Тема 4. Система видатків бюджету. Бюджетне фінансування

 

 Принципи, форми і методи бюджетного фінансування установ і організацій, які утримуються за рахунок бюджету.

 Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетних уста­нов, його характеристика і види.

 Нормування видатків. Види норм.

 Контроль фінансових органів за плануванням і вико­ристанням бюджетних коштів.

 

4.1. Принципи, форми і методи бюджетного фінансування

установ і організацій, які утримуються за рахунок бюджету

 

Через витратну частину державного бюджету фінансові засоби перерозподіляться між сферою матеріального виробництва та невироб­ничою сферою, між галузями економіки держави та її регіонами. За цільовим спрямуванням видатки державного бюджету поділяються на такі основні групи: соціальний захист населення, народне госпо­дарство, соціально-культурна сфера, оборона, управління.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безоплатне виділення коштів з бюджету, яке забезпечує процес розширеного від­творення, утримання соціальної сфери, обороноздатності та апарату управління держави.

Основна сутність бюджетного фінансування полягає в тому, що з допомогою цього механізму здійснюються грошові відносини, які виникають між державою з одного боку, а з іншого – підприємствами, організаціями державної форми власності, з приводу спрямування грошових коштів бюджету на підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб, забезпечення інших державних заходів.

Принципи бюджетного фінансування:

– плановість бюджетного фінансування – всі державні вит­рати закріплені у відповідних планово-фінансових актах;

– цільове спрямування коштів – кошти плануються, відпуска­ються і використовуються на суворо визначені цілі;

– безповоротність та безвідплатність фінансування державних витрат, ефективне використання бюджетних коштів – має на меті одер­жання суспільно-необхідних результатів при мінімальних витратах фінансових ресурсів;

– фінансування в міру виконання планів – базується на забез­печенні асигнувань фактичних витрат і на конкретні цілі;

– поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів під час визначення обсягу фінансування. Як держава, так і вищі організації враховують наявність власних коштів, можливість одержання бан­ківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити затрати із вказаних джерел, вирішується питання про виділення бюджетного фінансування (для підприємств виробничої сфери);

– дотримання режиму економії;

– здійснення постійного контролю за витрачанням бюджетних коштів.

Форми фінансування:

– кошторисне;

– державне фінансування інвестицій;

– позички з бюджету державним підприємствам;

– дотації держави.

Кошторисне фінансування – за його допомогою забезпечу­ється фінансування грошовими коштами установ і організацій неви­робничої сфери. Ті установи, які фінансуються за кошторисною формою, називаються бюджетними установами.

Державне фінансування інвестицій – з бюджету у відпо­відності з бюджетною класифікацією видатків, фінансування будів­ництва включає в себе державні інвестиції на основні об’єкти еконо­мічного і соціального розвитку. Фінансування капіталовкладень з бюджету в умовах ринку, на відміну від планової системи, мають свої особливості:

– вони не носять постійного характеру;

– держава втручається в процес фінансово-кредитного забез­печення капіталовкладень державних підприємств багаторазовими або одноразовими діями.

Позички з бюджету державним підприємствам – фінансова підтримка державних підприємств, у майні яких частка державної власності більше 50 %, здійснюється з бюджетних асигнувань на поворотній основі, ці позики надає Міністерство Фінансів України.

Дотації держави – державні дотації застосовуються при фінансуванні планово-збиткових підприємств чи установ, які вироб­ляють необхідну народногосподарську продукцію, і витрати на вироб­ництво якої вище цін реалізації (вугільна галузь).

Методи бюджетного фінансування:

–  метод єдиного казначейського рахунку, який використо­вується для фінансування установ, організацій, підприємств. Це система бюджетних рахунків органів державного казначейства, які відкриті в банку і з яких органами державного казначейства здійсню­ються платежі;

–  метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахун­ків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

 

4.2. Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетних

установ, його характеристика і види

 

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетних установ – це основний документ, що визначає загальний обсяг цільового над­ходження і поквартальний розподіл коштів Бюджету України. Фор­мування єдиного кошторису доходів і видатків здійснюється на під­ставі лімітної довідки асигнувань з бюджету, яку вищестояща орга­нізація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету. Лімітна довідка повинна врахо­вувати потреби кожної установи, виходячи з її виробничих показників. Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами і затверджується керівниками вищестоящої організації.

Одночасно з кошторисами подається на затвердження штат­ний розпис.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається з трьох розділів:

1) бюджетні асигнування;

2) інші кошти;

3) видатки за рахунок спеціальних та інших позабюджетних коштів.

Кожен з цих розділів ділиться на дохідну і видаткову частини. В дохідній частині відображаються планові обсяги бюджетних асиг­нувань, а також надходження з інших доходних джерел. Формування доходної частини бюджету здійснюється на підставі індивідуальних розрахунків, а також платежів і відрахувань до бюджету.

Видаткова частина: загальна сума витрат з розподілом за категоріями видатків економічної класифікації, а також встановлення витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигну­вань та за рахунок позабюджетних надходжень .

У бюджетному фінансуванні, крім єдиного кошторису доходів і видатків застосовують такі кошториси:

–  загальні кошториси, які складаються по однотипних малих установах (клубах, бібліотеках) з невеликим обсягом фінансування, а також по однотипних великих установах, господарське обслугову­вання яких здійснюється централізовано;

–  зведені кошториси – це єдині індивідуальні кошториси однотипних установ.

 

4.3. Нормування видатків. Види норм

 

Нормування видатків – це визначення розміру затрат на розрахунково-планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи (в школах – на один клас, в дитячих садках – на одну дитину, в лікарнях – на один ліжко-день). Норма видатків – це величина затрат на одну розрахункову одиницю. Норми витрат встановлюються по однотипових установах. Є наступні групи норм:

– матеріальні норми, тобто з їх допомогою визначаються затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю у натураль­ному виразі (наприклад, продукти харчування на один день);

– фінансові норми являють собою грошовий вираз матері­альної норми виходячи із діючих державних цін;

– бюджетні норми – норми, які виділяються з бюджету, для покриття фінансової норми.

В залежності від методу побудови, фінансові методи діляться на такі:

– індивідуальні, які відображають затрати за окремими видами видатків на розрахункову одиницю (наприклад, норма харчування одної людини в центрі реабілітації);

– комбіновані норми показують суму затрат в цілому за видом видатків на розрахункову одиницю (наприклад, норма всіх видатків як оплата комунальних послуг);

– укрупнені норми відображають усю суму затрат на роз­рахункову одиницю (наприклад, затрати на одного студента).

Норми видатків ділять на наступні:

– обов’язкові, які затверджуються урядом, наприклад, на медикаменти, харчування;

– розрахункові, тобто середні норми видатків на розрахун­кову одиницю, встановлюються відомствами за згодою фінансових органів (управління охорони здоров’я).

 

4.4. Контроль фінансових органів за плануванням і використанням бюджетних коштів

 

Контроль здійснюється у двох випадках:

1) після затвердження бюджету;

2) в процесі ревізії бюджетної установи.

Фінансові органи щорічно після затвердження бюджету перевіряють правильність складання і затвердження кошторисів бюджетних установ. В процесі перевірки цих кошторисів увага звертається на визначення і затвердження штатів та фонду оплати праці, затвердження кошторису в частині видатків на утримання апарату управління, визначення виробничих показників, правильність розрахунку асигнувань на придбання харчування та медикаментів, розрахунок затрат на капітальні видатки.

Фінансовими органами перевіряються касові операції, розра­хунки з бюджетом, правильність тарифікації персоналу і обчислення заробітної плати, дотримання норм витрат.