Тема 4. Нормування в сфері поводження з відходами

 

До найважливіших нормативних документів, прийнятих на рівні Кабінету Міністрів, відносяться постанови:

- “Порядок ведення державного обліку паспортизації відходів” (від 1.11.1999 р. № 2034);

- “Порядок ведення реєстру місць видалення відходів” (від 3.08.1998 р. № 1216). У розвиток постанови наказом Мінекоресурсів затверджена “Інструкція про зміст і складання паспорта місць видалення відходів” з доданням форми “Паспорт місця видалення відходів”(від 14.01.1999 р. № 12);

- “Порядок виявлення і обліку безгосподарських відходів” (від 3.08.1998 р. № 1217);

- “Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” (від 1.03.1999 р. № 303) та відповідна інструкція.

Порядком ведення державного обліку та паспортизації відходів вводиться важливе для предмета розгляду поняття “інвентаризація відходів”. Воно визначається як “комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об’єктів поводження з ними”. Інвентаризація проводиться на загальних методичних засадах.

Паспортизація відходів, що є законодавчою нормою (закон “Про відходи”) включає складання і ведення:

- паспортів відходів;

- паспортів місць видалення відходів;

- реєстрових карт об’єктів утворення, обробки та утилізації відходів.

Контроль за паспортизацією здійснюється Мінекоресурсів України, а також іншими спеціально уповноваженими органами відповідно до їх компетенції.

Реєстр місць видалення відходів (МВВ) згідно з нормативним документом розглядається як система даних, одержаних в результаті обліку та опису всіх об’єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів. Включенню в реєстр підлягають всі місця видалення – ті, що функціонують, закриті, законсервовані тощо.

Згідно з встановленим регламентом на кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначаються найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, технічні характеристики і відомості про методи контролю і безпечної експлуатації. Розроблено і введено в дію форму паспорту МВВ, інструкцію з її заповнення. У рамках форми паспорта передбача­ються дані з моніторингу впливу МВВ на навколишнє середовище. Паспорт має складатися власником МВВ. На підставі паспортів та інших даних ведеться реєстр МВВ. Органи Мінекоресурсів, виходячи з паспортних даних МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього середовища.

З метою вирішення питань поводження з безхазяйними відходами згідно з встановленим КМУ регламентом на місцевому рівні створюються постійно діючі комісії. Ці комісії визначають кількість, склад, властивості, ступінь небезпечності відходів та вживають заходів щодо визначення власника відходів. На підставі актів комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами, організують їх облік, в тому числі – складання паспортів МВВ. На практиці комісії створено не у всіх областях, часто формально. Однак є позитивний досвід початку їх роботи.

Статистика відходів в Україні має багаторічний досвід і певні надбання. Щодо небезпечних відходів уже 15 років застосовується спеціальна форма звітності підприємств (ф. № 1 –токсичні відходи – форма обов’язкової державної статистичної звітності, що подається малими підприємствами за спеціальним переліком, встановленим екологічною інспекцією), якою передбачаються показники утворення відходів за рік, об’єми їх знешкодження,утилізації, розміщення; загальний об’єм накопичення, площа сховищ тощо.

Віднесення до класів небезпечності (їх виділяється чотири) здійснюється за “Тимчасовим класифікатором промислових відходів та методичними рекомендаціями з визначення класу токсичності промислових відходів”, розробленим і затвердженим у 1987 р. МОЗ та Держкомітету з науки та техніки колишнього СРСР.

Форму статистичної звітності, якою передбачався облік відходів гірничо-видобувної, хімічної та металургійної промисловості зараз скасовано. У рамках здійснення статистичного обліку діють інструкції про порядок одноразового обліку відходів та щодо порядку інвентаризації токсичних промислових відходів.

Важлива роль в удосконаленні державної системи статистичного обліку у сфері відходів належить класифікатору відходів, перша редакція якого була введена в дію у 1996 р. Класифікатор створює інформаційно-аналітичні передумови вирішення широкого кола питань державного управління відходами – і як екологічно небезпечним чинником, і як складовою проблеми раціонального ресурсокористування, базуючись при цьому на уніфікації системи обліку та звітності, застосування відповідного групування даних та використання єдиної термінології. Зважаючи на виявлену необхідність удосконалення цього документа, зокрема з метою його гармонізації з відповідними європейськими стандартами, здійснюється розробка другої редакції класифікатора відходів.