2. МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА  МЕТОДИ ЇХ ВИМІРЮВАННЯ

 

² Національна економіка, її суть та ознаки.

² Система національних рахунків як нормативна база макроекономіки.

² Основні результати функціонування національної економіки.

² Національний доход та його розподіл.

² Роль цін в обчислюванні макроекономічних показників.

² Індексний аналіз в макроекономічних дослідженнях.

 

2.1. Національна економіка, її суть та ознаки

 

Національна економіка – це економічно та організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп:

– національний суверенітет;

– ресурсо-виробнича;

– господарсько-організаційна;

– товарообмінна.

Вихідною основою статусу “національна економіка” є, перш за все, система ознак національного суверенітету. До них належать: недоторканість території, суверенітет зовнішньої і внутрішньої по-літики, ідеології та господарської діяльності. Ці ознаки визначають здатність сучасної системи до реалізації себе як суб’єкта міжнародних рівноправних господарських зв’язків.

Ресурсо-виробничі ознаки відбивають здебільшого потенційні можливості виробничої діяльності, структури виробництва, його спе-ціалізації. Вони охоплюють людський потенціал (чисельність робочої сили та її кваліфікація, стан здоров’я); науковий та техніко-техно-логічний (стан ринку науки, впровадження наукових розробок); при-родно-ресурсний (географічне розміщення, наявність ресурсів).

Господарсько-організаційні ознаки виявляються у наявності економічного механізму, що визначає рівень сполучення людського потенціалу з природно-ресурсним та техніко-технологічним потенціалом.

Рівень сполучення залежить від того, як узгоджуються при-ватні, колективні та суспільні інтереси, яка система стимулів вироб-ництва і праці.

Інфраструктуру економічного механізму складають системи:

– правова;

– стимулювання виробництва і праці;

– фінансово-кредитна;

– митна;

– управління і регулювання.

Кожна національна економіка характеризується певним роз­витком продуктивних сил, типом економічної системи, характером сучасного відтворення, специфічним господарським механізмом, пев­ним рівнем життя населення та зовнішньоекономічними зв’язками. В економіці кожної країни поєднуються матеріальне та нематеріальне виробництво і відповідні сфери, які в сукупності формують структуру національної економіки. Ця структура різна в різних країнах залежно від рівня економічного розвитку.

В цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами. Національна економіка України є продуктом істо­рично-економічного розвитку протягом всієї історії країни. Довгий час економіка країни розвивалася як складова частина економіки іншої країни і тому вона не мала ознак національної економіки. На перший план висувались економічні інтереси країни-метрополії.

Для того, щоб Україна мала національну економіку, потрібно провести структурну перебудову економіки з метою розвитку галузей, які працюють на потреби держави і виробляють складну побутову тех­ніку, а також здійснити скорочення добувної промисловості до потреб, що відповідають пріоритетам національних інтересів України. Націо­нальна економіка неможлива без розв’язання проблеми економічної безпеки. Економічна безпека формується, виходячи із забезпеченості природними ресурсами, фінансування коштами, залежить від екс­порто- та імпортоорієнтації економіки.

В цілому економіка України, крім структурної перебудови, потребує оновлення основного капіталу, зміни технологій і, відпо­відно, проведення ряду реформ, покликаних забезпечити ріст ефектив­ності виробництва.

2.2. Система національних рахунків 
як нормативна база макроекономіки

 

Система національних рахунків в найбільш широкому розумінні – це система показників та понять, яка виражає зв’язки між процесами та явищами макроекономіки. Предметом національного рахівництва є створення, розподіл і перерозподіл національного до-ходу та продукту в межах економічної системи. До основних ка-тегорій, які розкривають суть національного рахівництва, відносять наступні:

1) економічні функції – це основні народногосподарські про-цеси: виробництво, споживання, нагромадження, посередництво у пе-рерозподілі доходів;

2) економічні операції – економічні акти, які здійснюються господарськими одиницями або економічними агентами в процесі виконання економічних функцій;

3) економічні агенти – суб’єкти економічних операцій, які виконують економічні акти та приймають господарські рішення;

4) об’єкти економічних операцій – товар, гроші, фінансові документи, які є носіями вартості.

Система національних рахунків (СНР ) – це система взаємо-пов’язаних економічних показників та особлива форма їх представ-лення, яка відображає найзагальніші і найважливіші аспекти економіч-ного розвитку, пов’язаних з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів і формуванням націо-нального багатства країни. СНР базується на такихпринципах:

1) в основу СНР покладена концепція господарського круго-обороту, згідно з якою виробництво, розподіл і перерозподіл продукції та доходів, формування національного багатства розглядаються як різні, взаємопов’язані аспекти процесу відтворення;

2) СНР опирається на розширювальне трактування продук-тивності праці, згідно з якими продукцією є будь-яка діяльність з виробництва матеріальних благ та послуг, що приносить доход;

3) в основу СНР покладені припущення про еквівалентність продукту і доходу, тобто про те, що кількісне вираження вартості будь-якого товару складається з витрат на предмети праці та оплату факторів виробництва (заробітну плату, прибуток, амортизацію).

Національне рахівництво опирається на:

– наявність системи взаємопов’язаних класифікацій основ-них структурних елементів;

– застосування до національних економічних методів бухгал-терського обліку, зокрема, принципів подвійного запису та бухгал-терського балансу;

– використання ідеї господарського кругообороту як замк-нутого кола в економіці, яке забезпечує жорсткі зв’язки між показ-никами, що визначають балансову рівність сукупних доходів та сукуп-них витрат галузей, секторів та національного господарства в цілому.

Для визначення логіки методу національного рахівництва ви-ходять з того, що весь процес сучасного відтворення розглядається як сукупність двосторонніх операцій економічних агентів; кожна операція відображається в вартісному вираженні як доходи і витрати; виконання методів подвійного запису операції дозволяє сформувати замкнуту систему господарського обороту.

 

2.3. Основні результати функціонування 
національної економіки

 

Національна економіка функціонує в режимі, який описано в національних рахунках, тобто її результати оцінюються з точки зору витрат та доходів, відповідно визначають категорію національних витрат і національних доходів.

Національні доходи встановлюють види винагород, які отри-мують виробники факторів виробництва в результаті їх участі у вироб-ництві і розподілі національного продукту. До основних національних доходів відносять:

1)  заробітну плату;

2)  рентні доходи;

3)  процентні доходи;

4)  податки на прибутки корпорацій;

5)  доходи некорпоративного підприємницького сектора;

6)  дивіденди;

7)  нерозподілені прибутки корпорацій;

8)  амортизацію основного капіталу;

9)  непрямі податки.

Національні витрати – це види затрачених доходів, які потрібні для створення кінцевих товарів та послуг, інвестицій та споживання. До основних витрат відносять такі:

1) споживчі витрати домогосподарств;

2) валові приватні інвестиції;

3) державні закупки товарів та послуг;

4) чистий експорт.

В макроекономічних дослідженнях важливе значення мають результати виробництва, які характеризують рівень використання ресурсів і, відповідно, розподіл ресурсів у суспільстві. Основним результативним показником є валовий національний продукт (ВНП), який визначається як ринкова вартість всієї виробленої кінцевої продукції та послуг у економіці за рік. Враховується виробництво кінцевих товарів, створених громадянами даної країни як в націо-нальних межах, так і за кордоном. З іншого боку, ВНП визначається як сума доходів підприємств, організацій, населення в матеріальному і нематеріальному виробництвах.

Виходячи з принципу національного рахівництва, що сума доходів дорівнює сумі витрат, розрізняють ВНП за витратами і ВНП за доходами. Причому ВНП за витратами в ідеальному варіантіповинен дорівнювати ВНП за доходами.

ВНП за витратами () визначається наступним чином:

,     (2.1)

де  – споживчі витрати населення для купівлі товарів і послуг;

 – валові приватні інвестиції, які складаються з чистих ін-вестицій та амортизації (, де  – чисті інвестиції,  – амортизація);

 – державні витрати, закупка державою товарів та послуг для загальних національних потреб;

 – чистий експорт:

  ,      (2.2)

де  – експорт;  – імпорт.

ВНП за доходами :

,    (2.3)

де  – заробітна плата;  – рентні доходи;  – прибутки підприємств;  – процентні доходи;  – сума амортизації.

При розрахунку ВНП для достовірного обчислення потрібно уникати подвійного рахунку.

Подвійний рахунок – це врахування у вартості виробленого продукту витрат попередніх періодів за технологічним ланцюжком.

Для реального уявлення про вироблений ВНП відкидатимемо проміжний продукт на кожній стадії і враховуватимемо додану вартість. Додана вартість на кожній стадії – це фактично вклад праці і капіталу цієї стадії, якщо цей капітал створений на даному підприємстві. Якщо ж матеріальні витрати надійшли з іншої галузі, то вони враховуються як проміжний продукт.

Отже, найбільш загально виражена додана вартість – це сума витрат всього технологічного ланцюжка. На практиці додану вар-тість обчислюють як різницю між ринковою ціною продукції фірми і вартістю сировини та матеріалів, куплених у інших фірм і ви-користаних на даному підприємстві.

Важливим показником національної економіки є валовий внут-рішній продукт (ВВП).

ВВП – це випуск продукції, створеної внутрішніми факторами виробництва для даної економіки, незалежно від того, хто ними володіє. Тобто, це сума доданої вартості всіх вироблених товарів і послуг резидентами (громадянами, які проживають на території даної країни, за виключенням іноземців, які живуть у країні менше року). З резидентами пов’язано обчислення різниці факторних доходів(РФД).

.       (2.4)

Отже, ВВП – це сума продукту, виробленого національними резидентами незалежно від місця перебування.

Чистий національний продукт (ЧНП)

.       (2.5)

 

2.4. Національний доход та його розподіл

 

Національний доход (НД) на макрорівні – це сума новоство-реної вартості  всіх галузей економіки. В макроекономіці НД обчислюється:

, або ,    (2.6)

де  – непрямі податки, це можуть бути акцизи та мита, які стягуються додатково до ціни товару і є перерозподілом отриманих доходів. НП – це вилучення із кишені споживача на користь держави. Якщо розглянути НД з позиції ВНП, то .

НД підлягає розподілу і перерозподілу. Категоріями розподілу НД є:

1)  особистий доход;

2)  післяподатковий доход (доход у розпорядженні).

Особистий доход (ОД ):

,    (2.7)

де  – виплати на соціальне страхування;  – пода-ток на прибуток корпорацій;  – нерозділений прибуток;  – трансфертні платежі.

Трансфертні платежі  – виплати з державного бюджету, не пов’язані з трудовою діяльністю (пенсії, стипендії, дотації, субсидії, допомоги безробітним, малозабезпеченим).

Доход кінцевого використання (доход у розпорядженні – ДІ );

а) ;             (2.8)

де Тінд – податки на особистий доход (індивідуальні).

б) ;              (2.9)

 – споживчі видатки;  – заощадження.

Отриманий доход розподіляється на споживання та заоща­дження. Споживання  призначене для фінансування витрат домо­господарств на товари та послуги за мінусом витрат на купівлю житла. Заощадження  – частина доходу в розпорядженні, яка використову­ється для нагромадження коштів і призначена для придбання житла, речей, витрат майбутніх періодів.

При характеристиці споживання визначають подоходну функ­цію споживання, з джерел якої надходять кошти для формування до­ходу громадянина.

Подоходна функція споживання визначається за формулою:

,    (2.10)

де  – повний доход;  – доход від праці;  – доход від капіталу;  – доход від власності;  – податки.

 

2.5. Роль цін в обчислюванні макроекономічних показників

 

Для оцінки ролі цін в визначені макроекономічних показників необхідно послідовно розглянути такі категорії:

1.  Номінальний ВНП:

 ,       (2.11)

де  – фізичний обсяг випуску продукції за галузями націо-нальної економіки в поточному періоді;

 – ціни поточного періоду.

2.  Реальний ВНП:

 ,       (2.12)

де  – ціни базового періоду.

3.  Дефлятор ВНП:

 ;       (2.13)

4.  Темп зміни реального ВНП:

,     (2.14)

де  – реальний ВНП поточного періоду;

 – реальний ВНП базового періоду.

5.  Розрив ВНП:

  ,   (2.15)

де  – потенціальний ВНП;

 – фактичний ВНП.

6.  Індекс споживчих цін:

  ,       (2.16)

де  – споживчий кошик поточного періоду;

 – споживчий кошик базового періоду.

7.  Темп інфляції:

а) ;          (2.17)

б) ,           (2.18)

де ,  – дефлятор відповідно поточного і базового періодів;

 

2.6. Індексний аналіз в макроекономічних дослідженнях

 

1.  Базовий індекс:

,        (2.19)

де  – обсяг виробництва поточного періоду;

 – ціна одиниці продукції в поточному періоді;

 – обсяг виробництва базового періоду;

 – ціна одиниці продукції в базовому періоді.

2.  Ланцюговий індекс:

,      (2.20)

де Qjt–1 – обсяг випуску в попередньому періоді;

Pjt–1 – ціна одиниці продукту в попередньому періоді.

3.  Індекси цін:

– базовий індекс цін Пааше:

,       (2.21)

– ланцюговий індекс цін Пааше:

;       (2.22)

– базовий індекс цін Ласпейреса:

 ,       (2.23)

– ланцюговий індекс цін Ласпейреса:

.      (2.24)

4.  Індекси фізичного обсягу:

– базовий індекс фізичного обсягу Пааше:

 ;       (2.25)

– ланцюговий індекс фізичного обсягу Пааше:

;       (2.26)

– базовий індекс фізичного обсягу Ласпейреса:

 ;       (2.27)

– ланцюговий індекс фізичного обсягу Ласпейреса:

.      (2.28)

5.  Індекси оптових цін:

– загальний індекс оптових цін:

  ,         (2.29)

де ,  – обсяг виробництва відповідно в поточних і базових цінах.

Процентна ставка – це відносна ціна наявного кредиту, яка розраховується за формулою:

  ,       (2.30)

де і – процентна ставка (%),

РМК – величина приросту абсолютної ціни кредиту,

МК – сума грошового капіталу, що береться в борг.

Процентна ставка в макроекономіці є базою для порівняння багатьох господарських альтернатив, коли стоїть задача найбільш ви-гідного розміщення ресурсів в системі кругообороту.

В макроекономіці розрізняють номінальні (або фактичні) і реальні (фактичні, що скоректовані на рівень інфляції) процентні ставки. Існує такий зв’язок між ними:

        (2.31)

де r – реальна процентна ставка (%), і – номінальна процентна ставка (%),  – рівень інфляції (%).

Отже, реальна процентна ставка може бути додатна та від’ємна (в цьому випадку кредитори втрачають свої реальні доходи і капітали).

 

Питання для самоконтролю

 

1. В чому суть національної економіки?

2. В чому полягає розподіл національного доходу?

3. Поясніть роль цін в обчисленні макроекономічних показників.

4. Поясніть відмінності між дефлятором та індексом спожив-чих цін.

5. В чому полягає відмінність між потенційним та фактичним ВНП?

6. Дайте характеристику застосуванню індексного аналізу в макроекономіці.

7. Які ви знаєте основні результати функціонування націо-нальної економіки?

8. Розкрийте роль системи національних рахунків (СНР) та її основні методологічні принципи.

9. Дайте характеристику секторів, операцій та рахунків, що застосовуються в СНР.

10. Дайте характеристику методів обчислення ВНП.

11. Чим відрізняються між собою ВВП і ВНП?

12. Як розраховують показники особистого доходу і доходу в розпорядженні?

13. У чому полягає різниця між номінальним і реальним ВНП?

14. Як розраховують індекс цін ВНП (дефлятор ВНП)?

15. Як обчислюють реальний обсяг ВНП за допомогою дефлятора ВНП?