Тема 4. Організація обліку власного капіталу

 

4.1. Короткі теоретичні відомості

 

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про власний капітал і розкриття такої інформації у фінан-совій звітності визначаються П(С)БО 2 “Баланс” та П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, норми яких стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Основними завданнями організації обліку власного капіталу є:

1) забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу;

2) контроль за правильністю і законністю формування власно-го капіталу;

3) своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного капіталу;

4) контроль за раціональним розподілом прибутку;

5) організація аналітичного обліку на рахунках власного капі-талу для своєчасного отримання достовірної інформації;

6) правильне відображення у регістрах обліку і звітності опе-рацій з власним капіталом.

При організації обліку власного капіталу необхідно врахову-вати наступні фактори: форму власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників.

Основні положення про облік власного капіталу, що наво-дяться у наказі про облікову політику:

1) перелік положень (стандартів) бухгалтерського обліку, яки-ми керується підприємство при ведені обліку власного капіталу;

2) номенклатура робочих бухгалтерських рахунків, а також будова аналітичних рахунків з обліку власного капіталу;

3) порядок збільшення статутного капіталу і оцінка вкладів;

4) порядок розподілу чистого прибутку;

5) порядок утворення та використання резервного капіталу, крім випадків, коли він утворюється у порядку, встановленому зако-нодавством;

6) встановлення порядку вибуття учасників і визначення роз-міру частки належного їм додаткового капіталу.

За П(С)БО 2 “Баланс” власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Для правильної організації бухгалтерського обліку власного капіталу необхідно передусім його чітко класифікувати.

1. Статутний капітал – зафіксована в установчих докумен-тах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

2. Пайовий капітал – сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

3. Додатковий вкладений капітал (акціонерні товариства) – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

4. Інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від ін-ших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

5. Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок не-розподіленого прибутку підприємства.

6. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума при-бутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збит-ку. Сума непокритого збитку вираховується при визначенніпідсумку власного капіталу.

7. Неоплачений капітал – сума заборгованості власників (учас-ників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

8. Вилучений капітал (господарські товариства) – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Бухгалтерський облік статутного капіталу (СК) починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі під-приємств та організацій України і припиняється у день вибуття під-приємства з реєстру у результаті завершення діяльності, банкрутства, реорганізації тощо.

Перед тим, як зареєструвати підприємство, необхідно оцінити рівень витрат, які доведеться здійснити при реєстрації підприємства.

Організація обліку статутного капіталу (як і інших складових власного капіталу) залежить від цілого ряду чинників, які визна-чаються у ході організаційних етапів, що передують дореєстраційному періоду. А саме, до державної реєстрації необхідно:

1) визначитись з видом підприємства (приватне, колективне, господарське товариство, підприємство, засноване на власності об’єд-нання громадян, комунальне; державне).

2) визначитись з розміром статутного капіталу, який повинен бути не менше законодавчо встановленого мінімального розміру.

3) розробити і затвердити установчі документи: статут, уста-новчий договір, протокол зборів засновників.

Після здійснення описаних вище процедур підприємство реєст-рують в органах державної реєстрації. Послідовність державної реєст-рації наступна.

1. Відкриття у банку тимчасового рахунку для формування статутного капіталу, якщо він або його частина вноситься грошовими коштами. Банк, в якому відкрито тимчасовий рахунок, видає довідку про внесення частини статутного капіталу, яка потім надається до ор-ганів державної реєстрації.

2. Державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності, яку проводять: виконавчі комітети міських рад, виконавчі комітети рай-онних рад, районні державні адміністрації тощо. Підприємство, як пра-вило, реєструє особисто власник (він повинен мати при собі паспорт), або уповноважена ним особа. Органи чи фізичні особи, уповноважені власником (власниками), засвідчують свої повноваження документаль-но. Термін реєстрації – не більше п’яти робочих днів. В органі дер-жавної реєстрації при видачі свідоцтва про державну реєстрацію по-відомляють ідентифікаційний код підприємства.

3. Реєстрація у податковій міліції, яка нормативними доку-ментами прямо не передбачена, але зазначено, що перевірку паспорт-них даних засновників виконують підрозділи податкової міліції.

4. Реєстрація в органах статистики, де необхідно отримати довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

5. Реєстрація у податковій інспекції того самого району, в якому проведено державну реєстрацію такого суб’єкта. Стати на облік у податковій інспекції необхідно у 20-денний термін з моменту дер-жавної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Також протягом 20 календарних днів з моменту державної ре-єстрації за необхідності слід зареєструватись як платник ПДВ (якщо підприємство є платником ПДВ).

6. Отримання дозволу на виготовлення печатки у дозвільній системі. Дозвіл на виготовлення печатки отримують у дозвільній системі районного управління внутрішніх справ.

7. Реєстрація як платника страхових внесків до Пенсійного фонду. Така реєстрація проводиться в районних органах Пенсійного фонду протягом десяти днів від дати одержання свідоцтва про ре-єстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або з дати укладання угоди (у т. ч. цивільно-правового характеру) з найманим працівником.

8. Реєстрація підприємства як страхувальника з платежів з соц-страхування. Органами реєстрації виступають виконавчі відділення Фонду соціального страхування або, у деяких випадках, всеукраїнські галузеві органи профспілок і профоб’єднань .

9. Реєстрація платника збору на обов’язкове соціальне страху-вання на випадок безробіття. Реєстрація проводиться у районній служ-бі зайнятості за місцем знаходження підприємства.

10. Відкриття рахунка у банку. При відкритті поточного ра-хунка (після державної реєстрації підприємства) банк видає для під-писання договір про відкриття та обслуговування поточного рахунка. Після відкриття рахунка у банку про це необхідно повідомити по-даткову інспекцію.

Отже, по закінченні реєстрації підприємство повинно мати на-с-тупні документи, що є основою для організації обліку власного капіталу.

1. Статут (перший примірник).

2. Свідоцтво про державну реєстрацію (перший примірник).

3.  Свідоцтво про реєстрацію в статуправлінні (перший примірник).

4. Свідоцтво про реєстрацію в податковій інспекції.

5. Свідоцтво платника ПДВ (якщо це передбачено законом).

6. Договір з банком про обслуговування.

7. Довідка про реєстрацію в Пенсійному фонді.

8. Довідка з фонду зайнятості.

9. Печатка та кутовий штамп.

Покажемо, як відображається у бухгалтерському обліку фор-мування статутного капіталу підприємства, врахування витрат, яких зазнали засновники, та їх відшкодування (табл. 4.1).

Протягом здійснення господарської діяльності розмір статут-ного капіталу можна змінювати. Так, у товариствах – збільшення ста-тутного капіталу може бути здійснене лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, перед-бачених законодавством. Не допускається зменшення статутного капі-талу при наявності заперечень кредиторів товариства.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Зміна статутного капіталу має місце у випадку припинення діяльності: реорганізації або ліквідації підприємства. Основні умови і порядок реорганізації визначаються вищим органом управління юри-дичної особи, він же приймає рішення про затвердження відповідних документів.

Таблиця 4.1 – Бухгалтерські записи з обліку створення

підприємства (на прикладі ТОВ)

Ліквідація підприємства здійснюється у таких випадках:

1) за рішенням власника;

2) по закінченні терміну, на який створювалося підприємство;

3) по досягненні мети, поставленої при створенні підприємства;

4) при забороні діяльності підприємства;

5) при визнанні підприємства банкрутом;

6) при несвоєчасному наданні інформації про зміни в його рек-візитах;

7) при неподанні протягом року в податкову службу декла-рації, бухгалтерської звітності.

Інші складові власного капіталу (крім статутного капіталу) теж змінюються у процесі господарської діяльності підприємства.

Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спі-лок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. Тобто, пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-гос-подарської діяльності. Його облік здійснюється на рахунку 41 “Пайо-вий капітал”.

За кредитом рахунка відображається збільшення пайового капіталу, за дебетом – його зменшення, а у Балансі – сальдо за цим рахунком. Аналітичний облік за рахунком 41 ведеться за видами ка-піталу та власниками.

Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вар-тість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Облік додаткового вкладеного капіталу здійснюється на відповідних субрахунках рахунка 42 “Додатковий капітал”.

Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву “Емі-сійний дохід”. Емісійний дохід буде облічуватися на відповідному суб-рахунку 421.

Інший додатковий капітал відображає суму дооцінки необо-ротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підпри-ємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види до-даткового капіталу. Облік додаткового вкладеного капіталу здійс-нюється на відповідних субрахунках рахунка 42 “Додатковий капітал”.

Підприємства (крім акціонерних товариств), які формують ста-тутний капітал, показують вкладений засновниками капітал та інші внески понад розмір статутного капіталу, що вносяться без прийняття рішень про зміну розміру статутного капіталу, на субрахунку 422 “Ін-ший вкладений капітал”.

Підприємства, які формують пайовий капітал (у тому числі шляхом випуску пайових цінних, паперів крім акцій), показують вкла-дений засновниками капітал та інші внески понад розмір визначеного пайового капіталу, на субрахунку 425 “Інший додатковий капітал”.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яка здійснюється у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерськогообліку.

На субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних під-приємством від інших осіб .

Інші види додаткового капіталу відображаються на субрахун-ку 425 “Інший додатковий капітал”.

За кредитом рахунка 42 відображається збільшення додат-кового капіталу, за дебетом – його зменшення.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за ра-хунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законо-давства або установчих документів.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного ка-піталу підприємства, створеного згідно з діючим законодавством та засновницькими документами за рахунок нерозподіленого прибутку, використовується рахунок 43 “Резервний капітал”.

За кредитом рахунка 43 відображається створення резервів, за дебетом – їх використання. Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Аналітичнийоблік ре-зервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображає су-му прибутку, яка реінвестована у підприємство, або суму непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного ка-піталу, тобто це прибуток, який залишається у розпорядженні під-приємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. У бухгалтерському обліку нерозподілений прибуток або (за-лежно від результатів господарської діяльності) непокриті збитки ві-дображаються на субрахунках рахунка 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”: 441 “Прибуток нерозподілений” або 442 “Непок-риті збитки”. Розподіл прибутку в поточному періоді відображається на субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”. За кредитом рахунка 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом – збитки та використання прибутку.

Оскільки на рахунку 44 може бути як кредитове, так і де-бетове сальдо, у Балансі може бути відображений як додатний, так і від’ємний показник. При цьому сума непокритих збитків вирахо-вується при визначенні підсумку власного капіталу.

Неоплачений капітал відображає суму заборгованості влас-ників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства. Ця сума відображає ту частку статутного капіталу, яка ще не внесена учасниками, а тому вираховується при визначенні величини власного капіталу. Для узагальнення інформації про зміни у складі неопла-ченого капіталу підприємства використовується рахунок 46 “Неопла-чений капітал”.

За дебетом рахунка 46 відображається заборгованість заснов-ників (учасників) господарського товариства за внесками до капіталу підприємства, вартість яких визначена відповідними угодами. Цей по-казник формується у момент реєстрації статутного капіталу підпри-ємства та зменшується при здійсненні учасниками внесків. Погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу відображається за кредитом цього рахунка. Після здійснення всіх внесків учасниками сальдо на рахунку 46 не залишиться. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для ак-ціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) під-приємства.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Облік вилученого капіталу здійснюється на рахунку 45 “Вилучений ка-пітал” у випадках: викупу власних акцій (часток) у акціонерів (учас-ників) з метою їх перепродажу або анулювання акцій (часток) (змен-шення статутного капіталу).

За дебетом рахунка 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товарист-вом у його акціонерів (учасників), за кредитом – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Показник вилученого капіталу має від’ємне значення та вира-ховується при визначенні величини власного капіталу підприємства.

Загальні визначення елементів власного капіталу набувають специфічних особливостей залежно від організаційної форми відпо-відного підприємства. Ці особливості зумовлені насамперед нормами законодавства, якими встановлено організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.