Тема 2. Соціально-економічна сутність та призначення державного бюджету

 

 Соціально-економічна сутність та призначення дер­жавного бюджету.

 Функції державного бюджету.

 Роль бюджету в соціально-економічному розвитку України.

 Взаємозв’язок державного бюджету з планом економіч­ного і соціального розвитку.

 Бюджетний дефіцит. Причини виникнення, шляхи і методи ліквідації.

 Бюджетний фонд, його внутрішня структура.

 Бюджетний механізм, його суть і розвиток в нових умовах господарювання.

 

2.1. Соціально-економічна сутність та призначення

державного бюджету

 

Розподільні відносини у суспільстві охоплюють всі сторони відтворювального процесу. Основне місце у регулюванні цих відносин відводиться бюджету. Саме через бюджет держава може стимулювати або обмежувати розвиток державності окремих підприємств, органі­зацій, установ, забезпечувати збільшення чи зменшення матеріального або культурного рівня розвитку, впливати на внутрішнє життя державного організму. З метою реалізації цих заходів в умовах товарно-грошових відносин держава повинна мати у своєму роз­порядженні відповідні фонди грошових коштів. Формування цих фондів здійснюється в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного добробуту (НД).

Цей розподіл здійснюється за допомогою фінансових відно­син, а бюджетні відносини (БВ) є складовою частиною фінансових і характеризуються наступними особливостями:

– розподільністю;

– вартісністю вираження, тобто носієм б’юджетних відносин є гроші;

– формуванням і використанням централізованого фонду гро­шових коштів держави (ЦФГКД), який є кінцевою метою бюджетних відносин.

Необхідність формування ЦФГКД за умов товарно-грошових відносин зумовлено необхідністю виконання державою функцій, виз­начених у Конституції. З метою формування ЦФГКД у відповідності з об’єктивними економічними законами держава через законодавчі акти організує грошові відрахування, пов’язані з цим процесом. Механізм формування цього фонду в ринкових умовах повинен забезпечуватися з урахуванням необхідності певного обсягу грошових коштів для виконання функцій державою і стимулювання юридичних та фізичних осіб в процесі виробництва та надання послуг.

Таким чином, формування ЦФГКД є об’єктивно необхідним процесом. Враховуючи принцип єдності усіх ланок, бюджет можна розглядати як економічну категорію, ЦФГКД, централізовану ланку фінансової системи, основний фінансовий план країни, основний юридично-економічний закон країни.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію слід зазначити, що державний бюджет є складовою частиною відносин, пов’язаних з розподілом та перерозподілом ВВП і НД з метою формування і використання ЦФГКД. Регулювання бюджетних відносин здійсню­ється державою у відповідності з економічними законами. В умовах ринкової економіки бюджетні відносини можуть реалізовуватись шля­хом різних напрямків розподільних процесів, а саме:

–  окремими сферами матеріального виробництва;

–  окремими ланками бюджетної системи;

–  окремими категоріями населення;

–  виробничою та невиробничою сферами;

–  окремими адміністративно-територіальними утвореннями;

–  Україною та іншими державами;

–  Україною та міжнародними організаціями.

У складі бюджетних відносин можна виділити наступні групи:

1. Грошові відносини, які виникають між підприємствами, організаціями державної форми власності та державою, які характе­ризуються двома потоками:

–  спрямуванням грошових коштів від підприємств в бюджет шляхом сплати податків та інших платежів;

–  асигнуваннями з бюджету на управління та розвиток вироб­ництва (централізовані капіталовкладення, дотації плановозбитковим галузям і т.д.).

Ці відносини носять умовний характер, оскільки платником податків і отримувачем бюджетних асигнувань є держава та суб’єкти господарювання державної форми власності.

2. Грошові відносини держави з підприємствами та організа­ціями колективної та змішаної форм власності, які відрізняються від попередніх: підприємства вступають у відносини з державою як пра­вило в односторонньому порядку. Ці відносини заключаються у сплаті податків та інших обов’язкових платежів. З бюджету асигнування цим підприємствам виділяються в особливих випадках.

3. Грошові відносини, які виникають між державою і суб’єк­тами приватної форми власності і характеризуються одностороннім процесом, тобто, сплатою податків і платежів в бюджет, при відсут­ності асигнувань.

4. Грошові відносини держави з партіями та іншими органі­заціями.

5. Грошові відносини, які виникають між державою та населенням, носять двосторонній характер руху грошових коштів.

6. Грошові відносини між Україною та іншими державами і міжнародними об’єднаннями з приводу одержання та погашення дер­жавних кредитів.

Бюджет як економічну категорію слід розуміти як части­ну економічних відносин, які виникають з приводу розподілу і перерозподілу ВВП і НД з метою утворення і використання ЦФГКД.

Розглядаючи місце бюджету в системі грошових фондів, слід відзначити, що бюджетні відносини матеріалізуються у ЦФГКД. Цим фондом розпоряджається виключно держава, яка забезпечує норма­тивно-правове регулювання процесу формування і цільове викорис­тання коштів.

Таким чином, бюджет є основою ЦФГКД. Серед ланок фінан­сової системи бюджет займає центральне місце, саме за допомогою бюджету здійснюється розподіл та перерозподіл ВВП і НД у всій його повноті.

Бюджет як основний фінансовий план забезпечує мобілізацію усіх грошових коштів, здійснює їх розподіл за основними ланками.

Державний бюджет України є одним з основних юридично-економічних законів. Він визначає основну спрямованість фінансової політики держави, її зміст та структуру: основи фінансової діяльності держави, порядок формування бюджету держави та використання асигнувань бюджету. Всі економічні та юридичні закони в тій чи іншій мірі пов’язані з бюджетом.

Необхідність бюджету обумовлена наявністю держави, товарно-грошових відносин і дією об’єктивних економічних законів розвитку суспільства.

 

2.2. Функції державного бюджету

 

В економічній літературі бюджету присвоюють ряд функцій, основною з яких є розподільна і контрольна.

Суть розподільної функції полягає в тому, що бюджет служить основним інструментом розподілу ВВП і НД. Саме завдяки цій функції держава має можливість централізувати необхідну величину грошових коштів і використовувати їх для задоволення загальнодержавних пот­реб. Ця функція є проявом змісту бюджету як економічної категорії.

Розподільні відносини характеризуються багатогранністю і багатократністю, починаючи розподільний процес в сфері матері­ального виробництва саме там, де створюються ВВП і НД. Це перша стадія розподілу. Держава як учасник матеріального виробництва спрямовує у бюджет частину НД у вигляді податку на додану вартість, акцизного збору. Подальший процес розподілу (або перерозподілу) здійснюється на стадії перерозподілу НД через державний бюджет.

Особливостями прояву розподільної функції бюджету є:

– великі масштаби і багатоканальність грошових потоків, які охоплюють всі сфери відтворювальних процесів і пов’язані з форму­ванням і використанням великої кількості цільових фондів;

– багаторазовість проходження через розподільні процеси однієї і тієї самої частини НД.

Таким чином, зміст розподільної функції бюджету полягає в тому, що з допомогою різноманітних розподільних процесів здійсню­ється формування і використання грошових коштів держави.

З допомогою контрольної функції держави забезпечується дотримання відповідних пропорцій та правильності розподілу ВВП і НД в процесі формування та розподілу грошових коштів держави. Особливості контрольної функції бюджету обумовлені особливостями розподільчої функції. На практиці контрольна функція реалізується через бюджетний контроль, що є складовою частиною фінансового контролю.

 

 

2.3. Роль бюджету в соціально-економічному розвитку України

 

Бюджет в соціально-економічному розвитку України відіграє особливу роль оскільки з його допомогою здійснюється:

– оподаткування та мобілізації коштів;

– фінансування і використання бюджетних коштів;

– бюджетне регулювання.

Виділяються значні кошти на розвиток всіх галузей матері­альної і нематеріальної сфер економіки, на операційні видатки, на розвиток науково-технічного прогресу. Значну частину коштів дер­жава вкладає в соціально-культурну сферу, на невиробничі капітало­вкладення, на оплату праці працівників бюджетних установ, на харчування і медикаменти в установах охорони здоров’я, на стипендії, пенсії, допомоги. За рахунок коштів бюджету повністю утримуються органи влади, оборона, зовнішні економічні відносини.

2.4. Взаємозв’язок державного бюджету з планом

економічного і соціального розвитку

 

Державний бюджет тісно пов’язаний з планом економічно-соціального розвитку. Цей взаємозв’язок можна проілюструвати в наступному:

– окремі показники плану соціально-економічного розвитку базуються на показниках бюджету (показники інвестицій, дотацій);

– окремі показники бюджету розраховуються на основі показ­ників плану соціально-економічного розвитку.

– бюджет і план соціально-економічного розвитку склада­ється, розглядається і затверджується одночасно.

Від виконання плану соціально-економічного розвитку зале­жить виконання бюджету. Від виконання бюджету залежить рівень виконання плану соціально-економічного розвитку.

Бюджет і план соціально-економічного розвитку – це само­стійні плани, однак бюджетне планування є частиною соціально-економічного планування в Україні.

 

2.5. Бюджетний дефіцит. Причини виникнення,

шляхи і методи ліквідації

 

Бюджетний дефіцит – це фінансове явище, при якому видат­кова частина бюджету перевищує дохідну. А при профіциті – навпаки.

В ідеальних умовах економіки бюджетний дефіцит відсутній. Причини його виникнення:

– об’єктивні, тобто викликані надзвичайними подіями або необхідністю здійснювати великі державні капіталовкладення в розви­ток економіки з метою її структурної перебудови;

– суб’єктивні: криза в економіці; неефективність фінансово-кредитних зв’язків; нездатність уряду контролювати фінансову ситуа­цію; недосконале фінансове законодавство.

Прийняття Державного бюджету (ДБ) України або бюджетів інших ланок бюджетної системи дозволяється в разі наявності обґрун­тованих джерел фінансування дефіциту.

В умовах бюджетного дефіциту держава зобов’язана вишуку­вати джерела його покриття. Для цього використовується ціла група методів – емісійних і беземісійних.

Бюджетним кодексом передбачено, що джерелами фінан­сування дефіцитів бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запо­зичення, внутрішні запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов, визначених БК. Бюджетним кодексом також визна­чено, що емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелами фінансування дефіцитів.

2.6. Бюджетний фонд, його внутрішня структура

 

Бюджет складається із двох частин:

1) загального фонду;

2) спеціального фонду.

В доходи загального фонду бюджету включаються податкові та неподаткові платежі. Ступінь централізації фінансових ресурсів у бюджетному фонді залежить від умов господарювання та обсягу функцій держави.

В цьому фонді знаходять відображення ті процеси вартісного розподілу валового продукту, які пов’язані з задоволенням загально­державних потреб. Різноманітність загальнодержавних потреб обумов­лює внутрішню структуру бюджетного фонду. В його складі виділя­ють численні фонди вищого значення.

На структуру бюджетного фонду впливають наступні фактори:

– адміністративно-територіальний устрій країни. Бюджетний фонд розподіляється на безліч територіальних фондів (обласні, районні, міські, селищні);

– галузева структура народного господарства. Бюджетний фонд розподіляється на фонди галузевого призначення: наприклад фонди Міністерства оборони та охорони здоров’я;

– функціональна структура держави (фонд фінансування соціального захисту).

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визна­чається законом про ДБУ.

 

2.7. Бюджетний механізм, його суть і розвиток в

нових умовах господарювання

 

Властивості бюджету проявляються через бюджетні механізми (БМ), які формуються державою.

Бюджетний механізм – це сукупність форм і методів, за допомогою яких держава забезпечує здійснення широкої системи розподільних і перерозподільних процесів і використання ЦФГКД.

Бюджетний механізм є складовою частиною фінансового механізму, тому всі ознаки, що властиві фінансовому механізму, будуть проявлятися і у функціонуванні бюджетного механізму. Бюд­жетний механізм включає широке коло важелів, за допомогою яких здійснюються розподільні і перерозподільні процеси.

Бюджетний механізм в цілому можна поділити на три під­системи: вхідну, обслуговуючу, заключну.

До вхідної відноситься розробка законодавчих та інших нор­мативних документів бюджетного планування, нормування, регулю­вання.

До обслуговуючої – форми і методи мобілізації грошових коштів у розпорядження держави (податковий механізм), форми і методи бюджетного фінансування, внутрішньобюджетний розподіл, перерозподіл фінансових ресурсів, економічне стимулювання, еконо­мічне санкціонування.

До заключної – бюджетний контроль, звітність, відповідальність.

Кожна з названих підсистем включає в себе певні елементи. Всі вони характеризуються певними особливостями, які залежать від завдань, для вирішення яких вони призначені.

Бюджетний механізм є втіленням бюджетної політики. Через бюджетний механізм держава має можливість активно впливати на розвиток економіки, соціальної сфери і матеріальний рівень своїх громадян.