Тема 6. Фінанси транснаціональних корпорацій

 

6.1. Транснаціональна корпорація – особливості функціонування.

6.2. Управління фінансами корпорацій.

6.3. Планування фінансів корпорацій.

 

6.1. Транснаціональна корпорація – особливості функціонування

 

Транснаціональними корпораціями вважаються суб’єкти під­приємницької діяльності, що здійснюють її за межами однієї країни. Також існує думка, що транснаціональною називають корпорацію, ка­пітал якої є мононаціональним, а сфера діяльності – міжнародна. ТНК – найдинамічніший структурний елемент світової економіки. За мобіль­ністю, здатністю до трансформації зв’язків та організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси науково-технічного прогресу вони набагато перевершують національні або регіональні форми госпо­дарських утворень. На відміну від них ТНК не прив’язані до конкрет­ної території, а отже, здатні з’єднати фактори виробництва різної дер­жавної належності і брати участь в освоєнні ринків у будь-якій частині світу.

На сьогоднішній день ТНК є основними учасниками міжнарод­ної торгівлі, переважний обсяг якої стосується торгівлі у межах ТНК напівфабрикатами та компонентами. Розвиток ТНК, як правило, зу­мовлюється диверсифікацією їх діяльності. ТНК сприяють розвитку виробництва та експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Загалом на частку ТНК (не враховуючи країн, що розвиваються) при­падає: 50 % – виробництва; 60 % – зовнішньої торгівлі; 90 % – прямих зарубіжних інвестицій; 80 % – технологічних розробок.

Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації є ве­личезний масштаб операцій ТНК, збільшення кількості материнських компаній та їх зарубіжних філій. Підвищився ступінь міжнародності операцій ТНК, який характеризується питомою вагою зарубіжних активів, продажів, зайнятих у загальнокорпораційних показниках. Різ­ко збільшились транснаціональні злиття і поглинання. Трансграничні злиття і поглинання наприкінці 90-х років досягли 3/5 світового прип­ливу іноземних інвестицій і поширилися в банківській сфері, страху­ванні, хімічній та фармацевтичній промисловості, секторі телекому­нікацій та автомобілебудуванні. Найхарактернішою рисою сучасних ТНК стала їх широка участь у стратегічних альянсах. Стратегічний альянс – це координація на довготерміновій основі виробничої та рин­кової діяльності двох і більше компаній. Стратегічні альянси можуть бути горизонтальними (з іншими фірмами галузі), вертикальними (з постачальниками, споживачами), діагональними (з партнерами в ін­ших галузях) залежно від мети, яку ставлять перед собою сторони.

ТНК розширюють масштаби своєї діяльності за рахунок пря­мого інвестування в зарубіжних країнах. Зарубіжне інвестування задовольняє такі потреби ТНК: розширює ринки, підвищує ефек­тивність виробництва (виробництво здійснюється в країнах з дешевою сировиною та трудовими кадрами), шукає нові джерела сировини (нафта, ліс, гірничовидобувна, плантаційне господарство), мінімізує виникнення ризиків (країни з економічною і політичною ситуацією), забезпечує інформацією та технологіями (об’єднує з інформаційними гігантами). Найчастіше ТНК прагнуть розширити свої ринки в країнах, що розвиваються, шляхом інвестування. При здійсненні інвестиційної діяльності ТНК повинні враховувати вплив макроекономічних факторів. Виділяють наступні чинники, що впливають на інвестиційну діяльність: недосконалість ринку (брак сировини), дії уряду (неперед­бачені законодавчі зміни, бар’єри), формування портфеля цінних паперів (отримання додаткових прибутків), інтернаціоналізація та еклектична теорія. Інтернаціоналізація та еклектична теорія запропо­новані Джоном Даннингом в 1977 р. передбачають об’єднання декіль­кох аспектів економічного аналізу, включаючи теорію організа­ції ви­робництва, теорію міжнародної торгівлі, теорію фірми та теорію між­народних конкурентних переваг. Для роботи на міжнародних ринках фірма повинна мати переваги, які властиві тільки їй. До таких переваг можуть належати: розмір фірми, позиція на ринку, доступність ресур­сів, володіння нематеріальними активами (патентами, авторськими правами, управлінськими кадрами). Найвигідніше використовувати ці переваги усередині виробництва, ніж продавати чи надавати права на їх використання.

До фінансових ризиків ТНК належать: ризик неспроможності здійснювати розрахунки за боргом та валютні ризики; систематичні світові зміни, негативні тенденції зміни міжнародної ситуації; несис­тематичні ризики передбачають зміни економічної або політичної ситуацій в конкретній країні (обмеження, збори).

 

6.2. Управління фінансами корпорацій

 

Фінансування ТНК здійснюється у багатьох формах (табл. 6.1). Якщо мова йде про внутрішнє фінансування, то розрізняють фі­нансування у вигляді надання кредитів, позик та шляхом випуску но­вих цінних паперів. Розрізняють внутрішні та зовнішні джерела фі­нансування. У міжнародному масштабі фінанси переходять валютні та національні кордони. Внутрішні та зовнішні джерела ТНК розрізняють за строком фінансування, валютою, географічним та інституціональним розподілами.

На вибір джерел фінансування впливають такі фактори:

- адміністративний контроль;

- необхідність отримання регулярних контрольних грошових потоків;

- мінімізація податків та інших фінансових стратегій;

 

- різниця відсоткових ставок, курсів, які розглядаються як джерела фінансування;

- мінімізація ризиків.

 

Таблиця 6.1 – Параметри фінансування дочірніх компаній

Джерело	Спосіб здійснення	Юридична форма	Характерис-тика
Внутрішні за відношенням до ТНК: – материнсь­ка компанія; – інші дочірні компанії; – накопичені доходи компанії	Джерела краї­ни материнсь­кої компанії: – через мате­ринську кор­поративну компанію; – прямо з ін­ших дочірніх компаній; – місцеві дже­рела; – інші країни; – прямо через інші дочірні корпорації	Позики отримані: – від материнської компанії; – від інших дочірніх компаній; – банків та фінансово-кредитних установ; – на міжнародному євровалютному ринку; – на ринку міжнарод­них облігацій; – на місцевих ринках; – на фінансових рин­ках інших країн. Акції, якими володі­ють: – материнська корпо­рація; – інші дочірні корпо­рації; – партнери у підпри­ємстві чи у сумісно­му виробництві; – місцеві інвестори	З гарантом ма­теріальних ком­паній; без гарантій; місцева валюта; валюта країни материнської компанії; валюта іншої країни; хеджування з іноземною ва­лютою; без хеджування, короткотермі­нові; довготерміновіторгові фінанси; грошові засоби

 

Система ТНК – це складна організація, яка містить декілька організаційних одиниць, які мають багато різних зв’язків (див. рис. 6.1).

Зв’язки містять переведення дивідендів і відсотків, надання та виплату кредитів, інвестування в акціонерний капітал, ліцензовану плату і оплату послуг за управління коштами, зміну фінансових умов дебіторів за розрахунками і встановлення трансфертних цін.

 

7

 

4

 

3

 

ТНК

 

5

 

1

 

2

 

6

 

 

 

Рис. 6.1 – Структура зв’язків транснаціональної компанії

 

1 – накопичення коштів; 2 – використання коштів; 3 – взаємодія дочірніх компаній І – ІІ; 4 – взаємодія материнської компанії – регіонального фінансового центру; 5 – взаємодія дочірньої компанії, що накопичує кошти – регіональний фінансовий центр; 6 – взаємодія дочірньої компанії, що використовує кошти – регіональний фінансовий центр;

7 – система євроринку

 

ТНК здійснюють свою діяльність у різних податкових сис­темах. Податкові системи материнської компанії і дочірні компанії розрізняються за багатьма параметрами – видами податків, якими обкладаються доходи ТНК та рівнем податкових ставок. Вплив опо­даткування на рішення та політику ТНК можна звести до таблиці 6.2.

Вплив стратегії грошових переказів проявляється у виборі форм переказів (дивідендів чи відсотків). Якщо перекази за роялті чи відсотком за позикою не обкладаються податками, то ТНК надає перевагу відсоткам, а не дивідендам. У випадку переказу дивідендів ТНК буде прагнути здійснити їх з мінімізацією суми усіх податків.

 

Таблиця 6.2 – Особливості оподаткування транснаціональної компанії

Сфера політики та рішень	Податковий режим	Реакція компанії	Альтернативна реакція компанії
Рішення з розміщення інвестиції	Дочірні компа­нії ТНК отриму­ють податкові пільги	Розмістити ви­робництво у країні	Розмістити ви­робництво в країні з найбіль­шими податко­вими пільгами
Форма організації	В країні інвес­тора податковий режим вигідні­ший у дочірніх компаніях, ніж у відділеннях	При очікуванні високих при­бутків відкри­вається дочірня компанія	При очікуванні збитків відкрит­тя відділення компанії
Рішення про фінансування	Країна, в якуздійснюються інвестиції, доз­воляє відносити процентні плате­жі до витрат, які вираховуються	Якщо в країні податкова став­ка вища, то не­обхідно фінан­сувати дочірні компанії шля­хом надання кредитів від материнської компанії	Виплата кре­дитів – це повер­нення капіталу, що не обклада­ється податком
Стратегії грошових переказів	В країні неви­гідне оподатку­вання для країни ТНК	Переказ коштів з країни з най­меншим при­ростом забор­гованості за податковими платежами	Джерела пере­казів будуть змі­нюватись в за­лежності від джерел прибутку та податкових ставок

 

При визначенні найбільш вигідної стратегії грошових пе­реказів необхідно враховувати наступне: ставки податків на розпо­ділені дивіденди; різницю ставки податків на різні види грошових переказів; вибір форм переказів, зведених в таблицю 6.3.

Оподаткування грошових переказів – це складний процес, який вимагає глибокого аналізу, якщо ТНК прагне зменшити свої податкові виплати.

Таблиця 6.3 – Стратегії транснаціональної компанії

Ціль	Стратегія та механізм	Проблема та ризик
Системний підхід
Оптимізація вкла­дення грошових готівкових коштів	Регіональні фінансові управління. Централізовані грошові сховища (депозитарії).	Зміна валютних курсів
Мінімізація фінансових затрат і трансакційних витрат	Взаємна компенсація ви­мог та зобов’язань за пла­тежами. Кредити всере­дині системи, встанов­лення трансфертних цін. Дивіденди та виплати.	Дії уряду. Фактичний розпо­діл податкових зборів
Уникнення валютних збитків	Міжнародні фінансові філії. Центри повторного обліку.	Інфляція
Підходи окремих філій
Мінімізація податкових зборів	Прогнозування майбутніх готівкових надходжень та платежів.	Зміна відсоткових ставок. Заморожені фонди
Уникнення втрат від економічних та політичних ризиків	Прискорення розрахун­ків зовнішньоторговель­ними операціями. Місцева кредитна діяль­ність.	Політичний ризик

 

Проблеми ТНК полягають у заморожуванні грошових коштів (валютні обмеження), встановленні трансфертних цін, кредитів через банки, повторному інвестуванні, інфляції.

 

6.3. Планування фінансів корпорацій

 

Питання фінансового планування мають важливе значення в діяльності корпорацій. Фінансове планування – це складова загального планування виробничо-господарської діяльності корпорацій.

Американські економісти розглядають фінансове планування як важливий засіб здійснення стратегії. Планування є розробкою деталізованого розпорядку дій на наступний період для впровадження стратегії. Фінансове планування містить складання бюджету грошових видатків-доходів, прогноз прибутку. Фінансова стратегія повинна обов’язково узгоджуватись із загальноекономічною стратегією роз­витку корпорації, це важливий чинник нормального функціонування корпорації у майбутньому. Під час розробки фінансової стратегії встановлюються мета, часові межі, рекомендації. На відміну від стра­тегії, яка визначає розвиток фінансів корпорації на тривалу перс­пективу, необхідно розробляти оперативні плани, які розраховані на певний період часу. Орієнтовний фінансовий план корпорації розроб­ляється адміністрацією протягом 8-9 місяців (табл. 6.4).

 

Таблиця 6.4 – Орієнтовний фінансовий план корпорації

І. Призначення корпорації

ІІ. Сфера вкладання капіталу корпорації

ІІІ. Цілі корпорації

ІV. Зовнішнє підприємницьке середовище, що передбачається

V. Стратегія корпорації

VІ. Підсумок аналізу очікуваних підприємницьких результатів

VІІ. Політика і плани в галузі виробництва товарів:

1. Маркетинг

2. Організація виробництва

3. Фінанси: Працюючий капітал: а) загальна політика в галузі працюючого капіталу; б) управління грошовими коштами і ринковими цінними паперами; в) управління товарно-матеріальними запасами; г) кредитна політика та управління дебіторською заборгованістю. Дивідендна політика. Фінансові прогнози: а) бюджет капітальних вкладень; б) бюджет грошових надходжень і видатків; в) фінансовий баланс, що передбачається; г) зовнішнє фінансування; д) аналіз фінансового стану. План складання бухгалтерських документів. План проведення контрольних перевірок.

4. Адміністрація та особистий склад

5. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки

6. Нова продукція

VІІІ. Консолідований план корпорації

 

Фінансове планування починається з аналізу поточного фінан­сового стану корпорації. Воно передбачає глибоке вивчення фінан­сової звітності для виявлення внутрішніх резервів підвищення ефек­тивності капіталу. Далі спеціалізовані відділи на підставі отриманих статистичних результатів попередньої діяльності складають прогнозні плани. Найважливішою складовою прогнозів є прогнозні продажі, на їх підставі складаються прогнозні баланси, звіти про прибуток, про зміну фінансової позиції. Ці документи дають можливість передбачити майбутні грошові потоки і врахувати коефіцієнти ліквідності активів, боргу, прибутковості, вартості акцій та інші показники.

На підставі прогнозних балансових показників спеціалізовані відділи визначають необхідні в майбутньому суми для здійснення еко­номічної діяльності, обчислюються можливі розміри інвестицій. Фі­нансове планування містить розробку заходів, які спрямовані на вра­хування впливу зовнішнього середовища на діяльність корпорації.