Тема 8. Входження України в міжнародну фінансову систему

 

8.1. Валютно-фінансовий ринок та стан іноземного

інвестування в Україні.

8.2. Інтеграція України у світове фінансове середовище.

 

8.1. Валютно-фінансовий ринок та стан іноземного

інвестування в Україні

 

Природним середовищем для ефективної іноземної інвести­ційної діяльності є ринкова економіка з притаманними їй розвинутими нормативно-правовими та економічними регуляторами і відповідною інфраструктурою. Таке середовище в Україні лише починає форму­ватись, до того ж ринкова переорієнтація економіки відбувається в складному сплетінні політичних та соціально-економічних процесів. Необхідними умовами політико-правового середовища для розвитку іноземної інвестиційної діяльності слід розглядати: політичну стабіль­ність; позитивне ставлення до іноземних інвестицій; наявність норма­тивно-правових регуляторів, їх надійність і доступність, передбачу­ваність змін.

Ставлення до іноземних інвестицій в Україні загалом пози­тивне. Тепер акцент переноситься на вирішення практичних питань обсягів, сфер застосування, строків та умов таких інвестицій. Відпо­відно до Закону “Про режим іноземного інвестування” іноземні інвес­тиції можуть здійснюватися: в іноземній валюті, що визначається конвертованою; валютою України – при реінвестиціях в об’єкт почат­кового інвестування або в будь-які інші об’єкти інвестування згідно із законодавством України за умови сплати податку на прибуток; будь-яким рухомим і нерухомим майном та пов’язаними з ним майновими правами; цінними паперами, що виражені у конвертованій валюті; гро­шовими вимогами і правом на вимоги виконання договірних зо­бов’язань, які гарантовані міжнародними чи надійними банками; пра­вами інтелектуальної власності; правами на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами і природними ресурсами та іншими цінностями згідно із законодавством України.

Для усунення негативних тенденцій і стимулювання інозем­ного інвестування в економіку України доцільно вдатися до комплексу загальних і спеціальних заходів, орієнтуючись на такі принципи: ста­більність (незмінність) основних законодавчих положень щодо умов іноземного інвестування; диференційований підхід до податкових та інших пільг іноземним інвесторам з огляду на обсяги іноземних інвес­тицій; види, форми і сфери інвестування та з урахуванням відповідних пріоритетів розвитку економіки України; надійне доступне та опера­тивне організаційне інформаційно-методичне забезпечення залучення і здійснення іноземних інвестицій.

На сьогодні інвестиції України за кордоном є не тільки незначними, але й непродуктивними. Галузева структура українських інвестицій за кордоном формується за рахунок: транспорту, маши­нобудування, металообробки, охорони здоров’я, фізичної культури та соціального забезпечення.

Розвиток світових фінансових ринків спонукає вдосконаленню фінансових інструментів. Нововведення впроваджуються в інструмен­ти як у технічні, так і у фінансові.

Технічні нововведення суттєвої ролі не відіграють, вони є лише привабливим джерелом вкладення коштів для того чи іншого ін­вестора.

У 80-х роках ХХ ст. спостерігався бум щодо впровадження інно­вацій на міжнародних фінансових ринках, до інновацій тих років належать облігації з плаваючою ставкою, євроноти та єврокомерційні папери, міжнародні акції, фінансові ф’ючерси й опціони, валютні та процентні свопи та деякі інші інструменти і операції. Фінансові інновації мають на меті найкраще задовольняти потреби інвесторів. Без фінансових інновацій неможливо уявити собі розвиток сучасних фінансових ринків. Під фінансовими інноваціями розуміють не лише вдоскона­лення, а й впровадження нового продукту, нової системи платежів або нової організаційної форми надання фінансових послуг.

Фінансові інновації міжнародного ринку позичкових капіталів полягають у створенні і поширенні нових форм та гібридів валютно-кредитних, фінансових інструментів або операцій. В широкому розумінні фінансова інновація охоплює й інші нововведення – нові види банківських рахунків та послуг, зміни та розширення функцій кредитних інститутів, використання у кредитно-фінансовій сфері комп’ютерів, електронних засобів зв’язку, супутників, різноманітної автоматики.

Міжнародний ринок позичкових капіталів буквально насиче­ний інновацією – процес інновації сьогодні охоплює всі без винятку сегменти міжнародного ринку.

До інновацій світового ринку паперів належать європапери, акції, ноти, облігації.

 

8.2. Інтеграція України у світове фінансове середовище

 

Інтеграція є об’єктивним процесом розвитку стійких еконо­мічних зв’язків і поділу праці національних господарств, що близькі за економічним рівнем. Процес розвитку економічної інтеграції складний і суперечливий, він викликаний не тільки економічними, а й політичними причинами. Економічна інтеграція розвивається в регіо­нальному аспекті і виявляється в декількох формах. У розвинутих країнах – це міждержавна інтеграція та інтеграція на мікрорівні або інтеграція, підкріплювана приватними закордонними інвестиціями. Міждержавні інтеграційні об’єднання виникають як зона вільної торгівлі і ставлять за мету ліквідувати перешкоди у взаємній торгівлі країн-учасниць, митні союзи, окрім згаданої мети, прагнуть захистити свій внутрішній ринок від конкуренції третіх країн за допомогою митних і податкових засобів. Поділ світового господарства на інтеграційні угрупування справляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації виробництва. Утворення міжнародних економічних об’єднань і союзів сприяє розвитку виробничих відносин між країнами-членами. Одночасно це створює перешкоди для економічних відносин між країнами, що належать до різноманітних угрупувань, призводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об’єднань. Можна виділити три передумови, реалізація яких створить сприятливі умови для включення економіки України у глобальні процеси, до них можна віднести: ринкову трансформацію, реструкту­ризацію, відкритість економіки. Ринкова трансформація розвивається у трьох основних напрямках: лібералізація економіки, приватизація власності, інституціоналізація (створення ринкової інфраструктури).

В Україні прийнято ряд законів, що створюють номінальні можливості для включення економіки у світове господарство в міжнародний розподіл праці. До цих законів належать: закон “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про режим іноземного інвестуван­ня”, “Про спеціальні вільні економічні зони”. Об’єктивна необхідність інтеграції України у світове фінансове середовище випливає з потреб використання у національній системі відтворення міжнародного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки, з метою розвитку і зростання багатства суспільства. Поряд з об’єк­тивною необхідністю інтеграції України у світове фінансове середо­вище існують ще й об’єктивні можливості для реалізації заходів, що її сприяють. Можливості, насамперед, формуються з допомогою меха­нізму зовнішньоекономічних зв’язків. Розвиток міжнародної коопе­рації потребує стимулів з боку держави – звільнення окремих категорій товаровиробників від митного оподаткування та ліцензу­вання чи квотування надання кредитних пільг. Обґрунтована стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України підпорядковується раціональному розв’язанню найгостріших проблем оздоровлення економіки – подоланню чистих дефіцитів та внутрішнього ринку, прискорення НТП, нагромадженню валютних ресурсів для сплати нашої частки в колишньому загальносоюзному зовнішньому боргу, поліпшенню якості товарів, підвищенню збалансованості бюджету і платіжного балансу.

Без інтеграції економіки України у світову економічну сис­тему неможливо досягти високого рівня добробуту народу. Питання полягає в тому, яким шляхом здійснювати інтеграцію. Для України виділяються наступні напрямки ефективної адаптації України до міжнародного співтовариства: участь у загальноєвропейському еконо­мічному просторі; визначення специфічних сфер співробітництва з країнами інших континентів; підключення до загальносвітового спів­робітництва на галузевій основі, особливо у науково-технічній, енер­гетичній, продовольчій, екологічній сферах.

Інтеграція України в сучасне світове фінансове середовище є тривалим процесом, який вимагає вироблення довготермінової еконо­мічної політики, що враховує особливості кожної країни, з якою Украї­на планує інтегруватись.