Тема 2. Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку

 2.1. Короткі теоретичні відомості

 

Реформування системи бухгалтерського обліку значно змінило правові та методологічні засади організації бухгалтерського обліку на підприємствах.

З 1січня 2000 р. основними нормативно-правовими актами, які регламентують організацію бухгалтерського обліку в Україні, є:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99, № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями).

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і надавати фінансову звітність згідно з законодавством.

2. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку – П(С)БО.

За Законом про бухгалтерський облік національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правовий акт, затверджений МФУ, що визначає принципи та методи ведення бух-галтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо-бов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, за-тверджений наказом МФУ від 30.11.99, № 291.

План рахунків призначено для відображення у бухгалтерсь-кому обліку господарських операцій підприємств, діяльність яких здійснюється на принципах самофінансування та самоокупності.

4. Інструкція з використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під-приємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99, № 291.

Ця Інструкція роз’яснює основні господарські операції під-приємств з надходження, збереження і використання основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, запасів, зобов’язань та інших операцій із розрахунків.

5. Постанова КМУ “Про затвердження порядку подання фі-нансової звітності” за № 419 від 28.02.2000.

Окрім цих основних документів, правове регулювання бух-галтерського обліку в Україні здійснюється на підставі:

– указів і розпоряджень Президента України з економічних питань;

– постанов Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади з найважливіших питань економіки, планування, калькуляції со-бівартості тощо;

– постанов Національного банку з питань організації розра-хунково-кредитних та ведення касових операцій, відкриття рахунків у національній та іноземній валюті тощо;

– постанов органів статистики, якими затверджуються форми статистичної звітності;

– нормативних актів міністерства економіки, галузевих мініс-терств та інших органів, перед якими звітуються підприємства (Дер-жавної податкової адміністрації, Державного казначейства, Державної комісії з питань цінних паперів та фондового ринку, Пенсійного фонду та інших).

Методологічне регулювання бухгалтерського обліку в Україні здійснює Міністерство фінансів, яке розробляє:

– плани рахунків бухгалтерського обліку;

– положення про документальне забезпечення записів у бух-галтерському обліку;

– обсяг, форми і порядок складання річної (квартальної) фі-нансової звітності;

– порядок ведення облікових регістрів різними підприємствами;

– інші нормативні документи, які визначають правила ведення обліку в цілому та окремих господарських операцій.

Проаналізувавши систему бухгалтерського обліку в Україні, основні методологічні прийоми, основні регулюючі документи, можна сказати, що правила ведення бухгалтерського обліку в нашій країні полягають у наступному:

1. Підприємства, організації зобов’язані вести бухгалтерський облік майна, зобов’язань і господарських операцій (фактів госпо-дарського життя) шляхом подвійного запису на взаємопов’язаних ра-хунках бухгалтерського обліку, які включаються до робочого Плану рахунків, що формується в обліковій політиці підприємства на підставі єдиного Плану рахунків.

2. Бухгалтерський облік майна, зобов’язань і господарських операцій (фактів господарського життя) ведеться у національній ва-люті України – у гривнях. Документування майна, зобов’язань та ін-ших фактів господарського життя, ведення регістрів бухгалтерського обліку і звітності здійснюється українською мовою.

3. Для ведення бухгалтерського обліку в організації форму-ється облікова політика, що передбачає майнову відокремленість і безперервність діяльності організації, послідовність застосування облі-кової політики.

4. Підставою для запису в облікові регістри визнаються дані первинних облікових документів, що фіксують господарські операції. Вони повинні складатися у момент здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення і містити обов’язкові реквізити.

5. Майно, зобов’язання і господарські операції дня, відобра-женні у бухгалтерському обліку і звітності, підлягають оцінці у гро-шовому вимірнику (у гривнях) шляхом сумування фактично прове-дених витрат. Допускається застосування й інших видів оцінок згідно з діючим законодавством.

6. Проведення інвентаризації майна і фінансових зобов’язань та відображення її результатів у бухгалтерському обліку є обов’язковим.

Діючі в Україні принципи обліку можна умовно класифі-кувати за трьома напрямками (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1 – Групування принципів бухгалтерського

обліку за впливом на його організацію

 

Основними нормативними документами, які регламентують організацію обліку, є національні П(С)БО – це нормативно-правові акти, затверджені МФУ, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Структура національних Положень (стандартів) бухгалтерсь-кого обліку в Україні передбачає наявність:

1. Вступ (загальні положення). У ньому зазначається, що по-ложення (стандарт) визначає методологічні засади формування У бухгалтерському обліку інформації про конкретний об’єкт обліку. Вказуються умови, на яких використовується об’єкт у господарській діяльності – конкретний об’єкт обліку, що є основою положення. Са-ме положення є елементом системи нормативного регулювання бух-галтерського обліку в Україні та повинно застосовуватися з ураху-ванням інших положень бухгалтерського обліку згідно з чинним зако-нодавством. Вказуються умови, на яких використовується об’єкт у обліку підприємства (на праві власності, господарського ведення, оперативного управління, договору оренди тощо). Надається перелік окремих об’єктів, які регулюються цим положенням. Також розкри-ваються основні поняття, що дозволяють однозначно розуміти терміни і зміст відповідних об’єктів обліку та їх показники, наводиться оди-ниця бухгалтерського обліку конкретного об’єкту.

2. Опис сутності. Він складається з декількох розділів і є най-більш містким. Тут розкривається зміст об’єкта, його визнання та способи оцінки, методи обліку тощо.

3. Розкриття інформації, яка повинна обов’язково знайти ві-дображення у звітності та примітках до неї.

4. Необхідні пояснення (Примітки), що регулюють процедуру практичного застосування окремих вимог, що складають основу того чи іншого положення (стандарту).

5. Дата набуття чинності.

Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінан-сову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку госпо-дарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійс-нення господарських операцій. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Державним комітетом статисти-ки України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Крім наведеного закону, порядок складання, виготовлення та використання бланків первинних документів регулюється наступними основними нормативними документами:

– Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку;

– Інструкцією з використання форм документів суворої звіт-ності, що використовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, затвердженою наказом Українсь-кого союзу об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуго-вування населення;

– Правилами виготовлення бланків цінних паперів та доку-ментів суворого обліку, затвердженими наказами МФУ, СБ і МВС України;

– Вказівками про склад і порядок заповнення облікових ре-гістрів малими підприємствами;

– Інструкцією “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” (визначаються вимоги до оформлення розрахункових документів, технічні вимоги до виготовлення бланків розрахункових документів) тощо.

Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’яз-ково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові та банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цін-ностей та інших об’єктів майна передбачаються іншими норматив-ними актами.

Форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бух-галтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення ін-формації у них обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних.

Нормативне забезпечення форм бухгалтерського обліку в умо-вах дії П(С)БО міститься у “Методичних рекомендаціях із застосування регістрів бухгалтерського обліку”, затверджених МФУ від 29.12.2000, № 356. Вони спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі – підприємства), на накопичення ана-літичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов’язань, доходів, витрат, фінансових результатів.