2. Правова база підприємництва.

Правове регулювання підприємництва є загальною проблемою сучасного і майбутнього соціально-економічного життя країни. Аналіз практики підприємницької діяльності в Україні свідчить про необхідність самостійного правового забезпечення підприємництва.

Знайти розумне співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням – одне з ключових завдань, яке сьогодні постало в процесі розбудови Української держави.

На етапі становлення ринкової економіки перед державою постають такі основні завдання: по-перше – формування нової системи відносин власності, які притаманні змішаній, багатоукладній економіці; по-друге, формування основних елементів ринкової інфраструктури; по-третє, сприяння становленню підприємництва. До того ж формування цього сектору економіки не може бути пущене на самоплив, а вимагає чіткого ініціювання, регулювання та підтримки з боку держави.

Найважливіша функція держави – розробка законодавства та забезпечення виконання законів, тобто – правове регулювання. Що, власне, і визначає роль держави в ринковій економіці.

Сьогодні правове регулювання підприємництва здійснюється численними нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру. Однак уповільнення темпів зростання кількості суб’єктів підприємництва, кількості зайнятих на них свідчить про недостатність і недосконалість нормативно-правової бази розвитку підприємництва, яка має бути першоосновою, фундаментом (базою – у повному розумінні цього слова) формування та розвитку суб’єктів підприємницької діяльності.

Правова база підприємницької діяльності – це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб – підприємців, їх правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб’єктів підприємницької діяльності між собою, а також які дають підприємцям певні правові гарантії.

Формування правової бази підприємництва – найголовніша передумова його становлення та розвитку. Законодавство у сфері підприємництва має становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.

Світовий досвід показує, що для успішного розвитку підприємництва необхідно створити правову базу його функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове забезпечення з боку держави, що гарантує захист законного функціонування підприємництва, сприяє його розвитку. Міжнародна практика господарювання доводить, що підприємство не може існувати без чітких та ефективних законодавчих актів. Тому формування сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності неможливе без прийняття та реальної дії таких законів, які б чітко визначали умови здійснення підприємницької діяльності.

У розвинутих країнах з ринковою економікою немає спеціальних законів про підприємництво. Свобода підприємницької діяльності в них закріплена у конституції, цивільному законодавстві та в інших нормативно-правових актах, що регламентують господарську діяльність.

В Україні необхідність прийняття спеціального закону з питань розвитку підприємництва зумовлено двома причинам: по-перше, необхідністю відмінити існуюче в законодавстві обмеження (до 1991 р. приватна підприємницька діяльність була заборонена, вона вважалася карним злочином); по-друге, необхідністю сформування правового поля, яке стимулювало б розвиток підприємництва та його підтримку.

Тому 1991 р. Верховною Радою України було ухвалено Закон України "Про підприємництво". Цей Закон визначає основні правові, економічні та соціальні засади заняття підприємницькою діяльністю (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Підприємницьку діяльність регламентують також Закони України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про селянське (фермерське) господарство", "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницької діяльності", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про державну підтримку малого підприємництва" та ін.

Закон України "Про власність" (1991 р.) з внесеними до нього змінами і доповненням, забезпечує вільне економічне самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів країни для підвищення рівня життя її народу, зокрема, в законі зазначаються права приватної власності.

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р., спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їхні права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управління.

Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників та засновників.

Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.

Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" в новій редакції від 22 червня 1993 р. визначає економічні, соціальні й правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств, які є формою підприємництва громадян України.

І нарешті, відбулося конституційне закріплення свободи підприємництва. Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 42), яка прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.: "Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом".

Прийняття та введення в дію Конституції України – Основного Закону нашої держави – справді знаменна подія. Україна та її народ отримали довгостроковий правовий фундамент для динамічного цивілізованого розвитку. Основний Закон – це гарантія не тільки незалежності, а й справді реформаторської розбудови держави, зокрема ринкової трансформації економіки.

Створюється відповідна база і щодо розвитку конкуренції та обмеження монополізму. Поряд з існуючими законодавчими актами Верховна Рада України у 1996 р. прийняла Закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та "Про рекламу", у травні 2000 р. було ухвалено Закон України "Про природні монополії", а у січні 2001 р. – Закон України "Про захист економічної конкуренції" тощо.

Основні недоліки правового забезпечення підприємництва в Україні такі.

По-перше, відсутність єдиної законодавчої стратегії щодо розвитку підприємництва; Недостатніми є правові гарантії усіх форм власності та захист приватної власності як основної умови розвитку підприємницької діяльності.

По-друге, неоднозначність, нестабільність і суперечливість чинної нормативно-правової бази розвитку підприємництва. Зростаючий потік нормативних актів різного рівня, особливо відомчих, нерідко викривлює основне законодавство.

По-третє, практично нефункціонуючий характер багатьох правових актів, дуже низька виконавча дисципліна щодо нормативно-правових документів. Багато з положень Конституції України не можуть бути реалізовані й залишаються лише декларацією поки не введені в дію закони, які визначають конкретний механізм, порядок і процедури їх здійснення. Безпомічність державної системи виконання законів усе більшою мірою компенсується активністю підпільних мафіозних структур, які починають вершити суд і розв’язують господарські суперечки та конфлікти поза будь-якими правовими нормами.

По-четверте, наявність у законодавстві багатьох нечітких норм, які при бажанні можна піддати будь-якому трактуванню. Саме вони надали можливість формувати фінансові "піраміди", які позбавили заощаджень багатьох наших співвітчизників.

По-п’яте, необґрунтованість законодавчих обмежень та вимог, які містяться в окремих нормативно-правових актах. Це – один із наслідків відсутності практики залучення до обговорення проектів правових актів представників громадських об’єднань підприємців.

По-шосте, наявність правового нігілізму як антипода правової культури. Сутність правового нігілізму становить ігнорування права, юридичних норм та загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе ставлення до правових принципів і традицій. Важливу роль у появі такого негативного суспільно-правового явища відіграють недосконалість правової освіти та просте незнання права.

В останні роки Президентом України і Урядом було прийнято ряд рішень щодо удосконалення нормативно-правової бази, усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод розвитку підприємництва, запровадження нових підходів до державного дерегулювання у сфері підприємництва.

Насамперед це стосується внесення змін до процесів регулювання, ліцензування, державної реєстрації, видачі різноманітних дозволів, запровадження нових схем оподаткування, упорядкування планових (позапланових) перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності державними контролюючими органами.

З метою ефективного використання можливостей підприємництва для розвитку національної економіки, прискорення економічних реформ, вирішення соціальних проблем та забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність 15 липня 2000 р. було введено в дію Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності".

Закон “Про підприємства в Україні” містить такі розділи.

1. Загальні положення: визначення, цілі, види, об’єднання підприємств.

2. Створіння підприємства і порядок його реєстрації. Підприємство може бути створене:

а) відповідно до рішення власника;

б) внаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з чинним антимонопольним законодавством;

в) шляхом відокремлення зі складу діючого підприємства одного або декількох структурних підрозділів.

3. Майно підприємства: формування, використання, гарантії майнових прав.

4. Управління підприємством і самоврядування трудового колективу.

5. Господарська, економічна і соціальна діяльність підприємства: планування діяльності, прибуток, доходи працівників, відносини з іншими суб’єктами господарювання. Підприємство планує діяльність виходячи з попиту, основним показником результатів діяльності є прибуток, порядок його використання визначає власник. Господарські відносини з іншими суб’єктами здійснюються на основі договорів.

6. Підприємство і держава: гарантії прав, відповідальність, контроль діяльності.

7. Ліквідація і реорганізація підприємства.

Закон України “Про підприємництво”

Правове забезпечення підприємницької діяльності гарантується законом “Про підприємництво” (1991 р.). Законом визначаються суб’єкти, обмеження, принципи, організаційні форми, порядок державної реєстрації, права, відповідальність підприємця, його стосунки з державою.

Закон Ук­раїни «Про підприємництво» визначає загальні правові, еко­номічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності фізичними та юридичними особами на території України, встанов­лює гарантії свободи підприємництва і його державної підтримки.

Основні положення цього закону в формі переліку і основного змісту його розділів:

1. Загальні положення:

· Підприємництво в Україні.

· Суб’єкти підприємницької діяльності.

· Свобода підприємницької діяльності.

· Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

· Принципи підприємницької діяльності.

· Організаційні форми підприємництва.

· Законодавство про підприємницьку діяльність.

2. Умови здійснення підприємницької діяльності:

· Державна реєстрація підприємництва.

· Право наймання працівників і соціальні гарантії при використанні їхньої праці.

· Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.

· Припинення підприємницької діяльності.

3. Підприємець і держава:

· Загальні гарантії прав підприємців.

· Гарантії майнових прав підприємця.

· Державна підтримка підприємництва.

· Державне регулювання підприємництва.

· Діяльність іноземних підприємців.

· Міжнародні договори.

Закон України “Про господарські товариства” містить наступні розділи.

1. Визначення та види господарських товариств.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, організації, які утворені на основі угоди юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

До господарських товариств відносяться: повні товариства, командитні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, акціонерні товариства.

2. Установчі (засновницькі) документи.

Повне та командитне товариства утворюються та діють на основі установчого (засновницького) договору.

Товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерне товариство діють на основі установчого договору та статуту.

3. Найменування товариства - вид товариства, прізвища учасників та ін.

4. Права учасників товариства:

а) брати участь в управлінні ділами товариства у порядку, що визначається в установчих документах;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частку;

в) одержувати інформацію про діяльність товариства (баланси, звіти, протоколи зборів);

г) вийти з товариства.

5. Обов’язки учасників:

а) дотримуватися вимогам установчих документів і виконувати рішення органів управління;

б) не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

в) вносити внески.

Внесками учасників товариства можуть бути: будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування природними ресурсами, майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти. Внесок становить частку учасника в статутному фонді.

6. Органи управління: загальні збори та правління.

Далі характеризуються окремі види господарських товариств.

 Підприємство повинно діяти у межах, визначених законодавством. Його діяльність регламентується законами (їх понад 60): а також такими документами як Установчий (засновницький) договір, Статут, трудовий договір, господарський договір.