4. СПОЖИВАННЯ, ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ
² Кейнсіанська теорія споживання та заощадження.
² Сучасні теорії споживання.
² Інвестиції в макроекономіці.
4.1. Кейнсіанська теорія споживання та заощадження
В макроекономічному аналізі особливе місце займає спо-живання і пов’язана з ним категорія заощадження. Споживання C – це частина доходу в розпорядженні ДІ, яка надходить для купівлі товарів та послуг у поточному періоді. Заощадження S – частина доходу в розпорядженні, яка залишається після задоволення споживчих потреб і спрямовується на споживання у майбутньому. Розподіл доходу в розпорядженні стосується домашніх господарств:
; (4.1)
; (4.2)
. (4.3)
Для характеристики споживання та заощадження важливо визначити, яка частка доходу йде на потреби споживання чи заощадження. Для цього розраховують такі показники:
– середня схильність до споживання ССС:
; (4.4)
– середня схильність до заощадження ССЗ:
; (4.5)
%. (4.6)
ССС показує, яка частка ДІ надходить для потреб особистого споживання у домогосподарствах.
ССЗ показує, яку частину отриманих доходів домогоспо-дарства заощаджують з метою майбутнього споживання. Споживання та заощадження можна охарактеризувати через відповідну функцію споживання (рис. 4.1).
Рис. 4.1 – Функція споживання
Примітка. Y – РД (доход у розпорядженні) або ДІ.
Рис. 4.2 – Функція заощадження
При аналізі споживання та заощадження важливим є визна-чення проблеми використання додаткового доходу:
, (4.7)
де 
– зміна доходу; 
і 
– доход відповідно даного і попереднього періодів.
Додатковий доход розподіляється на зміну заощаджень ΔS та приріст споживання ΔС:
|
|
|
|
де |
де |
|
|
|
Характеристику 
та 
дають категорії гранична схиль-ність до споживання ГСС та
гранична схильність до заощадження ГСЗ:
; (4.8)
; (4.9)
(4.10)
або 
, 
.
показує, яка частка з додатково отриманої одиниці
гро-шового доходу йде на .
показує, яка частка із додаткової одиниці грошового до-ходу
іде на .
4.1.1. Графічний аналіз схильності до
споживання та заощадження
Згідно рис. 4.3 маємо:
; (4.11)
Рис. 4.3 – Графічна інтерпретація ГСС
Згідно рисунка 4.4:
. (4.12)
Рис. 4.4 – Графічна інтерпретація ГСЗ
Оскільки
; (4.13)
Крім величини доходу, на споживання впливають фактори, не пов’язані з доходом, а саме:
– багатство;
– податки;
– рівень цін;
– відрахування на соціальне страхування;
– процентна ставка.
4.1.2. Аналіз споживання та заощадження в короткостроковому та довгостроковому періодах
В макроекономіці важливе значення має період дослідження. Коротким є період, протягом якого можна змінити один із факторів виробництва, як правило, працю. Фактор капіталу зміні не підлягає. В довгому періоді змінюються всі фактори виробництва, що призводить до нарощування виробництва, зміни асортименту продукції, техніки та технології. Функцію споживання та функцію заощадження в коротко-строковому періоді досліджував Дж. Кейнс, а в довгостроковому – С. Кузнець.
Короткострокова функція споживання Кейнса:
, (4.14)
де С – функція споживання;
– автономне споживання;
.
Довгострокова функція споживання С. Кузнеця:
; (4.15)
; (4.16)
де РД – доход у розпорядженні або ДІ.
Короткострокова функція заощадження Кейнса:
; (4.17)
; (4.18)
; (4.19)
. (4.20)
Довгострокова функція заощадження С. Кузнеця:
. (4.21)
4.2. Сучасні теорії споживання
До сучасних теорій споживаня відносять:
– теорію відносного доходу Д’юзенбері (рис. 4.5);
– теорію міжчасового бюджетного обмеження І. Фішера;
– теорію життєвого циклу Франко Модільяні;
– теорію перманентного доходу М. Фрідмана.
Рис. 4.5 – Теорія відносного доходу Д’юзенбері
Пояснення до рис. 4.5: 
– функція споживання в короткому періоді; 
– функція споживання в довгому періоді; 
– додат-кові заощадження.
Міжчасове бюджетне обмеження І. Фішера:
1) для І періоду (періоди вибрані умовно):
|
; (4.22)
; (4.23)
|
2) для ІІ періоду:
; (4.24)
де C1, C2 – споживання в І та ІІ періодах відповідно;
Y1, Y2 – доход в І та ІІ періодах відповідно;
– процентна ставка за заощадженнями.
3)
; (4.25)
4) переносимо С1 і С2 вліво:
|
; (4.26)
; (4.27)
5) ділимо обидві частини рівняння на (1 + r):
|
. (4.28)
Висновок: поточне споживання двох періодів складається з поточного доходу даного періоду і дисконтової вартості доходу в майбутньому періоді.
Теорія життєвого циклу Франко Модільяні:
1) 
– загальний доход, де 
– багатство у розпоряд-женні; 
– число років, протягом яких індивід отримує доход;
|
2) доход індивід рівномірно розподіляє за роками:
; (4.29)
де С – середньорічний рівень споживання індивіда;
– отримуваний доход;
– число років майбутнього життя.
|
3) перетворимо функцію споживання:
; (4.30)
Т – число років життя є величиною змінною і залежить від того, для якого року життя визначається С.
Позначимо 
– гранична схильність до споживання на-копиченого
багатства; 
– гранична схильність до споживання доходу (величина,
яка показує на скільки збільшиться споживання, якщо доход збільшиться на
одиницю).
|
4) середньорічний рівень споживання індивіда набуде вигляду:
, (4.31)
де 
– коефіцієнт рівноваги 
;
a – коефіцієнт, який показує, яку частку накопиченого ба-гатства індивід готовий витрачати на споживання в конкретному році (величина близька до процентної ставки).
Ілюстрація споживання, доходу та багатства протягом жит-тєвого циклу представлена на рис. 4.6. (Тут Т – число років життя).
Рис. 4.6 – Графічна інтерпретація теорії життєвого циклу
Теорія перманентного доходу М. Фрідмана
Рис. 4.7 – Ілюстрація теорії перманентного доходу за М. Фрідманом
Пояснення до рис. 4.7: С – споживання; СS – функція спожи-вання короткого періоду; СL – функція споживання довгого періоду; Y0 – дійсний доход; Y1, 2 – поточний доход.
Виходячи з цього, отримаємо:
; (4.32)
; (4.33)
; (4.34)
, (4.35)
де 
– перманентний доход; – майно споживача; 
– людський капітал; 
– фізичний капітал; – процент віддачі капіталу.
4.3. Інвестиції в макроекономіці
В макроекономічних дослідженнях важливе місце відводиться
характеристиці такого фактора сукупного попиту як інвестиції, що впливають на
величину ВНП. Інвестиційні витрати виступають як фактор, який формує сукупний
попит 
:
. (4.36)
Розглянемо інвестиційний попит підприємства.
Підприємства можуть інвестувати кошти із двох джерел:
– власно зароблені (прибуток),
– позичені у банків чи підприємств.
Інвестиції здійснюються підприємствами за такими нап-рямками:
– будівництво нових виробничих приміщень,
– закупка обладнання, техніки та технологій,
– додаткові закупки сировини, матеріалів та іншого оборотного капіталу,
– будівництво соціально-культурних об’єктів.
На розміри та динаміку інвестицій впливають:
1) рівень доходу підприємства;
2) витрати на інвестиції, пов’язані із строком служби і окупності, податками, відсотками. Залежно від рівня витрат, які супроводжують інвестиції, існують більші чи менші стимули до інвестування;
3) розподіл інвестицій на власні та позичені;
4) очікувана віддача від інвестицій у вигляді розширення виробництва, зростання прибутків, зниження собівартості, збільшення попиту на продукт;
5) інфляційні процеси. Інфляція погіршує інвестиційний клімат, знецінюючи інвестиції, тому в умовах інфляції, як правило, немає довгострокових інвестицій.
Процент визначає вартість інвестиційного проекту і фактично є платою за користування позиченими коштами. Розрізняють номінальну (і) та реальну ставки процента (r).
Номінальна – це ставка відсотка в поточних цінах за даним рівнем інфляції. Реальна ставка дорівнює номінальній за мінусом темпу інфляції.
При характеристиці інвестиційних процесів має значення чис-тий очікуваний прибуток, тобто дохід, який планує отримати ін-вестор від інвестицій без експлуатаційних витрат на податки, робочу силу, матеріали. Як правило, відсоток сплачується із загальної суми прибутку.
При характеристиці інвестицій визначають інвестиційну функцію, яка виступає як результат взаємодії реальної ставки процента та обсягу інвестицій (рис. 4.8).
Рис. 4.8 – Інвестиційна функція
Рис. 4.9 – Зміщення кривої інвестиційного попиту
На інвестиційну функцію можна поширити дію закону попиту і відповідно крива І виступає як попит на інвестиції. Величина попиту на інвестиції залежить від таких факторів, які не пов’язані з доходом:
1) витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання;
2) податки на підприємців;
3) наявний основний капітал;
4) очікування прибутків та інфляції.
Названі фактори впливають на зміщення кривої інвести-ційного попиту (рис. 4.9).
Структура інвестицій. В макроекономічних дослідженнях розглядають валові, чисті, автономні та індуковані інвестиції.
Валові інвестиції включають чисті інвестиції та амортизацію.
Чисті інвестиції спрямовуються на приріст засобів вироб-ництва і формуються за рахунок фонду нагромадження від прибутку. Автономні інвестиції – це такі, що мають місце при фіксованому доході, тобто, заданому попиті на блага (рис. 4.10, а). Їх можна виз-начити за допомогою формули:
, (4.37)
де IA – автономні інвестиції;
Іі – гранична схильність до інвестування;
гранична ефективність капіталу, рівна ставці позичко-вого
процента, при якій можна повністю повернути кредит з від-сотками від очікуваних
доходів;
і – поточна ставка процента.
; (4.38)
; . (4.39)
|
а) |
б) |
Рис. 4.10 – Графіки інвестицій а) автономних, б) індукованих
Індуковані інвестиції – це категорія (рис. 4.10, б), яка пов’яза-на із зміною попиту на блага, а також із зміною доходу.
, (4.40)
де η – прирістний коефіцієнт капіталомісткості продукції (ак-селератор);
, (4.41)
де 
– приріст капіталу;
Y1 та Y0 – початковий та кінцевий обсяги продукції до і після інвестування.
Акселератор показує, скільки одиниць додаткового капіталу потрібно для виробництва одиниці додаткового продукту, а також зв’язок між змінами інвестицій та змінами доходу.
На індуктивні інвестиції впливає ряд факторів, які визначають їх мінливість, зокрема, це:
– тривалість строку служби інвестиційних товарів;
– нерегулярність інновацій;
– мінливість прибутків;
– мінливість очікувань.
При аналізі інвестицій важливо визначити ефективність інвестиційних витрат для того, щоб знати наскільки доцільним є здійснення інвестиційного проекту. Для цього застосовують величину дисконтної ставки процента і отримані прибутки обраховують, виходячи з величини дисконтової вартості за кожен рік дослід-жуваного періоду.
Ефективність інвестиційних затрат розраховується за формулою:
, (4.42)
де К0 – сума капіталовкладень;
П1...Пn – можливі прибутки в кожному періоді;
R – дисконтна ставка процента;
t – період, на який здійснюються інвестиції.
Проект є доцільним, якщо сума здійснених капіталовкладень більша за суму дисконтних прибутків, отриманих за період строку окупності ставки відсотка, яка перетворює нерівність у рівність.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте зміст функції споживання за допомогою графіч-ного аналізу.
2. Розкрийте зміст функції заощадження за допомогою графіч-ного аналізу.
3. Дайте визначення середньої схильності до споживання і заощадження.
4. Дайте визначення граничної схильності до споживання та заощадження.
5. Зробіть аналіз основних факторів, які впливають на спо-живання і заощадження.
6. Розкрийте зміст теорії “відносного доходу” Дж. Дьюзенбері.
7. Розкрийте зміст гіпотези “життєвого циклу” Ф. Модільяні.
8. В чому полягає суть теорії перманентного доходу М. Фрід-мана?
9. Поясніть на графіках вплив недоходних факторів на спо-живання та заощадження.
10. Проаналізуйте, як впливають на попит та інвестиції очі-кувана норма чистого прибутку і процентна ставка.
11. Безподатковий доход збільшився на 90 млн грн, а споживчі витрати – на 60 млн грн. Визначте граничну схильність до заощаджень.
12. Пояснити взаємозв’язок споживання та заощадження.
13. Як пов’язані заощадження та інвестиції?
14. Чому функція заощадження є дзеркальним відображенням функції споживання?
15. Поясніть, чому ССС+ССЗ = 100 %, ГСС + ГСЗ = 1?
16. Яка ваша оцінка стану інвестиційного процесу в Україні?