Тема №6. Модель мультиплікатора.

Основні проблеми теми

· Мультиплікатор як макроекономічний інструмент.

· Мультиплікатор в моделі АД-AS.

· Рівноважний ВНП з врахуванням цінового чинника.

· Зовнішня торгівля і рівноважний ВНП. Мультиплікатор відкритої економіки.

· Парадокс ощадливості. Похідні інвестиції.

Мультиплікатор як макроекономічний інструмент.

Інвестиції – найбільш мінливий фактор, який впливає на стабільність ВНП.

1) Зміна рівноважного ВНП під впливом зміни інвестицій в моделі “витрати - випуск”.

I2 >I1 ;            I3<I1;           y2>y1;          y3<y1;

2) Зміна рівноважного ВНП під впливом зміни інвестицій в моделі “вилучення - ін’єкції.

I – валові інвестиції

I2>I1;           I3<I1;      y2>y1;     y3<y1;

Мультиплікатор інвестицій .

    

         Мультиплікатор – числовий коефіціент,який показує, у скільки  разів зміниться ВНП під впливом зміни інвестицій         

Принципи, на які спирається ефект мультиплікатора

1.Витрати та доходи – дві сторони кожної угоди. Будь-які витрати створюють доходи відповідної величини, які розподіляються на споживання та заощадження.

2.Будь-яка зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні та заощадженні (співвідношення С та S залишаються незмінним ).

3.Споживання, яке випливає із доходів, одержаних на попередньому етапі проведення ділових угод, перетворюється у витрати для наступного етапу.

Приклад

мультиплікативного впливу приросту інвестицій на приріст доходу,

Етапи  ділових угод	Зміни
	У доході (Δy)	У споживанні(ΔС) ГСС=0,75	У заощадженнях (ΔS) ГСЗ=0,25
1-й	10	7,50	2,50
2-й	7,5	5,62	1,88
3-й	5,62	4,22	1,40
4-й	4,22	3,165	1,055
.....	.....	.....	.....
n- й	0,00	0,00	0,00
Усього	40,00	30,00	10,00

1.Дія ефекту мультиплікатора закінчується тоді, коли сума всіх заощаджень (10 ум.од.), які були спричинені приростом інвестицій (на 10 ум.од.) компенсує цей початковий приріст інвестицій (наглядна дія моделі “вилучення – ін’єкції). Це є компенсація нерівноваги в економіці, спричиненої зростанням інвестиційних витрат.

2.Існує зв’язок між мультиплікатором інвестицій, ГСС та ГСЗ. Це випливає з того, що частка приросту доходу, що спрямовується на заощадження (ГСЗ), визначає сумарний ефект від послідовних циклів витрат, які викликані початковою зміною доходів.

Мультиплікатор є обернено пропорційною величиною до граничної схильності до заощаджень.

Мультиплікатор автономних витрат

Простий мультиплікатор

Він враховує лише один канал вилучень – заощадження.

Складний мультиплікатор враховує всі вилучення із потоку “доходи - витрати” (заощадження, податки, імпорт).

Складний мультиплікатор видатків для відкритої економіки:

t – граничний коефіцієнт податків;

;

ЧП – зміна автоматичних чистих податків;

ΔY – зміна ВНП;

 – гранична схильність до імпорту,

DМ–зміна величини імпорту.

Складний мультиплікатор видатків для закритої економіки:

;

Це є податковий мультиплікатор.

Використання мультиплікатора

1) визначення зміни реального ВНП викликаної початковими змінами в сукупних видатках при стабільних цінах:

;

        Δ - початкові зміни в сукупних видатках;

2) Визначення номінального ВНП в умовах нестабільних цін (інфляції):

;

        YN – номінальний ВНП;

        YВ­ – реальний ВНП;

         × МЕ – приріст номінального ВНП в умовах інфляції.

3) приріст реального ВНП, викликаний початковим приростом сукупних видатків в умовах інфляції:

;

        Р – рівень цін (дефлятор ВНП).

Графік мультиплікатора

Статична модель мультиплікатора сукупного попиту (витрат)

            - зміна сукупного попиту;

 - статична модель мультиплікатора сукупного попиту (витрат).

Динамічна модель мультиплікатора сукупного попиту (витрат)

ΔY = PE1 = PE2;

;

KE2 = ;

 - динамічна модель мультиплікатора;

Коли ΔY =  - це статична модель.

Коли ΔY >  - це динамічна модель.

Мультиплікатор в моделі АД-AS.

Модель мультиплікатора та модель АД- АS є важливими складовими теорії Кейнса і вони представляють різні сторони кейнсіанської концепції аналізу реальної ситуації в умовах нестабільної економіки. Саме тому Кейнс поєднав в одній графічній системі аналіз моделі “витрати – випуск” з дією мультиплікатора і аналіз моделі рівноваги товарного ринку АД- АS.

Мультиплікатор в моделі AD – AS

а) модель мультиплікатора (вплив інвестицій на сукупний попит);

b) модель AD – AS потенційний ВНП.

В моделі мультиплікатора наявність в економіці лише споживчих витрат С показує, що економіка працює при низьких обсягах виробництва У1 при чому має місце значне розходження між обсягами попиту та обсягами виробництва .

Відставання виробництва викликано низькими цінами , які склалися в умовах кризи чи депресії.

Кейнсіанський відрізок – застій економіки.

Поява інвестицій збільшує АД до С+І і це відповідає проміжному відрізку кривої АS , тобто інвестиції дають поштовх до економічного зростання. Це зображується переміщенням точки рівноваги з Е1 у Е2 . Відповідно розпочинається приріст ВНП від У1 до Уf. В точці Е досягається рівність АД=АS. Точка F в межах приросту інвестицій ΔІ в сукупному попиті і в сукупних витратах вмикає дію мультиплікатора і економіка досягає стану повної зайнятості з потенційним ВНП УF.

Дана модель дозволяє зробити висновки :

1. Аналіз мультиплікатора доцільно застосовувати в ситуаціях, коли обсяг виробництва менший за потенційний при наявності вільних ресурсів, тобто для економіки у фазах циклу депресії та пожвавлення.

2. Якщо в економіці відсутні вільні ресурси, тобто вона працює на потенційному максимумі, то розширення виробництва є неможливим  і збільшення АД за цих умов викличе підвищення цін у вигляді руху по вертикальному відрізку кривої АS.

3. Якщо інвестиції та інші автономні видатки збільшуються при наявності резервних виробничих потужностей і резерву робочої сили або безробіття, то приріст сукупних витрат втілиться в рості реального ВНП при незначному зростанні цін.

4. Якщо економіка працює на рівні потенційних можливостей, то більше виробити за поточного рівня цін неможливо. А ефект зростання цін не дасть приросту виробництва. Тобто отримаємо нульовий економічний ріст.

Рівноважний ВНП з врахуванням цінового чинника

Вплив чистого експорту на рівноважний ВНП

1) С + I – початкова величина сукупних витрат в умовах закритої економіки. Рівновага в точці К з відповідним ВНП Y0­.

2) У відкритій економіці до складу сукупних витрат входить чистий експорт NX.

Парадокс ощадливості. Похідні інвестиції.

Прагнення до заощаджень пов’язане з тим, що при певному рівні доходів населення прагне заощадити кошти і інколи економічний обсяг заощаджень перевищує інвестиційні можливості виробництва. Тобто, виникає парадокс ощадливості, коли ріст заощаджень супроводжується скороченням інвестицій. Аналізуючи теорію мультиплікатора, потрібно звернути увагу на той факт, що первинний поштовх для розвитку економіки дають автономні інвестиції, незалежні від поточного доходу. Їх вливання в економіку викликає мультиплікаційний ефект. Відповідно, починається пожвавлення ділової активності, ріст зайнятості, ріст граничної схильності до інвестування..

Дія мультиплікатора викликає до життя похідні інвестиції, породжені автономними інвестиціями, які залежать від динаміки національного доходу. Похідні інвестиції доповнюють автономні, накладаються на них і посилюють економічне зростання. Виникає ефект прискорення економічного росту – “ефект акселератора “.

Чим швидше ростуть заощадження і зменшується споживання, тим стрімкіше розкручується дія мультиплікатора та акселератора в зворотному напрямку і економіка починає рухатись до стану стагнації.

Парадокс ощадливості

Y2

 

Y1

S – заощадження;

I – інвестиції;

E2 – точка рівноваги;

NN1 - скорочення доходу;

E2N – початкові інвестиції;

E1N1 – кінцеві інвестиції;

E2E0 – обсяг скорочення інвестицій;

ΔE2E0E1 – скорочення інвестиційних можливостей в результаті збільшення заощаджень.

Ріст заощаджень зображується рухом від S до S1. S=I.

За цієї умови маємо обсяг початкових інвестицій І з обсягом виробництва у1. При обсягах ВНП у2 графік показує, що скорочення інвестицій -ΔІ дорівнює 2 Е2Е0. Загальна сума скорочення інвестицій дорівнює площі Δ Е2Е1Е0. Парадокс ощадливості має місце в економіці неповної зайнятості, коли  пропорція між S та І порушена – це означає, що для кризової економіки уряд повинен не допускати росту заощаджень населення і сприяти росту споживання як фактора який послужить стимулом для розвитку виробництва і виходу з кризи.