Споживач – головна фігура ринку і ринкових відносин. Ми всі споживачі вже тому, що споживаємо товари та послуги і платимо за них. Згідно із законом України “Про захист прав споживачів” споживач – громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

 Інтереси споживача явно не збігаються з інтересами інших учасників ринку – виробника і продавця. Споживач, озброєний знанням своїх прав і обов’язків, умінням їх застосовувати, спроможеться відстояти свої інтереси і становитиме небезпеку для несумлінного продавця або виконавця. Він не тільки зможе відшкодувати заподіяних матеріальний збиток, а й за некоректної щодо нього поведінки ще й змусить компенсувати нанесену ньому моральну шкоду.

Рух споживачів на захист своїх прав та інтересів (конс’юмеризм) народився в 30-х роках у США. Вперше у світі на урядовому рівні думку про захист прав споживачів висловів Президент США Дж. Кеннеді в 1961 році. 15 березня 1962 року у США були проголошені права споживачів. Ця дата в усьому світі відзначається як Міжнародний День захисту прав споживачів.

Основні права споживачів.

 1. Право на задоволення основних потреб (на харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров’я, освіту, які забезпечують виживання).

2. Право на безпеку - право бути захищеним від продуктів та послуг, небезпечних для здоров’я.

3. Право на інформованість - право отримувати відомості, необхідні для того, щоб зробити обгрунтований вибір та прийняти потрібне рішення. Споживачі мають бути захищені від недобросовісної, недостовірної або неповної реклами.

4. Право вибору означає право доступу до різноманітних товарів та послуг, що реалізуються за конкурентними цінами, а за монопольної торгівлі - справедливу ціну та гарантію задовільної якості.

5, Право бути вислуханим означає право споживача відстоювати свої інтереси та спонукати державні органи брати до уваги інтереси споживачів. Це право передбачає представництво у державних органах, участь у розробці продукції та послуг.

6. Право на відшкодування - це право отримувати компенсацію у випадку придбання неякісних товарів (послуг).

7. Право на споживацьку просвіту - це право набувати знань та навичок для підвищення компетентності у захисті своїх прав.

8. Право на здорове навколишнє середовище.

Ці права визнані, підписані Україною в 1986 році та відображені в Законі України “Про захист прав споживачів”, окрім права на здорове навколишнє середовище.

В Україні, як і в будь-який цивілізованій державі, сформована система захисту прав споживачів (рис. 1).

 

Рис. 1. Структура системи захисту прав споживачів

Міжнародна організація Спілок споживачів - незалежна безприбуткова організація, зареєстрована у Нідерландах. Об’єднує споживчі асоціації більш як 80 країн світу, у тому числі України. Завданням цієї організації є формування споживацької свідомості.

Закон України “Про захист прав споживачів” чинний з 1991 року. Цей закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг і виробниками, виконавцями, продавцями, встановлює права споживачів і визначає механізм реалізації державного захисту їхніх прав. Згідно із законом споживач має право вимагати від продавця, щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар, яку надає продавець. На ряд товарів ( продукти харчування, побутової хімії та ін.) чинним законодавством передбачений документ, який підтверджує їх належну якість (сертифікат відповідності) та споживач має право вимагати сертифікат у будь-якому об’єкту торгівлі.

Споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного терміну в порядку та строки, встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибо­ром вимагати від продавця або виробника:

а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) на­лежної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав. Стосовно непродовольчих товарів, що були у використанні та реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, за­значені у цьому пункті, задовольняються за згодою продавця.

Згідно з цими пунктами задовольняються вимоги споживача щодо товарів, термін гарантії на які не закінчився.

 Вимоги споживача пред'являються за вибором споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що виконує Їх функції за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право вимагати компенсації матеріальної та моральної шкоди. Судові витрати покриваються за рахунок винної сторони.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», покупець має право на одержання необхідної, доступної та достовір­ної інформації про товари, (роботи, послуги). Ця інформація повинна містити:

- назву нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати товар;

- перелік основних властивостей товарів, а щодо продуктів харчування - їхній склад;

- ціну та умови придбання товару (роботи, послуги);

- дату виготовлення;

- гарантійні зобов'язання виробника;

- правила та умови ефективного викорис­тання товару (робіт, послуг);

- термін придатності товару;

- найменування та адресу виробника.

Коли йдеться про товари (роботи, послуги), я(а підлягають обов'язковій сертифікації, спо­живачеві повинна надаватись інформація про їх сертифікацію (знак відповідності Держстан­дарту України).

Стосовно товарів (робіт, послуг), які за пев­них умов можуть бути небезпечними для жит­тя, здоров'я покупця чи його майна, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний до­вести до відома споживача інформацію про можливі наслідки їх впливу (застереження на кшталт «Берегти від дітей» тощо). Вона по­винна міститись на технічній документації, яка додається до товару, етикетці, а також марку­ванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів.

Щодо харчових продуктів, товар, який реалізується через роздрібну торгівлю повинен мати на етикетках (упаковці), викладені в доступній для сприйняття формі, такі дані:

- назву харчового продукту;

- масу(об'єм);

- склад. включаючи перелік використаних в процесі виготовлення інших продуктів хар­чування, харчових добавок, барвників тощо;

- калорійність;

- дату виготовлення;

- термін придатності та умови зберігання;

- найменування та адресу виробника.

Українська Асоціація споживачів була створена у 1989 році за ініціативою профспілок. У 1992 році за підтримки Української Асоціації споживачів був створений Державний Комітет України у справах захисту прав споживачів. Українська Асоціація споживачів сформувалася як громадська організація, що об’єднує тисячі добровольців і сотні фахівців і завдяки цьому відіграє вагому роль у громадському житті України. Державні та громадські організації виконують такі функції: просвітництво, інформація, правова допомога, незалежна експертиза, контроль за роботою підприємств торгівлі та побуту, здійснення рейдів та перевірок. Проводяться перевірки наявності сертифікатів відповідності, у випадку систематичної реалізації недоброякісних товарів може бути прийнято рішення про вилучення цих товарів, припинення діяльності торговельного підприємства.

Спілки споживачів проводять судові процеси на захист прав споживачів, відкривають лабораторії незалежної експертизи, які перевіряють наявність шкідливих речовин у товарах; випускають спеціальні газети, журнали, публікують статті в інших засобах інформації. У всесвітній День споживача (15 березня) проводяться акції по захисту його прав, відкриваються виставки недоброякісних товарів з ціллю антиреклами. Експонати поповнюються самими споживачами. В Україні працює Міжнародне агентство споживацької інформації, Міжнародна школа конс’юмеризму в Одесі.

У 2002 році Президент України підписав Указ ”Про заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів”, яким передбачено створення нових структур – міжвідомчої ради, а також Українського центру з проблем захисту прав споживачів.

Форми захисту прав виробників:

1. Антимонопольне регулювання з боку держави, що здійснюється на основі законодавства про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції:

· обмеження Антимонопольного комітету на утворення об’єднань;

· підтримка малого бізнесу, альтернативних підприємств;

· утворення інформаційної мережі у сфері попиту та пропозиції.

2. Антидемпінгові процедури, що запроваджуються з метою підтримки вітчизняного виробника.

3. Захист права власності, що здійснюється на основі господарського права. Право власника захищається такими документами як свідоцтво про власність, договір купівлі-продажу, орендний (лізинговий) договір.

При порушенні договору одна із сторін має право звернутись до суду з позовом про компенсацію.

Особливі форми захисту ідей:

· патенти на винаходи;

· авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

· ліцензійна угода - це договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти та інші нематеріальні активи.

· свідоцтва на товарні знаки, торгові марки, найменування місця походження товару, фірмове найменування тощо);

· форми захисту продукції від підробки, зокрема голографічні елементи захисту.

Підсумки теми

У ринковій системі господарювання застосовують два типи договорів: установчі та підприємницькі.

Установчий (засновницький) договір – це письмовий документ, який засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб відносно заснування нового підприємства.

Підприємницький договір – документ, що відображає угоду сторін (партнерів) відносно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької діяльності. Договір опосередковує відносини у процесі праці, виробництва і реалізації продукції або надання різноманітних послуг.

Підприємницькі договори класифікуються за сферами діяльності, у тому числі купівлі-продажу, оренди, підрядних послуг (наприклад аудиторських, юридичних, рекламних), трудових відносин, страхування, кредитування, зовнішньоекономічної діяльності (закупівлі за імпортом, поставки за експортом).

Підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись у різноманітних напрямках, кожний з яких охоплює певні конкретні форми співробітництва. Основними напрямками співробітництва партнерів можна вважати сферу виробництва, сферу товарообміну, торгівля та співробітництво у сфері фінансів.

Основним напрямом компенсації браку ресурсів у підприєм­ницькому секторі є самоорганізація та кооперування суб'єктів. Під­приємництва на соціально-політичній (громадські об'єднання під­приємців, громадсько-політичні рухи та їх парламентське представ­ництво) і економічній (підприємницькі мережі, кредитні та збутові кооперативи тощо) засадах.

Рада об'єднань підприємців України при Урядовому комітеті економічного розвитку є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при урядовому комітеті й утворена з метою залучен­ня об'єднань підприємців до опрацювання проектів актів законо­давства з питань підприємницької діяльності, забезпечення відкри­того прийняття рішень в економічній сфері та організації зворот­ного зв'язку між суб'єктами підприємництва та органами виконав­чої влади.

Значна частина вітчизняних підприємств знаходиться в стані глибокого, але прихованого банкрутства. Перш ніж проводити процедуру банкрутства чи санації, необхідно виявити, чи знаходиться підприємство у неблагополучного стані та встановити причини, що сприяють розвитку кризової ситуації.

Реструктуризація – процес здійснення заходів, спрямованих на зміну виробничо-господарської та управлінської структури підприємств, а також форми власності та організаційно-правового статусу.

Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується.

Економічна безпека підприємства – це такий стан ресурсів і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Система захисту прав споживачів спирається на відповідне законодавство і включає державні структури та громадські організації.

Формами захисту прав виробників є відповідні державні заходи, господарське законодавство, спеціальні документи та елементи захисту.

Література для самостійного поглибленого вивчення теми: 1,2,3,5,9,10,19.