13. ТЕОРІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЦИКЛУ.  АНТИЦИКЛІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

 

² Економічна динаміка і теорія економічних циклів.

² Теорія ділового циклу Кейнса.

² Монетаристичне трактування ділового циклу. Реальний діловий цикл.

² Ефект акселератора. Взаємодія мультиплікатора і акселератора.

² Моделі економічних циклів.

 

13.1. Економічна динаміка і теорія економічних циклів

 

Економічний розвиток відбувається нерівномірно і періоди піднесення чергуються зі спадом. Коливання економіки відтворюється як регулярний періодичний процес. Поняття економічного циклу озна­чає рух економіки від однієї кризи до іншої. Сучасна економічна тео­рія трактує економічний цикл як явище, яке має ряд таких спільних моментів:

– економічний цикл складається з послідовних фаз: криз і під­несень;

– у другій половині ХХ ст. цикл розглядають як багатокомпо-нентний процес із малих, середніх, довгих циклів;

– із середини 30-х років ХХ ст. в теорії макроекономіки цикл розглядають як коливання, які відбуваються навколо стану рівноваги;

– циклічні коливання відбуваються навколо трендової тра-єкторії економічного зростання;

– циклічність економіки треба розглядати не як недолік в еко­номічному стані, а як спосіб саморегулювання ринкової економіки, причому циклічний розвиток має таку особливість, якщо не регулю-вати коливання, то вони можуть підсилювати один одного, можуть увійти в резонанс і здатні зруйнувати економічну систему.

В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При харак­теристиці економічного циклу вживається три підходи до їх вивчення:

– економічний цикл розглядається як відхилення від нор-мального стану рівноваги;

– цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна рівновага не розглядається як норма, до якої повинна прагнути економіка в процесі коливань;

– ряд теорій не визнають закономірність періодичності циклу.

В сучасній макроекономіці проблема циклічності розгляда­ється з позиції визнання чи невизнання закономірності циклів і вияв­лення аналізу зв’язків між циклом і рівновагою.

Перший підхід розглядає економічні цикли як наслідки дії та­ких процесів:

– теорія нововведень Йозефа Шумпетера, за якою розгля­дається економіка з точки зору двох фаз, які віддаляють економіку від рівноваги піднесення і депресії або повертають до рівноваги кризи і пожвавлення.

Й. Шумпетер вважав, що кожне нововведення порушує рівно­вагу, бо їх власники отримують технічні переваги, підвищують при­бутки, розширюють виробництво. Інші теж прагнуть до цього, тому теж застосовують інновації, прискорюючи розвиток виробництва. Ці дії призводять до надвиробництва товарів, до порушення рівноваги попиту і пропозиції, і в економіці починається криза надвиробництва;

– грошова теорія Ральфа Хоутрі і Ф. Хайєка, за якою при­чиною кризи є штучне звуження грошової пропозиції емісійними бан­ками, які підвищують ставку процента для захисту касової готівки чи з метою підтримки курсу національної валюти. За Хайєком, причиною є кредит, розширення якого провокує диспропорції в економіці. Зок­рема, такою диспропорцією є вищі темпи росту цін на предмети спо­живання, ніж на засоби виробництва.

До першої групи теорій відносять теорії недоспоживання у суспільстві і теорії, які спираються на визнання факту відсутності син­хронності в розвитку різних сфер економіки.

Другий підхід ґрунтується на відмові від розуміння циклічнос­ті як відхилення від рівноваги і спирається на положення економет­рики. Відповідно до поглядів Самуельсона, Тінбергена, рівновага – це ідеальний стан економіки.

Отже, економічний цикл – це макроекономічне явище, пов’я-зане із зміною ВНП, національного доходу, інвестицій, споживання, які викликають сплески темпів росту чи спаду.

 

13.2. Теорія ділового циклу Кейнса

 

В макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи кла­сичному циклу, який досліджують з середини XIX століття. Він охоп­лює такі сторони економічного життя, як виробництво, зайнятість, до­ходи, ціни і складається з наступних фаз:

– експансії (піднесення);

– стиснення (кризи);

– депресії;

– пожвавлення.

Ділові цикли досить повно досліджував Кейнс, який розробив концепцію ділового циклу залежно від коливання динаміки інвестицій. Він пов’язав через механізм мультиплікатора серію коливань вироб-леного доходу, зміни попиту і відповідно проаналізував залежності, які впливають на ці зміни та визначають рух сукупного попиту.

,       (13.1)

де  – споживання поточного періоду;  – ГСС;  – до-ход попереднього періоду.

Тоді:

,

де  – автономні інвестиції;  – доход поточного періоду.

Розглянемо функціонування мультиплікатора при різних варі­антах інвестування, використавши такі рівняння:

1) ;            (13.2)

2) ;             (13.3)

3) ;            (13.4)

4) ,                (13.5)

де і  – сукупне споживання і національний доход базо-вого періоду ;  – приріст автономних інвестицій в періоді t.

I варіант. Одноразове збільшення інвестицій з повернен-ням обсягу інвестування до попереднього рівня.

Приклад. Припустимо, що:

 ;  ; .

В подальшому  повертається до значення 70 і далі не змі­нюється:

.

Виконані за формулами розрахунки дадуть такий графік (рис. 13.1):

Це означає, що процес мультиплікування буде тривати до того часу, коли виведена із рівноважного стану в результаті одноразового інвестиційного імпульсу економічна система не відновить втраченої рівноваги.

Рис. 13.1 – Одноразове збільшення інвестицій з поверненням обсягу інвестування до попереднього рівня

 

ІІ варіант. Одноразове збільшення інвестицій із закріплен­ням обсягів інвестування на досягнутому рівні має такий вигляд:

 

; ;

; ; ; .

Виконавши розрахунки за формулами, бачимо, що:

1) починаючи з періоду 2 приріст НД  обумовлюється як приростом інвестицій , так і приростом сукупного споживання ;

2) величина приросту інвестицій  з часом не змінюється;

3) приріст сукупного споживання  і національного до­ходу  порівняно з базовими значеннями з часом зростає.

 

Рис. 13.2 – Одноразове збільшення інвестицій із закріпленням обсягів інвестування на досягнутому рівні

Пояснення до рис. 13.2:

1) варіант інвестування викликає постійний ріст НД за раху-нок росту сукупного споживання;

2) крива  показує, що величина  в кожному наступ­ному періоді порівняно до попереднього спадає і прямує до нуля (за законом спадної доходності).

ІІІ варіант. Постійний ріст інвестицій.

Рис. 13.3 – Постійний ріст інвестицій

Починаючи з першого періоду,  дорівнює 30 в кожному наступному періоді (постійно росте).

Національний доход росте більш високими темпами, ніж ін­вестиції, що пояснюється неперервним ростом споживання.

IV варіант. Коливання інвестицій.

Капіталовкладення то ростуть, то падають, що відображається на рис. 13.4:

 

Рис. 13.4 – Коливання інвестицій

 

Пояснення до рис. 13.4:

1) при зміні напрямків динаміки інвестицій (періоди 3, 5, 6, 7, 8, 9) зміни доходу менші, ніж зміни інвестицій, оскільки сукупне спо­живання змінюється в напрямку, супротивному до зміни інвестицій. В цьому проявляється стабілізуюча функція мультиплікатора від­носно національного доходу;

2) при збереженні напряму динаміки інвестицій хоча б протягом трьох періодів (періоди 2, 4, 10), зміни доходу більші, ніж зміни інвестицій, оскільки в цьому випадку сукупне споживання змі­нюється в тому ж напрямку, що і зміна інвестицій, тут мультиплі­катор підвищує вплив на національний доход.

 

13.3. Монетаристське трактування ділового циклу. 
Реальний діловий цикл

 

В сучасних умовах діловий цикл аналізується з позиції визна­чення факторів, які впливають на його динаміку. З 70-х років ХХ ст. макроекономічна теорія використовує концепцію шоку пропозиції.

Шок пропозиції – це зміщення в економіці, яке відбувається під впливом зміни пропозиції і відповідної зміни сукупного попиту (рис. 13.5).

Рис. 13.5 – Шок пропозиції

 

Теорія ділового циклу, крім шоку, від зростаючих цін врахо­вує шок від росту продуктивності праці і росту урядових витрат. Прик­ладом шоку продуктивності є ефект від впровадження нових техноло­гій, а урядових витрат – прийняття певних урядових програм зі збіль­шенням обсягів державних інвестицій. Названі фактори, які виклика­ють шокові події в економіці, впливають на обсяги ВНП, викликаючи їх коливання. Шокові впливи в економіці можуть виникати на ринку праці з боку пропозиції праці, викликаючи ефект міжчасового замі­щення пропозиції праці. Суть його в тому, що людина має схильність заміщувати час відпочинку часом роботи, якщо їй пропонується вища ставка заробітної плати. При цьому чим більша ставка, тим більше росте пропозиція праці, після досягнення певної межі людина перестає збільшувати кількість годин робочого часу і віддає перевагу відпочин­ку, вільному часу. Це означає, що коли ставки зарплати є зависокими, то можливим є скорочення числа бажаючих багато працювати. Скоро­чення числа працюючих теж може впливати на обсяги виробництва.

Ще одним фактором, що викликає ефект шокових потрясінь є рівень процентних ставок за вкладами, оскільки людина може віддати перевагу процентному доходу від вкладених коштів перед коштами, отриманими у вигляді зарплати. Міжчасова відносна ціна праці складе:

,        (13.6)

де і – ставка процента;  – реальна зарплата за перший рік;  – реальна зарплата з врахуванням процентного доходу у другому році.

Ефект процентної ставки теж може викликати скорочення кількості праці в економіці і впливає на трудову активність. Так, теорія реального ділового циклу має на меті виділити сукупність факторів, що впливають на обсяги пропозиції і виробництва, знання яких дозво­ляє моделювати і прогнозувати майбутні ситуації в національній еко­номіці.

 

13.4. Ефект акселератора. 
Взаємодія акселератора і мультиплікатора

 

Аналіз чинників економічного циклу показує, що протягом тривалого часу, незалежно від досягнутого рівня доходу, запас інвес­тиційних благ відповідатиме цьому рівневі, а нові чисті інвестиції мо­жуть скоротитися до нуля, якщо відбудеться зростання доходу, вдос­коналення техніки або нове зниження норми процента. Перший з цих процесів, який показує, що попит на інвестиції може бути спричине­ний зростанням продажу товарів і доходу, дістав назву “акселерації”.

Суть принципу акселерації полягає в тому, що коли продаж товарів, які випускає підприємство, зростає на кілька процентів, то вироб-ництво машин для випуску цих товарів збільшується у декілька разів.

Це є ефектом прискорюваного (акселеративного) впливу змін у споживанні на рівень інвестицій. Він означає, що невеликий приріст споживчого продажу товарів зумовлює поштовх до набагато більшого росту інвестиційних витрат (згадати похідні інвестиції). Далі, щоб не зменшилися інвестиції, слід підтримати зростаюче споживання.

Акселератор – це коефіцієнт, що характеризує зв’язок між зміною доходу (споживання ) і чистими інвестиціями, а саме:

 

.        (13.7)

 

Або інше:  – акселератор, це прирістна капітало-місткість продукції;  або  – коефіцієнт, який показує, скільки оди­ниць додаткового капіталу потрібно для виробництва додаткової оди­ниці продукції.

Коефіцієнт  використовують для визначення індукованих інвестицій , таким чином:

        (13.8)

 – акселератор; ;  – національний доход відповідно в поточному і базовому роках.

Звідси випливає висновок, що депресія може виникнути саме через те, що скоротилися темпи зростання споживання.

За відсутності інвестування почнеться скорочення виробницт-ва у галузях, що виробляють засоби виробництва, що ще більше підси­лює депресійні явища, зменшує доходи і, відповідно, витрати праців­ників на споживчі товари, у кінцевому підсумку все це породжує інфляцію. Очевидно, що принцип акселерації є потужним фактором, що породжує нестабільність економіки.

Напрями впливу акселератора такі:

1) якщо продаж товарів змінюється, то через принцип аксе­лерації підсилюються чи зменшуються коливання економіки. В мо­мент підвищення він спричиняє зростання чистих інвестицій, в мо­мент спаду з такою ж силою спонукає до чистого дезінвестування (тобто, продажу частини засобів виробництва на ринку використову­ваного обладнання);

2) протягом тривалого періоду, якщо економічна система зрос­татиме внаслідок збільшення населення або піднесення реальних доходів, принцип акселерації діє як стимулюючий фактор, а саме: зростання ВНП викликає екстенсивне збільшення капіталу, що, в свою чергу, спричиняє пожвавлений попит на інвестиційні товари та віднос­но високу зайнятість.

Дія акселератора при різних типах зміни НД. На макрорівні принцип акселератора прийнято вважати базою теорії індукованих капіталовкладень, пов’язаних з особливостями відтворення основного капіталу. На відміну від автономних інвестицій індуковані функціо­нально залежать від величини НД і слугують для задоволення сукуп­ного попиту, який зріс внаслідок росту доходів. При цьому, між змі­ною доходів і приростом інвестицій лежить часовий лаг, який потрібен для розробки технічного проекту і його реалізації. Для визначення ін­дукованих інвестицій застосовують формулу:

,      (13.9)

Залежно від динаміки НД і типу його зміни можуть бути різні варіанти і ситуації розвитку, наприклад:

– рівномірний ріст;

– нерівномірний ріст;

– коливання.

Всі ці варіанти показують як динаміка інвестицій залежить від НД і навпаки.

Приклад. Акселератор .

 ,      (13.10)

де  – НД періоду .

Для визначення величини індукованих інвестицій використо-вуємо формулу:

    (13.11)

I варіант. Рівномірний ріст національного доходу

 

Рис. 13.6 – Рівномірний ріст національного доходу

Оскільки зміна доходу , починаючи з першого періоду є пос-тійною величиною (30), то рівень індукованих інвестицій, що з’яв-ляються другому періоді в подальшому залишається незмінним (90).

ІІ варіант. Нерівномірний ріст національного доходу (рис. 13.7).

Умова така: національний доход () в кожному наступному періоді зростає, але величина приросту то збільшується, то зменшу­ється.

Рис. 13.7 – Нерівномірний ріст національного доходу

 

При постійному, але нерівномірному рості доходу коливання величини приросту останнього обумовлює то збільшення, то змен­шення індукованих інвестицій (теж їх коливання).

ІІІ варіант. Нерівномірні коливання національного доходу (рис. 13.8).

Умова – національний доход  то зростає, то зменшується.

 

Рис. 13.8 – Нерівномірні коливання національного доходу

 

Графік показує, що нерівномірні коливання доходу  викли­кають ще більш сильні за амплітудою коливання інвестицій, наприк­лад, якщо в попередньому періоді доход падав, то інвестиції поточного періоду набувають від’ємного значення. Економічний зміст явища по-лягає в тому, що чисті інвестиції  тут відсутні, а кошти, що виділя-ються на заміщення зносу , не забезпечують простого відтворення основного капіталу.

Взаємодія акселератора і мультиплікатора полягає в тому, що вони діють не ізольовано, а взаємовпливають один на одного. Для здійснення технологічного проекту насамперед треба збільшити авто­номні інвестиції, внаслідок чого зросте попит і виробничий доход. Ці процеси в макроекономіці ведуть до появи похідних інвестицій, ефект мультиплікатора (зростання автономних інвестицій і сукупного по­питу) викликає ефект акселератора (зростання індукованих інвести­цій). Економічна система із статичного стану переходить у динаміч­ний. Взаємозв’язок мультиплікатора і акселератора відображає модель Самуельсона – Хікса, яка визначається рівнянням:

,    (13.12)

де  – НД періоду t;

 – частка заощаджень в НД;

 – коефіцієнт акселерації;

 і  – вироблений доход у відповідні періоди;

 – величина автономних інвестицій.

Ця модель показує, що умовою економічного зростання є рів­ність інвестицій і заощаджень, а їх нерівність розглядається як пору­шення економічної рівноваги. Якщо , то на макрорівні не виста­чає коштів для задоволення інвестиційного попиту, а якщо  то в суспільстві має місце неповне використання ресурсів. Завданням еко­номічного регулювання є досягнення повного використання НД як джерела ефективного попиту за умов:

;  .    (13.14)

Розглянемо механізм взаємодії мультиплікатора і акселера­тора на умовному числовому прикладі. Нехай величина НД в базовому та двох попередніх роках дорівнює 120, базовий рівень інвестицій 48, ГСС і акселератор постійні та дорівнюють відповідно 0,8 і 0,7. При­пустимо, що в першому періоді автономні інвестиції зросли з 48 до 60 і надалі збереглися на цьому рівні.

Результати цього інвестиційного сплеску зображені на рис. 13.9, де ;   – періоди на горизонтальної осі від 0 до 21 (t),  – індуковані інвестиції періоду .

Рис. 13.9 – Взаємодія мультиплікатора та акселератора

 

В першому періоді національний доход збільшується на вели­чину автономних інвестицій  і складає 132. Дані обставини привели в другому періоді до збільшення об’єму сукупного спожи­вання до 79,2 і до появи індукованих інвестицій у розмірі 8,4. Це озна­чає, що тут діють і мультиплікатори, і акселератори.

В третьому періоді обсяг похідних інвестицій досягає макси­мального значення 10,9, оскільки у попередньому періоді відбувся максимальний приріст НД . В четвертому і п’ятому пері­одах величина індукованих капітальних вкладень зменшувалась через падіння темпів НД у третьому і четвертому періодах. А починаючи з шостого періоду похідні інвестиції набули від’ємних значень. Це по­яснюється зниженням рівня доходу у попередньому періоді , бо . Сукупне споживання продовжувало зростати і в п’ятому періоді досягло максимального значення (98,4), оскільки у попередньому періоді НД був максимальним. У подаль­шому, з шостого по десятий періоди відбувається коливання НД і по­хідних інвестицій.

Якби діяв один мультиплікатор, то за даним варіантом авто-номних інвестицій система здобула б новий рівноважний стан. Під­ключення акселератора призвело до хвилеподібних коливань еконо­мічної системи. Таким чином, форма економічних коливань визнача­ється значенням акселератора та граничної схильності до споживання (ГСС).

Формула сукупного попиту має вигляд:

  ,     (13.15)

що є неоднорідним рівнянням 2-го порядку. Якщо його перетворити в однорідне і розв’язати, ми отримаємо пару комплексних коренів:

.       (13.16)

У графічному виконанні (рис. 13.10) це має ось такий вигляд:

 

Рис. 13.10 – Чотири зони парних значень ГСС та акселератора ()

 

Крива ОЕ відображає значення , а крива ЕК – значення . На графіку виділяють чотири зони парних значень ГСС і акселератора. В залежності від того, у яку зону ми потрапляємо, отримуємо різний характер змін НД. В І і ІІ зонах економічна система стабільна. При цьому в зоні І вона характеризується монотонним наближенням до нової рівноваги, а в ІІ зоні – затухаючі коливання. В ІІІ і ІV зонах сис­тема нестійка. При цьому в ІІІ зоні коливання мають вибуховий харак­тер, а в ІV – відбувається монотонне віддалення від рівноважного стану. Точки кривої ОЕК є комбінаціями ГСС, які викликають постійні різноманітні коливання доходу (рис. 13.11).

Якщо теоретично взаємодія мультиплікатора і акселератора припускає вибухонебезпечні коливання, то на практиці, за Хіксом, вибухів не відбувається, оскільки коливання доходу наштовхуються на  

певні межі. Верхня межа росту НД задається рівнем повної зайнятості. Вдарившись об цю “стелю”, ріст реального доходу зупиняється. По­хідні інвестиції скорочуються до 0, що в свою чергу веде до скоро­чення загального попиту і доходу. У своєму падінні доход наштовху­ється на нижню межу, визначену величиною амортизаційних відраху­вань для простого відновлення основного капіталу. Від’ємні чисті ка­піталовкладення не можуть бути більшими, ніж величина “зношеного” капіталу. Досягнувши рівня останнього, від’ємні інвестиції не зміню­ються, а скорочення доходу сповільнюється. Це веде до скорочення від’ємних чистих капіталовкладень, що обумовлює ріст доходу, а за ним і індукованих інвестицій. Таким чином, коли НД досягає верхньої і нижньої межі, він змінює рух на протилежний, що виключає вибух і повне затухання циклу.

В наших числових прикладах мультиплікатор і акселератор фігурують як постійні величини. В реальному економічному житті не існує постійних коефіцієнтів мультиплікації і акселерації через дію таких змінних факторів, як НТП, сальдо торгового балансу, товарних запасів, ступеня монополізації виробництва.

 

12.5. Моделі економічних циклів

 

Для характеристики циклічного розвитку розглядають ряд мо­делей, серед яких виділяють модель Калдора.

Модель Калдора дає внутрішнє пояснення кон’юнктурних ко­ливань. Вона складається лише із ринку благ і використовує криві ін­вестицій та заощаджень нелінійного характеру й їх зміну у середньо­строковому періоді. Можна визначити специфічні функції інвестицій і заощаджень Калдора.

а)

б)

Рис. 13.12 – Функція Калдора: а) – інвестицій; б) – заощаджень

В середньостроковому періоді залежність обсягів заощаджень та інвестицій від величини національного доходу змінюється, тому в числі аргументів знаходиться і час (t) (рис. 13.12).

1. Якщо доход (Y) росте протягом ряду років і очікується продовження його росту, то люди збільшують граничну схильність до заощаджень. На рис. 13.12, б) це відображається зрушенням кривої  вгору.

2. Тривалий ріст національного доходу (Y) при заданій техно­логії можливий лише за рахунок збільшення застосування капіталу, тому його обсяг неухильно наближується до оптимального розміру і в результаті гранична схильність до інвестицій знижується, що приво­дить до зрушення кривої  вниз.

Рівновага на ринку благ. встановлюється в результаті прирів­нювання обсягів заощаджень і інвестицій.

Графіки кривих S і І (рис. 13.13) перетинаються водночас в точках А, В, С, які є різними варіантами статичної рівноваги на певний момент часу. В точці В рівновага нестійка, бо якщо  і , то заощадження перевищують інвестиції і на ринку благ утворюється надлишок, який сприятиме подальшому скороченню виробництва.

Якщо , але , то через перевищення обсягів інвес­тицій над заощадженнями виникає дефіцит благ, який стимулює роз­ширення виробництва.

Рис. 13.13 – Різновиди рівноважних станів на ринку благ в моделі 
економічних циклів Калдора

В точках А і С рівновага стійка, а відхилення від А і С вправо призводить до надлишку благ і скорочення виробництва, відхил вліво призводить до дефіциту на ринку і розширення виробництва.

Точка А характеризується недостатнім обсягом інвестицій, якого не досить навіть для повного заміщення зношеного капіталу. Скорочення діючого капіталу через деякий час збільшить схильність до інвестицій, попит на інвестиції зросте, що відобразиться зрушенням кривої інвестицій вгору.

Точка С характеризує рівновагу при високій економічній ак­тивності і якщо такий стан триває довгий час, то в результаті досяг­нення оптимального розміру капіталу, попит на інвестиції почне спа­дати, що відобразиться зрушенням графіка інвестицій вниз.

Аналогічно рівновага короткого періоду може порушуватися і через зміну граничної схильності до заощаджень.

Зробимо аналіз процесу зміни економічної кон’юнктури.

Нехай в певний момент часу величина виробленого доходу дорівнює , тоді інвестиції є більшими за заощадження і на ринку виникне дефіцит як стимул до росту виробництва. Коли доход зросте до рівня, тоді встановлюється стійка рівновага, і якщо такий стан кон’юнктури збережеться надовго, то на основі підвищення добробуту збільшаться заощадження і крива S зміститься вгору, одночасно крива І, внаслідок наближення обсягів капіталу до оптимальних, почне змі­щуватися вниз, зустрічний рух кривих І і S приведе до суміщення то­чок В і С.

В результаті зміщення кривих І та S (рис. 13.14) короткостро­кова рівновага із стійкої перетворюється на нестійку. Як тільки вели­чина , то заощадження стануть перевищувати інвестиції  і через виниклий надлишок на ринку благ виробництво почне скорочуватися, поки економіка не досягне нової короткострокової стійкої рівноваги в точці А при низькому рівні економічній активності. При такій економічної кон’юнктурі розмір заощаджень почне скоро­чуватись, що відобразиться зрушенням кривої S вниз. Крім того, якщо протягом років обсяг виробництва збережеться на низькому рівні, то запаси готової продукції поступово скоротяться, виникне дефіцит благ і це послужить сигналом до розширення виробництва і збільшення попиту на інвестиції. Крива І почне зміщуватись вгору. В результаті зустрічного руху кривих S та І сумістяться точки А та В.

В точках А і В (рис. 13.15) рівновага нестійка, отже при пож­вавленні економіки обсяги виробництва будуть перевищувати рівень А і В: . На ринку благ виникне дефіцит, який подолається, коли . Таким чином, пройшовши через кон’юнктурні ціни, економіка стабілізується на деякий час в умовах високої економічної активності. З часом крива S почне рух вгору при одночасному зміщенні кривої І вниз, і це ознаменує початок чергового економічного циклу.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю “економічний цикл”.

2. У чому проявляється структура економічного циклу?

3. Розкрийте зміст окремих фаз економічного циклу.

4. Назвіть основні причини циклічних коливань.

5. У чому полягає суть “принципу акселерації”?

6. У якій послідовності відбуваються фази економічного циклу?

7. Коефіцієнт акселерації характеризує залежність (виберіть правильну відповідь):

 

а) інвестицій від сукупного попиту;

б)  національного доходу від інвестицій;

в) інвестицій від національного доходу;

г) національного доходу від сукупної пропозиції.

 

8. В чому полягає зміст основних теорій економічного циклу?

9. Як впливає рівномірне зростання національного доходу на динаміку індукованих інвестицій?

10. В чому полягає особливість економічного циклу в Україні?

11. Які ви знаєте моделі економічного циклу?

12. В чому полягає зміст державного антициклічного регулю­вання?