Тема 7. Видатки бюджетів на соціальний захист населення

 

 Необхідність, суть і види соціального захисту населення.

 Система пенсійного забезпечення в Україні.

 Система соціального страхування в Україні.

 Фонд соціального захисту інвалідів та інші соціальні фонди і гарантії громадянам.

 

7.1. Необхідність, суть і види соціального захисту населення

 

Фінансування держаного захисту населення в умовах нестабільної економічної ситуації в країні є одним з основних напрямів використання коштів державного бюджету.

Соціальний захист є складовою соціальних гарантій насе­ленню, які повинні забезпечуватися державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної політики. До таких гарантій належать:

– гарантування кожному працюючому громадянину міні­мального рівня заробітної плати, її індексація згідно з прожитковим мінімумом;

– задоволення освітньо-культурних потреб та належного рівня охорони здоров’я з метою всебічного розвитку особистості;

– захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;

– вирівнювання рівня життя окремих категорій населення тощо.

Забезпечення цих гарантій можливе за умови комплексного використання різних методів і важелів, зокрема, реалізації конститу­ційних прав громадян на працю і допомогу з безробіття, запро­вадження оплати праці не нижче мінімального рівня, індексації зарплати в умовах зростання цін та прожиткового мінімуму, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим сім’ям та сім’ям, які мають дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Отже, зміст соціальних гарантій у цілому і соціального захисту населення зокрема – є методом забезпечення з боку держави задоволення необхідних потреб громадян на рівні соціально визна­чених норм. Особливістю соціального захисту є його адресна спрямо­ваність, тобто соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам і в таких обсягах, яких вони потребують.

Основними видами соціального забезпечення і захисту насе­лення є:

– пенсійне забезпечення;

– соціальне страхування;

– пільги ветеранам війни та праці;

– допомога сім’ям з дітьми;

– інші види соціальної допомоги;

– пенсії військовослужбовцям та особам начальницького рядового складу органів внутрішніх справ;

– утримання установ соціального забезпечення;

– інші види.

Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальний захист насе­лення, залежить від фінансових можливостей держави, і визначаються обсягом валового внутрішнього продукту (ВВП) та науково-обґрун­тованим оптимальним обсягом фонду споживання. Здійснюючи соці­альні виплати, держава повинна дотримуватись визначених парамет­рів, але за умов економічної кризи не здатна забезпечити соціальний захист населення на належному рівні.

Основними джерелами фінансування соціального забезпе­чення і соціального захисту населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди. До таких фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд соціального захисту інвалідів та інші. Окремі цільові фонди згідно з чинним законодавством включаються до державного бюджету України, а деякі функціонують самостійно. За допомогою коштів соціальних фондів оплачуються соціальні видатки понад суми, передбачені у бюджетах усіх рівнів. Вони є додатковим джерелом соціального захисту населення.

Порядок формування і використання коштів позабюджетних соціальних фондів визначається відповідними положеннями.

Видатки бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпе­чення включають:

– виплату пенсій та допомоги (кошти, що передаються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу та їхнім сім’ям);

– пільги ветеранам війни та праці;

– допомогу сім’ям з дітьми;

– інші види соціальної допомоги;

– пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;

– видатки на дитячі заклади-інтернати (будинки-інтернати для малолітніх інвалідів);

– видатки на притулки для неповнолітніх;

– видатки на програми соціального захисту неповнолітніх (відшкодування витрат на шкільні їдальні; інші програми соціального захисту неповнолітніх);

– видатки на будинки-інтернати для старих і інвалідів;

– кошти бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України;

– видатки на молодіжні програми;

– видатки на інші заклади та заходи в галузі соціальної полі­тики (заходи, пов’язані з поверненням кримсько-татарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з Укра­їни; видатки на утримання додаткової мережі соціально-культурних закладів та на виплату компенсацій, пов’язаних з поверненням депор­тованих німців в інші регіони України; навчання та трудове влаштування інвалідів; утримання пунктів тимчасового розміщення біженців; пільги, що надаються населенню (крім ветеранів війни та праці) з оплати житлово-комунальних послуг і природного газу; утри­мання будинків-інтернатів агропромислового комплексу; фінансова підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів.

Розрахунковий обсяг видатків бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення визначається виходячи з обсягів ресурсів бюджету на цю мету, фінансового нормативу бюджетної забезпе­ченості та контингенту утримувачів соціальних послуг окремо за кожним видом таких видатків.

Підвищення обсягів видатків на соціальний захист населення гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страху­ванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забез­печення; створення мережі державних, комунальних, приватних зак­ладів для догляду за непрацездатними.

Конституція України передбачає, що пенсії, інші види со­ціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

 

7.2. Система пенсійного забезпечення в Україні

 

Однією із найважливіших форм соціальних гарантій, які ви­рішує держава, є матеріальне забезпечення громадян у старості, у випадку постійної втрати працездатності, втрати годувальника. Таке забезпечення здійснюється шляхом призначення і виплати їм пенсій.

З метою належної організації пенсійного забезпечення дер­жава зобов’язана вишукувати відповідні джерела. До таких джерел в Україні належать Пенсійний фонд України, інші соціальні, благодійні та страхові фонди, а також бюджетні кошти. Однак, незважаючи на таку кількість джерел, коштів у державі для достатнього пенсійного забезпечення хронічно не вистачає, а потреба у додаткових джерелах має тенденцію до зростання. Тому обов’язком держави є пошук реальних шляхів покращення матеріального забезпечення пенсіонерів.

Пенсійний фонд України забезпечує: збір і акумуляцію над­ходжень на обов’язкове державне пенсійне страхування; фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів “Про пенсійне за­безпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постражда­ли внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії військовослужбов­цям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких від­повідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд; участь у фінансуванні державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів; організацію міжнародного спів­робітництва у сфері пенсійного забезпечення. Формування Пенсійного фонду здійснюється за рахунок:

– зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, а також фізичними особами;

– спеціальних цільових зборів;

– коштів Державного бюджету України;

– коштів, що надходять за регресивними вимогами;

– добровільних внесків підприємств, організацій і громадян;

– сум фінансових санкцій, стягнених за порушення сплат зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування;

– інших надходжень.

Основним джерелом Пенсійного фонду України є збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, платниками яких є юри­дичні та фізичні особи.

Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об’єднання громадян, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують збір на обов’язкове пенсійне страхування в розмірі 32 % від фактичних витрат на оплату праці, які включають виплати основної і додаткової зарплати та інших заохочень і виплат.

Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окре­мо, за ставкою 4 % від витрат на оплату праці працюючих інвалідів та за ставкою 32 % від витрат на оплату праці інших працівників такого підприємства.

Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників (адвокати, приватні нотаріуси) сплачують збір на обов’язкове пенсійне страхування у розмірі 32 % від суми оподатковування доходу.

Для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового дого­вору, та фізичних осіб, які виконують роботи згідно з цивільно-право­вими договорами, у тому числі членів творчих спілок, творчих працівників, які не є членами творчих спілок, встановлена ставка збору у розмірі 1 % (при сукупному доході до 150 грн) або 2 % (при сукуп­ному оподатковуваному доході понад 150 грн).

До спеціальних цільових зборів, які спрямовуються до Пен­сійного фонду України, належать: збори від продажу дорогоцінних металів за ставкою 5 % від обсягу їх реалізації; збори з продажу автомашин у розмірі 3 % від виручки.

Порядок спрямування інших джерел до Пенсійного фонду України визначається згідно з чинним законодавством. Кошти Пенсій­ного фонду України спрямовуються на наступне:

– фінансування виплат державних пенсій та інших соціальних виплат згідно з чинним законодавством;

– реалізацію державних, регіональних і обласних програм соціального захисту населення;

– створення та функціонування єдиного банку даних про платників зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України;

– розвиток матеріально-технічної бази органів Пенсійного фонду;

– організацію роз’яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду.

Найбільша частина видатків Пенсійного фонду України спрямовується на виплату державних пенсій.

Згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”, громадяни України отримують такі види державних пенсій:

1) трудові: за віком, по інвалідності, у випадку втрати году­вальника, за вислугу років;

2) соціальні пенсії.

В Україні система соціального страхування гарантує мате­ріальну підтримку у випадку:

– тимчасової втрати працездатності;

– безробіття;

– медичного обслуговування;

– пенсійного забезпечення.

Джерелами соціального страхування в Україні є відрахування підприємств, організації і установ різних форм власності, кошти населення, бюджетні кошти та інші джерела.

З метою упорядкування системи соціального страхування та ефективного використання коштів створені відповідні соціальні фон­ди: Фонд соціального страхування України, Фонд сприяння зайнятості населення та інші.

Фонд соціального страхування є найбільшим за обсягами кош­тів та напрямками фінансування видатків. Його основними завданнями є: забезпечення надходжень і акумуляція збору на обов’язкове соці­альне страхування та інших коштів, призначених для фінансування видатків на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, інших видів допомоги, встановлених законодавством, а також на санаторно-курортне лікування, оздоровлення працюючих та їхніх сімей; здійснен­ня заходів щодо забезпечення виплат допомог та інших витрат тощо.

Основними джерелами Фонду соціального страхування є:

– збір на обов’язкове соціальне страхування (крім обов’язко­вого соціального страхування у випадку безробіття);

– надходження за путівки на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;

– добровільні внески підприємств, організацій, установ і фізичних осіб;

– інші надходження.

Збір на обов’язкове соціальне страхування є головною статтею доходної частини Фонду соціального страхування України.

Суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їхні об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності сплачують збір на обов’язкове соціальне страхування до Фонду в розмірі 4 % від фак­тичних витрат на оплату праці. Підприємства, установи і організації, на яких працюють інваліди, цей збір до Фонду соціального страху­вання сплачують з витрат на оплату праці за винятком фактичних затрат на оплату праці інвалідів.

Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси і фізичні особи, які працюють на умовах трудового контракту, сплачують збір на обов’язкове соціальне страхування на рахунок Фонду на добровільних засадах.

Кошти Фонду соціального страхування використовуються на наступне:

– виплату застрахованим допомоги з тимчасової непрацездат­ності, вагітності і пологах, при народженні дитини, а також на поховання;

– фінансування санаторно-курортного лікування та оздоров­лення працюючих та членів їх сімей;

– фінансування (дотація) дитячих оздоровчих таборів, сту­дентських оздоровчо-спортивних таборів і позашкільне обслугову­вання, часткове утримання санаторіїв-профілакторіїв, що перебувають у віданні професійних спілок;

– створення резерву коштів для забезпечення виплат та на­дання послуг працюючим особам;

– покриття витрат Фонду, пов’язаних із здійсненням обов’яз­кового державного соціального страхування.

 

7.3. Система соціального страхування в Україні

 

Необхідність соціального страхування обумовлена потребою у формуванні таких соціальних фондів, за рахунок яких працездатним громадянам можна було б гарантувати їхнє фінансове забезпечення у випадку тимчасової втрати працездатності або втрати роботи. Визна­чення джерел, принципів, умов формування відповідних соціальних фондів та порядку їхнього використання на вказані цілі здійснюється у процесі створення і функціонування системи соціального страхування.

Соціальне страхування є необхідним елементом ринкової економіки.

Соціальний захист громадян на випадок безробіття здійсню­ється за рахунок фонду сприяння зайнятості населення, який створю­ється на державному і місцевому рівнях. Джерелами цього фонду є страхові внески юридичних та фізичних осіб, кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, добровільні надходження від підприємств і громадян, а також інші надходження.

Об’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм влас­ності, як юридичні та фізичні особи, які використовують працю найманих працівників, сплачують до фонду збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 1,5 % від фактичних витрат на оплату праці.

Використання фонду сприяння зайнятості населення здійсню­ється на фінансування професійного навчання вивільнених працівни­ків, безробітних – на допомогу по безробіттю та інших витрат, пов’язаних із соціальним захистом безробітних.

Медичне страхування є формою соціального захисту інтересів населення, пов’язаного з компенсацією видатків громадян, які обумов­лені отриманням медичної допомоги і необхідністю підтримання належного стану здоров’я. В Україні форма соціального захисту ще не досягла необхідного розвитку. Фонд медичного страхування може формуватися за рахунок таких джерел, як страхові внески на обов’яз­кове медичне страхування, що сплачуються юридичними та фізичними особами, добровільні внески підприємств, установ, організацій, гро­мадян, кредитні та інші.

Видатки фонду медичного страхування спрямовуються на фінансування таких заходів, як профілактичні, організацію і підви­щення ефективності лікування, розвиток наукових досягнень, підго­товку медичних працівників, зміцнення матеріальної бази лікувальних установ та інші.

 

7.4. Фонд соціального захисту інвалідів та інші

соціальні фонди і гарантії громадянам

 

В Україні функціонує велика кількість соціальних фондів, кошти яких спрямовуються на соціальний захист населення, серед яких значну роль у соціальному захисті інвалідів відіграє Фонд соціального захисту інвалідів. Цей фонд формується за рахунок внесків підприємств, організацій та установ, бюджетних коштів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб.

Підприємства, установи й організації, де працюють інваліди, до фонду сплачують збір на обов’язкове соціальне страхування за ставкою 1 % від фактичних витрат на оплату праці інвалідів. Крім цього, чинним законодавством для всіх підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності, встановлені нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірах не менше 4 % від загальної чисельності працюючих станом на початок року. При недотриманні цього нормативу, підприємство, організація чи установа зобов’язані щорічно відраховувати до фонду кошти у сумі середньої заробітної плати за кожне незайняте інвалідом місце.

Видатки за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів спрямовуються на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, фінансування заходів щодо соціально-трудової та профе­сійної реабілітації інвалідів та інші цілі, пов’язані з соціальним захис­том інвалідів.

Держава гарантує рівень матеріальної підтримки сім’ям з дітьми через надання допомоги з урахуванням сім’ї, її доходів, віку, стану здоров’я дітей тощо. Право на державну допомогу мають сім’ї громадян України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні.

В Україні призначаються такі види державної допомоги:

– по вагітності та пологах;

– одноразова допомога при народженні дитини;

– по догляду за дитиною;

– грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;

– по догляду за дитиною-інвалідом;

– по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за дитиною;

– на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років);

– на дітей одиноким матерям;

– на дітей військовослужбовців строкової служби;

– на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням; тимча­сова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

Порядок призначення виплати державної допомоги сім’ям з дітьми визначає Кабінети Міністрів України. Цільову грошову допо­могу громадянам з мінімальними доходами призначає Кабінет Мініст­рів України. Право на її одержання у формі щомісячних грошових виплат мають непрацездатні громадяни у сім’ях, де середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї за три попередні місяці не досягав граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Частиною державної системи соціального захисту громадян є індексація. Індексація – це встановлений законодавством України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Держава здійснює також інші витрати з соціального захисту населення та соціальні гарантії ветеранам війни та праці, іншим громадянам похилого віку.