Тема 8. АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

 

ü Суть, завдання, джерела та напрями перевірки

фінансової звітності

ü Перевірка організації, стану бухгалтерського

обліку та звітності підприємства

ü Техніка і методика перевірки фінансової звітності

 

8.1. Суть, завдання, джерела та

напрями перевірки фінансової звітності

 

Метою аудиту фінансової звітності підприємства є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах законодавчим актам, які регламентують порядок підготовки і подання фінансової звітності. Під час аудиту необхідно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики аудиторів України, нормативних актів уряду країни про організацію, методику бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Виходячи з поставленої мети, аудитор повинен вирішити наступні завдання аудиту:

- дати загальну оцінку стану облікового процесу на підприємстві;

- визначити, чи забезпечує облік систематичний контроль за фі­нансово-господарською діяльністю підприємства, збереженням івикористанням ресурсів, станом розрахунків;

- установити наявні порушення у бухгалтерському обліку і роз­робити рекомендації замовнику;

- дати оцінку достовірності фінансової звітності.

Для вирішення поставлених завдань аудитор у своїх робочих паперах повинен передбачити такі основні напрями аудиту:

- перевірити організацію бухгалтерського обліку на підприємстві;

- перевірити стан обліку на підприємстві;

- перевірити достовірність звітності і стану звітної дисципліни.

Інформаційною базою аудиту є положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу, посадові інструкції працівників бухгалтерії, облікові реєстри з аналітичного і синтетичного обліку, первинні документи, плани підвищення кваліфікації працівників обліку та їх виконання, плани проведення внутрішнього контролю та їх результативність, облікова політика підприємства, перспективні і по­точні плани удосконалення обліку, їх обґрунтованість і прогресивність, матеріали попередніх перевірок державними органами контролю.

 

8.2. Перевірка організації, стану

бухгалтерського обліку і звітності підприємства

 

Аудит фінансової звітності розпочинається з перевірки організації бухгалтерського обліку на підприємстві. У першу чергу звертається увага на обґрунтованість планів роботи бухгалтерії та стану їх виконання. У річному плані роботи бухгалтерії передбачаються роботи з удосконалення облікової роботи в структурних підрозділах та в бухгалтерії, плани внутрішнього контролю, навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії. Обґрунтованість обсягів роботи щодо вдосконалення обліку та контролю визначають методом аналізу да­них про виявлені порушення при здійсненні попередніх перевірок органами державного контролю, обстеження обсягів застосування ком­п’ю-терної техніки в обліковому процесі.

Після цього перевіряється планування та організація праці пра­цівників бухгалтерії. При цьому аудитор перевіряє зміст посадових інструкцій на кожного працівника бухгалтерії, наявність графіка документообігу, графіків здачі виконаної роботи кожним бухгалтером головному бухгалтеру, платіжні графіки. Досить часто аудитори встанов-люють порушення графіка документообігу, це призводить до того, що невчасно проводиться звірка даних складського і бухгалтерського обліку, тому розбіжності усуваються з запізненням, а отже облік не сприяє збереженню цінностей та раціональному їх використанню. Важливо в цьому напрямку аудиту встановити, як працівники обліку виконують покладені на них обов’язки з достовірності і своєчасності оформлення, обробки і передачі документів.

На наступному етапі проводиться перевірка забезпечення підприємства бланками типових форм первинної документації, чи не скла­даються документи не передбачені і не затверджені Мінстатом України. Аудитор повинен зробити висновки відносно застосованої форми бухгалтерського обліку.

До організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить порядок зберігання облікової інформації. У кінці звітного періо­ду всі документи повинні бути зброшуровані в папки, пронумеровані і здані в архів на зберігання. Бухгалтерія повинна вести опис архівних справ по роках, складати акти на знищення документів, за якими закінчився нормативний термін зберігання, установлений чинним законодавством. При зберіганні облікової інформації на машинних носіях у наявності повинно бути не менше 2–3 копій на дискетах, мають бути додержані терміни перезапису інформації. З архіву можна брати документи лише з дозволу головного бухгалтера.

Приступаючи до перевірки стану обліку, аудитор повинен врахувати специфіку підприємницької діяльності підприємства. Важливе місце в перевірці стану бухгалтерського обліку займає вивчення облікової політики підприємства. Аудитор перевіряє, чи не суперечить робочий план рахунків підприємства діючому плану рахунків бухгалтерського обліку. Неправильна кореспонденція рахунків призводить до заплутування обліку, викривлення результатів господарської діяльності. Зазначена перевірка проводиться у нерозривному зв’язку з контролем дотримання методики ведення облікових записів у поточному синтетичному та аналітичному обліку. Така перевірка забезпечується шля­хом застосування документального способу контролю, а саме взаємної перевірки первинних документів і реєстрів обліку.

Проводиться поглиблене вивчення стану обліку за окремими розділами облікового процесу. Вибірково проводиться формальна перевірка первинних документів. Під час контролю первинного обліку перевіряється:

- дотримання застосування типових форм документів (методом обстеження);

- правильність оформлення первинних документів;

- дотримання правил виправлення у первинних документах;

- перевіряється стан обліку у матеріально відповідальних осіб (обстеження, порівняння з даними обліку).

Перевірені первинні документи, реєстри обліку, Головна книга дозволяють провести перевірку звітності. Методи перевірки звітності описані та проаналізовані в темі 2.

 

8.3. Техніка і методика перевірки фінансової звітності

 

Корисною для користувачів може бути лише достовірна інфор­мація. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та не­об’єктивних (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою фінансова звітність може містити помилки, обман, завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. Ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється за допомогою аудиту.

Правильно організований облік, своєчасно й реально складена та подана фінансова звітність дають змогу вести систематичний, оперативний контроль за збереженням і раціональним використанням товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів.

Перевірка організації бухгалтерського обліку та звітності починається задовго до прибуття аудитора на об’єкт – під час підготовки до неї. Така попередня перевірка здійснюється на підставі балансів і звітів, а також актів ревізій і перевірок державними органами контролю, попереднього аудиту.

Безпосередньо на підприємстві аудитор встановлює, як виконується ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, чи правильно застосовуються положення (стандарти) бухгалтерського обліку, план рахунків, чи дотримуються інструкції про його застосування, як виконуються інші нормативні положення, вказівки з об­ліку і звітності. Інформація, одержана за результатами попередньої перевірки, використовується аудитором для подальшої перевірки. Перевірка стану обліку і звітності проводиться на підставі програми.

До початку проведення перевірки аудитор ознайомлюється з нормативними документами, які регулюють ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Аудитор повинен мати довідковий матеріал, який стисло харак-теризує короткий зміст законів, постанов, інструкцій та інших вказівок з питань обліку і звітності.

Програма перевірки складається з таких питань:

- стан обліку і звітності. З’ясовується, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпечує застосування такої форми обліку перевірку достовірності звітних даних. Оцінка стану бухгалтерського обліку може бути об’єктив­ною тільки після перевірки дотримання плану рахунків, типової корес­понденції та інструктивних вказівок про порядок ведення обліку окремих операцій;

- правильність відображення в бухгалтерському та податко-вому обліку результатів попередньої ревізії;

- відповідність показників балансу даним Головної книги, реєстрам синтетичного і аналітичного обліку, звітам і документам, які до них додаються;

- правильність проведення інвентаризацій каси, матеріальних цінностей і розрахунків та правильність, обов’язковість проведення конт­рольних вибіркових інвентаризацій; якість і своєчасність перевірки інвентаризаційних матеріалів і складання порівнювальних відомостей бухгалтерією; своєчасність і правильність розгляду і затвердження ре­зультатів інвентаризацій керівником;

- правильність ведення обліку касових операцій та їх відповід­ність Порядку ведення касових операцій в національній валюті України. При цьому отримати від працівників для перевірки всі банківські виписки, перевірити рух грошових коштів усередині підприємства та з рахунка на рахунок, здійснити запит, чи є будь-які обмеження стосовно руху грошових коштів;

- порядок ведення обліку доходів, витрат та прибутків;

- стан дебіторської та кредиторської заборгованості, встанов-лення фактів простроченої, безнадійної заборгованості, сумнівних боргів і заходи щодо їх ліквідації та оздоровлення фінансового стану; здійснити запит про облікову політику щодо документування дебіторської заборгованості, визначити чи правильно створено резерв сумнівних боргів, отримати і перевірити реєстр обліку дебіторської заборгованості й визначити, чи відповідає він балансу; проаналізувати дебіторську заборгованість за термінами її виникнення, з’ясувати причини виникнення надзвичайно великих сум, кредитових залишків на рахунках або інших незвичайних залишків і отримати інформацію про погашення дебіторської заборгованості. Перевірити, чи була дебіторська заборгованість предметом застави, факторингу чи дисконтова, перевірити рахунки на відвантаження продукції, з’ясувати, чи має місце консигнація, і якщо це так, то чи зроблено зворотні проведення за цими операціями і чи віднесені відповідні товари до запасів;

- при перевірці запасів отримати перелік запасів і визначити, чи відповідає залишок запасів за головною книгою відомості обліку запасів; який метод обліку запасів запроваджено на підприємстві; коли проводилася остання інвентаризація запасів та її результати; порівняти рух запасів за декілька років; перевірити метод, який застосовується для визначення вартості непридатних матеріалів, зворотних відходів; перевірити, чи передавалися запаси на консигнацію, і якщо так, то чи були зроблені коригуючі записи в обліку для виключення їх з запасів; перевірити, чи не зберігаються запаси в інших місцях, чи не знаходяться вони у заставі, в інших осіб, чи правильно ці операції відображено в обліку;

- перевірити перелік майна, його вартість та знос і чи відповідають ці дані балансу; здійснити перевірку щодо застосування облікової політики нарахування амортизації; перевірити рух основних засобів в розрізі надходження, вибуття; перевірити орендні угоди; визнання основних засобів; правильність оцінки основних засобів; провести аналіз причин вибуття основних засобів; перевірити правильність проведення інвентаризації; проаналізувати проведення переоцінки засобів; перевірка правильності врахування витрат пов’язаних з ремонтом засобів; правильність відображення в обліку вартості основних засобів, переданих або прийнятих у фінансову оренду;

- власний капітал. Перевірити операції на рахунках власного капіталу; з’ясувати, чи мають місце нові емісії та вибуття; перевірити правильність нарахування дивідендів; перевірити, чи є обмеження стосовно рахунків нерозподіленого прибутку або інших рахунків власного капіталу;

- реальність статей балансу, достовірність звітів про фінансові результати; стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо.

Аудитор перевіряє, як забезпечується методичне керівництво щодо застосування існуючої форми обліку, чи узагальнюється досвід передових підприємств. Крім того, він має вивчити обсяг і особливості господарської діяльності, структуру облікового апарату, документообіг, розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерії.

Повнота і своєчасність документального оформлення й відображення в обліку всіх операцій, пов’язаних з рухом товарно-мате­ріальних цінностей і грошових коштів, є критерієм оцінки постановки й стану бухгалтерського обліку.

Аудитор встановлює, яких заходів було вжито за актами попередніх ревізій і перевірок, чи збираються поступово облікові дані для складання звітності, чи ведеться робота за графіком, чи встановлено належний порядок приймання, перевірки та обробки документів.

Важливу роль у правильній організації обліку відіграє підвищення ділової кваліфікації кадрів облікових працівників, проведення з ними семінарських занять з питань удосконалення обліку.

Необхідно також перевірити правильність оформлення докумен­тів, зміст, відповідність почерку, правильність підписів, відтисківштампів, печаток, оглянути зовнішній вигляд, папір, спосіб запису, особливо у сумнівних документах. Особливо старанно перевіряють дотримання відповідності записів одних і тих самих операцій у різних облікових реєстрах. Слід з’ясувати, чи правильно ведеться облік на позабалансових рахунках. Завершивши перевірку стану бухгалтерського обліку, ревізор складає довідку, а аудитор аудиторський висновок.

Якщо перевіркою виявлено недоліки в організації, веденні бух­галтерського обліку, аудитор складає рекомендаційний лист на адресу замовника.

Необхідність проведення заходів щодо упорядкування обліку і звітності спричинена тим, що в окремих підприємствах допускаються порушення фінансової та розрахункової дисципліни, внаслідок чого відбуваються різного роду зловживання.

Так, з метою створення штучного благополуччя щодо збереження коштів на деяких підприємствах великі нестачі й розтрати в бух­галтерському обліку відображали на рахунках дрібних нестач, термінові донесення не подавали, винних осіб не карали й відповідних профілактичних заходів для попередження зловживань не вживали.

Аудитор встановлює, як впроваджується наукова організація праці бухгалтера (чи виділено для бухгалтерії приміщення, чи раціо­нально розміщено робочі місця, чи забезпечені бухгалтери необхідними інструктивно-нормативними матеріалами, комп’ютерною технікою тощо). Потім перевіряє, чи забезпечується повне звіряння даних аналітичного й синтетичного обліку до складання балансу, чи проводиться на підприємствах з кількісно-сумовим обліком щомісячне звіряння даних аналітичного обліку з даними складського обліку та чи оформляється воно актом; чи впроваджується оперативний контроль за повнотою і своєчасністю здавання виручки, за видачею і використанням доручень на право одержання товарів, чи правильно й своєчасно робиться відмітка про це в книзі обліку виданих доручень.

Необхідно також з’ясувати, як організовано зберігання документів за поточний місяць, за минулі місяці, за три останніх роки, чи має підприємство архів для документів тимчасового (здебільшого до трьох років) і постійного зберігання, чи є відповідальна за архівну справу особа.

У ході перевірки встановлюють відповідність даних облікових реєстрів показникам фінансової звітності. Окремі статті балансу порів­нюють з показниками звіту про фінансові результати.

Особливій перевірці підлягають ті статті балансу, які характеризують негативні сторони господарської діяльності та на яких можливе відображення нестач, розтрат, крадіжок, а також сум дебіторської заборгованості: грошові кошти в дорозі, незавершене виробництво, резерв сумнівних боргів, дебіторська заборгованість з бюджетом, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), відстрочені податкові зобов’язання, а також товари на відповідальному зберіганні у покупців тощо.

Інформація, відображена у фінансовій звітності, повинна бути достовірною i не містити помилок i перекручень, які впливають на ко­ристувачів звітності.

Аудит за правильністю складання розділів активу бухгалтерського балансу проводиться згідно П(С)БО 2 (додаток Б).

Контроль за правильністю складання розділів пасиву бухгалтерського балансу здійснюється згідно П(С)БО 2 (додаток В).

Контроль за правильністю складання звіту про фінансові результати здійснюється згідно П(С)БО 3 (додаток Г).

 

Контрольні питання

 

1. Мета і завдання перевірки звітності.

2. Інформаційне забезпечення перевірки звітності.

3. Перевірка організації обліку на підприємстві.

4. Перевірка стану обліку на підприємстві.

5. Перевірка звітності.