Тема 9. АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

 

ü  Основні елементи аудиторського висновку

ü  Види і зміст аудиторського висновку

 

9.1. Основні елементи аудиторського висновку

 

Аудиторська перевірка завершується складанням і передачею замовнику аудиторського висновку. Під час підготовки аудиторського висновку аудитори повинні враховувати дію наступних нормативних актів: ЗУ “Про аудиторську діяльність”, МСА 700 “Аудиторський вис­новок”, МСА 800 “Аудиторський висновок при виконанні завдань ауди­ту спеціального призначення” та інших МСА.

Аудиторський висновок складається в довільній формі, але обов’язково повинен містити наступні елементи:

-  заголовок;

-  адресат;

-  вступний параграф;

-  параграф, що описує обсяг (характер) аудиторської перевірки;

-  параграф, у якому висловлено думку аудитора щодо фінансових звітів;

-  дату аудиторського висновку;

-  адресу і підпис аудитора.

Заголовок аудиторського висновку містить запис про те, що аудиторська перевірка проведена незалежним аудитором, поряд з цим зазначається назва аудиторської фірми, коли перевірка проводиться не індивідуально. Це свідчить про те, що під час аудиту не було жодних обставин, які могли б призвести до порушення принципу незалежності перевірки. Незалежність міркувань аудитора – обов’язкова вимога об’єк­тивності аудиторського дослідження. Якщо цю умову порушено, то аудитор не має права проводити аудит. Тут же зазначається прізвище аудитора, який проводив перевірку, або назва аудиторської фірми, номер і дата видачі реєстраційного свідоцтва.

Адресат (замовник аудиторського висновку). В аудиторському висновку слід чітко зазначити, кому він адресований згідно умов договору, а також перелічити можливих користувачів наведених в ньо­му відомостей.

Вступний параграф аудиторського висновку має містити інформацію про склад перевіреної звітності та дату, на яку її складено. У цьому ж параграфі зазначається відповідальність керівника підприємст­ва за складання звітності та аудитора – за обґрунтування думки в аудиторському висновку.

Параграф, який описує обсяг (характер) перевірки. У цьому параграфі зазначають, що аудит проводився згідно вимог нормативів, що діють в Україні, та загальноприйнятої практики або загальноприй­ня­тих стандартів аудиту.

Обов’язковим є зауваження, що перевірка спланована і проведена з достатньою впевненістю в тому, що звітність не містить суттєвих помилок. Суттєвість помилок аудитор встановлює під час перевірки. Вона залежить від абсолютного розміру, позиції з урахуванням кон­кретних обставин її виникнення і є скоріше граничним значенням.

Аудиторський висновок має містити відомості щодо:

– використання аудитором конкретних тестів при перевірці інфор­мації, яка підтверджує цифровий матеріал, на якому ґрунтується звітність;

– методології обліку, яку використовувало керівництво підпри­ємства, що перевіряється, при підготовці звітності в цілому.

У кінці цього параграфа аудитор зазначає, що ним зібрано достат­ньо якісних доказів, які є підставою для висловлення ним об’єктивної думки.

Висловлення думки. Аудитор повинен підготувати чіткий вис­новок про перевірену звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах законодавчим актам про порядок складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні.

Дата видачі аудиторського висновку – це день завершення аудиторської перевірки. У цей день аудитор зобов’язаний доповісти про результати перевірки керівництву підприємства, що перевіряється. Тільки після підписання керівництвом звітів, що додаються до аудиторського висновку, і підтвердження їх своїм підписом аудитор про­ставляє дату аудиторського висновку.

Адреса аудиторської фірми. В аудиторському висновку слід зазначити адресу місцезнаходження аудиторської фірми або юридичну адресу, а також номер і серію сертифіката виданого АПУ.

Підписання аудиторського висновку. Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її директор або аудитор, який має відповідні повноваження. Після підписання аудиторського виснов­ку і вручення примірників клієнту аудитор повинен попередити його про відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку до податкової інспекції у випадку проведення обов’язкового аудиту.

 

9.2. Види аудиторських висновків

 

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умовно позитивним і негативним.

Аудитор може відмовитись від надання аудиторського висновку.

Безумовно позитивний висновок складають у випадку, коли на думку аудитора дотримані такі умови:

-  отримана вичерпна інформація і пояснення, необхідні для проведення аудиту;

-  надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб’єкта перевірки;

-  є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації;

-  фінансові документи складено згідно прийнятої суб’єктом перевірки системи бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам;

-  звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять протиріч;

-  форма звітності відповідає затвердженій формі.

Безумовно позитивний висновок має містити однозначне і чітко висловлене схвалення аудитором стану обліку та звітності суб’єкта перевірки. У безумовно позитивному висновку використовуються вислови: “відповідає вимогам”, “належно”, “дає достовірне і дійсне уявлення”, “відповідає”.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок за таких обставин:

– непевність (аудитор не може сформулювати думку);

– незгода (аудитор сформулював думку, але вона суперечить даним перевірки фінансової документації).

Причини непевності:

– обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може отримати всю потрібну інформацію і пояснення, не має можливості виконати всі обов’язкові аудиторські процедури (через обмеження у часі);

– ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновку щодо ситуації (спірна ситуація, довгостроковий контракт або програма).

Причини незгоди:

-  неприйнятність системи або способів в обліку;

-  розходження у судженнях щодо відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку;

-  незгода з повнотою та способом відображення фактів у обліку та звітності;

-  невідповідність здійснення або оформлення операцій законодавству та іншим вимогам.

Подальший вибір висновку аудитора залежить від ступеня невпевненості чи незгоди (фундаментальна або нефундаментальна).

Невпевненість чи незгода є фундаментальною, якщо вплив факторів, які зумовили їх, на фінансову інформацію настільки значний, що може суттєво перекручувати дійсний стан справ на підприємстві, що перевіряється, в цілому або в основному.

Наявність нефундаментальної невпевненості або незгоди є під­ставою для формування умовно позитивного висновку, а фундаменталь­ної незгоди – для видання негативного висновку.

Наявність фундаментальної невпевненості є підставою для від­мови від видання висновку.

У практиці аудиту виникають події, які певним чином можуть вплинути на зміст і вид аудиторського висновку, а саме:

– події, які виникли після дати складання фінансової звітності, але до підписання аудиторського висновку;

– факти, які виявлені після підписання аудиторського висновку, але до оприлюднення фінансової звітності підприємства;

– факти, які мають місце після офіційного оприлюднення фінансової звітності разом з аудиторським висновком.

У першому випадку аудитор повинен впевненість у тому, що всі подальші події ним вчасно виявлені і проаналізовані. У зв’язку з цим аудитор повинен зібрати всі необхідні докази:

– ознайомитись з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів, контрольних органів, які відбулись після закінчення звітного періоду;

– провести огляд останніх оперативних фінансових звітів;

– у юриста отримати вичерпну інформацію з усіх позовів і про­вести опитування керівництва стосовно надання гарантій, залучення коштів, продаж або відчуження активів та інших процедур.

При виявленні фактів аудитор повинен перевірити чи враховані і розкриті вони у звітності.

У випадку, коли аудиторський висновок підписано, але звітність ще не оприлюднена і аудитору стає відомо про явище, яке суттєво може вплинути на звітність, а отже і на висновок, він повинен внести поправки до аудиторського висновку. Датою аудиторського виснов­ку буде дата підписання зміненої фінансової звітності. У випадку, коли керівництво не бажає враховувати явища, а висновок ще не передано клієнту, аудитор складає новий за змістом і формою висновок.

Якщо висновок уже передано клієнту, то аудитор повинен повідомити клієнта про неможливість публікації звітності без внесення відповідного коригування. Якщо ж звітність опублікована, аудитору необхідно отримати підтримку юриста, щоб вжити заходи для інформування про такі явища.

 

Контрольні питання

 

1. Складові елементи аудиторського висновку.

2. Види аудиторських висновків.

3. Умови складання позитивного аудиторського висновку.

4. Суть непевності і незгоди та їх вплив на вибір аудиторського висновку.

5. Суть і вплив подальших подій на зміст аудиторського висновку.

6. Дії аудитора при встановленні фактів, які вплинуть на зміст аудиторського висновку.