62. Особливості організації і методики  консолідованої фінансової звітності.

При аудиті консолідованої фінансової звітності необхідно висловити думку не тільки стосовно повноти і достовірності фінансової звітності материнського підприємства, та його дочірніх підприємств, а й перевірити і висловити думку стосовно правильності і достовірності консолідації фінансової звітності окремих господарюючих суб’єктів у фінансову звітність материнського підприємства. Краще за все, щоб такі перевірки здійснювались аудиторами одної аудиторської організації, яка теж має дочірні фірми або філіали. Це дає змогу оперативніше планувати та проводити аудиторські перевірки і дозволяє здійснювати дієвий контроль якості роботи аудиторів. Найважливіше завдання аудиту стану бухгалтерського облі­ку— з'ясувати, наскільки облік забезпечує збереження цін­ностей і контроль за їх витрачанням. На підставі первинної до­кументації аналітичного і синтетичного обліку перевіряється достовірність поданої звітності про результати фінансово-гос­подарської діяльності як за окремі періоди, так і в цілому за рік. Особливу увагу зосереджують на виявленні фактів викривлення у звітності справжнього стану діяльності підприємства. Аудитор з'ясовує, чи не було приписок невиконаних робіт, фальсифікації основних показників — прибутку, рентабельності, продуктив­ності праці та ін. Користуючись документальними методичними прийомами, перевіряють правильність відображення у бухгал­терському обліку результатів інвентаризації відповідно до Ін­струкції з інвентаризації основних фондів, нематеріальних ак­тивів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і до­кументів та розрахунків, затвердженої Міністерством фінансів України. Як правило, аудиторській перевірці піддається звітність під­приємства, що включає: 1) баланс підприємства (ф. № 1); 2) звіт про фінансові результати (ф. № 2); 3) звіт про власний капітал (ф. № 4); 4) звіт про рух грошових коштів (ф. № 3); 5) примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5); » пояснювальну записку до річного звіту; 6) інші форми, що можуть бути впроваджені відповідними но­рмативними документами. Перш ніж розпочати перевірку річної звітності необхідно пе­ревірити дані, отримані під час інвентаризації відповідних статей балансу: незавершеного виробництва, товарів і матеріальних цінностей, основних засобів, коштів, розрахунків. Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, в поточному році, тому аудитор перевіряє пра­вильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгал­терського обліку. За результатами такої перевірки аудитор мо­же зробити висновок про достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві.  Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її подання вищій організації і відповідним державним органам проводить­ся на підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і ба­ланси. При цьому аудитор перевіряє графі­ки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податко­вих служб, реалізуються пропозиції і рішення вищої організації, фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітнос­ті, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємо­зв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статис­тичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійс­нюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничих нара­дах, зборах засновників і акціонерів, чи є в наявності протоколи про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підпри­ємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її скла­дання.