Тема №11 Економічне зростання

Основні проблеми теми

- Суть економічного зростання: типи, ресурси, темпи

- Фактори економічного зростання. “Залишок Солоу”. Графічний аналіз економічного зростання

- Сучасні тенденціїї в економічному зростанню. Проблема переходу до інноваційного типу економічного розвитку

- Моделі економічного зростання

Суть економічного зростання: типи, ресурси, темпи.

Економічне зростання – це зміна результатів функціонування економіки і спожитих (використаних) ресурсів. Кінцевою метою економічного зростання є споживання.

Економічний розвиток – це перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не лише збільшується виробництво товарів і послуг, але й впроваджується виробництво нових з використанням нових технологій.

Економічне зростання становить зміст економічного розвитку, є його складовою частиною.

Економічне зростання відбиває кількісні зміни в економіці, а економічний розвиток – якісні зміни.

Основні типи економічного зростання:

- екстенсивний,

- інтенсивний.

Основні показники економічного зростання:

- реальний ВНП,

- структура реального ВНП,

- реальний ВНП на душу населення,

- темпи економічного зростання.

Темп зростання ,

За темпами економічного зростання розрізняють:

- високі,

- низькі,

- нульові,

- від’ємні.

Суть економічного зростання розкриває така модель:

1) ізокванти показують комбінації праці і капіталу, необхідні для виробництва 50 і 100 одиниць продукту;

2) лінія оу показує лінію економічного зростання, що проходить через точки В2 і В1. Перехід від В1 до В2 означає, що зміна комбінації праці і капіталу K1L1 на K2L2 викликає приріст продукту від 50 до 100 одиниць;

3) відношення  та  називається продуктивність праці;

4) відношення  та  називається капіталовіддача або коефіцієнт капіталу;

5) між темпами зміни праці і капіталу та темпами росту ВНП (у) існує певна пропорційність

- якщо темпи зміни L, K, y є однаковими, то має місце постійна віддача за рахунок масштабів виробництва;

- якщо темпи зміни L та K вищі за темпи зростання у, то має місце спадаюча віддача від масштабів виробництва;

- якщо темпи зростання L та К нижчі за темпи зростання у, то має місце зростаюча віддача від масштабів виробництва.

Ресурси економічного зростання:

- природні ресурси,

- трудові ресурси,

- основний капітал,

- НТП.

Показниками ефективності використання ресурсів є відповідно:

- ресурсомісткість,

- продуктивність праці,

- фондо (капітало) віддача,

- підвищення ефективності суспільного виробництва.

Фактори економічного зростання. Графічний аналіз економічного зростання.

Макроекономічні фактори економічного зростання можна поділити на три групи:

1) фактори попиту,

2) фактори пропозиції,

3) фактори розподілу.

До факторів пропозиції включають фактично ресурси економічного зростання:

- кількість і якість природних ресурсів,

- кількість і якість трудових ресурсів,

- обсяг основного капіталу,

- нові технології – НТП.

Ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Реальне зростання по суті виражають два наступних фактори:

Фактори попиту – сукупний попит суспільства, який складається із:

- споживчих витрат населення,

- інвестиційних витрат підприємств,

- державних витрат.

Фактори розподілу – рівень розподілу зростаючих обсягів ресурсів між галузями та комплексами економіки з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

Взаємодію факторів виробництва відображає крива виробничих можливостей, яка показує поєднання варіантів випуску різноманітної продукції, яка може бути виготовлена при даній кількості і якості природних, трудових ресурсів та основного капіталу за даного рівня технологічного потенціалу.

А – інвестиційні товари.

В – споживчі товари.

Реальна ситуація в економіці може відображатись такими графіками :

1) Темпи виробництва інвестиційних товарів вищі за темпи виробництва споживчих товарів:

2) Темпи виробництва споживчих товарів вищі за темпи виробництва інвестиційних товарів:

3) Пріоритет віддано інвестиційним товарам, які забезпечують більші виробничі потужності у майбутньому і більше економічне зростання:

4) Пріоритет віддано споживчим товарам і темпи економічного зростання знижуються, хоча а мають місце.

Отже, криву виробничих можливостей можна використати для:

- аналізу поточного стану економіки,

- визначення стратегії економічної політики держави.

Економічне зростання можна також охарактеризувати за допомогою моделі AD – AS.

Економічне зростання характеризується зміщенням кривої AS вправо вниз, що супроводжується одночасним зниженням цін від Р до Р1 і ростом обсягів реального ВНП від у до у1 .

Сучасні тенденції та джерела економічного зростання. “Залишок Солоу”. Проблема переходу до інноваційного типу економічного розвитку.

Як уже відомо, факторами і ресурсами ЕЗ є:

- праця,

- капітал,

- земля (природні ресурси).

Аналіз зроблений рядом вчених, дозволив виявити внесок кожного із факторів у економічне зростання, виявивши основні тенденції економічного зростання, характерні для розвинених країн.

1. Чисельність населення і робочої сили зростала повільнішими темпами, ніж основний капітал, що означало підвищення капіталоозброєності виробництва;

2. Відчутна виразна тенденція до зростання заробітної плати, що випливає з росту капіталоозброєності та постійного технічного прогресу;

3. Частина заробітної плати в національному доході змінювалась дуже повільно у довгостроковому періоді;

4. Значні коливання мали місце у реальних % ставок і нормі прибутку, особливо протягом ділового циклу, але чіткої тенденції до підвищення чи до зниження в цьому столітті не спостерігалось;

5. Капіталомісткість (відношення капіталу до обсягу продукту) мала більшу тенденцію до падіння, ніж до росту, як можна було б сподіватися з моделі нагромадження капіталу;

6. Відношення національних заощаджень та інвестицій до ВНП протягом більшої частини ХХ ст. було стабільним. Проте з 1980р. в розвинутих країнах почалося падіння норми національних заощаджень;

<7. Національний продукт (ВНП) зростав у середньому на 3% щороку (якщо згладити ділові цикли). Зростання обсягу національного виробництва було вищим, ніж зважена середня зростання капіталу, праці та ресурсів. Це означає, що технологічні інновації відіграли провідну роль в економічному зростанні.

Але, з другого боку, немає теоретичних підстав вважати, що технічні нововведення залишаться високими, щоразу підносячи життєвий рівень. Протидіючими факторами до економічного зростання є:

а) екологічне забруднення,

б) глобальні проблеми навколишнього середовища, які можуть зупинити НТП.

В світовому господарстві з 1973р. відчутно уповільнились:

- темпи зростання обсягу виробництва;

- темпи росту реальної заробітної плати;

- темпи виробітку на зайнятого.

Сучасні американські економісти Роберт Солоу, Джон Кендрик, та Едвард Денісон детально проаналізували джерела економічного зростання, що дозволяє зрозуміти, а чому саме відбувається економічне зростання країн.

Приріст обсягу виробництва () може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел:

- приросту праці (),

- приросту капіталу (),

- технічних нововведень (Т. Н.).

Трансформація виробничих факторів у продукт спирається на такі показники як:

- гранична продуктивність капіталу (МРК),

- гранична продуктивність праці (MPL).

Вплив окремих факторів.

Вплив капіталу:

1)  

Вплив праці:

2)    

Вплив обох факторів:

3)

Загальний приріст обсягу виробництва за рік визначається таким рівнянням:

4) , де

 - темп приросту ВНП,

 - темп приросту праці,

- темп приросту капіталу,

Т. П. – фактор НТП,

- відносний вклад фактора праці в економічне зростання,

- вклад фактора капіталу в економічне зростання.

Вплив НТП на економічне зростання.

Його визначити непросто і, як правило, його визначають як залишкову величину, тобто відніманням від загального темпу приросту того внеску, що роблять капітал і праця:

5)

Вплив НТП можна представити також як сукупну продуктивність факторів, показник якого модифікує виробничу функцію таким чином:

, де

А – сукупна продуктивність факторів.

Відповідно:

6)

Величину називають “залишок Солоу”.

Для характеристики економічного зростання використовують ряд показників, за допомогою яких вимірюється результативність застосування окремих факторів виробництва.

1) Продуктивність праці -  - відношення обсягу випуску продукції до затрат живої праці.

обернене відношення – трудомісткість продукції - ,

2) Продуктивність капіталу (капіталовіддача) -  - відношення обсягів продукції до витрат капіталу праці,

обернене відношення – капіталомісткість продукції.

3) Продуктивність природних ресурсів - - відношення обсягів продукції до затрат природних ресурсів,

обернене відношення -  - ресурсомісткість продукції.

Показники, що характеризують продуктивність відповідних факторів виробництва.

Крім вказаних відношень між випуском продукції і окремими факторами виробництва використовують і співвідношення між самими факторами виробництва для характеристики зв’язків між ними.

4) Таким показником є відношення між затратами капіталу і затратами праці (- капіталоозброєність праці).

5) Для аналізу економічного зростання важливе значення мають і показники граничної продуктивності, які визначають розмір приросту випуску продукції в залежності від приросту кожного окремого фактора при незмінності решти факторів виробництва.

а)  - гранична продуктивність праці – відношення додаткового продукту до додаткової праці;

б) - гранична продуктивність капіталу – відношення додаткового продукту до додаткового капіталу;

в) - гранична продуктивність природних ресурсів – відношення додаткової продукції до додаткового використання ресурсів.

Показники граничної продуктивності (праці; капіталу і природних ресурсів) виражають певний внесок кожного фактора виробництва в збільшення загального обсягу випуску продукції.

Отже, загальний обсяг випуску являє собою суму добутків величини кожного із використаних факторів виробництва на його граничну продуктивність.

Вплив сукупного попиту.

Важливим фактором економічного зростання є сукупний попит. Від факторів сукупного попиту залежить реалізація зрослого ВНП і ВВП , тобто всі елементи сукупного попиту (C+I+G+NX) повинні забезпечувати повну зайнятість всіх ресурсів, що зросли.

В таблиці подано вклад різних компонентів сукупного попиту в темпи росту ВВП США, Японії, Німеччини, Франції в 1992р.

Країни

Країни	Всього	С	G	І	Вкладення в запаси	NX
США п. п.%	2,1 100,0	1,5 72,1	-0,1 -3,2	0,8 36,6	0,3 14,3	-0,4 -19,8
Японія п. п. %	1,5 100,0	1,0 64,5	0,2 13,0	-0,4 -22,7	-0,2 -14,7	0,9 59,9
Німеччина п. п. %	1,5 100,0	0,55 37,2	0,45 30,0	0,35 22,8	0,1 7,5	0,05 2,5
Франція п. п.%	1,3 100,0	1,0 78,0	0,5 36,7	-0,3 -18,1	-0,3 -19,3	0,4 30,3

 

Джерело: “Мировая экономика и международные отношения”, 1993, № 11, с. 87.

Моделі економічного зростання.

а) Неокенсіанські моделі.

Модель Є. Домара

Мета – постоновка проблеми повної зайнятості довгостроковому періоді.

Домар запропонував систему із трьох рівнянь пропозиції ,попиту та рівноважного зростання.

1. РІВНЯННЯ ПРОПОЗИЦІЇ. Побудова рівняння будується на передумові що інвестиції, що здійснюються в поточному періоді, збільшують капітал (К) в наступному періоді.

It-1=∆K1=Kt-Kt-1

При даному рівні техніки і відсутності взаємозамінюваності факторів виробництва середня продуктивність капіталу δ= y/k= const (не змінюється зі зміною розмірів капіталу).

(1)

∆Qf= In· δ , де

∆Qf – приріст потенційного рівня ВНП, ЧНП, НД;

In – обсяг капіталовкладень;

δ – середня продуктивність капіталу.