Тема 8. Входження України в міжнародну фінансову систему
8.1. Валютно-фінансовий ринок та стан іноземного
інвестування в Україні.
8.2. Інтеграція України у світове фінансове середовище.
8.1. Валютно-фінансовий ринок та стан іноземного
інвестування в Україні
Природним середовищем для ефективної іноземної інвестиційної діяльності є ринкова економіка з притаманними їй розвинутими нормативно-правовими та економічними регуляторами і відповідною інфраструктурою. Таке середовище в Україні лише починає формуватись, до того ж ринкова переорієнтація економіки відбувається в складному сплетінні політичних та соціально-економічних процесів. Необхідними умовами політико-правового середовища для розвитку іноземної інвестиційної діяльності слід розглядати: політичну стабільність; позитивне ставлення до іноземних інвестицій; наявність нормативно-правових регуляторів, їх надійність і доступність, передбачуваність змін.
Ставлення до іноземних інвестицій в Україні загалом позитивне. Тепер акцент переноситься на вирішення практичних питань обсягів, сфер застосування, строків та умов таких інвестицій. Відповідно до Закону “Про режим іноземного інвестування” іноземні інвестиції можуть здійснюватися: в іноземній валюті, що визначається конвертованою; валютою України – при реінвестиціях в об’єкт початкового інвестування або в будь-які інші об’єкти інвестування згідно із законодавством України за умови сплати податку на прибуток; будь-яким рухомим і нерухомим майном та пов’язаними з ним майновими правами; цінними паперами, що виражені у конвертованій валюті; грошовими вимогами і правом на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані міжнародними чи надійними банками; правами інтелектуальної власності; правами на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами і природними ресурсами та іншими цінностями згідно із законодавством України.
Для усунення негативних тенденцій і стимулювання іноземного інвестування в економіку України доцільно вдатися до комплексу загальних і спеціальних заходів, орієнтуючись на такі принципи: стабільність (незмінність) основних законодавчих положень щодо умов іноземного інвестування; диференційований підхід до податкових та інших пільг іноземним інвесторам з огляду на обсяги іноземних інвестицій; види, форми і сфери інвестування та з урахуванням відповідних пріоритетів розвитку економіки України; надійне доступне та оперативне організаційне інформаційно-методичне забезпечення залучення і здійснення іноземних інвестицій.
На сьогодні інвестиції України за кордоном є не тільки незначними, але й непродуктивними. Галузева структура українських інвестицій за кордоном формується за рахунок: транспорту, машинобудування, металообробки, охорони здоров’я, фізичної культури та соціального забезпечення.
Розвиток світових фінансових ринків спонукає вдосконаленню фінансових інструментів. Нововведення впроваджуються в інструменти як у технічні, так і у фінансові.
Технічні нововведення суттєвої ролі не відіграють, вони є лише привабливим джерелом вкладення коштів для того чи іншого інвестора.
У 80-х роках ХХ ст. спостерігався бум щодо впровадження інновацій на міжнародних фінансових ринках, до інновацій тих років належать облігації з плаваючою ставкою, євроноти та єврокомерційні папери, міжнародні акції, фінансові ф’ючерси й опціони, валютні та процентні свопи та деякі інші інструменти і операції. Фінансові інновації мають на меті найкраще задовольняти потреби інвесторів. Без фінансових інновацій неможливо уявити собі розвиток сучасних фінансових ринків. Під фінансовими інноваціями розуміють не лише вдосконалення, а й впровадження нового продукту, нової системи платежів або нової організаційної форми надання фінансових послуг.
Фінансові інновації міжнародного ринку позичкових капіталів полягають у створенні і поширенні нових форм та гібридів валютно-кредитних, фінансових інструментів або операцій. В широкому розумінні фінансова інновація охоплює й інші нововведення – нові види банківських рахунків та послуг, зміни та розширення функцій кредитних інститутів, використання у кредитно-фінансовій сфері комп’ютерів, електронних засобів зв’язку, супутників, різноманітної автоматики.
Міжнародний ринок позичкових капіталів буквально насичений інновацією – процес інновації сьогодні охоплює всі без винятку сегменти міжнародного ринку.
До інновацій світового ринку паперів належать європапери, акції, ноти, облігації.
8.2. Інтеграція України у світове фінансове середовище
Інтеграція є об’єктивним процесом розвитку стійких економічних зв’язків і поділу праці національних господарств, що близькі за економічним рівнем. Процес розвитку економічної інтеграції складний і суперечливий, він викликаний не тільки економічними, а й політичними причинами. Економічна інтеграція розвивається в регіональному аспекті і виявляється в декількох формах. У розвинутих країнах – це міждержавна інтеграція та інтеграція на мікрорівні або інтеграція, підкріплювана приватними закордонними інвестиціями. Міждержавні інтеграційні об’єднання виникають як зона вільної торгівлі і ставлять за мету ліквідувати перешкоди у взаємній торгівлі країн-учасниць, митні союзи, окрім згаданої мети, прагнуть захистити свій внутрішній ринок від конкуренції третіх країн за допомогою митних і податкових засобів. Поділ світового господарства на інтеграційні угрупування справляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації виробництва. Утворення міжнародних економічних об’єднань і союзів сприяє розвитку виробничих відносин між країнами-членами. Одночасно це створює перешкоди для економічних відносин між країнами, що належать до різноманітних угрупувань, призводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об’єднань. Можна виділити три передумови, реалізація яких створить сприятливі умови для включення економіки України у глобальні процеси, до них можна віднести: ринкову трансформацію, реструктуризацію, відкритість економіки. Ринкова трансформація розвивається у трьох основних напрямках: лібералізація економіки, приватизація власності, інституціоналізація (створення ринкової інфраструктури).
В Україні прийнято ряд законів, що створюють номінальні можливості для включення економіки у світове господарство в міжнародний розподіл праці. До цих законів належать: закон “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про спеціальні вільні економічні зони”. Об’єктивна необхідність інтеграції України у світове фінансове середовище випливає з потреб використання у національній системі відтворення міжнародного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки, з метою розвитку і зростання багатства суспільства. Поряд з об’єктивною необхідністю інтеграції України у світове фінансове середовище існують ще й об’єктивні можливості для реалізації заходів, що її сприяють. Можливості, насамперед, формуються з допомогою механізму зовнішньоекономічних зв’язків. Розвиток міжнародної кооперації потребує стимулів з боку держави – звільнення окремих категорій товаровиробників від митного оподаткування та ліцензування чи квотування надання кредитних пільг. Обґрунтована стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України підпорядковується раціональному розв’язанню найгостріших проблем оздоровлення економіки – подоланню чистих дефіцитів та внутрішнього ринку, прискорення НТП, нагромадженню валютних ресурсів для сплати нашої частки в колишньому загальносоюзному зовнішньому боргу, поліпшенню якості товарів, підвищенню збалансованості бюджету і платіжного балансу.
Без інтеграції економіки України у світову економічну систему неможливо досягти високого рівня добробуту народу. Питання полягає в тому, яким шляхом здійснювати інтеграцію. Для України виділяються наступні напрямки ефективної адаптації України до міжнародного співтовариства: участь у загальноєвропейському економічному просторі; визначення специфічних сфер співробітництва з країнами інших континентів; підключення до загальносвітового співробітництва на галузевій основі, особливо у науково-технічній, енергетичній, продовольчій, екологічній сферах.
Інтеграція України в сучасне світове фінансове середовище є тривалим процесом, який вимагає вироблення довготермінової економічної політики, що враховує особливості кожної країни, з якою Україна планує інтегруватись.