Тема 8. Організація обліку та аналізу витрат, доходів і результатів діяльності
8.1. Короткі теоретичні відомості
Методологічні основи організації обліку витрат підприємства викладені в П(С)БО 16 “Витрати”.
За згаданим стандартом витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Такі витрати носять назву витрат діяльності підприємства або витрат звіт-ного періоду.
Разом з тим існує поняття витрат виробництва. Витрати ви-робництва, за економічним змістом, це – витрати (затрати) на ство-рення нових активів у вигляді запасів, якими є незавершене вироб-ництво, напівфабрикати власного виробництва, готова продукція.
Отже, за включенням до собівартості продукції підприємства витрати поділяються на дві групи: складові собівартості продукції підприємства та витрати діяльності підприємства.
Тому в організації обліку витрат слід виділити два основні напрями: організація обліку витрат виробництва та організація обліку витрат діяльності.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку вит-рат діяльності підприємства є забезпечення: правильного визначення та достовірної оцінки витрат діяльності, правильного і повного до-кументального оформлення та своєчасного відображення у регістрах обліку витрат діяльності та надання повної, достовірної та неупе-редженої інформації про витрати діяльності для потреб управління.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку процесу виробництва є: облік і контроль випуску продукції: обсягу, асортименту, якості та виконання плану за цими показниками, облік витрат виробництва і контроль за виконанням кошторису витрат, каль-куляція собівартості продукції і контроль за виконанням плану со-бівартості, виявлення невикористаних резервів виробництва, боротьба з безгосподарністю, втратами від браку і простоями.
У наказі про облікову політику має бути розділ про облік вит-рат, що передбачає: умови (критерії) визнання витрат, розмежування витрат за кожною класифікаційною групою витрат діяльності, класи рахунків, які використовуються для обліку витрат діяльності, об’єкти обліку витрат, перелік та склад змінних і постійних загальновироб-ничих витрат, базу розподілу загальновиробничих витрат, нормальну потужність підприємства.
Організація обліку витрат виробництва передбачає різнома-нітність прийомів обліку і калькулювання собівартості продукції та визначається рядом факторів, які можна звести у дві групи: галузеві особливості та організаційні передумови.
Галузеві особливості обліку витрат виробництва залежать від номенклатури виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, характеру виробництва, технології, яка застосовується.
Наведені фактори змінюються в залежності від конкретних умов та впливають на організацію обліку, вибір об’єктів витрат і об’єктів калькулювання собівартості продукції.
Виділяють наступні організаційні передумови: рівень розвит-ку виробничого обліку і діяльності структурних підрозділів підпри-ємства, прийнятий спосіб оперативного контролю за собівартістю, ступінь забезпеченості адміністрації, власників, засновників та акціо-нерів інформацією для прийняття рішень.
На організацію обліку виробничих витрат впливають різно-манітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характер ви-робництва і продукції, яка виробляється, структура управління під-приємства, розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва.
Усі виробництва в залежності від характеру технологічного процесу можна поділити на дві групи: видобувні та переробні.
На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості про-дукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масо-вість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються на одиничні, серійні та масові.
Використовуються також інші класифікації витрат вироб-ництва, зокрема: по відношенню до виробничого процесу витрати по-діляються на основні та накладні, за способом віднесення на собі-вартість окремих об’єктів витрат розрізняють прямі і непрямі витрати, а за єдністю складу – одноелементні та комплексні витрати. По від-ношенню до обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні, за доцільністю їх здійснення – на продуктивні та непродук-тивні. Витрати групуються за їх видами – за економічними елементами та за статтями калькуляції, і за календарним періодом – поточні та одноразові.
Порядок організації обліку виробничих витрат наступний.
1. Організація обліку витрат на виробництво передбачає:
– облік формування елементів витрат за центрами первинного використання ресурсів;
– облік розподілу та перерозподілу елементів витрат за нап-рямками відповідно до характеру технології та організації вироб-ництва;
– облік ведення витрат за центрами і відповідними особами;
– облік сукупної собівартості продукції, випущеної з виробництва;
– облік собівартості окремих видів продукції.
2. Витрати на виробництво відображаються у групувальних відомостях (матеріальних витрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації, інших витрат), їх аналітичний облік здійснюється за видами виробництва, за статтями витрат, за видами продукції.
3. Групувальні відомості є основою для записів у регістри синтетичного обліку, а з останніх здійснюються записи у Головній книзі, що використовується для складання фінансової звітності.
4. Аналітичний облік витрат виробництва є основою для опри-буткування готової продукції та подальшої її реалізації, реалізації наданих послуг, виконаних робіт.
Виробнича собівартість визначається за даними рахунка 23 “Ви-робництво”, за дебетом якого відображаються прямі виробничі вит-рати і розподілені загальновиробничі витрати, за кредитом – суми фактичної виробничої собівартості готової продукції. Сальдо цього рахунка показує суму витрат, що відносяться до незакінченої ви-робництвом готової продукції.
У центральній бухгалтерії підприємства облік витрат на виробництво У більшості випадків веде виробничий відділ, до складу якого входять не менше двох осіб. Лише на невеликих підприємствах облік виробничої діяльності може бути поєднано з обліком мате-ріальних цінностей (матеріальним відділом). У цьому випадку відділ може називатися матеріально-виробничим.
За умов, що виробничий відділ центральної бухгалтерії скла-дається з однієї особи, індивідуальний графік роботи цього співро-бітника може бути одночасно і структурним графіком робіт цього відділу.
У встановлені графіком документообігу дні документи з об-ліку витрат надходять до бухгалтерії підприємства, де їх відображають в журналі № 5. Підсумкові дані з журналу № 5 переносять до Головної книги, а також у разі калькуляційних статей – до виробничого звіту.
У виробничому звіті всі фактичні виробничі витрати порів-нюють із нормативами, перерахованими на фактично вироблену про-дукцію, з визначенням економії та перевитрат за кожною статтею нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту керівництво і спеціалісти під-приємства використовують для аналізу роботи підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану випуску продукції.
За П(С)БО 16 “Витрати” визнання витрат здійснюється за нас-тупних умов:
1) відображення у бухгалтерському обліку одночасно зі змен-шенням активів або збільшенням зобов’язань;
2) зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призво-дить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком змен-шення внаслідок його вилучення або розподілу власниками);
3) можливість бути достовірно оціненими;
4) визнання витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, а при неможливості пря-мо пов’язати з доходом певного періоду – відображення у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;
5) якщо актив забезпечує одержання економічних вигод про-тягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом сис-тематичного розподілу його вартості цими періодами.
У той самий час не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати ряд сум, оговорених в П(С)БО 16:
1) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та ін-шими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
3) погашення одержаних позик;
4) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до П(С)БО.
Суттєвим є те, що залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають у процесі над-звичайної діяльності. У свою чергу, в складі витрат, що виникають у процесі звичайної діяльності можна виділити витрати від операційної (основної та іншої), інвестиційної, фінансової діяльності.
У складі операційних витрат перш за все виділяється собі-вартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.
Зауважимо, що собівартість реалізації формується за перелі-ченими об’єктами по-різному. Собівартість реалізованих товарів ви-значається за П(С)БО 9 “Запаси”.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визнача-ється П(С)БО 16 і складається з: виробничої собівартості продукції (ро-біт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нероз-поділених постійних загальновиробничих витрат, наднормативних ви-робничих витрат.
Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не вклю-чаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), включають адміністративні витрати, витрати на збут та інші опера-ційні витрати.
Адміністративні витрати – це загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
Склад адміністративних витрат визначений в П(С)БО 16.
Бухгалтерський облік адміністративних витрат ведеться на рахун-ку 92 “Адміністративні витрати”, де відображаються загальногоспо-дарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
За дебетом рахунка 92 “Адміністративні витрати” відобража-ється сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.
Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.
Витратами на збут є витрати підприємства, пов’язані з реалі-зацією продукції (товарів) – витрати на утримання підрозділів, що зай-маються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції спо-живачам тощо. Склад витрат на збут визначений П(С)БО 16.
Витрати, пов’язані зі збутом (реалізацією, продажем) продук-ції, товарів, робіт і послуг обліковуються на рахунку 93 “Витрати на збут”.
За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом – списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.
Інші операційні витрати – це останній вид витрат, пов’язаних з операційною діяльністю, облік і склад яких є загальним для всіх підприємств і визначений П(С)БО 16.
Інші операційні витрати відображають собівартість реалізо-ваних виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних опера-ційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі опе-раційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).
На рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності” ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які ві-дображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загально-виробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”.
За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 791 “Фінансові результати основної діяльності”.
У кінці звітного періоду для заповнення Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати, витрати на оп-лату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші опера-ційні витрати.
Витрати іншої звичайної діяльності підприємства включають:
– фінансові витрати, до яких відносяться витрати на відсотки (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу;
– втрати від участі у капіталі, що є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються ме-тодом участі у капіталі;
– інші витрати, куди включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).
Крім того, визнаються витратами податки на прибуток згідно з П(С)БО 17 “Податок на прибуток”.
Надзвичайні витрати відображають невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій то-що), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від сти-хійного лиха та техногенних аварій тощо.
У кінці року сальдо рахунків класу 9 списується на рахунок 79 “Фінансовий результат діяльності”, за даними якого визначається прибуток або збиток від основної діяльності.
Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи та фінансові резуль-тати діяльності, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 “Дохід” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові резуль-тати”, норми яких поширюються на підприємства (організації) та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).
Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді над-ходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зрос-тання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Основними завданнями організації обліку і контролю доходів діяльності підприємства є забезпечення:
– правильного визначення та достовірної оцінки доходів під-приємства;
– правильного і повного документального оформлення і своєчас-ного відображення у регістрах обліку доходів та результатів діяльності;
– контроль за виконанням договорів з реалізації продукції;
– контроль за правильним визначенням фінансового резуль-тату від звичайної діяльності з метою оподаткування;
– своєчасне одержання достовірної інформації про фінансові результати підприємства;
– контролю за рухом та наявністю прибутку на підприємстві;
– узагальнення інформації про наявність та рух нерозподі-леного прибутку (непокритих збитків) підприємства, тощо.
Правильність обліку на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов’язковому порядку повинен містити розділ про облік доходів і результатів діяльності, в якому зазначаються основні принципи організації обліку доходів і резуль-татів діяльності на підприємстві.
Критеріями визнання доходу за П(С)БО 15 є:
1) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);
2) оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в П(С)БО 15, застосову-ються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно засто-совувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції.
У той самий час, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
1) сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;
2) сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
3) сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
4) сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
5) сума завдатку під заставу або у погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
6) надходження, що належать іншим особам.
Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються у бухгалтерському обліку за такими групами: а) дохід (виручка) від реа-лізації продукції (товарів, робіт, послуг); б) інші операційні доходи; в) фі-нансові доходи; г) інші доходи.
Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встанов-лено П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.
У П(С)БО 15 “Доходи” наведено додатково умови визнання окремих видів доходів.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших ак-тивів) визнається у разі наявності всіх наведених нижче умов:
1) покупцеві передані ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
2) підприємство не здійснює надалі управління та контролю за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
3) сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
4) є впевненість, що у результаті операції відбудеться збіль-шення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
У той самий час, дохід не визнається, якщо здійснюється об-мін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.
Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.
У свою чергу, результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: мож-ливості достовірної оцінки доходу, імовірності надходження еконо-мічних вигод від надання послуг, можливості достовірної оцінки сту-пеня завершеності надання послуг на дату балансу, можливості досто-вірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.
Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг про-водиться:
1) вивченням виконаної роботи;
2) визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
3) визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.
Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шля-хом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).
Коли ж дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається у бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.
У випадку, якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування за-знаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.
Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”.
Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Отримане цільове фінан-сування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом про-тягом періоду корисного використання відповідних об’єктів інвесту-вання (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об’єктів. Цільове фінансування, що отримане як компенсація витрат (або збитків), яких вже зазнало під-приємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов’язаних із цим витрат, визнається доходом того пе-ріоду, в якому утворилася дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансуванням.
Дохід, який виникає у результаті використання активів під-приємства іншими сторонами, визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження економічних вигод, пов’яза-них з такою операцією та дохід може бути достовірно оцінений.
Такий дохід має визнаватися у такому порядку:
1) відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;
2) роялті визнаються за принципом нарахування згідно з еко-номічним змістом відповідної угоди;
3) дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.
Дохід відображається у бухгалтерському обліку в сумі спра-ведливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між спра-ведливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.
Сума доходу за бартерним контрактом визначається за спра-ведливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визна-чити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю ак-тивів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.
Для відображення доходу застосовуються рахунки класу 7 “До-ходи і результати діяльності”.
За кредитом рахунка 70 “Доходи від реалізації” у кореспон-денції з дебетом рахунків 30 “Каса”, 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” та іншими відображається дохід від реалізації товарів, робіт, послуг, тобто загальний дохід без вираховування наданих зни-жок, повернення проданих товарів, ПДВ, акцизу та інших податків із продажу.
Потім за дебетом рахунка 70 у кореспонденції з рахунком 64 “Роз-рахунки за податками і платежами” відображаються нараховані з продажу суми ПДВ, акцизу тощо. За дебетом рахунка 70 у корес-понденції з рахунками 30 “Каса” та іншими відображаються суми, що підлягають вираховуванню з доходу, зокрема повернення проданої продукції, товарів. Причому, якщо у підприємства зустрічаються такі операції, краще відкрити окремий субрахунок, як це і передбачено Планом рахунків (субрахунок 704 “Відрахування з доходу”). У кінці звітного періоду, або у кінці року рахунок 70 закривається і сальдо списується на фінансовий результат записом за дебетом рахунка 70 і кредитом рахунка 79.
Слід сказати, що крім доходів від основної діяльності під-приємство може отримувати доходи і від іншої діяльності.
У кредит рахунка 71 “Інший операційний дохід” списуються суми іншого доходу, отриманого від операційної діяльності підпри-ємства. Це, зокрема, дохід від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів, дохід від операційної оренди активів, від опера-ційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, відшкоду-вання раніше списаних активів, дохід від списання кредиторської заборгованості, за якою закінчився термін позовної давності тощо.
У кредит рахунка 72 “Дохід від участі в капіталі” списуються суми доходу від інвестицій, які здійснені в асоційовані, спільні або дочірні підприємства і облік яких ведеться за методом участі у капіталі.
У кредит рахунка 73 “Інші фінансові доходи” списуються су-ми доходів від фінансової діяльності підприємства: дивіденди, належні від інших підприємств, винагорода за здані у фінансову оренду ос-новні засоби тощо.
У кредит рахунка 74 “Інші доходи” списуються суми доходів, які виникають у процесі звичайної діяльності підприємства і які не пов’язані з операційною та фінансовою діяльністю: дохід від реалізації необоротних активів, дохід від неопераційних курсових різниць, дохід від безоплатно отриманих активів та інших.
У кредит рахунка 75 “Надзвичайні доходи” списуються суми доходів, що виникли від надзвичайних подій: відшкодування втрат від надзвичайних подій (наприклад, визнана страховою організацією су-ма), а також суми відшкодування витрат на попередження втрат від надзвичайних подій.
Слід зазначити, що за дебетом рахунків доходів (71 та 74) ві-дображаються суми непрямих податків.
У кінці звітного періоду зазначені рахунки також закрива-ються записами за дебетом рахунків 71–75 і кредитом рахунка 79.
У кінці року сальдо рахунка 79 закривається на рахунок 44 “Не-розподілені прибутки (непокриті збитки)”. Слід звернути увагу на те, що прибуток може бути використаний тільки на виплату дивідендів, збільшення статутного фонду і створення відповідно до чинного за-конодавства і засновницьких документів резервного фонду підприємства.
Фінансовими результатами діяльності підприємства за П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” є показники:
1) валовий прибуток (збиток) – як різниця між чистим дохо-дом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реа-лізованої продукції (товарів, робіт, послуг);
2) прибуток (збиток) від операційної діяльності – алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адмі-ністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;
3) прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподатку-вання, який визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінан-сових та інших витрат (збитків);
4) прибуток (збиток) від звичайної діяльності. Прибуток від зви-чайної діяльності визначається як різниця між прибутком від зви-чайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяль-ності до оподаткування та сумі податків на прибуток.
5) чистий прибуток (збиток), що розраховується як алгеб-раїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичай-ного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
Для визначення фінансового результату діяльності за звітний період необхідно дотримуватися принципів визнання доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.
Для обліку та узагальнення інформації про фінансові резуль-тати від звичайної діяльності та надзвичайних подій на підприємствах призначено рахунок 79 “Фінансові результати”. Це рахунок пасивний, використовується для обліку результатів за всіма видами діяльності підприємства.
За кредитом рахунка 79 “Фінансові результати” відобража-ються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.
Зіставлення дебетового і кредитового оборотів за рахунком 79 “Фі-нансові результати” за звітний період показує кінцевий результат –чистий прибуток (збиток).
Якщо кредитовий оборот за рахунком 79 буде більше дебе-тового обороту цього самого рахунка, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року.
Якщо дебетове сальдо за рахунком 79 більше кредитового сальдо за рахунком 79, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, це означає, що підприємство зазнало збитків поточного року.
Сюди ж у кінці звітного періоду списуються показники рахун-ків витрат, тобто всі рахунки витрат закриваються і роблять записи за дебетом рахунка 79 і кредитом рахунків 90, 92–99.