Тема 1. Сучасний стан правового регулювання екологічної безпеки в сфері поводження з відходами в Україні
Система екологічного законодавства в Україні, до складу якої входять також норми, що регулюють управління відходами, спирається, насамперед, на конституційне регулювання екологічних правовідносин, що встановлює основні принципи екологічно безпечного природокористування, декларує найважливіші екологічні права і обов’язки громадян, передбачає відповідні повноваження законодавчої і виконавчої гілок влади, у тому числі в області охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, утилізації та видалення відходів.
Система екологічних законів і підзаконних актів, що мають пряме відношення до управління поводженням відходів, в Україні включає 16 законів, три конвенції, що ратифіковані Верховною Радою України, 28 постанов КМУ, 16 наказів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та 15 інших нормативних документів.Основний масив документів еколого-правового регулювання базується на нормах ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 р.), який може бути названий рамковим законом. Він визначає правові, економічні і соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь. Він повністю відповідає принципам сталого (гармонійного) розвитку (sustainable development), прийнятим у Ріо-де-Жанейро.
З цим основним масивом документів тісно пов’язане регулювання екологічних правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства у сфері планування, організації, регулювання, моніторингу, контролю і обліку відходів, науково-технічної, виробничої та інших видів діяльностей щодо поводження з відходами.
Ще одна група правових документів, яким надається усе більше значення в Україні, відноситься доміжнародно-правових актів регулювання поводження з відходами, що ратифіковані Верховною Радою – міжнародні конвенції та угоди.
І, нарешті, масив регуляторних документів, що визначають підстави і особливості залучення винних осіб до дисциплінарної, адміністративної, цивільної і кримінальної відповідальності. Міра відповідальності залежить від ступеня провини, екологічного ризику, суспільної та екологічної небезпеки діянь винних осіб.