2. Напрямки і форми співробітництва партнерів. Громадські об’єднання підприємців в Україні.

Партнерські зв'язки - це такі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності.

Проте кожний підприємець заінтересований не просто у встановленні будь-яких партнерських зв'язків, а в налагодженні найбільш ефективних форм таких взаємин. Визначити найефективнішу форму взаємовідносин з партнером можна порівняльним аналізом усіх можливих форм партнерських зв'язків.

Насамперед підприємці можуть співробітничати у сфері виробництва. Другим напрямком співробітництва можна вважати сферу товарообміну. Торгівля - це третій напрямок у розвитку співробітництва партнерів. До четвертого напрямку належить співробітництво у сфері фінансів.

Підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись у різноманітних напрямках, кожний з яких охоплює певні конкретні форми співробітництва.

1. Сутність усіх форм співробітництва у сфері виробництва, що відображають цей напрямок у співробітництві, може бути зведена до бажання інтегрувати і координувати свої економічні інтереси, практична реалізація яких за кооперування забезпечує комерційну вигоду. Такі відносини можуть будуватись лише на довготривалій основі.

Найважливіші форми співробітництва (партнерських зв’язків) у сфері виробництва:

· Спільне підприємство - підприємство, статутний фонд якого створюється за рахунок пайових внесків двома або більшою кількістю засновників, котрі представляють різні форми власне або один з них є іноземною фізичною чи юридичною особою.

· Виробнича кооперація - форма співробітництва, коли орга­нізується закінчений виробничий цикл усіма співпрацівниками парт­нерами, а кожний з них виконує свою частку робіт у рамках єдиного виробничого процесу. Отримуваний після повного завершення цик­лу дохід (прибуток) розподіляється між партнерами відповідно до внеску кожного з них у загальний обсяг робіт.

· Лізинг - особливий вид оренди, об'єктом якої більшості випадків виступає устаткування, транспортні засоби тощо.

· Проектне фінансування — форма партнерських зв'язків, за якої: а) одна зі сторін бере на себе зобов'язання фінансувати реаліза­цію проекту іншого партнера або б) одна сторона, що має власний розроблений проект, пропонує іншій стороні здійснювати його прак­тичну реалізацію і зобов'язується фінансувати усі роботи. Проте в обох випадках інша сторона має повернути кредит, як правило, у товарній формі (тобто за рахунок частини вироблених товарів після реалізації відповідного проекту).

· Ліцензування - форма співробітництва, за якої суб'єктами відносин виступає ліцензіар (власник певних прав) та ліцензіат (той, кому такі права передаються на постійній чи тимчасовій основі). Ліцензіар укладає угоду з ліцензіатом, відповідно до якої останньо­му передаються права на використання патенту, товарного знака, іншої значущої новації за певну плату. Передача таких прав полег­шує ліцензіару вихід на новий ринок, а ліцензіату використання куп­леної ліцензії в інтересах власного бізнесу.

· Управління за контрактом — форма відносин, сутність якої зводиться до такого: один з підприємців передає іншому «ноу-хау» в галузі управління, а другий забезпечує інвестування; за своєю сут­тю вона є експортом управлінських послуг, а не капіталу.

· Підрядне виробництво — це взаємини між підприємцями, коли один із них здійснює цільове виробництво товару за прямою вказівкою замовника.

2. Товарообмін­ними-вважаються такі операції, за яких основу взаємовідносин партнерів становить рух (просування) товарів, але при цьому по­вністю виключається грошова форма розрахунків, тобто здійснюєть­ся прямий обмін одного товару на інший з дотриманням цінового паритету. Найважливіші форми співробітництва (партнерських зв’язків) у сфері товарообміну:

· Бартерна угода — це комерційна операція з обміну певної кількості одного товару на еквівалентну за вартістю кількість іншого. Особливість бартерної угоди полягає у підписанні партнерами (сторонами) одного договору, зміст котрого відображає повну домовленість з усіх аспектів (складових частин) товарообміну.

· Зустрічна торгівля — це певна сукупність угод, спрямованих на досягнення відповідного балансу у взаємних поставках то­варів.

· Комерційна тріангуляція («трикутник»), сутність якої полягає у тому, що у здійсненні бартерних операцій можуть брати участь не дві, а три сторони чи більше, якщо цього вимагає пошук необхідного товару.

3. Найважливіші форми співробітництва (партнерських зв’язків) у сфері торгівлі, закріплені такими угодами:

· Угода звичайна - угода про купівлю-продаж, за цією угодою взаємовідносини оформляються у вигляді договору поставки того або іншого товару;

· Угода форвардна - угода, термінова щодо практичної реалізації;

· Комерційна операція щодо купівлі-продажу на визначений термін здійснення та поставки товару в обумовлений договором час;

· Угода про передачу інформації у вигляді «ноу-хау» за винаго­роду, умови і розміри якої передбачені контрактом;

· Угода про встановлення прямих зв'язків - економічні взає­мини фірм (підприємств, організацій), що базуються на безпосеред­ньому співробітництві у конкретній сфері діяльності;

· Угода СПОТ - вид операції щодо купівлі-продажу наявного товару з надтерміновою оплатою і доставкою споживачеві;

· Угода про експорт товару - договір про поставку товару парт­неру іншої країни;

· Угода про реекспорт - відносини, за яких один з партнерів купує товар за кордоном з метою його поставки партнеру з третьої країни;

· Угода про імпорт товару - операція, в основі якої лежать від­носини між партнерами щодо ввезення товару з іншої країни.

4. Парт­нерські зв'язки у сфері фінансових відносин охоплюють такі форми співпраці:

· Факторинг — система взаємовідносин, котра встановлюється між підприємцем і фактор-фірмою, яка бере на себе дебіторську заборгованість підприємця або купує у підприємця його вимогу до того чи іншого партнера щодо оплати боргу. У ролі фактор-фірми найчастіше виступають банки. Нині чимало банків об'єднуються у групи і здійснюють комплек­сне фінансове обслуговування клієнтів, засновуючи у своїй струк­турі факторингові, лізингові, інжинірингові і консалтингові контори.

· Комерційний трансферт використовується в міждержавних відносинах і означає взаємне придбання партнерами капіталу в на­ціональній валюті у визначених розмірах за договірною ціною. Од­нак при цьому не відбувається фізичного переміщення капіталу че­рез національні кордони, а куплена валюта зараховується на раху­нок покупця у національному банку країни-продавця. Ця форма партнерських взаємовідносин застосовується в системі міжбанківських зв'язків (заснуванні так званих кореспондентських рахунків) і міждержавних відносин.

Громадські об’єднання підприємців в Україні.

Бажання всіх учасників економічної діяльності в країні набути додаткової стійкості й захистити свої соціальні, політичні та корпоративні інтереси виявилося у створенні багатьох асоціацій, спілок та інших громадських об’єднань підприємців.

В Україні сьогодні, з одного боку, виникає багато різних громадських об’єднань, які претендують бути виразниками інтересів "третього класу" Вже налічується понад 100 таких громадських об’єднань підприємців. З іншого боку, в умовах перехідного періоду благі наміри далеко не завжди втілюються без проблем. Відсутність чітких програм, організаційного досвіду, ресурсних можливостей та достатньо значної громадської підтримки призводить до практичної деградації багатьох об’єднань або до їх переродження в пошуках можливих шляхів досягнення цілей. Небагато підприємницьких громадських організацій продовжують активно відстоювати інтереси підприємців.

Самоорганізація суб’єктів підприємництва може значно покращити підприємницький клімат в Україні. Достатньо зосередити зусилля на створенні оптимальної законодавчої бази та розвинутої інфраструктури суб’єктів підприємницької діяльності. Особливу увагу слід приділяти проблемам формування ефективних механізмів взаємодії держави з громадськими об’єднаннями підприємців і становленню відносин соціального партнерства між владою і підприємцями.

На жаль, самоорганізація та кооперування суб’єктів підприємництва на соціально-політичній (громадські об’єднання підприємців, громадсько-політичні рухи та їх парламентське представництво) і економічній (підприємницькі мережі, кредитні та збутові кооперативи тощо) засадах з об’єктивних причин поки що не дістали в Україні відповідного розвитку. Серед причин слід зазначити такі:

· недовіра та традиційно негативне ставлення населення й підприємців до таких об’єднань;

· протистояння місцевих органів влади;

· надзвичайно слабкий взаємозв’язок малого підприємництва з інститутами політичної системи суспільства, що зумовлене перш за все нерозвиненістю самої політичної сфери;

· відсутність у підприємців свідомої потреби у структурній інтеграції, ілюзії про можливість без опанування нових економічних засад вижити в ринкових умовах;

· недостатність коштів на утримання таких структур;

· важкий тягар податкової політики держави тощо.

Процес виникнення та становлення громадських об’єднань підприємців в Україні умовно можна поділити на два етапи.

Перший етап (1989-1992 рр.) характеризується як початковий етап визрівання внутрішніх передумов для інтеграції відповідних соціальних груп населення. Цей етап став наслідком правового визнання об’єктивної необхідності розвитку підприємницької діяльності. Другий етап, який розпочався у 1993 р. і триває до цього часу, значною мірою характеризується активізацією процесів роздержавлення, приватизації та відповідних змін у розкладі соціально-економічних сил.

В 1989 р. з’явилася Спілка кооперативів та підприємців України, спрямовувала свою громадську діяльність на вирішення головних завдань: разом з органами державного управління брати участь у розробці основних напрямів розвитку кооперативного руху, умов надання підприємцям і кооперативам податкових та інших пільг; здійснювати соціальний захист підприємців.

Велику роль у консолідації кооперативів, підприємств малого та середнього підприємництва відіграє заснована в 1990 р. Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва в Україні. Ця громадська організація з перших днів існування зосереджує свою роботу на подальшому зміцненні профспілкового руху в недержавному секторі економіки, сприянні розвитку підприємництва і зменшенню податкового тиску на підприємців, усуненні порушень законодавства в соціально-економічній сфері, захисті прав та інтересів регіональних профспілкових організацій.

У 1990 році були створені дві спілки підприємців: Спілка малих підприємств України і Спілка орендарів і підприємців України.

Спілка малих підприємств України була створена за ініціативою малих підприємств із метою всебічної комплексної підтримки малого підприємництва. Спілка на добровільних засадах об’єднала громадян-підприємців, підприємства різних форм власності: приватні й колективні, кооперативні, змішані й державні, господарські товариства, банки, компанії, інші формування. Спілкою створені регіональні центри, представництва, асоціації, фонди, що працюють донині.

Спілка орендарів і підприємців України – добровільна громадська організація, яка створена в липні 1990 р. Головна мета Спілки – захист економічних, правових, соціальних та інших інтересів членів, а також сприяння їх підприємницькій діяльності.

Перші спілки підприємців створювалися з достатнім ентузіазмом, з високою активністю підприємців, але негативний досвід підприємницьких об’єднань, труднощі об’єктивного й суб’єктивного характеру привели до розчарування значної більшості, до їх громадської пасивності й скептичного ставлення до створення нових підприємницьких структур. Разом із тим, малі та середні власники, чиє становище постійно погіршується, все більше усвідомлюють, що тільки маючи об’єднання (корпоративну організацію тощо), можливо ефективно й цілеспрямовано захищати інтереси своєї групи.

В 1992 р. заснована Українська Спілка Промисловців та Підприємців (УСПП), яка має головну мету - захист економічних, соціальних та інших загальних інтересів вітчизняних виробників товарів та послуг, сприяння формуванню в Україні соціально-орієнтованої економіки, вирішення питань соціального партнерства на засадах трипартизму.

Подібні механізми підтримки малого підприємництва та впро­вадження ідей соціального партнерства опрацьовуються Асоціацією сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні "Єднання", яка ставить собі за мету сприяння підтримці та розвитку приватного малого та середнього підприємництва шля­хом активного впливу на реформування суспільно-економічних відносин в Україні у напрямку ринкових перетворень, розробку моделі ефективної системи соціального партнерства в Україні на засадах трипартизму.

У 1995 р. також створена Придніпровська Асоціація ділового партнерства підприємців із метою сприяння розвитку підприєм­ництва в Придніпровському регіоні, у 1993 р. заснована Асоціація "Ліга підприємців Тернопільщини", також засновані Спілка підприємців Вінницької області. Львівська обласна асоціація малого і середнього підприємництва, у 1997 році зареє­стровано Гільдію підприємців міста Києва та ін.

У 1996 р. за ініціативою відомих у нашій країні дер­жавних діячів, економістів, фінансистів, юристів, виробничників, підприємців за участю представників української діаспори створе­но Міжнародну спілку українських підприємців (МСУП) як гро­мадське об'єднання зі статусом міжнародної організації. Стратегі­чна програмна мета МСУП полягає в об'єднанні зусиль великих, середніх і малих підприємств та організацій різних форм власності, підприємців міста та села, представників світового українства для подолання економічної кризи і практичної реалізації ідеї розбудо­ви національної економіки української держави.

Ідеї координації та об'єднання спільних зусиль організацій підприємців завойовують останнім часом все більше прихильників. Одним із практичних прикладів такого об'єднання став Міжрегіональний форум підприємців заснований у 1996 р. на підставі рішення регіональної наради — зустрічі представників підприємницьких об'єднань Львівської, Вінницької, Чернівецької, Закарпатської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Жи­томирської областей та міста Києва.

У 1997 році з метою створення сприятливих умов для створення і розвитку малого та середнього бізнесу була заснована Українська спілка підприємців малого та середнього бізнесу (УСП МСБ). Головним завданням Спілки є об'єднання українських підприємців малого та середнього бізнесу для організаційної, мето­дичної, правової, фінансової та іншої підтримки підприємницької діяльності.

У травні 2000 р. рішенням Кабінету Міністрів України було утворено Раду об'єднань підприємців України при Урядовому комітеті економічного розвитку, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при урядовому комітеті.

В Україні створено чимало громадських організацій, які об'єдну­ють різні групи підприємців за різними ознаками. Однак із часом багато цих організацій виявилися нежиттєздатними, перетворилися на формальні структури або зовсім припинили існування, інші, на­впаки, — активізують діяльність щодо захисту інтересів підприємців. Триває постійне оновлення діючих та створення нових організацій. Держава має стимулювати та під­тримувати самоорганізацію підприємництва, цим самим вона зміцню­ватиме власні засади.