13.2. Теорія ділового циклу Кейнса.

         В Макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи класичному циклу, який досліджують з середини 19 століття. Він охоплює такі сторони економічного життя як виробництво, зайнятість, доходи, ціни і складається з фаз:

1. експансії (піднесення)

2. стиснення (криза)

3. депресії

4. пожвавлення

Фаза піднесення характеризується ростом цін виробників, обсягом зайнятості, обсягів виробництва. Інвестицій і особистих доходів і закінчується все бумом, тобто періодом надвисокої зайнятості і перевантаження виробничих потужностей. Під час буму ціни, ставка з/п і норма  % надзвичайно високі і в найвищій точці циклу  ці показники досягають максимуму.

          Неминучим наслідком буму є поворот у розвитку циклу і перехід до спаду; цей перехід свідчить про настання  фази кризи.

Під час кризи зростають нереалізовані тов. запаси, знижуються обсяги виробництва, скорочуються вир. інвестиції і падає попит на робочу силу. Росте безробіття. У виробництві починається скорочення попиту на сировину, падають ціни на неї, не реалізація викликає падіння тов. цін, падіння прибутків, попиту на кредити і зниження % ставки.

         У фазі депресії зберігається падіння НД і ріст безробіття, інвестиції наближаються до 0 і в цей час економіка опускається до нижньої точки циклу (дно циклу). В цій точці відбувається поворот розвитку і економіка починає входити у фазу пожвавлення. Всі економічні показники у фазі пожвавлення змінюють напрям і в економіці починається економічне зростання. Зміна фаз піднесення і спаду не є різкою і яскраво вираженою, - це пов’язано з неспівпаданням темпів зміни різних параметрів:

         1. Випереджаючі досягають макс (мін) перед досягненням піка чи дна циклу. Це: чисельність укладених ділових угод і створених ділових підприємств, індекси фондового ринку, прибутки корпорацій, зміни грошової маси.

         2. Відстаючі параметри, які досягають макс (мін) після проходження критичної точки циклу. Це: питомі витрати на зарплату, середній рівень % ставки комерційних банків.

         3. Співпадаючі параметри, які змінюються одночасно зі зміною економічної активності. Це: ВНП, рівень безробіття, особистий дохід, ціни виробників, % ставки нац. банку. В останні 50 років циклічний розвиток набув деяких особливостей, які визначають специфіку ділового циклу. Зокрема:

1) зменшилася амплітуда коливань економічної активності: фази піднесення стали тривалішими, спаду - коротшими.

2) спад не завжди тягне за собою тривале безробіття, а пік циклу – повну зайнятість.

3) від спаду найбільше страждають галузі, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування.

4) галузі які випускають прод. товари і споживчі товари першої необхідності менше підлягають циклічним коливанням, бо попит на них майже не змінний. В цих галузях циклічні коливання впливають на ціни більше і менше на виробництво і зайнятість.

Ділові цикли досить повно досліджував Кейнс, який розробив концепцію ділового циклу залежно від коливання динаміки інвестицій. Він пов'язав через механізм мультиплікатора серію коливань виробничого доходу, зміни попиту і відповідно проаналізував залежності які впливають на ці зміни і визначають рух сукупного попиту.

 - споживання поточного періоду

 - дохоод попереднього періоду

- ГСС

Тоді: АД=

 - автономні інвестиції

 - доход поточного періоду.

Розглянимо функціонування мультиплікатора при різних варіантах інвестування, використавши такі рівняння:

1)

2)

3)

4)

Де:

 і  - сукупне споживання і НД базового періоду

 - приріст автономних інвестицій в періоді t.

I варіант. Однарозове збільшення інвестицій з поверненням обсягу інвестування до попереднього рівня.

Приклад: припустимо, що:

        

        

В подальшому  повернувся до значення 70 і далі не змінювався:

Виконані за формулами розрахунки дадуть такий графік:

 

Це ознає, що процес мультиплікування буде тривати до того часу, коли виведена із рівноважного стану в результаті одноразового інвестиційного імпульсу економіча система не відновить втраченої рівноваги.

 ІІ варіант. Одноразове збільшення інвестицій із закріпленням обсягів інвестування на досягнутому рівні.

        

        

         

Виконавши розрахунки за формулами, бачимо, що:

1) починаючи з періоду 2 приріст НД обумовлюється як пр иростом інвестицій, так і приростом сукупного споживання );

2) величина приросту інвестицій  з часом не змінюється;

3) приріст сукупного споживання  ) національного доходу () порівняно з базовими значеннями з часом зростає.

     

                      

                  

1) Даний варіант інвестування викликає постійний ріст НД за рахунок росту сукупного споживання.

2) Крива  показує, що величина в кожному наступному періоді порівняно до попереднього спадає і прямує до нуля (за законом спадної доходності).

ІІІ варіант. Постійний ріст інвестицій.

Починаючи з І-го періоду,  в кожному наступному періоді (постійно росте).

 

Націнальний доход росте більш високими темпами, ніж інвестиції, що пояснюється неперервним ростом споживання.

IV варіант. Коливання  інвестицій.

Капіталовкладення то ростуть, то падають, що відображає графік:

Аналіз:

1) При зміні напрямків динаміки інвестицій (періоди 3,5,6,7,8,9) зміни доходу меньші   , ніж зміни інвестицій  , оскільки сукупне споживання змінюється в напрямку, супротивному до зміни інвестицій. В цьому проявляється стабілізуюча функція мультиплікатора відносно національного доходу.

2)При збереженні напряму динаміки інвестицій хоча б на протязі двох періодів (періоди 2,4,10), зміни доходу більші, ніж зміни інвестицій, оскільки в цьому випадку сукупне споживання змінюється в тому ж напрямку, що і зміна інвестицій, тут мультиплікатор підвищує вплив на національний доход.