Тема 2. ПРЕДМЕТ І МЕТОД АУДИТУ

 

ü Предмет і об’єкт аудиту

ü Характеристика прийомів фактичної перевірки

ü Застосування в аудиті документальних способів перевірки

 

2.1. Предмет і об’єкт аудиту

 

Важливим питанням будь-якої дисципліни є визначення її предмета. Аудит згідно вимог МСА 200 – це перевірка фінансових звітів і надання аудитору можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах концептуальній основі фінансової звітності.

Аудит як наука виник на стику двох дисциплін “Контроль та ревізія” і “Аналіз господарської діяльності”, кожна з яких має свій предмет, метод дослідження, об’єкти і суб’єкти. Ревізія і аудит відрізняються між собою за рядом ознак, а саме: за метою, завданнями, правовим регулюванням, об’єктами, відшкодуванням витрат, пов’язаних із перевірками, практичними завданнями та результатами (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1 – Відмінні риси між аудитом та контролем і ревізією

Ознака відмінності	Аудит	Контроль і ревізія
Мета	Висловлення думки щодо повноти і достовірнос­ті формування показників фінансової звітності	Виявлення незаконних та еко­номічно недоцільних господарських операцій, ліквідація виявлених порушень та попе­редження їх виникнення у майбутньому
Практичне завдання	Залучення коштів інвесторів, кредиторів	Збереження активів, профілак­тика зловживань
Правове регулювання	Цивільне право	Адміністративне право
Оплата послуг	Виконані роботи оплачує замовник	Оплату проводить орган, який призначив перевірку
Оформлення результатів	Аудиторський висновок, рекомендаційний лист замовнику	Акт перевірки
Інформо-ваність	Дотримання комерційної таємниці	Гласність результатів перевірки

Предмет аудиту – це певна інформаційна система, яка в даний час знаходиться в полі зору аудиту. Предмет, на який направлена цілеспрямована активність, в діалектично-матеріалістичному розумінні є об’єктом. Об’єкт аудиту доцільно розглядати як окремий елемент предмета аудиту, на який направлена дія аудитора. Об’єкти аудиту досить чисельні: необоротні та оборотні активи, витрати і доходи, зобов’язання і власний капітал, складові внутрішнього контролю та інші.

Суб’єктами аудиту виступають фізичні особи та їх організації, діяльність яких направлена на здійснення незалежної перевірки.

 

2.2. Характеристика прийомів фактичної перевірки

 

Метод аудиту – це органічне поєднання специфічних прийомів, шляхів, способів і засобів, які використовуються для оцінки достовірності та реальності звітних даних.

Метод аудиту поділяється на прийоми проведення та організації.

Прийоми і способи проведення аудиту (рис. 2.1) об’єднані у дві групи: загальнонаукові та власні. У свою чергу власні поділяються на прийоми перевірки: фактичної та документальної.

 

 

Рис. 2.1 – Методичні прийоми аудиту

 

Прийоми організації – це спосіб проведення аудиту, а саме: суцільний, вибірковий, аналітичний та комбінований.

Інвентаризація як метод фактичного контролю проявляється не тільки у встановленні фактичної наявності коштів, цінностей та розрахунків, але і у порівнянні їх з даними фінансового обліку. Поряд з цим аудитори встановлюють ефективність дії внутрішніх інвентаризацій. Шляхом опитування та перевірки з’ясовують, як часто вони проводяться на підприємстві, які заходи прийняті за результатами інвентаризації, коли вони прийняті і ким, протягом якого часу результати внутрішньої інвентаризації відображені в обліку.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво – досить дієвий засіб фактичної перевірки. Сам аудитор цей вид контролю провести не може з тієї причині, що він не володіє технологією виробництва. Тому для проведення контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво залучають фахівців, які знають організацію виробничого процесу, технологію виробництва продукції. Контрольна партія готується досить ретельно згідно її характеристик. Завдяки конт­рольному запуску сировини встановлюють три важливих з точки зору обліку параметри, а саме: фактичну норму списання виробничих запасів на виробництво продукції; фактичний вихід готової продукції; зворотні відходи.

Контрольний обмір на відміну від контрольного запуску сировини проводиться з метою встановлення фактичного обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт або обсягу незавершеного будівництва. Аналогічно попередньому випадку до контрольного обміру залучають фахівців, які знають будівельну справу.

Обстеження – це спостереження об’єкта контролю без посеред­ньо на місці. Досить часто неякісна продукція випускається з недоброякісної сировини. Аудитор має право провести раптову перевірку сировини, що надходить на підприємство, не тільки щодо кількості і відповід­ності документам, але і щодо її якості, проконтролювати, які заходи приймає підприємство стосовно постачальників недоброякісної сировини.

Досить часто аудитор звертається до посадових осіб підприємства для отримання пояснень з приводу виявлених фактів і явищ. Такі пояснення отримують як від керівництва, посадовців, так і третіх осіб. Кожне із цих свідчень має своє значення для аудитора. Свідоцтва керів­ництва мають двояке значення: з одного боку вони є нагадуванням про відповідальність керівництва за звітність, а з другого – виступають інформаційною базою для аудитора. Пояснення фахівців підприємства важливі у тому випадку, коли керівництвом ігноруються факти, виявлені аудитором. За відсутності документів, які стосуються об’єкта ауди­ту, аудитор вимагає від керівництва шляхом оформлення листа-запиту відсутню інформацію.

2.3. Застосування в аудиті

документальних способів перевірки

 

Прийоми документального контролю включають формальну, логічну перевірку, перевірку за змістом, зустрічну перевірку, перевірку первинних документів у взаємозв’язку з реєстрами синтетичного та аналітичного обліку, перевірку звітності.

Документальний контроль полягає в дослідженні суті господарських операцій і господарської діяльності за даними первинних документів, облікових записів в реєстрах обліку та звітності, в яких вони знайшли відображення. Прийоми документального контролю по­діляються залежно від перевірки окремого об’єкта чи декількох документів, які відображають одну і ту саму або декілька господарських операцій. Перевірка окремого документа проводиться, як правило, за допомогою формальної, логічної перевірки, перевірки документів за змістом. Документи, які відображають одну і ту саму господарську опе­рацію або взаємопов’язані операції, контролюються зустрічним шляхом, взаємним контролем або шляхом письмового запиту.

Формальна перевірка – це перевірка документів за їх формою. У цьому випадку перевіряють чи заповнені всі реквізити документа, чи перекреслені вільні рядки, відповідність підписів, штампів, печаток, підписів, чи допущені виправлення в документах і яким способом вони виправленні.

Значна кількість документів в обліку потребує підрахунків. Це розрахунки з підзвітними особами з оплати праці, бюджетом, постачаль­никами, касові операції та інше. Правильність здійснення розрахунків посадовими особами перевіряє аудитор, застосовуючилогічний спосіб контролю. Таким шляхом перевіряється правильність не тільки підрахунків і розрахунків, але і складання калькуляцій, встановлення цін на продукцію і послуги.

У сучасних умовах на зміну традиційному способу відображення господарських операцій прийшли операції, які не мали місця у командно-адміністративній системі, а також виникають питання стосовно не тільки правильного відображення їх у обліку, але законності їх здійснення.

Документальний метод контролю націлений на перевірку повноти відображення та законності здійснення господарських операцій. Саме завдяки цьому методу встановлюють, чи не суперечить зміст гос-подарських операцій чинному законодавству та порядку відображення їх в обліку. Крім бухгалтерських документів перевіряється правильність і законність складання небухгалтерських документів і в першу чергу укладання договорів.

Найбільш ефективним засобом документального контролю є зустрічна перевірка. У межах зустрічної перевірки розглядаються три варіанти:

– звіряється оригінал з першою та другою копіями;

– перевіряються операції, які відображаються в одних і тих самих документах, але зберігаються в різних підрозділах підприємства. Це стосується в першу чергу розрахунків з оплати праці;

– перевіряються документи, які створені і зберігаються третіми особами.

Крім зустрічної перевірки широко використовуються різними органами контролю і, особливо, ДПІ, ДКРС запити.

Наступний метод тісно пов’язаний з попереднім і являє собою взаємну перевірку первинних документів та реєстрів обліку. Первинні документи є основним джерелом формування облікової інформації. Від їх якості залежить повнота формування даних у фінансовій звітності. До кожного реєстру обліку повинні додаватись первинні документи та підстава на їх складання. Така перевірка проводиться у хронологічному порядку.

Завершальним способом документального контролю є перевірка звітності. В аудиті використовують три способи перевірки звітності:

– експрес-аудит;

– камеральна (рахункова) перевірка;

– документальна перевірка звітності.

Експрес-аудит – миттєва перевірка фінансової звітності. Її проводять у тому випадку, коли договором на проведення аудиту непередбачено час на перевірку звітності. Така ситуація виникає тоді, коли замовник пропонує аудитору провести діагностику фінансового стану підприємства. Договором передбачається час на проведення аналітичних процедур, однак вони не будуть якісними, якщо аудитор не буде впевнений у достовірності звітних даних. Експрес-аудит полягає у наступному: аудитор вимагає від замовника надати йому матеріали всіх попередніх внутрішніх інвентаризацій, останні виписки банків з поточ­них, валютних рахунків та рахунків за отриманими довго- і коротко­терміновими кредитами, установчі документи, акти звірки дебіторської та кредиторської заборгованості, розрахунки та декларації за податками.

Камеральна перевірка – це перевірка, яка проводиться без залучення первинних документів. Суть її полягає в тому, що аудитор зві­ряє правильність перенесення початкових залишків з попередньої звітності, проводить підрахунки за розділами балансу або за іншими рахун­ками фінансової звітності; використовує таблицю взаємної узгодженості показників різних форм звітності. Така звірка проводиться за даними, на­веденими не тільки у фінансовій звітності, але й у статистичній звітності.

Документальний метод – базується на застосуванні первинних документів та реєстрів обліку з залученням головної книги. Насамперед проводиться звірка відповідності даних головної книги даним, зазначеним у фінансовій звітності. Якщо ці дані між собою не збігаються, то аудитор проводить суцільну перевірку первинних документів і реєстрів обліку, оскільки підставою для складання бухгалтерських записів є первинні документи. Від своєчасності, повноти їх оформлення залежить правильність формування звітності.

 

Контрольні питання

 

1. Поняття методу аудиту.

2. Зміст і прийоми фактичної перевірки.

3. Прийоми документальної перевірки.