Тема 1. Економічна сутність світових фінансів

 

1.1. Місце міжнародних фінансів у світовому економічному

просторі.

1.2. Світові фінанси – економічна категорія.

1.3. Глобалізація міжнародних фінансів.

 

1.1. Місце міжнародних фінансів

у світовому економічному просторі

 

Виникнення та розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв’язків, поширенням інтеграційних проце­сів у економічній, політичній та соціальній сферах. Світові фінанси розглядаються в таких аспектах:

- дають аналіз фінансовому середовищу у світовому масш­табі, охоплюють фінансові ринки, банківську систему, фінанси між­народних корпорацій, управління портфелем цінних паперів;

- пояснюють взаємовідносини фінансових операцій на світо­вому рівні, незалежно від того, де вони мають місце: у великих або нових індустріальних країнах чи країнах, що розвиваються;

- дають повний аналіз фінансової діяльності на макро- та мікрорівнях. На мікрорівні велике значення приділяється детальному вивченню фінансів корпорацій, фінансових ринків, банківських операцій, управлінню портфелями цінних паперів. На макрорівні все це вивчається на більш загальних підставах;

- передбачають безперервність процесу міжнародних фінан­сових операцій та їх постійні зміни. За останні роки міжнародні фі­нансові операції стали динамічною силою, яка перетворює фінансові системи окремих країн. Сфера міжнародних фінансів є джерелом роз­робки нових фінансових методів.

За останні роки відбулися наступні структурні зміни у світо­вому економічному середовищі, а саме:

- у відносинах між сировинними та промислово розвинути­ми країнами (сировинні країни експортували ресурси у розвинуті країни і за отримані кошти імпортували від них готову продукцію);

-  у переході розвинутих країн від трудомісткого до нау­комісткого виробництва (використання більш кваліфікованих спеціа­лістів);

-  у підвищенні важливості міжнародного руху капіталу у сві­товій торгівлі (значно підвищився обіг іноземних валют на фінансових ринках);

-  у підвищенні ступеня диверсифікації діяльності багатона­ціональних корпорацій, включаючи інвестування у спільних підпри­ємствах.

 

1.2. Світові фінанси – економічна категорія

 

Останні роки ХХ століття характеризувались значним зрос­танням обсягів операцій на світових фінансових ринках. Раніше фі­нансові операції були тісно пов’язані з розвитком виробництва та зовнішньої торгівлі. На сьогодні фінансові операції є такими, що саморозвиваються та не пов’язані з матеріальною економікою. Міжна­родні фінансові операції спонукають розвиток фінансових систем ок­ремих країн.

Міжнародні фінансові відносини – це сукупність економічних відносин, що виникають на основі надання та отримання капіталу, необхідного для отримання прибутків, формують систему угод з іно­земними активами та розрахунків за ними, в яких приймають участь резиденти декількох держав.

Дж. Менвілл Херріс визначає фінанси, як економічну сукуп­ність часу і невизначеності, пов’язану з прийняттям рішень, вони приймають важливу участь у різних видах людської діяльності (бан­ківській справі, інвестиційному аналізі, фінансовому менеджменті); а міжнародні фінанси, як економічну сукупність часу та невизначеності щодо рішень, які стосуються декількох різних країн з урахуванням того, що кожна суверенна держава має власну валюту, свої закони бізнесу і політичну систему.

Міжнародний фінансовий ринок – це глобальна система аку­мулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн за принципами ринкової конкуренції. Нині він набув глобальних масштабів і перетворився в одне з найважливіших джерел фінансових ресурсів, став визначальним фактором господарського життя всіх без винятку країн світу.

Світові портфельні інвестиції – процес купівлі акцій та облі­гацій без права контролю підприємства, яке їх випустило на світових фондових ринках.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів – держави, підприємств, громадян, виділяють наднаціональні суб’єкти – міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції. Міжнародні фінанси є досить розгалуженою структурою з множинністю держав­них, приватних та міжнародних елементів, через які здійснюються ко­ординація і регулювання міжнародних фінансових зв’язків. Суб’єк­тами міжнародних фінансів виступають приватні юридичні особи, які беруть участь у кредитно-фінансових операціях: наданні та одержанні банками кредитних ресурсів, у операціях на міжнародних валютних ринках та ринках цінних паперів.

Співробітництво держав з міжнародними кредитно-фінансо­вими структурами здійснюється через міжнародні організації універ­сального характеру системи ООН; міжнародні фінансові інституції (МВФ) та групу Світового банку (СБ); міжнародні організації регіо­нального характеру – регіональні банки. Крім того, активний процес регулювання міжнародних фінансів здійснюється сьогодні через що­річні наради “великої вісімки”, яка приймає важливі стратегічні рі­шення; Паризький клуб об’єднує державних кредиторів, які регулю­ють і уніфікують підходи кредиторів до боржників; Лондонський клуб об’єднує приватних кредиторів, які розробляють політику банків до боржників.

Світові фінанси умовно можна розділити на національно-державні та міжнародні. Національно-державні не виходять за межі території однієї держави, не залучають іноземних суб’єктів, регулю­ються на основі національного законодавства і мають внутрішній характер (міжбанківські перекази, розрахунки між підприємствами, внутрішньодержавні кредити). Міжнародні включають міждержавні й транснаціональні кредитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них іноземних елементів. Міжнародні фінанси – це спів­робітництво з метою раціональної розстановки внутрішніх сил для ви­роблення раціональних зовнішньоекономічних і політичних рішень.

Об’єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів виступають закономірності міжнародного кругообігу функ­ціонуючого капіталу, на одному полюсі якого виникають тимчасово вільні кошти, а на іншому постійно з’являється попит на них. Саме сфера міжнародних фінансів дає змогу країнам задовольняти нагальні потреби.

Міжнародні фінансові структури призначені ефективно обслу­говувати міждержавний рух товарів та послуг, перерозподіляти гро­шовий капітал між конкуруючими агентами світового ринку, ін­формувати про стан світової фінансової кон’юнктури (для орієнтації у прийнятті адекватних рішень суб’єктами міжнародних фінансів).

Рух міжнародних фінансів здійснюється такими основними каналами, як: валютні операції; валютно-кредитне і розрахункове об­слуговування купівлі-продажу товарів; операції з цінними паперами і різними фінансовими інструментами; зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал; перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до між­народних організацій.

Міжнародні фінанси (як економічна категорія) – це фонди фі­нансових ресурсів, які утворились на основі розвитку міжнародних валютних відносин і використовуються для забезпечення безперерв­ності та рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. З інституційної точки зору – це сукупність банків, валютних та фон­дових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінан­сово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінан­сових потоків.

 

1.3. Глобалізація міжнародних фінансів

 

Глобалізаційні процеси беруть початок на зламі ХІХ – ХХ ст. Цей період, що почався в 1870 і закінчився в 1913 році, характери­зувався швидким зростанням світової торгівлі, міжнародного руху ка­піталу і значним переміщенням робочої сили в країни нового світу. Аналогічні темпи зростання вдалося досягти лише у 70-х роках ХХ ст. У деяких сферах світових фінансів глобалізаційні процеси на зламі ХІХ – ХХ ст. були навіть глибшими, ніж сьогодні.

Глобалізація економіки, що набирає силу з 70-х років ХХ ст., стала характерною рисою сучасності. Глобалізація – це якісно новий стан інтернаціоналізації, який відрізняється від перших післявоєнних десятиліть надзвичайною інтенсивністю і масштабністю зарубіжної роботи транснаціональних корпорацій, інституційних інвесторів та кредиторів, формуванням автономних євроринків. Найбільш характер­ний цей процес для світових фінансових потоків. Основою активізації процесу глобалізації міжнародних фінансів стали новітні технології у цій сфері. Сучасні засоби зв’язку підвищили швидкість здійснення фінансових операцій та привели до швидкого зростання їх обсягів. Телекомунікації дають можливість банкам залучати заощадження практично з усього світу і направляти їх позичальникам на умовах найвищих прибутків та найменших затрат. Інвестиційні банки мають змогу укладати угоди як в облігаціях, так і в іноземній валюті через електронну систему розрахунків “СВІФТ”. Комерційні банки мають змогу направляти акредитиви через електронні системи платежів зі своїх штаб-квартир у закордонні представництва.

До характерних рис сучасного процесу глобалізації можна від­нести:

- зростання інтеграційних процесів фінансових ринків, збіль­шення фінансових потоків між країнами;

- уніфікацію умов діяльності на світовому ринку в напрямку створення єдиного простору для виробництва і торгівлі;

- збільшення кількості господарюючих суб’єктів, які керу­ються при формуванні своєї індивідуальної стратегії транснаціональ­ними або глобальними стратегічними інтересами;

- формування і зміцнення транснаціональних систем регулю­вання господарських процесів.

Зростаючі потоки міжнародного фінансового капіталу значно посилюють конкуренцію між країнами. Фінансовий капітал має змогу вільно, без перешкод, переміщуватись з внутрішнього на світовий ринок і навпаки.

Потенційно весь процес глобалізації надає значні переваги для інвесторів та позичальників. Всяке порушення фінансової дисципліни зі сторони суб’єкта світових фінансів карається ринковими методами – відтоком засобів із фінансових активів, падінням їх котирувань і підвищенням вартості залучених у майбутньому фінансових ресурсів.

Становлення сучасної міжнародної фінансової системи було викликано низкою економічних факторів, найважливішим з яких є інтернаціоналізація господарського життя, стрибкоподібна активізація економічних зв’язків між країнами, національними компаніями. Дані процеси викликали зміни і в банківській діяльності, яка на сьогодні має розгалужену мережу закордонних філій та відділень, що конт­ролюють фінансові операції на міжнародному рівні. Процес інтерна­ціоналізації господарського життя привів до виникнення транснаціо­нальних корпорацій (які виникли через інтеграцію національних ком­паній у світовий ринок і діяльність яких переходить від торговельно-промислової до фінансової). Але процес глобалізації не характери­зується чіткою однозначністю, оскільки цей процес має позитивні та негативні сторони (позитивні – для розвинутих країн, яким відкрива­ються нові можливості, і негативні – для країн з односторонньо розвинутою економікою, які ризикують стати сировинними придатка­ми високорозвинутих країн).

Фінансова глобалізація – складний і суперечливий процес. Во­на сприяє не тільки прискоренню економічного розвитку, але і збіль­шує ризики міжнародних фінансових операцій, значно розширює сфе­ри впливу локальних фінансових криз. Біржовий крах, кризи держав­них фінансів, які раніше відбувались в межах однієї країни, у нових умовах поширюються на цілі регіони та можуть перерости у всесвітні потрясіння – це зумовлено тим, що всі країни пов’язані кредитними відносинами, перехресними потоками грошових капіталів, купівлею іноземних активів і продажем своїх активів нерезидентам.

Глобалізація призвела до посилення розриву між темпами зростання виробництва товарів і послуг реальної економіки і темпами зростання фінансових операцій. Так, з 1991 по 2001 рік курси акцій на біржах Франції і Великобританії виросли вдвічі, а на біржах США – більше ніж утричі.

Фінансові труднощі в одній країні легко поширюються за її межі. Тільки за останні роки відбулися могутні фінансові потрясіння в Латинській Америці, Південно-Східній Азії. Глобалізація призводить до того, що фінансові негаразди в одній країні переростають у фінан­сові проблеми усього світу.