Словник

Автоматизація – застосування в роботі автоматичних приладів, машин. Автоматизація виробництва – найвищий етап розвитку машинної техніки; грунтується на застосуванні автоматичної системи машин і є могутнім фактором підвищення продуктивності праці.

Бригадна форма організації праці – організація навчально-виробничої діяльності, за якої учні – члени бригади у виконанні виробничого завдання об'єднані єдиним технологічним процесом; кожен з них виконує одну або кілька операцій, що становлять частину технологічного процесу й забезпечують виконання завдання бригади. Досягнення кінцевого результату діяльності колективу є якісною і кількісною оцінкою праці кожного члена бригади.

Бригада робітників — первинний трудовий колектив робітників, де створюються матеріальні цінності та формується особистість робітника.

Вивчення передового виробничого досвіду — своєрідне педагогічне дослідження причин і факторів високих досягнень кваліфікованого робітника або майстра шляхом тривалого спостереження за його діяльністю в процесі навчання і виховання майбутніх робітників.

Впровадження передового педагогічного або виробничого досвіду – застосування передового досвіду за ініціативою інженерно-педагогічних працівників відповідно до потреб училища та з урахуванням створених для цього умов.

Виробнича практика – складова частина навчального процесу, необхідна для підготовки робітників та спеціалістів, сприяє зміцненню й перевірці набутих учнями теоретичних знань, встановленню тісного зв'язку навчальних закладів з виробництвом. Виробнича практика учнів організовується на підприємствах, оснащених сучасним устаткуванням, її обсяг, зміст і строки передбачені навчальними планами та програмами навчальних закладів. У профтехучилищах різного типу виробниче навчання з передвипускною виробничою практикою є основою професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників.

Виробниче навчання – планомірно організований процес спільної діяльності майстра та учнів, спрямований на формування в них таких практичних професійних знань, навичок та умінь, які відповідають сучасному рівню техніки і технології виробництва. Крім того, виробниче навчання сприяє вихованню в учнів якостей сучасного робітника, розвитку розумових, фізичних сил і здібностей, творчого ставлення до праці.

Виробничий досвід – досвід промислових підприємств (колективів, бригад, дільниць, цехів, змін, окремих працівників), який характеризує досягнутий рівень виготовлення і реалізації продукції для задоволення потреб людей, народного господарства.

Виробничий процес – сукупність як природних впливів і перетворень, так і впливів людини – трудових процесів, унаслідок яких дістають продукт, або, в ширшому розумінні, корисний виробничий результат.

Трудовий процес – провідний фактор виробництва. Трудовий процес – тільки частина виробничого процесу. Лише в окремих випадках трудовий процес збігається з виробничим, наприклад під час збиральних і монтажних операцій, які виконуються вручну. Трудовий і виробничий процеси не збігаються в хімічному виробництві, сільському господарстві, де особливо велика роль природних процесів. Трудовий процес прийнято розчленовувати на частини, які послідовно звужуються: операція, прийом, дія, рух.

Вступний інструктаж (вступне інструктування) – сукупність методів і прийомів виробничого навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки до активного, безпомилкового . і свідомого виконання трудових завдань.

Гностичний – пізнавальний, той, що сприяє пізнанню суті і логіки предмета, який вивчається або досліджується.

Групування споріднених професій і спеціальностей - проводиться з метою створення типової й уніфікованої навчально-програмної документації на основі спільності змісту навчання за темами предметів професійно-технічного циклу і виробничого навчання. За основу береться стрижнева професія. Для встановлення ступеня спільності, спорідненості з стрижневою професією виявляються найтиповіші ознаки.

Дидактика – педагогічна наука, що вивчає теорію освіти і навчання.

Динамічна демонстрація – показ рухомої наочності (кіно-, відеофільми та ін.) або навчальних об'єктів у стані руху, розвитку, поетапної видозміни (таблиці, схеми, предмети, деталі, машини та ін.).

Евристичні способи поєднання слова і наочності – способи, що спонукають учня самостійно аналізувати наочність, творчо використовувати її в навчанні і праці.

Екологічне правопорушення – протиправна поведінка, яка порушує встановлений екологічний правопорядок і завдає шкоди природі, здоров’ю людини або створює реальну загрозу для неї. Екологічне правопорушення може бути кримінальним (екологічний злочин), адміністративним, цивільним, дисциплінарним.

Екологічний правопорядок – це система принципів і правил, які регулюють взаємодію окремих людей, суспільства і природи в інтересах раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і здоров’я людей.

Економіка – наука про ведення господарства; певна сукупність виробничих відносин, економічний базис суспільства, господарство країни, яке включає відповідні галузі та види виробництва. Кожному способу виробництва притаманна своя економіка, яка відзначається характером власності на засоби виробництва, метою його розвитку, формами та методами господарювання.

Економічна культура – частина загальної культури, що являє собою єдність економічних знань, економічного мислення, переконань, умінь, навичок та раціональної трудової діяльності з їх реалізації на практиці; інтегративна якісна риса особистості, її основа – економічні знання, які повинні бути усвідомлені, перетворені на переконання та використані у практичній діяльності в економічній сфері.

Економічне виховання – систематичний, цілеспрямований процес, засвоєння учнями економічних знань, розуміння економічних закономірностей розвитку суспільства і на цій основі формування в них економічного мислення, відповідних якостей, умінь і навичок економічної діяльності. Тут взаємодіють набуття економічних знань, перетворення їх на переконання, формування умінь та навичок економічної діяльності. Цей процес складний і багатогранний. Він включає: економічне виховання в процесі вивчення теоретичних дисциплін, економічне виховання в процесі виробничого навчання та виробничої практики; економічне виховання в позакласній роботі, в сім'ї.

Заключний інструктаж – сукупність методів виробничого навчання, які використовуються з метою підведення підсумків виконання трудових завдань і об'єктивного оцінювання підсумків виконання трудових завдань.

Знання – система понять, засвоєних людиною. Загальний обсяг і якість знань, які мають бути засвоєні в процесі навчання, визначаються навчальними програмами теоретичних дисциплін, а обсяг і якість знань з професії – кваліфікаційними характеристиками і навчальними програмами спеціальних дисциплін.

Ілюстровані способи поєднання слова і наочності – способи, що ґрунтуються на наочному відображенні і супроводженні словесних пояснень педагога.

Інструктаж (інструктування) – сукупність методів виробничого навчання, чітко визначена система вказівок, рекомендацій, які стосуються способів трудових дій, умінь, здібностей.

Інтеграція наукового знання – процес взаємопроникнення структурних елементів (наукової діяльності, інформації, методології) різних галузей, окремих компонентів знання, який супроводжується зростанням рівня їх узагальненості, компактності, ущільненості та організованості.

Кваліфікаційна характеристика – перелік знань, навичок, умінь, якими повинен оволодіти робітник відповідної професії та кваліфікації. Джерелом для розробки кваліфікаційної характеристики є тарифно-кваліфікаційні довідники, складені для окремих професій і спеціальностей у конкретній галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку тощо.

Кваліфікація – ступінь професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь і навичок, необхідних для виконання певного виду роботи. Залежно від оволодіння певною сукупністю знань, умінь та навичок, рівня кваліфікації працівника спеціальна кваліфікаційна комісія присвоює йому певний тарифний розряд згідно з вимогами тарифно-кваліфікаційного довідника.

Комплексна бригада – бригада, укомплектована робітниками різних (суміжних) професій.

Корекція навчання (скоректувати або скоригувати – це вносити виправлення, поліпшувати щось) – виправлення, поліпшення навчання внаслідок усунення недоліків.

Майстер-викладач – інженерно-педагогічний працівник ПТУ, який в одній навчальній групі викладає курс спеціальної технології і веде виробниче навчання. Поєднання в одній особі обов’язків викладача спецтехнології і майстра створює сприятливі умови для тісного взаємозв'язку теорії та практики, оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками, вміннями. Майстер-викладач повинен мати не нижче п’ятого розряду з професії та вищу інженерно-педагогічну або середню спеціальну освіту.

Метод вправ - повторне, багаторазове виконання трудових дій з метою формування в учнів стійких умінь та навичок.

Міжпредметні комплексні завдання – завдання із спеціальності, що дають учням можливість узгоджувати міжпредметні зв’язки і зв’язки теоретичного навчання з виробничим, а також контролювати, як учні практично застосовують здобуті знання в ході виконання навчально-виробничих робіт, які прогалини в їхній теоретичній підготовці заважають ефективному оволодінню професією. Виконання міжпредметних комплексних завдань викликає в учнів інтерес до знань з обраної професії, необхідність свідомо, творчо і з високою відповідальністю ставитися до оволодіння професійними знаннями, навичками та вміннями.

Моделювання в навчанні (модель – це зразок, еталон, схема) – створення моделі предметів, явищ, теоретичних знань або практичних дій.

Мотивація – система мотивів або стимулів, які спонукають поведінку і діяльність людини.

Навичка – здатність людини в процесі цілеспрямованої діяльності виконувати її окремі дії автоматично, без спеціально спрямованої на них уваги. Разом з тим це дії, сформовані в процесі вправляння, що входять у структуру складніших дій.

Навчальний план – документ, обов’язковий для організації навчально-виховного процесу. В ньому визначені перелік предметів (крім тих, що обираються вільно) і послідовність їх вивчення, кількість годин, які відводяться на вивчення кожного предмета, консультації, а також перелік предметів, винесених на екзамени, структура навчального року, строки його початку і закінчення, час канікул. Навчальні плани не можуть бути змінені без дозволу обласного (міського) управління освіти. Основні положення, які містять навчальні плани, не можуть бути змінені без дозволу Міністерства освіти України.

Навчально-виробнича картка використовується для письмового інструктування учнів в умовах самостійної роботи; у ній визначаються навчальна мета, об'єкти робіт, обладнання та пристрої, інструменти і матеріали, детально описані вправи, прийоми робіт з конкретної теми.

Новаторський виробничий досвід – принципово новий, прогресивний виробничий досвід, впровадження якого забезпечує значне підвищення продуктивності праці і якість виготовленої продукції.

Операційна система виробничого навчання – послідовне оволодіння прийомами виконання окремих операцій, не обов'язково пов’язаних між собою в межах єдиного технологічного процесу, незалежно від виду продукції.

Операційно-комплексна система виробничого навчання – послідовне оволодіння прийомами виконання окремих операцій і на цій основі комплексних робіт, які являють собою певну комбінацію цих операцій.

Операційно-потокова система виробничого навчання – послідовне формування всіх виробничих операцій, умінь та навичок, що відповідають певній потоковій лінії, певному технологічному процесу.

Операційно-предметна система виробничого навчання – послідовне оволодіння прийомами виконання окремих виробничих операцій, формування відповідних умінь і навичок у процесі виготовлення окремих виробів, складність яких постійно зростає.

Операція – це складова частина технологічного, а отже, і трудового процесу. В металообробці операція – це частина технологічного процесу, здійснювана на одному робочому місці над однією або одночасно кількома деталями до переходу до наступної деталі чи групи деталей. Стосовно процесів хімічного і металургійного виробництва операція визначається як частина процесу, що протікає на одному робочому місці і характеризується зміною предмета праці: подача (підвезення) матеріалів, завантаження, плавлення, промивання, фільтрування, розчинення, вивантаження та ін. Основні операції будівельних робіт – це стадії (етапи) технологічного процесу.

Педагогічний досвід – досвід перетворення загальної педагогічної ідеї в конкретну навчально-виховну практику; система прийомів, форм і методів діяльності майстра або викладача з підготовки кваліфікованих робітників.

Педагогічний консиліум – різнобічне обговорення та експертна оцінка педагогічного явища, зокрема здібностей, рис характеру учнів, рівня ефективності навчально-виховної діяльності.

Передовий виробничий досвід – це найефективніші (з соціальної і економічної точки зору) науково-технічні досягнення, способи, прийоми, методи, форми організації виробництва, праці і управління, що на них базуються.

Передовий педагогічний досвід – це досвід досягнення високої майстерності, впровадження якого сприяє забезпеченню ефективності навчально-виховного процесу відповідно до сучасних та пер­спективних потреб педагогічної практики.

Перцепція – сприймання, пізнавання чого-небудь органами чуття (зоровим, слуховим тощо).

Письмовий інструктаж (письмове інструктування) – сукупність методів виробничого навчання, при використанні якого інструктивна інформація подається у письмовій, не в усній формі.

Поточний інструктаж (поточне інструктування) – сукупність методів виробничого навчання, при використанні якого майстер здійснює цільові обходи робочих місць учнів з метою перевірки їх організації, правильності виконання прийомів, користування вимірювальними інструментами, технічною документацією, дотримання техніки безпеки тощо.

Предметна система виробничого навчання – послідовне формування умінь і навичок для виготовлення всіх деталей завершеного виробу.

Принцип врахування індивідуальних особливостей учнів – положення, яке грунтується на використанні методів виробничого навчання на основі обов’язкового врахування індивідуальних особливостей учня.

Принципи навчання – нормативні вихідні положення, на які обов'язково слід спиратися майстрам виробничого навчання та викладачам у педагогічній діяльності.

Принцип науковості і доступності виробничого навчання – нормативне положення, яке грунтується на поєднанні у навчанні сучасних технічних та технологічних засобів і прийомів діяльності з доступністю їх засвоєння учнями ПТУ.

Принцип систематичності і послідовності – нормативне положення, яке доводить необхідність послідовності та систематичності у виробничому навчанні, при відборі змісту навчального матеріалу та визначенні засобів виробничого навчання.

Проблемне навчання – один з видів розвиваючого навчання, істотною відмінністю якого є зближення психології навчання з психологією мислення людини, його суть полягає у впровадженні пошукової діяльності учнів, що починається з постановки питань, створення проблемних ситуацій, розв'язання проблем і проблемних завдань відповідно до вимог навчальних програм, підручників та посібників; може реалізуватись у викладанні й поясненні педагогом навчального матеріалу, в різноманітній самостійній діяльності учнів. У проблемному запитанні, на відміну від непроблемного, завжди є прихована суперечність. Воно не має готової схеми розв’язання і цим передбачає можливість нестандартних відповідей.

Програма педагогічного мінімуму – документ, яким визначається зміст курсів «Педагогіка» та «Психологія» для вивчення викладачами та майстрами, які не мають педагогічної освіти. Оволодіння інженерно-педагогічними працівниками ПТУ педагогічним мінімумом сприяє забезпеченню достатнього методичного рівня теоретичних та практичних занять з предметів професійно-технічного циклу, а також виробничого навчання.

Програма технічного мінімуму – документ, яким визначається зміст таких предметів, як основи організації та економіки, техніка і технологія певної галузі народного господарства. Оволодіння знаннями про певну галузь виробництва, для якої конкретне училище готує робітників, дає змогу викладачам загальноосвітніх предметів здійснювати політехнізацію викладання цих дисциплін, взаємозв'язок їх з виробничим навчанням та предметами професійно-технічного циклу.

Продуктивна діяльність – діяльність учня, спрямована на відтворення набутих знань, навичок та умінь у видозміненій формі. Вона передбачає самостійну творчу діяльність учнів. Завдання, для розв’язання яких необхідна продуктивна діяльність, належать до продуктивних, їх виконання потребує творчого, нестандартного підходу до розв’язування, а також високого рівня узагальнення інформації, вміння самостійно робити висновки.

Продуктивна праця – праця в сфері матеріального виробництва, що характеризується високим рівнем його ефективності.

Професійна самостійність – сукупність властивостей особистості, які в процесі діяльності забезпечують усвідомлення .її мети, створення мотивації, що відповідає, цій меті, вибір способів дій, що ведуть до досягнення мети, способів корекції дій, необхідних для одержання правильного результату.

Професійний інтерес – спрямованість особистості на успішне оволодіння обраною професією внаслідок усвідомлення її суспільної і особистої значущості та емоційної привабливості. Стійкість інтересу виражається в тривалості його збереження і в його інтенсивності. Про стійкість інтересу свідчить подолання труднощів у здійсненні діяльності, яка сама по собі інтересу не викликає та ви­конання якої є умовою здійснення діяльності, що цікавить людину.

Професійні здібності – сукупність досить стійких, хоч і таких, що змінюються під впливом виховання, індивідуально-психологічних якостей людини, яка визначає успіх навчання певної трудової діяльності, здійснення її і вдосконалення в ній.

Професіограма – характеристика професій, яка включає основні вимоги, що висуваються до особистісних якостей людини (розумових, фізичних, психологічних тощо).

Професія – вид трудової діяльності, що визначається метою і характером трудових функцій (гірник, металург, лікар, будівельник). Під професією слід розуміти таку форму розподілу праці або видів трудової діяльності, яка потребує певних теоретичних знань і практичних навичок та умінь, здобутих шляхом загальної або спеціальної освіти і практичного досвіду і необхідних для виконання певної роботи.

Репродуктивна діяльність – діяльність учня, спрямована на репродукцію, механічне відтворення здобутих знань, навичок і вмінь, діяльність за готовим зразком. Завдання, для розв’язання яких достатньо репродуктивної діяльності, належать до репродуктивних завдань, їх виконання передбачає відтворення відомого, а також нескладних узагальнень і висновків.

Ретро-демонстрація (від ретро - зворотний) – повернення до раніше показаного з метою поглибленого аналізу факту, події тощо.

Розвиваюче навчання – спрямованість реалізації принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей учнів: сприймання, мислення, пам’яті, уяви тощо. В процесі оволодіння знаннями учень просувається і в своєму розвитку. Методика розвиваючого навчання передбачає інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного навчання, запровадження системи пізнавальних завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної діяльності.

Самоконтроль – усвідомлена регуляція людиною власної поведінки і діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю полягає як у попередженні, так і у виправленні допущених помилкових дій чи операцій. Завдяки коригуючій функції самоконтролю людина може реалізувати запропонований їй кимось або самостійно прийнятий план діяльності. Важливу роль у процесах самоконтролю особистості відіграють її оцінка та самооцінка. Від ступеня критичності останніх залежить здатність знаходити допущені помилки, передбачати можливі і таким чином підвищувати результативність самоконтролю. Застосовується в ході виконання учнями самостійних завдань під час виробничого навчання.

Самоосвіта – освіта, набута поза навчальними закладами шляхом самостійної роботи. На допомогу самоосвіті створено широку мережу народних університетів, масових і спеціальних бібліотек, видається відповідна література.

Система виробничого навчання – порядок, розчленування змісту виробничого навчання, групування його частин і послідовність засвоєння їх учнями.

Система засобів наочності – сукупність засобів наочності, що забезпечують потрібну навчальну дію і певний результат її.

Спеціалізована бригада – бригада, яка складається з робітників однієї професії.

Спеціальність – це поділ усередині професії, один з її різновидів. Спеціальність залежить від характеру навичок і знань з даної професії (лікар-офтальмолог, текстильник-ткач, будівельник-маляр та ін.). У межах однієї і тієї самої професії формуються різні спеціальності, особливістю яких є більш вузький характер трудової діяльності робітників. Наприклад, у професії токаря е спеціальності токаря-револьверника, токаря-розточника.

Статична демонстрація – показ нерухомих наочних об’єктів (картин, деталей тощо) або об’єктів у стані спокою (відеозображення предметів, машин тощо).

Техніка – сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються у суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.

Технологія – сукупність знань, відомостей про послідовність окремих трудових операцій у процесі виробництва. Сукупність способів обробки або переробки матеріалів виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій тощо.

Технологічна карта – складовий елемент проекту виконання робіт, який містить комплекс заходів з організації праці при максимальному використанні засобів механізації та автоматизації виробничих процесів будівельно-монтажних робіт, пристосувань, технологічного оснащення та інструментів.

Тренажер – моделювальний пристрій для опрацювання робочих навичок.

Трудовий прийом – частина операції, яка має самостійну мету.

Трудова дія – завершена сукупність рухів (взяття деталі, цеглини під час кладки, поворот гайки з допомогою ключа та ін.). Кожна дія включає 2-3 рухи.

Уміння – здатність людини продуктивно, з належною якістю і у відповідний час виконувати роботу в нових умовах. Будь-яке уміння включає в себе уявлення, поняття, знання, навички концентрації, розподілу і переключення уваги, сприймання, мислення, самоконтролю і регулювання процесу діяльності, а також рухові навички.