Тема 6. Моніторинг і контроль в сфері поводження з відходами

 

Моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів виконується згідно з наступними нормативними документами:

- ЗУ “Про охорону навколишнього середовища” від 26.06.1991 р., ст. 44;

- ЗУ “Про відходи” від 5.03.1998 р.;

- ЗУ “Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами” від 14.09.2000 р.;

- ЗУ “Про поводження з радіоактивними відходами” від 30.06.1995 р.

З метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвер­нення та подолання виробники відходів, їх власники, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Промислові підприємства, в яких утворюються відходи, здійснюють первинний моніторинг через ведення паспорта місць видалення відходів, який розробляється підприємством, погоджується в установленому порядку і щорічно коригується. Для підприємств, у яких показник утворення відходів пе­ревищує 1000, розробляються реєстрові карти місць видалення відходів. Щорічно підприємства ведуть розрахунки динаміки утворення відходів, отримують в Управліннях екологічної безпеки ліміти та дозволи на розміщення відходів.

Державний моніторинг здійснюється спеціально уповноваженим цент­ральним органом виконавчої влади за підприємствами, місцями розміщення полігонів, звалищ, комплексів, сховищ, відвалів через ведення реєстру об’єктівутворення, оброблення та утилізації відходів та ведення реєстру місць видалення відходів. Громадський моніторингздійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища.

Моніторинг здійснюється з використанням інструментальних, аналітичних методів, наукових обґрунтувань, статистичних даних, даних паспортизації місць видалення відходів та інших.

Важко пояснити, чому, але до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами ЗУ “Про відходи” ніякі функції з моніторингу та контролю не віднесені, за винятком організації контролю за трансграничним перевезенням і видаленням відходів, що підлягають державному регулюванню.

До повноважень Автономної Республіки Крим у сфері моніторингу і контролю відходів відноситься:

- контроль за виконанням на території АРК програм поводження з відходами;

- контроль за дотриманням законодавства в сфері поводження з відходами на території АРК.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері моніторингу і контролю відходіввідноситься:

- здійснення контролю за використанням відходів з обліком їх ресурсної цінності і вимог безпеки для здоров’я людини і навколишнього природного середовища;

- здійснення контролю за діяльністю об’єктів поводження з відходами на своїй території.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища виконує наступні функції у сфері моніторингу і контролю відходів:

- здійснення державного контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки;

- створення інформаційно-аналітичних систем і банків даних про обсяги утворення і поводження з відходами;

- здійснення контролю за веденням суб’єктами підприємницької діяльності первинного обліку утворення, збору, обробки, утилізації та видалення відходів та їх паспортизацією;

- здійснення контролю за складанням і веденням реєстру об’єктів утворення відходів і реєстру місць видалення відходів;

- контроль за трансграничним перевезенням відходів;

- забезпечення обміну інформацією з відповідними органами влади інших держав і міжнародних організацій у сфері поводження з відходами.

До компетенції державної санітарно-епідеміологічної служби у сфері моніторингу і контролю відходіввідноситься:

- здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів при утворенні, зборі, перевезенні, зберіганні, обробці, утилізації, видаленні, знешкодженні, похованні відходів;

- видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи по об’єктам поводження з відходами;

- методичне забезпечення і здійснення контролю при визначенні рівня небезпеки відходів.

Оцінюючи стан моніторингу і контролю в Україні, не можна не звернути увагу на факт практичної відсутності свідчень високої ефективності цієї діяльності. Контролем і, особливо, моніторингом займаються багато організацій різних міністерств і відомств, чіткий механізм координації їх діяльності не розроблений, оцінка її ефективності не опирається на обрану систему критеріїв.