Підсумки теми.

Сучасна наука визначає підприємництво як самостійне організаційно-господарське новаторство з метою отримання прибутків та реалізації власної мети. Розрізняють виробниче, комерційне, фінансове та інформаційне підприємництво.

Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, юридичні особи всіх форм власності, а також об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в України.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Певні види діяльності можуть здійснювати лише державні підприємства, а окремі види діяльності потребують спеціального дозволу (ліцензії).

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійний умов. Строк дії ліцензії не може бути меншим ніж три роки.

До інструментів, або методів державного регулювання підприємництва, належать: фіскальні (податково-бюджетна система); монетарні (кредитно-грошове регулювання); цінове регулювання; зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

Елементами зовнішнього середовища підприємництва є географічне, демографічне, соціально-культурне, екологічне, технологічне, правове, економічне, політичне, міжнародне, інституційне середовище.

>Основними функціями підприємництва за напрямками діяльності є фінансова, кадрова, матеріально-технічного постачання та технічного забезпечення, виробнича, маркетингова. Модель підприємництва складається з макросередовища та мікросередовища.

Література для самостійного поглибленого вивчення теми:1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,20.