108..Оцінка ризиків у ході аудиту ефективності.

Аудит ефективності - це форма  контролю,  яка  спрямована  на визначення  ефективності  використання  бюджетних  коштів  для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів,  які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання

коштів  державного  та  місцевих  бюджетів  у  процесі  виконання бюджетних програм.

Державний аудитор не тільки досліджує фінансові звіти та документи і перевіряє законність витрачання коштів бюджетними установами (фінансовий аудит), але й здійснює перевірки, які називаються аудитом відповідності вартості витраченим коштам - (англ. Value for Money Auditinq - VFM Auditinq). , або ВВВК. Сучасний аудит ВВВК є комплексним процесом, який охоплює різні сфери і розпочинається з отримання необхідних знань про установу чи організацію, її діяльність, основні функції, здатність керівництва виконувати свою роботу тощо.

Належне розуміння цих аспектів дозволяє державному аудитору (ревізору) зосереджуватися на ключових проблемах управління установою чи організацією, звертаючи особливу увагу на оцінку ризику і визначення критеріїв проведення аудиту - двох головних факторів аудиту ВВВК .

 В зарубіжних країнах зміст програми аудиту ВВВК значною мірою визначається попередніми оцінками ризику.

Зокрема, для оцінки ступеня ризику, з яким стикаються державні аудитори Канади при здійсненні перевірок у державному секторі економіки, використовується спеціальна матриця ,основу якої складає комбінація двох показників - величини та імовірності відхилень .

Високий рівень ризику обумовлюється в першу чергу тим, наскільки суттєвим будуть очікувані відхилення від цілей, норм, стандартів. Іншим показником, який також впливає на ризик, є можлива частота появи відхилення (порушення).

Практичну оцінку можливих відхилень зарубіжні державні аудитори здійснюють за допомогою проведення процедур перевірки за певною системою ознак (сигналів). Ось приклади таких ознак (сигналів):

недосконале управління. Сигналами цього можуть бути нездатність використовувати наявні засоби контролю, неадекватний нагляд над процесом контролю в організації, невиявлення фактів шахрайства;

слабкий внутрішній контроль. Неадекватний розподіл обов’язків, який дозволяє окремим співробітникам здійснювати крадіжки коштів або інших цінностей;

помилки і випадки шахрайства, виявлені раніше. Інформація про виявлені при попередніх перевірках факти сумнівної або недозволеної діяльності повинна визначати, що і де потрібно шукати при проведенні поточної перевірки; неетична поведінка керівництва. Керівники, які не дотримуються правил і зосереджуються лише на досягненні особистих цілей, досить часто вдаються до незаконних дій;

обіцянки вигоди із заздалегідь відомими невеликими шансами на її отримання. Деякі посадові особи, які працюють в установах зі слабким управлінням і внутрішнім контролем, використовують ситуацію на свою користь, висуваючи абсолютно нездійснені або невигідні пропозиції, сподіваючись, що обман не буде виявлено; необґрунтовані рішення і господарські операції. У більшості випадків незвичні операції, які не обґрунтовані належним чином, містять ознаки шахрайства; порушення законодавства або прийнятих норм. Відхилення від вимог законодавства чи норм, прийнятих у відповідній сфері (галузі), не повинні допускатися в бюджетних установах;

відсутність або несанкціоноване виправлення документів. Часто особи, винні у крадіжках чи інших випадках шахрайства, підробляють документи, вносять у них неправдиву інформацію, хоча іноді такі факти залишаються незамаскованими.