Тема 11. Політехнічні основи ПТО

ПИТАННЯ ТЕМИ ТА ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

· мета, завдання і сутність політехнічного навчання в системі ПТО

· система політехнічних знань та умінь

· ступені, структура і зміст політехнічного навчання

Основні терміни теми: політехнічне навчання, політехнічні знання і уміння, ступені політехнічного навчання, зміст політехнічного навчання

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ТЕМИ

Мета, завдання і сутність політехнічного навчання в системі ПТО

Політехнічне навчання - це таке навчання, що знайомить з основними принципами усіх процесів виробництва й одночасно дає дитині або підлітку навики роботи з найпростішими знаряддями усіх виробництв.

Необхідність політехнічного навчання викликана чинністю закону зміни роботи, відкритого К. Марксом при вивченні природи великого машинного виробництва. Сутність цього закону складається в тому, що нова техніка і технологія, які впроваджується у виробництво, безупинно викликають перевороти в його технічному базисі, а внаслідок цього й у функціях робітників, зумовлюючи “зміну праці, рух функції, усебічну рухливість робітника”.

Діючи “із сліпою руйнівною силою природного закону”, зміна праці стає загальним законом розвитку суспільного виробництва і вимагає заміни часткового робітника, простого носія відомої часткової суспільної функції, “всебічно розвиненим індивідумом, для якого різноманітні суспільні функції суть засобів життєдіяльності, що  змінюють один одного”, “абсолютною придатністю людини для потреб, що змінюються, у праці”. Звідси випливає головне завдання політехнічного навчання – компенсувати недоліки, що викликаються поділом праці, який заважає учням набути обгрунтованого знання своєї справи, підготовка людей із всебічно розвиненими здібностями, людей, спроможних орієнтуватися у всій системі виробництва.

Форми прояву закону зміни роботи змінюються в міру розвитку науки і техніки. Якщо раніш зміна праці була пов'язана здебільшого з зміною місця роботи, то тепер, при сучасних темпах розвитку техніки, зміна змісту праці відбувається й у межах одного робочого місця, однієї ділянки виробництва.

Звідси, завдання політехнічного навчання полягає в підготовці робітників, що добре орієнтуються у всій системі виробництва, здатних швидко адаптуватися до нових техніко-технологічних умов на своєму робочому місці і вільно переходити з однієї ділянки виробництва на інший. Все це вимагає озброєння учнів - майбутніх робітників - такими знаннями й уміннями, які вони могли б переносити з однієї виробничої ситуації в іншу, використовуючи вже набуті в процесі роботи знання й уміння при переході на інші ділянки роботи. Водночас необхідно виробити спроможність творчого підходу до виробничої діяльності, прищепити уміння глибоко аналізувати виробничі процеси, робити порівняння й узагальнення, що дозволяють швидко встановлювати зв’язкок набутих знань і навиків із новими явищами і процесами у виробництві, об’єктами виробничої діяльності, швидко освоювати в кінцевому результаті нову техніку, технологію і передові методи праці. Таким чином, завдання політехнічного навчання – озброїти учнів такими знаннями й уміннями, що дозволяють, з однієї сторони добре розбиратися в техніці і технології виробництва, добре орієнтуватися у всій системі виробництва і з іншого боку – успішно виконувати роботу в різноманітних виробничих ситуаціях як на даному, так і на суміжних сферах виробництва.

Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, значне підвищення теоретичного рівня технічних наук обумовлює тісний зв’язок політехнічного навчання з дидактичним принципом зв’язку теорії з практикою. Політехнічні знання й уміння повинні мати велике прикладне значення і даватися в такому обсязі, щоб можна було застосовувати їх в обраній галузі виробництва, на конкретній ділянці роботи. Тільки при цих умовах політехнічне навчання досягне своєї мети.

Сутність політехнічного навчання зводиться до вивчення як у теорії, так і на практиці загальних принципів, законів, що лежать в основі будови, дії застосовуваних у процесі виробництва знарядь праці і керування ними, а також способів і методів виробництва матеріальних благ у загальному вигляді, тобто до оволодіння загальнотехнічними і загальнотехнологічними знаннями й уміннями. Сукупність, система цих знань і умінь і складає основний зміст політехнічного навчання.

Загальнотехнічні й загальнотехнологічні знання забезпечують засвоєння основ конструювання, принципів дії машин і механізмів і управління ними, а також сутності технологічних процесів і методів виробництва. До загальнотехнічних і загальнотехнологічних умінь, як відомо, відносять уміння розпізнавати на практиці в будь-якому устаткуванні деталі і вузли, їх технічне і технологічне призначення, проводити складання і розбирання машин і механізмів, підбирати устаткування, матеріали, інструменти і пристосування для різноманітних за технологією робіт, управляти системами машин, настроювати устаткування на певні режими роботи, виконувати найпростіші слюсарно-ремонтні і складальні операції в межах робіт початкових розрядів, усувати несправності, проводити перевірку застосовуваних у процесі виробництва матеріалів, здійснювати контрольні і розрахункові функції.

Перераховані знання й уміння, являючи собою як би перший ступінь додатка загальнонаукових знань до виробництва і будучи універсальними (застосовними в різноманітних ситуаціях), мають властивість переносу з одного середовища виробництва в іншу, або “полівалентністю”, що властива політехнічному навчанню, складає його сутність.

Саме ці знання й уміння дають можливість добре орієнтуватися у всій системі виробництва: загальнотехнічні - у технічному базисі, у технічній основі виробництва, загальнотехнологічні - і суміжних галузях виробництва.

Поняття політехнічного навчання тісно пов'язано з загальнотехнічними й загальнотехнологічними знаннями й уміннями. Саме тому нерідко політехнічне навчання визначають як загальноосвітнє техніко-технологічне навчання, ототожнюючи в такий спосіб поняття політехнічного навчання з загальнотехнічними і загальнотехнологічними знаннями й уміннями.

Із сказаного випливає, що політехнічне навчання має саме безпосереднє відношення до вивчення наукових основ виробництва, оволодінню інженерно-технічними знаннями, джерелом яких, як відомо, є загальнотехнічні й загальнотехнологічні дисципліни.

Варто підкреслити, що поняття «загальтехнологічне» і «загальнотехнічне» не ототожнюються, тому що між ними є істотні принципові розбіжності. Техніка і технологія в процесі виробництва виступають самостійними компонентами. Техніка, як одна з основних частин продуктивних сил суспільства, - це сукупність знарядь і інших засобів праці, що доповнюють і посилюють природні органи людини в процесі присвоєння і переробки продуктів природи для виробництва матеріальних благ. Технологія ж - це наука про самі засоби, методах виробництва матеріальних благ. Таким чином, техніка і технологія, укладаючи єдину субстанцію виробництва, водночас мають певні розбіжності по призначенню і ролі у виробництві.

Виступаючи в процесі виробництва в діалектичній єдності, вони водночас розвиваються за своїми внутрішнми законами і нерідко суперечливо. Так, використання найбільше прогресивної технології може стримуватися застарілою технікою, як це має місце, наприклад, у машинобудуванні, коли впровадження потокової технології стримується неповною автоматизацією, що включаються в потокову лінію (автоматичну лінію) механізмів і машин, недостатньою безперервністю виробничих процесів.

Система політехнічних знань і умінь

Для цілей політехнічного навчання придатна певна система загальнотехнічних і загальнотехнологічних знань і умінь. З усього їхнього різноманіття повинні бути відібрані ті, що опосередковують усі компоненти техніки і технології, увесь комплекс технічних засобів як у промисловому, так і в сільськогосподарському виробництві. Отже, за основу при моделюванні політехнічних знань і умінь повинна бути узята така система технічних засобів, що включає всю сукупність діючих машин і механізмів.

Оскільки все різноманіття наявної техніки можна звести до трьох-чотирьохланкових систем машин, то для вивчення загальнотехнічних основ практично може бути узята будь-яка складна система машин, що складає з цієї кількості ланк, починаючи від верстата, автомобіля і закінчуючи космічним кораблем.

Розвинену систему машин для моделювання загальнотехнічних знань і уміннь варто розглядати не в вузькопрактичному, утилітарному значенні, а як систему, в якій кожна ланка - збірний образ множини різноманітних технічних пристроїв, що відносяться до цієї ланки, як систему, в якій будь-яка машина могла б розглядатися як її окремий випадок.

Завдання моделювання загальнотехнічних знань – формування системи цих знань – складається в тому, щоб вичленувати закони, принципи, що лежать в основі будови (конструювання і моделювання), дії і керування кожною ланкою, що входить у систему машин, і відповідно їм загальнотехнічні знання, що і є однією з складових політехнічного навчання. Кожний об'єкт (ланка) системи повинен бути також співвіднесений із навчальними дисциплінами, що є джерелами необхідних знань.

Про структуру загальнотехнічних знань дає уявлення перспективна схема побудови сучасного науково-технічного знання.

Таким чином, до політехнічних загальнотехнічних відносяться знання, опосередковувані комплексом навчальних дисциплін, у який поряд із предметами природно-математичного циклу входять різноманітні загальнотехнічні дисципліни. Найбільш рельєфно і повно ці знання і відповідні їм навчальні дисципліни опосередковані останньою ланкою техніки, що синтезує в собі всі науки, - керуючою машиною. Це і зрозуміло, тому що принципи конструювання, дії і керування технічних пристроїв, що представляють собою вищу ланку сучасної техніки, грунтуються на всіх накопичених людством науково-технічних знаннях.

Друга складова політехнічного навчання - загальнотехнологічні знання. На відміну від загальнотехнічних вони мають сугубо галузевий характер. Тому вибір відповідних об’єктів моделювання повинен проводитися на принципово іншій основі – виходячи з галузі як такої, її продукції і технологічних процесів. Завдання моделювання тут – вичленування законів, принципів, що лежать в основі виробничих процесів даної галузі, і відповідно необхідних знань і навчальних дисциплін, у яких вивчаються ці виробничі процеси.

Загальнотехнологічні знання є в основному специфічними для кожної галузі. Представляючи в основі своєї технологічний додаток відповідної загальнонаукової дисципліни (фізики, біології і т.д.) до певної галузі, вони зосереджені в загальногалузевій технології й в примикаючих до неї інших базових технічних дисциплінах, що на відміну від спеціальних відбивають найбільш істотні сторони і зв'язок у виробництві, загальні закономірності і тенденції розвитку даної галузі.

Ілюстрацією структури цих знань може служити така схема.

Загальнотехнологічні знання, як очевидно зі схеми, є знаннями різноманітних рівнів узагальнення. На рівні галузі вони охоплюють весь комплекс основних і допоміжних робіт, приходячи загальнозначущими, збірними для всієї галузі, визначають собою сукупність процесів одного або декількох підприємств із закінченим циклом виробництва, тобто те, що прийнято називати укрупненою технологією. Таким чином, до вищого рівня загальнотехнологічних знань відносяться знання по загальній технології даної галузі виробництва.

Другий рівень загальнотехнологічних знань – на рівні окремих видів виробництва. Приходячи складовою частиною галузевих загальнотехнологічних знань, вони водночас мають відому самостійність, відбивають закінчений виробничий цикл, що включає групу родинних за технологією видів робіт і операцій. До таким загальнотехнологічних знань, наприклад у машинобудуванні, можна віднести знання за технологією обробка металів (різанням, тиском, зварюванням і т.д.). Як відомо, вони є базовими науковими знаннями для досить великої групи родинних за технологією професій і спеціальностей робочих механічних цехів машинобудівних підприємством.

У свою чергу, із них можна виділити знання але теорії різання (обробка матеріалів різанням) – базові для групи верстатних професій (незалежно від профілю їхньої спеціалізації). Вони також відносяться до загальнотехнологічних знань.

Дотепер мова йшла про моделювання – формування політехнічних знань як системи знань загальнотехнічного й загальнотехнологічного характеру. Вони в різноманітних пропорціях і на різноманітному рівні входять як в естественнонаучные, так і в дисципліни загальнотехнічного циклу, причому в останніх знаходять більш повне вираження, носять значною мірою прикладний характер.

Що стосується загальнотехнічних і загальнотехнологічних умінь, то їх обсяг і зміст визначаються відповідними практикумами, що доповнюють предмети природно-математичного й загальнотехнічного циклів. Завдання їх - не тільки закріплення і поглиблення теоретичних знань, але й оволодіння певними практичними навиками в галузі техніки і технології виробництва. Ступінь оволодіння практичними уміннями визначається виключно завданнями політехнічного характеру. Виробіток професійних умінь і навиків не входить у їх завдання.

Практикуми повинні, як правило, містити вправи по керуванню, розбиранню і складанню машин і механізмів, настроюванню і наладці устаткування, виконанні розрахунково-аналітичних функцій. У них включаються також вправи по вивченню властивостей застосовуваних матеріалів, розробці (проектуванню) типових технологічних процесів і вправи у виконанні найбільше виробничих операцій, що зустрічаються часто.

Проведені на різноманітних рівнях, з огляду на певні, конкретні теоретичні общетехнические й общетехнологические знання, практикуми повинні мати своєю кінцевою метою ознайомлення учнів із трьох-чотирьохланковими об'єктами техніки, а також із технологічними процесами в однієї з галузей, включаючи виробітку умінні в поводженні з устаткуванням, застосовуваним у цій галузі, і виконання найпростіших виробничих робіт.

Так, практикум по теорії різання, поряд із вправами в лабораторних умовах по вимірі кутів різноманітних різців, визначенню геометрії ріжучих інструментів і режимів різання, повинний включати заняття в навчальних майстерних, де учні знайомляться з різноманітними видами і типами верстатного устаткування, навчаються керуванню ними і найпростішим токарським, фрезерним, шліфувальним і іншим роботам, а також отримують деякі навики у виконанні слюсарних операцій.

Відмінною рисою політехнічних лабораторних практикумів є те, що вони безпосередньо пов'язані з виробництвом, забезпечують “вихід” учнів на виробництво, “працюють” більше на практику, ніж на теорію. Це пояснюється тим, що в змісті практикумів до 80% часу, що виділяється на їхнє проведення, займають роботи з прищеплювання учнівських практичних умінь і навиків і формування їх протікає в умовах, близьких до виробничого.

Ступені, структура і зміст політехнічного навчання

Ми встановили таким чином, що загальнотехнічні й загальнотехнологічні знання й уміння, які складають предмет політехнічного навчання, опосередковуються не одним, а цілим комплексом навчальних предметів і відповідають різноманітним рівням узагальнення науково-технічних знань. Наскрізними, більш високого рівня узагальнення є загальнотехнічні знання та уміння, що мають міжгалузевий характер. Загальнотехнологічні знання й уміння, що ставляться до окремих галузей виробництва, - переважно галузевого характеру.

Звідси випливає такий важливий висновок: політехнічне навчання являє собою систему теоретичних, і практичних знань, як міжгалузевого, так і галузевого порядку, тобто систему общеполитехнических і професійно-політехнічних знань і умінь.

Таким чином, політехнічне навчання в структурному відношенні неоднорідне і за змістом включає політехнічні (загальнотехнічні й загальнотехнологічні) знання й уміння різноманітних рівнів і ступенів узагальнення й отже, відповідає різноманітним рівням освіти. Так, політехнічне навчання на більш високому рівні узагальнення (загальне політехнічне) входить в зміст шкільної освіти на рівні окремої галузі виробництва (професійно-політехнічне) - в зміст професійно-технічної освіти, що очевидно зі схеми-таблиці.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Політехнічне навчання охоплює знання й уміння в галузі техніки і технології виробництва. Тому застосовувати політехнічний принцип - це значить озброювати учнів загальнотехнічними й загальнотехнологічними знаннями й уміннями, включаючи в зміст навчання вивчення загальнотехнічних і загальнотехнологічних дисциплін.

Завданням політехнічного навчання є підготовка робітників, що добре орієнтуються у всій системі виробництва, здатних швидко адаптуватися до нових техніко-технологічних умов на своєму робочому місці і вільно переходити з однієї сфери виробництва на іншу.

Сутність політехнічного навчання зводиться до вивчення як теоретично, так і на практиці загальних принципів, законів, що лежать в основі будови, дії застосовуваних у процесі виробництва знарядь праці і керування ними, а також способів і методів виробництва матеріальних благ у загальному вигляді, тобто до оволодіння загальнотехнічними і загальнотехнологічними знаннями й уміннями, сукупність, система яких і складає основний зміст політехнічного навчання.

Політехнічне навчання в структурному відношенні неоднорідне і за змістом включає політехнічні (загальнотехнічні й загальнотехнологічні) знання й уміння різноманітних рівнів і ступенів узагальнення й відповідає різноманітним рівням освіти - політехнічне навчання на більш високому рівні узагальнення (загальне політехнічне) входить в зміст шкільної освіти, на рівні окремої галузі виробництва (професійно-політехнічне) - в зміст професійно-технічної освіти.

Література для самоосвіти

1. Семушина Л.Г., Ярошенко Н.Г. Содержание и технологии обучения в средних специальных учебных заведениях. – М.: Мастерство, 2001. – 272 с.

2. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. / И.Ф. Харламов. – 7-е изд. – Мн.: Университетское, 2002. – 560 с.

3. Скакун В.А. Методика производственного обучения в схемах и таблицах: Метод. пособие. – М., 2001. – 175 с.

4. Основы профессиональной педагогики: Профпедагогика / Под ред. С.Л. Батышева и С.А. Шапоринского. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1977. – С. 51-79.

5. Професиональная педагогика: Учебник для студентов, обучающихся по пед. специальностям и направлениям. – М.: Ассоциация “Професиональное образование”, 1997. – 512 с.

6. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: Навч.-метод. посібник / Н.Г. Ничкало, В.О. 3айчук, Н.М. Розенберг та ін. / За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища школа, 1992. – С. 15-111, 276-315.

7. Справочник мастера производственного обучения: Учебное пособие / Ю.А. Якуба, А.В. Елистратов, О.Ю. Куракса, С.В. Куракса; под ред. Ю.А. Якубы. – М.: “Академия”, 2003. – 352 с.

8. Професійна освіта: Словник: Навч. посіб. / Уклад. С.У. Гончаренко та ін.; За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища шк., 2000. – 380 с.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке політехнічне навчання?

2. Яке основне завдання політехнічного навчання?

3. Розкрийте сутність політехнічного навчання?

4. Назвіть дві складові політехнічного навчання.

5. Які знання і уміння відносяться до загальнотехнічних?

6. Які знання і уміння відносяться до загальнотехнологічних?

7. Назвіть ступені політехнічного навчання.