Тема 3. Адміністративне та економічне регулювання у сфері поводження з відходами

 

Функції регулювання визначені в законі “Про відходи”.

На Кабінет Міністрів покладені наступні функції регулювання:

- реалізація державної політики у сфері поводження з відходами;

- забезпечення організаційно-економічних принципів у сфері впровадження маловідходних технологій, стимулювання збору і утилізації відходів;

- затвердження порядку надання дозволів і встановлення умов збору відходів;

- затвердження переліку небезпечних відходів;

- затвердження переліку відходів, трансграничне перевезення та видалення яких підлягає державному регулюванню;

- затвердження переліку видів ресурсоцінних відходів, на які поширюється дозвільний порядок надання права на їх збір і заготівлю;

- забезпечення створення в Україні об’єктів для поховання небезпеч­них відходів, що не підлягають знешкодженню та утилізації.

На місцеві державні адміністрації покладені такі функції регулювання:

- координація і сприяння розвитку підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами;

- організація і сприяння створенню спеціалізованих підприємств всіх форм власності для збору, обробки, утилізації та видалення відходів, а також для виготовлення, монтажу та сервісного обслуговування відповідного устаткування;

- сприяння організації збору і видалення побутових та інших відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створенню полігонів для їх поховання, а також здійснення роздільного збору корисних компонентів даних відходів;

- затвердження за поданням органів Міністерства охорони навколиш­нього природного середовища України лімітів на утворення та розміщення відходів підприємств, установ і організацій;

- визначення у встановленому законом порядку розміру платежів за розміщення відходів;

- видача дозволів (ліцензій) на право ведення діяльності, пов’язаної зі збором, заготівлею і обробкою окремих видів відходів як вторинної сировини, перелік яких установлюється КМУ;

- забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих сміт­ників відходів;

- стимулювання залучення населення до збору і заготівлі відходів, як вторинної сировини;

- підготовка пропозицій для проектів місцевих бюджетів про залучення засобів, необхідних для здійснення заходів у сфері поводження з відходами;

- залучення та об’єднання на договірних засадах засобів підприємств, установ, організацій і громадян, місцевого бюджету та позабюджетних фондів для фінансування будівництва нових, розширення та реконструкції діючих об’єктів поводження з відходами, а також для вивчення можливості утилізації відходів та інше.

На Міністерство охорони навколишнього природного середовища України і його органи на місцяхпокладені такі функції регулювання:

- координація роботи інших спеціально вповноважених органів виконавчої влади в сфері поводження з відходами і контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки;

- внесення пропозицій КМУ про встановлення нормативів плати за розміщення відходів, затвердження загальнодержавних нормативів поводження з відходами;

- встановлення відповідно до закону порядку здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

- видача ліцензій (дозволів) на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

- видача дозволів на трансграничне перевезення відходів;

- узгодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів;

- участь у розробці та узгодженні нормативних документів, що регулюють питання поводження з відходами.

На державну санітарно-епідеміологічну службу України покладена функція регулювання зі встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продук­ції, що виробляється з відходів і видача гігієнічного сертифіката на неї.

Найважливішими складовими еколого-економічної системи управ­ління відходами, що діє в Україні, є:

- збір за забруднення навколишнього середовища;

- збір за спеціальне використання (оренду) природних ресурсів (вод­них, земельних, лісових, диких тварин, рибних та інших водних живих ресурсів, надр для видобування корисних копалин);

- відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства;

- державне бюджетне фінансування природоохоронних заходів через головний розділ у складі держбюджету “Охорона навколишнього природного середовища”;

- державний та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Оцінюючи існуючу практику адміністративного і економічного регулювання в області управління промисловими відходами підприємств, можна відзначити наступні її недоліки:

- слабка дія механізмів економічного спонукання підприємств до мінімізації їх промислових відходів;

- дефіцит спонукальних мотивів для підприємств до впровадження на них системи екологічного менеджменту і аудиту;

- недостатня регіональна кооперація в області обробки та використання відходів;

- малоефективне регіональне регулювання через практичну відсутність регіональних нормативно-правових актів;

- відсутність організаційно-економічних передумов для розвитку під­при­ємств і організацій зі збору, перевезення, обробки, утилізації та безпечного розміщення промислових відходів підприємств, а також для розвитку ринку відходів, проведення маркетингових досліджень, створення банків даних за наявними від­ходами і найкращими доступними технологіями їх обробки з метою використання;

- процедура прийняття рішень органами державного управління не передбачає ефективного використання зворотного зв’язку, врахування думки населення та інших зацікавлених сторін та, по суті, залишається рудиментом старої адміністративно-командної системи;

- при регулюванні практично не використовується сучасна методологія оцінки ризику для здоров’я людини та екосистем у результаті впливу небезпечних відходів;

- визначення небезпечних властивостей відходів ґрунтується тільки на визначенні класу токсичності, без обліку інших можливих небезпечних властивостей.