по безробіттю та страхуванню, дотації, субсидії). Валові податки за мінусом трансфертних платежів є чистими податками, а саме:

       (10.1)

де  – чисті податки;  – валові податки;  – трансферти.

Наведена модель економічного кругообігу показує, як уряд може впливати на параметри економічної рівноваги.

По-перше, змінюючи обсяг державних закупок товарів та пос-луг, уряд має можливість адекватно впливати на сукупний попит еко-номіки і, як результат, на обсяги виробництва.

По-друге, уряд може впливати на попит приватного сектора економіки через величину чистих податків. Змінюючи рівень оподат-кування або величину трансфертних платежів, уряд може зменшувати або збільшувати доходи суб’єктів цього сектора, від яких залежить їхній попит.

Цей вплив можна прослідкувати на прикладі моделей “вит-рати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.

В моделі “витрати-випуск” в межах приватної закритої еко-номіки сукупний попит становить , а економічна рівновага визначається за формулою , де  – сукупний попит;  – споживчі витрати домогосподарств;  – інвестиційний попит підпри-ємств;  – валовий національний продукт.

З появою держави, сукупні видатки доповнюються держав-ними закупівлями G і сукупний попит становить:

.       (10.2)

Тоді формула для запису економічної рівноваги буде мати вигляд:

       (10.3)

Одночасно суттєво трансформується функція споживання. Якщо в моделі без держави  ( – післяподатковий доход), то функція споживання визначається таким чином:

       (10.4)

де  – автономне споживання;

 – гранична схильність до споживання .

Коли з’являються чисті податки, післяподатковий дохід обра-ховується за формулою:

,        (10.5)

За цих умов функція споживання змінюється таким чином:

,   (10.6)

де  – граничний коефіцієнт податків .

Отже, поява чистих податків  зменшує споживання  за будь-якого рівня доходу У.

В моделі “вилучення-ін’єкції” рівновага через відсутність дер-жави визначається за такою формулою: , де  – величина за-ощаджень.

З урахуванням держави вилучення доповнюються чистими податками, а ін’єкції – державними закупівлями. Внаслідок цього формула економічної рівноваги отримує такий вигляд:

,        (10.7)

де .

Одночасно трансформуються заощадження.

У спрощеній моделі заощадження зводяться до приватних за формулою:

.       (10.8)

З урахуванням держави приватні заощадження зменшуються на величину чистих податків:

.       (10.9)

Якщо в модель економічної рівноваги підставити нове значення приватних заощаджень і перенести державні закупівлі в ліву частину рівняння, то отримаємо кінцевий вираз моделі економічної рівноваги, а саме:

,     (10.10)

де  – приватні заощадження;

 – державні заощадження.

Отже, економічна рівновага за методом “вилучення-ін’єкції” – це рівновага між національними заощадженнями та інвестиціями.

Зазначена модель є лише іншим виразом моделі за методом “витрати-випуск”.

;      (10.11)

.       (10.12)

Дане рівняння є моделлю економічної рівноваги за методом “витрати-випуск”.

 

10.1.2. Урядові витрати і сукупний попит, мультиплікативний вплив державних витрат та податків

Під урядовими витратами (рис 10.2) розуміють витрати на утримання інституту держави, а також державні закупівлі товарів та послуг. Це можуть бути найрізноманітніші види закупівель, наприк-лад, за рахунок бюджету будівництво доріг, шкіл, медичних закладів, об’єктів культури, закупівля сільськогосподарської продукції та війсь-кової техніки тощо.

Політика державних витрат та податків є одним з важ-ливих інструментів державного регулювання економіки, спрямованим на стабілізацію економічного розвитку.

 

Рис. 10.2 – Вплив державних витрат на обсяг ВНП

Пояснення до рис. 10.2:  – ВНП;  – споживчі витрати на-селення,  – інвестиції підприємств;  – державні витрати;  – сукупні витрати 

Мультиплікатор державних витрат показує приріст ВНП в результаті прирощення державних витрат, затрачених на закупку товарів та послуг:

,       (10.13)

де  – мультиплікатор державних витрат;

 – приріст ВНП;  – приріст державних витрат.

Мультиплікатор державних витрат можна також визначити, використовуючи граничну схильність до споживання . В результаті мультиплікатор державних витрат дорівнюватиме:

;    (10.14)

звідки:

,   (10.15)

де t – частка податків у сукупних доходах,

або

;        (10.16)

,       (10.17)

де  – приріст ВНП;  – приріст державних витрат.

10.2. Фіскальна політика

Фіскальна політика – це сукупність фінансових заходів дер-жави щодо формування величини і структури державних витрат, тран-сфертних виплат і системи оподаткування.

Розрізняють дискреційну і автоматичну фіскальну політику (політику вмонтованої стабільності).

 

10.2.1. Дискреційна фіскальна політика

Дискреційна фіскальна політика – це політика, заснована на свідомому втручанні держави в податкову систему і зміні обсягу державних витрат з метою впливу на економічне зростання, безробіття та інфляцію. Ця політика пов’язана з такими заходами:

– державними програмами зайнятості;

– соціальною політикою;

– зміною податкових ставок.

Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти:

– державні закупівля, які є інструментом прямої дії;

– чисті податки, які змінюються за рахунок податкових ставок та трансфертів.

Вплив державних закупок за незмінними чистими податками можна прослідкувати в моделях “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”. Вплив державних закупівель на ВНП має мультиплікативний характер (рис. 10.3).

Рис. 10.3 – Вплив державних закупівель на ВНП в моделі “витрати-випуск”

 

Збільшення сукупних витрат на величину  означає, що лінія ін’єкцій переміститься вгору і це дає новий стан рівноваги ВНП в точці  і приріст ВНП до .

 

Рис. 10.4 – Вплив державних закупівель на ВНП в моделі “вилучення-ін’єкції”

 

Пояснення до рис. 10.4:  – вилучення з потоку “вит-рати-доходи”;  – ін’єкції витрат.

 

Рис. 10.5 – Вплив податків на рівноважний рівень ВНП

 

Розглянемо вплив чистих податків на ВНП (рис. 10.5).

Умови аналізу:

1)  об’єктом фіскальної політики є лише сукупний попит;

2)  вплив чистих податків на ВНП – це їх вплив на споживан-ня як компонент сукупного попиту. На споживання впливають також і соціальні трансферти;

3)  зміни в чистих податках відбуваються під впливом змін у рівні податкових ставок та трансфертів.

Як правило держзакупівля та податки не існують ізольовано один від одного. Очевидно, що значна частина держзакупівлі на практиці здійснюється саме за рахунок податків. Графік (рис. 10.6) показує, що збільшення рівноважного доходу  у випадку  виявляється рівним величині  (або ). Це означає, що мульти-плікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці.

Отже, на скільки зміниться величина держзакупівлі та по-датків (при ), рівно на стільки ж зміниться і величина рів-новажного ВНП.

Тоді отримаємо:  .

Фіскальна політика на умовах збалансованого бюджету по-роджує ще одну категорію – мультиплікатор збалансованого бю-джету. Він показує, на скільки грошових одиниць змінюється доход у разі зміни державного бюджету на грошову одиницю, що обчислю-ється наступним чином:

,       (10.18)

де  – мультиплікатор державного бюджету;  – зміна доходу;  – зміна бюджету.

Рис. 10.6 – Вплив збалансованого бюджету на обсяг ВНП

 

Визначення зміни доходу при одночасному застосуванні податків та державних витрат розраховується за формулою:

      (10.19)

де  – приріст податків;  – податковий мультиплікатор.

Якщо , то виникає бюджет дефіцит, який покривається шляхом збільшення державного боргу. Якщо ж , то утворюється позитивне сальдо бюджету. Проведений аналіз впливу державного сектора на сукупний попит та рівноважний ВНП дозволяє сфор-мулювати теоретичні принципи антициклічної політики держави.

При кризовому стані економіки уряд повинен проводити стимулюючу (експансіоністську) фіскальну політику. З цією метою потрібно збільшувати державні витрати і знижувати податки. Ці заходи ведуть до скорочення позитивного сальдо бюджету або навіть до виникнення бюджетного дефіциту.

У випадку інфляційного перегріву економіки (інфляції попи-ту) повинна проводитися стримуюча (рестриктивна) фіскальна політи-ка, тобто держзакупівлі повинні скорочуватися, а податки – зростати. Бюджетний дефіцит повинен змінитися зростаючим позитивним сальдо бюджету.

 

10.2.2. Політика вмонтованої стабільності

Політика вмонтованої стабільності спирається на вмонтовані стабілізатори (рис. 10.7), які працюють в режимі саморегулювання, забезпечуючи природне пристосування економіки до фаз ділової кон’юнктури.

Рис. 10.7 – Політика вмонтованої стабільності

Пояснення до рис. 10.7:  – державні витрати дорівнюють податковим надходженням;  – державні витрати;  – податкові надходження;  – зростання ВНП збільшує податкові надто-дження до бюджету;  – зменшення ВНП зменшує податкові надходження до бюджету.

До вмонтованих стабілізаторів відносять:

1)  автоматичні зміни в податкових відрахуваннях (прогресив-на шкала оподаткування);

2)  соціальні виплати та допомога з безробіття;

3)  індексація доходів у зв’язку з інфляцією.

 

10.3. Бюджетно-податкова політика в дії

Бюджетно-податкова політика в дії проявляється через:

– вплив податків на рівень споживання і обсяг ВНП (рис. 10.8);

– вплив податків на ціну (рис. 10.9);

– бюджетно-податкову політику в моделі IS – LM;

– вплив прямих податків на ринок ресурсу праці;

– вплив акцизів, ПДВ на обсяги виробництва та рівень цін.

Рис. 10.8 – Вплив податків на рівень споживання і обсяг ВНП

Пояснення до рис. 10.8:  – величина податків або  – податковий приріст;  – споживання.

Рис. 10.9 – Вплив податків на ціну

Пояснення до рис. 10.9:  – ціна, збільшена на величину податків;  – величина попиту при ціні , точка рівноваги  та ;  – обсяг реалізації при ціні ;  – обсяг реалізації при ціні  (з податком).

Рис. 10.10 – Бюджетно-податкова політика в моделі IS – LM

Бюджетно-податкова політика (рис. 10.10) стосується загаль-них витрат і її зміна впливає на розміщення лінії IS.

 

10.3.1. Вплив прямих податків на ринок ресурсу праці

З рис. 10.11 видно, що введення податку зменшує пропозицію праці (крива LS2). Рівновага LS і LD переміщується в точку Е1.

Рис. 10.11 – Вплив прямих податків на ринок ресурсу праці

 

Пояснення до рис. 10.11: точка Е – рівновага LD та LS до введення податку;  – відрізок, що відображує величину податку на доход; , – зарплата до і після оподаткування відповідно;

Площа фігури  – величина податкових надходжень до бюджету за умови, що платниками податку є  осіб і кожна особа сплачує  податку.  – це вигоди держави від оподаткування (доход бюджету).

Загальні втрати – , поділяються на:  – втрати працівників від скорочення доходів та  – втрати підприємців від скорочення прибутків через:

– скорочення обсягів виробництва від скорочення зайнятості;

– зростання витрат на виплату вищої зарплати через підвищення податків.

Якщо , то оподаткування вигідне.

Якщо , то оподаткування збиткове.

Якщо , то введення податків на держав-ному рівні не принесло нічого, крім соціальної напруги.

 

10.3.2. Вплив акцизів, податку на додану вартість
 на обсяги виробництва та рівень цін

Рис. 10.12 – Вплив акцизів, ПДВ на обсяги виробництва та рівень цін

 

Пояснення до рис. 10.12:

1) точка  – рівновага ринку до введення акцизу;

2)  – пропозиція товару після введення акцизу, яка обумов-лює ріст ціни до  і скорочення виробництва до  ;

3)  – величина акцизного податку;  – величина акцизного збору;

4) якби попит визначався точкою , то при введенні акцизу лише ціна була б  (за точкою ) та обсяг виробництва залишався би незмінним , але ріст ціни скорочує попит, рівновага пере-міщується в точку  і обсяг виробництва скорочується до ;

5) новій рівновазі  відповідає ціна  як компромісна між покупцями та продавцями;

6) втрати від акцизу визначаються як . Вони розподіляються так:

–  – втрата покупців від підвищення цін;

–  – втрата виробників від скорочення обсягів ви-робництва.

10.4. Фіскальна політика, спрямована 
на пропозицію. Крива Лаффера

Фіскальна політика є головним елементом кейнсіанської теорії макроекономічного регулювання. Особливість кейнсіанської теорії полягає в тому, що об’єктом фіскальних заходів держави є сукупний попит.

Економічна теорія і практика економіки пропозиції свідчать про те, що заходами фіскальної політики можна впливати і на пропо­зицію (рис. 10.13).

Вплив фіскальної політики на AS досягається за допомогою податків.

Припустимо, що має місце скорочення виробництва і держава застосовує стимулюючу фіскальну політику.

Рис. 10.13 – Вплив фіскальної політики на стимулювання пропозиції

Стримування виробництва (рис.10.14) здійснюється за допо-могою підвищення податків на споживачів і на виробників.

Рис. 10.14 – Фіскальна політика, спрямована на стримування виробництва

 

Оптимізація ставки податків. Залежність між доходами державного бюджету і динамікою податкових ставок зображена на рис. 10.15.

Рис. 10.15 – Крива Лаффера

Американський економіст А. Лаффер довів, що результатом зниження податків є економічне піднесення і зростання доходів держави. Надмірне підвищення податків знижує стимули до капітало-вкладень, гальмує НТП і економічне зростання.

Оптимальний розмір податків (див. рис. 10.15)  забезпечує максимальні надходження до держбюджету (max). При 100 % опо-даткуванні доходи бюджету дорівнюють нулю (ніхто не хоче пра-цювати задарма).

10.5. Фіскальна політика і державний бюджет. Концепція функціональних фінансів. Ефект “витіснення”

10.5.1. Фіскальна політика і державний бюджет

Дана проблема розкривається через такі поняття:

1) дефіцит бюджету можна виразити формулою:

 якщо ,     (10.20)

де  – державні витрати;  – податки.

,      (10.21)

де  – державні закупки;  – державні трансфертні вип-лати;  – процентні виплати () з державного боргу;

2) структурний дефіцит бюджету:

,      (10.22)

де  – податкова ставка;  – доход в умовах повної зайнятості;

3) циклічний дефіцит державного бюджету:

;     (10.23)

4) державний борг дорівнює сумі емісії державних облігацій (для розвинутих країн):

,        (10.24)

де – державний борг (public debt); – сума емісії цінних паперів;

5) державне бюджетне обмеження (рікардіанське рівняння):

,   (10.25)

де  – процентні виплати з державного бюджету;

6) циклічне балансування держбюджету – залежність між поточним бюджетним дефіцитом і темпами економічного зростання 
(рис. 10.16).

Рис. 10.16 – Циклічне балансування держбюджету

;       (10.26)

,      (10.27)

де  – ВНП поточного та базового періодів;

 – темп економічного зростання;

 – період часу;

– частка державної заборгованості (РД) в ВНП.

Дефіцит держбюджету в момент часу :

,   (10.28)

звідки:

.  (10.29)

Це – залежність між часткою дефіциту держбюджету в ВНП і темпами економічного зростання.

Чим вищі темпи економічне зростання, тим більший рівень дефіциту держбюджету може витримати економіка країни;

7) зв’язок держбюджету з інфляцією наступний:

,      (10.30)

де  – рівень інфляції;

М – пропозиція грошей;

Р – рівень цін;

 – інфляційний податок на реальні грошові залишки;

 – рівень реальних грошових залишків (купівельна спро-можність номінальних грошових коштів, які знаходяться в певний період у населення);

8) бюджетне сальдо ВS дорівнює:

,       (10.31)

де T – чисті податки;

а) фактичне BS (стан держбюджету в умовах фактичної зай-нятості):

,       (10.32)

де  – середній коефіцієнт податків;  – фактичне надход-ження до держбюджету;

б) потенційне бюджетне сальдо :

,      (10.33)

де  – потенційний доход в умовах повної зайнятості;

в) циклічне бюджетне сальдо :

.      (10.34)

В умовах неповної зайнятості держбюджет втрачає певну ве-личину доходів.

10.5.2. Ефект витіснення

Як бачимо з рис. 10.17 здійснюючи державні витрати в розмірі , держава розраховує на збільшення сукупного попиту до  і, відповідно, на ріст ВНП від  до . Однак, частина приватних ін-вестицій “витісниться” попитом на державні цінні папери, в резуль-таті сукупний попит зупиниться на , а ВНП – на .

Рис. 10.17 – Ефект витіснення в моделі AD-AS

З рис. 10.17 видно, що державні витрати  витіснили частину приватних інвестицій, що негативно вплинуло на виробництво ВНП, який зріс до  (а не до ).

Рис. 10.18 – Ефект “витіснення” в кейнсіанській моделі

Рис. 10.19 – Ефект витіснення в моделі IS-LM

Рис. 10.20 – Вплив збалансованого бюджету на обсяг національного доходу

Якщо T = G, то . Отже, .

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають обмеження ринку та головні економічні функції держави?

2. Що таке державне регулювання економіки?

3. Наведіть основні елементи класичної теорії на користь того, що ринковий механізм має здатність до автоматичного саморегулювання.

4. Розкрийте зміст кейнсіанського механізму державного регулювання економіки.

5. Поясніть, яким чином, згідно з монетаристською теорією, гроші відіграють вирішальну роль в регулюванні економіки.

6. Поясніть, за допомогою графіка, як впливає на рів-новажний ВВП збільшення державних закупок.

7. Покажіть на графіку наслідки впливу на рівноважний ВВП дискреційного зниження автономних чистих податків.

8. Чому автоматичні чисті податки називають вмонтованими стабілізаторами?

9. Яким чином змінюється рівноважний ВВП, якщо спи-ратися на фіскальну політику, спрямовану на пропозицію?

10. У чому суть кривої Лаффера?

11. Чому в основі сучасної фіскальної політики лежить кон-цепція функціональних фінансів?