Тема 7. Баланс міжнародних платежів.

Регулювання міжнародних фінансів

 

7.1. Сутність платіжного балансу.

7.2. Структура платіжного балансу.

 

7.1. Сутність платіжного балансу

 

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни призводить до виникнення двох зустрічних потоків іноземної валюти: вхідного (ви­ручка від експорту), вихідного (оплата імпорту). Інтегральним показ­ником цих потоків виступає баланс міжнародних розрахунків. Виді­ляють три різновиди балансів міжнародних розрахунків: розрахун­ковий баланс, баланс міжнародної заборгованості, платіжний баланс.

Розрахунковий баланс характеризує співвідношення всіх за­боргованостей певної країни з боку іноземних партнерів на певну дату і зобов’язань щодо них цієї країни незалежно від строків надходження платежів. Недоліком є його недостатньо повне відображення зов­нішньоекономічної діяльності у сфері міжнародного кредиту, оскільки серед іноземних боргів можуть бути прострочені позиції та платежі, строк яких ще не настав.

Баланс міжнародної заборгованості (баланс міжнародних ін­вестицій) не враховує поточної заборгованості, а показує лише спів­відношення між закордонними активами та золотовалютними резерва­ми країн з одного боку, і зобов’язання перед іншими вкладниками з другого боку.

Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжна­родних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кор­доном і надходжень із-за кордону за певний період.

Платіжний баланс – це кількісні та якісні відображення мас­штабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країн, її участі у світовому господарстві. За економічним змістом платіжний баланс розрізняють на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату – співвідношення платежів і надходжень, які змінюються постійно.

Платіжний баланс за певний період складається на підставі статистичних показників про здійснені на цей період зовнішньоеконо­мічні операції і дає змогу аналізувати зміни у міжнародних еконо­мічних зв’язках країни. Платіжний баланс перебуває в стані рівноваги, але за підсумками його основних розділів може мати місце активне чи пасивне сальдо. Активне сальдо має місце, коли надходження переви­щують платежі, а пасивне – коли платежі перевищують надходження.

Всі зовнішньоекономічні операції розділяються на кредитні (+), що приносять іноземну валюту та дебетові (–), що пов’язані з витратами валюти.

Платіжний баланс держави є сукупною оцінкою всіх операцій, які виникають між резидентами даної країни та резидентами інших країн світу. Він охоплює всі види операцій: торгівлю товарами, послуги з перевезення, фінансові послуги, туризм, грошові перекази, прибуток та інші фінансові операції.

При складенні платіжного балансу держави велике значення має статус резидента країни. В платіжному балансі використовують обліковий принцип подвійного запису: кожна операція має два аспекти – дебет та кредит. У відповідності з даною обліковою системою загальна сума дебету повинна дорівнювати кредиту. До дебету належать опера­ції, внаслідок яких у країні з’являються платіжні зобов’язання щодо інших держав – імпорт товарів та послуг, грошові перекази за межі країни, закордонні капіталовкладення резидентів записуються в дебе­товій частині балансу. До кредиту належать операції, в результаті яких з’являються платіжні зобов’язання інших держав стосовно даної країни – експорт товарів та послуг, грошові перекази на користь рези­дентів даної країни та іноземні інвестиції в економіку (табл. 7.1).

 

Таблиця 7.1 – Спрощена структура надходжень та видатків

Грошові надходження	Зобов’язання
Джерела грошових засобів	Шляхи використання грошових засобів
Експорт товарів та послуг	Імпорт товарів та послуг
Надходження капіталу	Відплив капіталу

 

Сфери використання інформації платіжного балансу: банківсь­кі та фінансово-кредитні установи, міжнародні компанії, уряди. Уряд може використовувати інформацію платіжного балансу за такими напрямками: для проведення оцінки кредитоспроможності країни; є ін­дикатором економічного циклу при аналізі тенденцій економічного розвитку країни; для прогнозування змін валютних курсів; дозволяє робити аналіз ризиків у країні; допомагає проводити оцінку еко­номічного стану країни.

Три умови для досягнення збалансованості платіжного балансу: збалансованість надходжень та виплат за базисними чи офі­ційними розрахунками, повна зайнятість населення країни, відсутність обмежень здійснення міжнародних операцій.

На платіжний баланс країни впливають чотири економічні си­ли: темп інфляції, реальний рівень зростання ВВП, відсоткові ставки, валютний курс “спот”. Порівняльне підвищення цін в країні позна­чається на конкурентоспроможності її товарів і послуг. Товари і послуги, які виготовляються в країні, виявляються більш дорожчими, ніж у виробників інших країн, внаслідок цього відбувається скоро­чення обсягів експорту та збільшення обсягів імпорту, що, у свою чергу, збільшує відплив валюти з країни. Зростання ВВП у країні викликає збільшення доходів всередині країни, частина яких витра­чається на імпорт товарів та послуг, що збільшує обсяги імпорту товарів та послуг.

 

7.2. Структура платіжного балансу

 

Платіжний баланс складається з трьох частин: поточних опе­рацій, операцій з капіталом та фінансових операцій, рахунку офіційних резервів (табл. 7.2).

 

Таблиця 7.2 – Статті поточних операцій

Кредит	Дебет
Товарний експорт	Товарний імпорт
Експорт послуг	Імпорт послуг
Чисті доходи від інвестицій	Чисті грошові перекази

 

Операції, які завершуються протягом періоду, який є основою для складання балансу, включаються в нього, а операції, що завер­шуються в наступні періоди, не впливають на нього. Під товарами припускається група статей балансу, яка підсумовує експорт та імпорт звичайних товарів, товарів для подальшої обробки, ремонт товарів, їх придбання у портах транспортними організаціями (паливо, продоволь­ство, матеріальні запаси). До послуг, які надаються резидентам та не­резидентам належать: транспортні, зв’язку, будівельні, страхові, фі­нансові. Доходи містять платежі між резидентами та нерезидентами, пов’язаними із замовленнями на інвестиції. Доходи від інвестицій поділяються на:

- від прямих інвестицій (пайової участі в капіталі; відсотки та дивіденди за борговими зобов’язаннями);

- від портфельних інвестицій (рух коштів між резидентами та нерезидентами у результаті купівлі-продажу цінних паперів);

- доходи від інших інвестицій: відсотки за іншими фінансови­ми вимогами і зобов’язаннями (відсотки за депозитами та позиками МФВ).

Поточні трансферти – статті, що відображують операції між­державного передавання матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не отримує ніякого вартісного еквівалента. До поточних трансфертів на­лежать: грошові трансферти урядом на фінансування витрат, гумані­тарна допомога, регулярні внески міжнародним організаціям, оплата урядом витрат на надання технічної допомоги.

Операції з капіталом та фінансові операції – рахунок, що фік­сує рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів і поділяється на рахунок операцій з капіталу та фінансовий рахунок. Рахунок операцій з капіталом відображує капітальні транс­ферти і купівлю-продаж нематеріальних нефінансових активів. Капі­тальні трансферти передбачають передавання права власності на ос­новний капітал. До капітальних трансфертів належать: інвестиційні, міграційні, приватні. Інвестиційні трансферти – кошти, що передають­ся однією країною іншій з метою оплати купівлі основного капіталу: будинків, споруд, аеродромів, мережі зв’язку, лікарень тощо. Транс­ферти, що пов’язані з міграцією – це вартісна оцінка майна мігрантів, яке перевозиться з країни в країну. До приватного трансферту нале­жить спадок, що заповіданий на фінансування будівництва лікарень.

Фінансовий рахунок містить операції з прямого та портфель­ного інвестування. Облік прямих інвестицій здійснюється у залежності від їх спрямованості: окремо показують інвестиції резидентів за кордон (відплив капіталу) та інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку (приплив капіталу). Портфельні інвестиції поділяються на дві групи: операції з іноземними цінними паперами і вітчизняними цінними паперами. Операції з портфельними інвестиціями поді­ляються на операції з цінними паперами, що забезпечують участь у капіталі (акції, сертифікати участі) та операції з борговими зобов’язан­нями (облігації, інструменти грошового ринку, казначейські зобов’я­зання, векселі, банківські акцепти, фінансові деривативи – опціони, варанти, ф’ючерси). Слід звернути увагу при розгляді рахунків руху капіталу на те, що надання кредитів за кордон називають “експортом капіталу”, а іноземні позики – “імпортом капіталу”.

Рахунок офіційних резервів призначений для регулювання “незбалансованості” платіжного балансу з поточних операцій і руху капіталу, а також для підтримання необхідного курсу національної ва­люти. Баланс офіційних резервів містить операції з резервними акти­вами. Резервні активи – це іноземні високоліквідні активи країни, котрі знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані для регулювання “незбалансованості” пла­тіжного балансу з поточних операцій і руху капіталу, а також для підтримання необхідного курсу національної валюти.

Для того, щоб краще зрозуміти структуру платіжного балансу, наведемо умовну схему платіжного балансу з відображенням його основних складових операцій (табл. 7.3).

 

Таблиця 7.3 – Структура платіжного балансу

Дебет (–)	Кредит (+)
1	2
1. Рахунок товарів та послуг
Імпорт товарів	Експорт товарів
Експорт послуг	Експорт послуг
2. Рахунок односторонніх трансферт
Односторонні трансферти за кордон	Односторонні трансферти з-за кордону
3. Рахунок довготермінових операцій з капіталом
Збільшення довготермінових закордонних активів, які нале­жать приватним особам та уря­ду даної країни	Зменшення довготермінових за­кордонних активів, які належать приватним особам та уряду даної країни
Зменшення довготермінових національних активів, які нале­жать іноземним приватним особам та урядам	Збільшення довготермінових на­ціональних активів, які належать іноземним приватним особам та урядам
4. Рахунок короткотермінових операцій з приватним капіталом
Збільшення короткотермінових закордонних активів, які нале­жать приватним особам даної країни	Зменшення короткотермінових закордонних активів, які належать приватним особам даної країни
Зменшення короткотермінових національних активів, які нале­жать приватним особам-іноземцям	Збільшення короткотермінових національних активів, які належать приватним особам-іноземцям

 

Продовження таблиці 7.3

1	2
5. Рахунок короткотермінових операцій з офіційним (державним) капіталом
Збільшення короткотермінових закордонних активів, які нале­жать уряду даної країни	Зменшення закордонних активів, які належать уряду даної країни
Зменшення короткотермінових національних активів, які нале­жать урядам інших країн	Збільшення короткотермінових національних активів, які нале­жать урядам інших країн

 

Хоча платіжний баланс є формою обліку, яка ґрунтується на принципі подвійного запису, в дійсності уряди практично не корис­туються цим принципом під час обліку кожної операції. Причина цього криється у відсутності повної та достовірної інформації про всі без винятку міжнародні економічні контакти країни протягом року. Внаслідок цього дебет та кредит на практиці ніколи не збігаються, тому з метою досягнення рівноваги між ними в платіжному балансі є спеціальна стаття “помилки та пропуски” (статистична похибка).