Тема №11 Економічне зростання
Основні проблеми теми
- Суть економічного зростання: типи, ресурси, темпи
- Фактори економічного зростання. “Залишок Солоу”. Графічний аналіз економічного зростання
- Сучасні тенденціїї в економічному зростанню. Проблема переходу до інноваційного типу економічного розвитку
- Моделі економічного зростання
Суть економічного зростання: типи, ресурси, темпи.
Економічне зростання – це зміна результатів функціонування економіки і спожитих (використаних) ресурсів. Кінцевою метою економічного зростання є споживання.
Економічний розвиток – це перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не лише збільшується виробництво товарів і послуг, але й впроваджується виробництво нових з використанням нових технологій.
Економічне зростання становить зміст економічного розвитку, є його складовою частиною.
Економічне зростання відбиває кількісні зміни в економіці, а економічний розвиток – якісні зміни.
Основні типи економічного зростання:
- екстенсивний,
- інтенсивний.
Основні показники економічного зростання:
- реальний ВНП,
- структура реального ВНП,
- реальний ВНП на душу населення,
- темпи економічного зростання.
Темп зростання ,
За темпами економічного зростання розрізняють:
- високі,
- низькі,
- нульові,
- від’ємні.
Суть економічного зростання розкриває така модель:
1) ізокванти показують комбінації праці і капіталу, необхідні для виробництва 50 і 100 одиниць продукту;
2) лінія оу показує лінію економічного зростання, що проходить через точки В2 і В1. Перехід від В1 до В2 означає, що зміна комбінації праці і капіталу K1L1 на K2L2 викликає приріст продукту від 50 до 100 одиниць;
3) відношення та називається продуктивність праці;
4) відношення та називається капіталовіддача або коефіцієнт капіталу;
5) між темпами зміни праці і капіталу та темпами росту ВНП (у) існує певна пропорційність
- якщо темпи зміни L, K, y є однаковими, то має місце постійна віддача за рахунок масштабів виробництва;
- якщо темпи зміни L та K вищі за темпи зростання у, то має місце спадаюча віддача від масштабів виробництва;
- якщо темпи зростання L та К нижчі за темпи зростання у, то має місце зростаюча віддача від масштабів виробництва.
Ресурси економічного зростання:
- природні ресурси,
- трудові ресурси,
- основний капітал,
- НТП.
Показниками ефективності використання ресурсів є відповідно:
- ресурсомісткість,
- продуктивність праці,
- фондо (капітало) віддача,
- підвищення ефективності суспільного виробництва.
Фактори економічного зростання. Графічний аналіз економічного зростання.
Макроекономічні фактори економічного зростання можна поділити на три групи:
1) фактори попиту,
2) фактори пропозиції,
3) фактори розподілу.
До факторів пропозиції включають фактично ресурси економічного зростання:
- кількість і якість природних ресурсів,
- кількість і якість трудових ресурсів,
- обсяг основного капіталу,
- нові технології – НТП.
Ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Реальне зростання по суті виражають два наступних фактори:
Фактори попиту – сукупний попит суспільства, який складається із:
- споживчих витрат населення,
- інвестиційних витрат підприємств,
- державних витрат.
Фактори розподілу – рівень розподілу зростаючих обсягів ресурсів між галузями та комплексами економіки з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.
Взаємодію факторів виробництва відображає крива виробничих можливостей, яка показує поєднання варіантів випуску різноманітної продукції, яка може бути виготовлена при даній кількості і якості природних, трудових ресурсів та основного капіталу за даного рівня технологічного потенціалу.
А – інвестиційні товари.
В – споживчі товари.
Реальна ситуація в економіці може відображатись такими графіками :
1) Темпи виробництва інвестиційних товарів вищі за темпи виробництва споживчих товарів:
2) Темпи виробництва споживчих товарів вищі за темпи виробництва інвестиційних товарів:
3) Пріоритет віддано інвестиційним товарам, які забезпечують більші виробничі потужності у майбутньому і більше економічне зростання:
4) Пріоритет віддано споживчим товарам і темпи економічного зростання знижуються, хоча а мають місце.
Отже, криву виробничих можливостей можна використати для:
- аналізу поточного стану економіки,
- визначення стратегії економічної політики держави.
Економічне зростання можна також охарактеризувати за допомогою моделі AD – AS.
Економічне зростання характеризується зміщенням кривої AS вправо вниз, що супроводжується одночасним зниженням цін від Р до Р1 і ростом обсягів реального ВНП від у до у1 .
Сучасні тенденції та джерела економічного зростання. “Залишок Солоу”. Проблема переходу до інноваційного типу економічного розвитку.
Як уже відомо, факторами і ресурсами ЕЗ є:
- праця,
- капітал,
- земля (природні ресурси).
Аналіз зроблений рядом вчених, дозволив виявити внесок кожного із факторів у економічне зростання, виявивши основні тенденції економічного зростання, характерні для розвинених країн.
1. Чисельність населення і робочої сили зростала повільнішими темпами, ніж основний капітал, що означало підвищення капіталоозброєності виробництва;
2. Відчутна виразна тенденція до зростання заробітної плати, що випливає з росту капіталоозброєності та постійного технічного прогресу;
3. Частина заробітної плати в національному доході змінювалась дуже повільно у довгостроковому періоді;
4. Значні коливання мали місце у реальних % ставок і нормі прибутку, особливо протягом ділового циклу, але чіткої тенденції до підвищення чи до зниження в цьому столітті не спостерігалось;
5. Капіталомісткість (відношення капіталу до обсягу продукту) мала більшу тенденцію до падіння, ніж до росту, як можна було б сподіватися з моделі нагромадження капіталу;
6. Відношення національних заощаджень та інвестицій до ВНП протягом більшої частини ХХ ст. було стабільним. Проте з 1980р. в розвинутих країнах почалося падіння норми національних заощаджень;
<7. Національний продукт (ВНП) зростав у середньому на 3% щороку (якщо згладити ділові цикли). Зростання обсягу національного виробництва було вищим, ніж зважена середня зростання капіталу, праці та ресурсів. Це означає, що технологічні інновації відіграли провідну роль в економічному зростанні.
Але, з другого боку, немає теоретичних підстав вважати, що технічні нововведення залишаться високими, щоразу підносячи життєвий рівень. Протидіючими факторами до економічного зростання є:
а) екологічне забруднення,
б) глобальні проблеми навколишнього середовища, які можуть зупинити НТП.
В світовому господарстві з 1973р. відчутно уповільнились:
- темпи зростання обсягу виробництва;
- темпи росту реальної заробітної плати;
- темпи виробітку на зайнятого.
Сучасні американські економісти Роберт Солоу, Джон Кендрик, та Едвард Денісон детально проаналізували джерела економічного зростання, що дозволяє зрозуміти, а чому саме відбувається економічне зростання країн.
Приріст обсягу виробництва () може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел:
- приросту праці (),
- приросту капіталу (),
- технічних нововведень (Т. Н.).
Трансформація виробничих факторів у продукт спирається на такі показники як:
- гранична продуктивність капіталу (МРК),
- гранична продуктивність праці (MPL).
Вплив окремих факторів.
Вплив капіталу:
1)
Вплив праці:
2)
Вплив обох факторів:
3)
Загальний приріст обсягу виробництва за рік визначається таким рівнянням:
4) , де
- темп приросту ВНП,
- темп приросту праці,
- темп приросту капіталу,
Т. П. – фактор НТП,
- відносний вклад фактора праці в економічне зростання,
- вклад фактора капіталу в економічне зростання.
Вплив НТП на економічне зростання.
Його визначити непросто і, як правило, його визначають як залишкову величину, тобто відніманням від загального темпу приросту того внеску, що роблять капітал і праця:
5)
Вплив НТП можна представити також як сукупну продуктивність факторів, показник якого модифікує виробничу функцію таким чином:
, де
А – сукупна продуктивність факторів.
Відповідно:
6)
Величину називають “залишок Солоу”.
Для характеристики економічного зростання використовують ряд показників, за допомогою яких вимірюється результативність застосування окремих факторів виробництва.
1) Продуктивність праці - - відношення обсягу випуску продукції до затрат живої праці.
обернене відношення – трудомісткість продукції - ,
2) Продуктивність капіталу (капіталовіддача) - - відношення обсягів продукції до витрат капіталу праці,
обернене відношення – капіталомісткість продукції.
3) Продуктивність природних ресурсів - - відношення обсягів продукції до затрат природних ресурсів,
обернене відношення - - ресурсомісткість продукції.
Показники, що характеризують продуктивність відповідних факторів виробництва.
Крім вказаних відношень між випуском продукції і окремими факторами виробництва використовують і співвідношення між самими факторами виробництва для характеристики зв’язків між ними.
4) Таким показником є відношення між затратами капіталу і затратами праці (- капіталоозброєність праці).
5) Для аналізу економічного зростання важливе значення мають і показники граничної продуктивності, які визначають розмір приросту випуску продукції в залежності від приросту кожного окремого фактора при незмінності решти факторів виробництва.
а) - гранична продуктивність праці – відношення додаткового продукту до додаткової праці;
б) - гранична продуктивність капіталу – відношення додаткового продукту до додаткового капіталу;
в) - гранична продуктивність природних ресурсів – відношення додаткової продукції до додаткового використання ресурсів.
Показники граничної продуктивності (праці; капіталу і природних ресурсів) виражають певний внесок кожного фактора виробництва в збільшення загального обсягу випуску продукції.
Отже, загальний обсяг випуску являє собою суму добутків величини кожного із використаних факторів виробництва на його граничну продуктивність.
Вплив сукупного попиту.
Важливим фактором економічного зростання є сукупний попит. Від факторів сукупного попиту залежить реалізація зрослого ВНП і ВВП , тобто всі елементи сукупного попиту (C+I+G+NX) повинні забезпечувати повну зайнятість всіх ресурсів, що зросли.
В таблиці подано вклад різних компонентів сукупного попиту в темпи росту ВВП США, Японії, Німеччини, Франції в 1992р.
Країни
Країни |
Всього |
С |
G |
І |
Вкладення в запаси |
NX |
США п. п.% |
2,1 100,0 |
1,5 72,1 |
-0,1 -3,2 |
0,8 36,6 |
0,3 14,3 |
-0,4 -19,8 |
Японія п. п. % |
1,5 100,0 |
1,0 64,5 |
0,2 13,0 |
-0,4 -22,7 |
-0,2 -14,7 |
0,9 59,9 |
Німеччина п. п. % |
1,5 100,0 |
0,55 37,2 |
0,45 30,0 |
0,35 22,8 |
0,1 7,5 |
0,05 2,5 |
Франція п. п.% |
1,3 100,0 |
1,0 78,0 |
0,5 36,7 |
-0,3 -18,1 |
-0,3 -19,3 |
0,4 30,3 |
Джерело: “Мировая экономика и международные отношения”, 1993, № 11, с. 87.
Моделі економічного зростання.
а) Неокенсіанські моделі.
Модель Є. Домара
Мета – постоновка проблеми повної зайнятості довгостроковому періоді.
Домар запропонував систему із трьох рівнянь пропозиції ,попиту та рівноважного зростання.
1. РІВНЯННЯ ПРОПОЗИЦІЇ. Побудова рівняння будується на передумові що інвестиції, що здійснюються в поточному періоді, збільшують капітал (К) в наступному періоді.
It-1=∆K1=Kt-Kt-1
При даному рівні техніки і відсутності взаємозамінюваності факторів виробництва середня продуктивність капіталу δ= y/k= const (не змінюється зі зміною розмірів капіталу).
(1)
∆Qf= In· δ , де
∆Qf – приріст потенційного рівня ВНП, ЧНП, НД;
In – обсяг капіталовкладень;
δ – середня продуктивність капіталу.
25 26 27 28 Наверх ↑