Тема 8. Способи та порядок приватизації

Питання теми

1. Мета, суб’єкти та об’єкти приватизації.

2. Способи та порядок приватизації.

3. Методика оцінки вартості майна підчас приватизації

1. Мета, суб’єкти та об’єкти приватизації.

Приватизація - це перетворення державної власності у приватну (в вузькому сенсі), перетворення державної власності в інші форми власності (у широкому сенсі).

Змісту цього процесу більше відповідає термін “роздержавлення” (перетворення державної власності в недержавну).

Приватизація регулюється законами “Про приватизацію майна державних підприємств” (1992 р.); “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (1992 р.); Указом “Про корпоратизацію підприємств” (1993 р.), Державними програмами приватизації на кожний рік.

Відповідно до законодавства, приватизація - це відчуження майна, що знаходиться у загальнодержавній та комунальній власності на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Мета приватизації - створіння ефективної ринкової економіки за рахунок:

1) формування недержавних власників (реальних господарів, середнього класу);

2) розвитку конкуренції та обмеження монополізму;

3) структурної перебудови економіки;

4) залучення інвестицій у підприємства, що приватизуються.

Принципи приватизації:

1. Законність і рівність прав громадян України.

2. Надання пільг членам трудових колективів підприємств, що приватизуються.

3. Безоплатна передача частки державного майна кожному громадянину України.

4. Дотримання антимонопольного законодавства.

5. Повне інформування громадян про всі дії щодо приватизації.

Суб’єктами приватизації є:

1. Продавець - державні органи приватизації (Фонд державного майна та його регіональні відділення).

2. Покупці - юридичні та фізичні особи України та інших держав. Не можуть бути покупцями: органи державної влади та управління; працівники фонду державного майна; юридичні особи, у яких частка державної власності перевищує 25%.

3. Посередники - це довірчі товариства, інвестиційні фонди та компанії, консалтингові, брокерські компанії.

Об’єкти приватизації:

· майно підприємств або їх підрозділів, які є цілісними майновими комплексами;

· незавершене будівництво;

· частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств.

Приватизації не підлягають:

- майно органів державної влади і управління, збройних сил, служби національної безпеки, митних органів, правоохоронних органів;

- золотий і валютний фонди, державні матеріальні резерви;

- підприємства, що виготовляють грошові знаки;

- національні культурні та історичні цінності, надра, водні ресурси;

- об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету;

- підприємства, що виготовляють наркотичні речовини, зброю, вибухові речовини;

- атомні електростанції та ін.

Ці підприємства, що не підлягають приватизації, називаються казенними.

Конкретний перелік об’єктів, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України.

Об’єкти приватизації класифікуються за такими групами:

гр. А - об’єкти малої приватизації, вартість основних фондів яких не перевищує 1 млн.грн.;

гр. Б,В - середні та великі об’єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн.грн. до 170 млн.грн.;

гр. Г - об’єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн.грн., а також підприємства, що займають монопольне становище; об’єкти військово-промислового комплексу; об’єкти, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій;

гр. Д - об’єкти незавершеного будівництва, майно ліквідованих підприємств, підприємств-банкрутів;

гр. Е - підприємства змішаної форми власності, частка майна яких належить державі;

гр. Ж - об’єкти освіти, охорони здоров’я, культури, мистецтва та преси, фізичної культури та спорту, телебачення та радіомовлення.

2. Способи та порядок приватизації.

Способи приватизації можна об’єднати в такі групи:

1) викуп державного майна (трудовими колективами, орендарем, товариством покупців або фізичною особою);

2) продаж на аукціоні або за конкурсом (комерційним або не комерційним);

3) продаж акцій відкритих акціонерних товариств (акціонування).

 Перший спосіб – викуп - не передбачає конкуренції покупців і полягає у прямій передачі права власності на основі попередньо установленої ціни.

Пріоритет - за членами трудового колективу, орендарем.

Порядок приватизації наступний:

1. Фонд державного майна щомісячно складає перелік об’єктів приватизації.

2. Для спільної участі у приватизації працівники підприємства засновують товариство покупців (якщо на загальних зборах більшість голосувала за викуп) та подають заяву на приватизацію. Якщо заява не надійшла, об’єкт продається на аукціоні або за конкурсом.

3. Створюється комісія по приватизації, складається акт оцінки майна, план приватизації, договір купівлі-продажу та акт передачі майна.

4. Створюється та реєструється новий суб’єкт підприємницької діяльності.

Продаж на аукціоні або за конкурсом - це конкурентні способи приватизації.

Продаж об’єктів на аукціоні полягає у прямій передачі права власності покупцю, який запропонував у процесі торгів найбільшу ціну.

Продаж за некомерційним конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта.

Продаж за комерційним конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну.

Порядок проведення аукціону та конкурсу наступний.

Публікується інформація про об’єкт приватизації не пізніше ніж за 30 днів до проведення аукціону (конкурсу).

Повідомлення повинно містити такі відомості:

· назву об’єкта та його місцезнаходження;

· обсяг і номенклатуру продукції;

· кількість і склад робочих місць;

· баланс активів і пасивів, рентабельність за останні 3 роки;

· відомості про будівлю і земельну ділянку;

· початкова ціна та умови продажу;

· сума застави (для реєстрації учасників - 10% ціни), які після аукціону повертається;

· термін подачі заяви (за 3 дня для аукціону, за 7 днів - для конкурсу);

· час і місце проведення аукціону (конкурсу).

Після проведення обов’язково публікується інформація про результати продажу об’єкта.

Продаж об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється при наявності не менше двох покупців.

Порядок проведення аукціону.

Покупці подають заяви та отримують білети учасників.

Аукціон проводить ведучий (ліцітатор). Він описує об’єкт та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни. Учасники піднімають білети з номерами та називають свою ціну (або ціну називає ліцітатор). Якщо протягом трьох хвилин після оголошення не буде запропонована більш висока ціна, ліцітатор одночасно з ударом молотка оголошує про придбання об’єкта особою, що запропонувала найвищу ціну. Якщо не виявилось покупців, ліцітатор має право знизити ціну до 30%. Якщо після зниження ціни об’єкт не вдається продати, торги припиняються.

Порядок проведення конкурсу:

Відбір покупців здійснює конкурсна комісія, яка включає фахівців, експертів, представників органів влади. Вона створюється органом приватизації у кількості від 5 до 9 чоловік. Комісія визначає умови конкурсу: початкову ціну, вимоги щодо захисту навколишнього середовища, збереження спеціалізації (профілю) підприємства та ін.

Для участі у конкурсі покупець подає у комісію заяву, відомості про покупця, ціну, план подальшої експлуатації об’єкта. Конкурсна комісія розглядає заяви і визначає склад учасників конкурсу.

Конкурс здійснюється у два етапи. На першому етапі оголошується попередній переможець конкурсу, а інформація про його пропозиції доводиться до всіх учасників. Якщо протягом 5 днів від них не надійшло додаткових пропозицій, переможець оголошується остаточним. При наявності інших пропозицій проводиться додаткове засідання комісії по визначенню переможця. Засідання комісії є закритими, рішення приймаються 2/3 голосів. Ціна продажу визначається у ході конкурсу, але не може бути нижчою 70% початкової.

Після визначення покупця укладається договір купівлі-продажу, після сплати - акт передачі майна. Далі проводиться реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності.

 Продаж акцій відкритого акціонерного товариства.

Порядок приватизації наступний:

1. Рішенням органа приватизації державне підприємство перетворюється у відкрите акціонерне товариство, всі акції якого належать державі. Засновником акціонерного товариства є органи виконавчої влади (Міністерства), які уповноважені управляти майном.

2. Створюється комісія з приватизації, яка складає акт оцінки майна, статут акціонерного товариства.

3. Для управління акціонерного товариства створюється наглядова рада, до якої входять представники засновника, банку, трудового колективу та органа приватизації. Головою правління призначається керівник підприємства (директор). Форма власності поки ще не змінюється.

4. Комісія з приватизації складає план розміщення акцій. План розміщення акцій включає пільгову і відкриту продаж акцій. Права на пільгове придбання акцій мають працівники підприємства та прирівняні до них особи (до 1,5 вартості сертифіката), а керівництво підприємства - на додаткове придбання акцій за номінальною вартістю (до 5% статутного фонду). Решта акцій поступає у відкритий продаж на конкурсній основі (всім бажаючим) за сертифікати та гроші.

5. Акції передаються державному органу приватизації, який здійснює їх продаж через центри сертифікатних аукціонів за приватизаційні папери, компенсаційні сертифікати або гроші. Покупці оформлюють заяви, де указується кількість акцій та максимальна ціна. За співвідношенням кількості заяв і акцій визначається конкурсна ціна акції.

Масштаби і способи проведення приватизації щорічно визначаються державними програмами приватизації.

На початковому етапі приватизація державного майна проводилась переважно шляхом викупу трудовими колективами за безцінь. В результаті не були створені рівні умови для одержання частини майна усіма громадянами, не дотримувалась соціальна справедливість.

Останнім часом малі об’єкти (гр. А) приватизуються переважно шляхом продажу на аукціоні або за конкурсом, середні і великі підприємства (гр. Б, В, Г) - шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства. На даний час практично завершена мала приватизація.

Таблиця 1. Кількість об’єктів, які змінили форму власності, за способами приватизації

 

Спосіб приватизації	1992-2001	У тому числі 2001 р
Всього , у тому числі шляхом	77826	6048
викупу об’єкта приватизації	33297	3483
викупу за альтернативним планом приватизації	449	13
викупу майна, зданого в оренду	14828	859
продажу на аукціоні	12085	1398
продажу за некомерційним конкурсом	2145	58
продажу за комерційним конкурсом	4048	141
продажу акцій відкритих акціонерних товариств	10339	96
продажу за конкурсом з відстрочкою платежу	5	-

 

Кошти, що одержані від приватизації, використовуються на технічне переозброєння приватизованих підприємств (пільгове кредитування), створіння робочих місць, розвиток інфраструктури ринку, відшкодування втрат, пов’язаних з приватизацією, на відрахування до бюджету для погашення боргів.

Таблиця 2. Вартісні показники ходу реформування власності об’єкті за класифікаційними групами у 2001 році, млн.грн.

 

Показник	Всього	У тому числу по об’єктах груп
		А	В,Г	Д	Ж
Кількість об’єктів, одиниць	6048	5091	107	676	174
Облікова кількість працівників, осіб	177855	2225	175313	83	234
Вартість майна, що підлягає приватизації	6246,6	333,3	5872,4	25,3	15,6
Залишкова вартість основних засобів	5272,5	121,4	5135,5	0,6	15,0
Очікуване надходження коштів від продажу об’єктів	378,7	341,8	1,1	24,4	11,4
Вартість акцій, що плануються до продажу	3014,1	0,2	3013,9	-	-

 

За даними Держкомстату, в період з 1992 р. по 2001 р. державну форму власності в Україні змінили 77826 об'єкти, комунальну - 55049 об'єктів. За результатами діяльності в І кв. 2001 р. збитково працювало 66% реформо­ваних підприємств. Обсяг промислової продукції у 2000 р. на приватних підприємствах в Україні становив 0,3%, на підприємствах колективної форми власності - 75,0%.

Розпилення акцій між дрібними акціонерами не сприяє появі стратегічного інвестора, не створює можливості для додаткових інвестицій (більшість акціонерів тільки ждуть дивідендів, не вкладаючи додаткові капітали). Стратегічними інвесторами вважаються юридичні особи, які бажають придбати контрольні пакети акцій акціонерного товариства та приймають зобов’язання щодо додаткового інвестування. Останнім часом програмами приватизації передбачається продаж пакетів акцій за некомерційними конкурсами під інвестиційні зобов’язання.

В країнах Східної Європи мала приватизація зайняла 1-2 роки, завершена вона в ряді країн СНГ (Казахстан, Молдова). В Україні приватизація затягнулась на тривалий період.

Незадовільний інвестиційний клімат, відсутність ефективних платоспро­можних структур, погане становище великих державних підприємств зумов­люють труднощі з їх приватизацією. Слід визнати, що значну частину підприємств приватизовано (див. рис. 1), проте приватна, власність поки не набула ознак сталого та вагомого соціально-економічного явища в економіці країни і не може відігравати провідну роль в економічних процесах, забезпе­чуючи вирішення нагальних соціальних проблем.

 

1 - електроенергетика;

2 - паливна промисловість;

З - чорна металургія;

4 - хімічна та нафтохімічна промисловість;

5 - машинобудування та металообробка;

6 - деревообробна та целюлозно-паперова промисловість;

7 - промисловість будматеріалів;

8 - легка промисловість;

9 - харчова промисловість;

10 - транспорт; 11 - будівництво.

Рис. 1. Хід приватизації великих та середніх підприємств в основних галузях економіки України станом на 1 вересня 2001 р.

3. Методика оцінки вартості майна під час приватизації

Методика оцінки вартості майна під час приватизації визначена постановою Кабінету Міністрів України. Відповідно до цієї Методики оцінюються цілісні майнові комплекси, у тому числі їх необоротні та оборотні активи, індивідуально визначене майно, частки, паї, акції, у тому числі пакети акцій, об’єкти незавершеного будівництва, а також будь яке інше майно, що належить державі або господарському товариству, в якому держава володіє часткою не менше 25% статутного фонду.

Цілісний майновий комплекс – об’єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються в установленому порядку в самостійні об’єкти з подальшим складанням розподільного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні підприємства.

Індивідуально визначене майно – інвентарні об’єкти або групи інвентарних об’єктів та інше окреме майно, що може реалізуватися способами, визначеними законодавством, як окремий самостійний об’єкт.

Порядок проведення оцінки вартості майна наступний.

1.Утворення державним органом приватизації інвентаризаційної комісії та проведення попередньої інвентаризації необоротних та оборотних активів.

2. Відбір державним органом приватизації на конкурентних засадах експерта та проведення експертної оцінки активів.

3. Проведення державним органом приватизації рецензування матеріалів експертної оцінки та усунення експертом зауважень державного органу.

4. Складання передавального балансу та акта оцінки вартості майна.

Проведення експертної оцінки майна регулюється вимогами та положеннями (національними стандартами) експертної оцінки, нормативними актами Фонду державного майна. У випадках, не врегульованих законодавством, експертна оцінка проводиться на основі принципів та правил, визначених міжнародними стандартами оцінки. Роз’яснення з питань експертної оцінки майна надається Фондом державного майна.

В основу експертної оцінки майна, у тому числі цілісних майнових комплексів, покладаються загальновідомі в світовій практиці базові принципи. Враховуються фактори попиту і пропонування на аналогічні об’єкти, ліквідності, впливу зовнішнього середовища та наявності ринків збуту продукції; ризики, пов’язані з діяльністю об’єкта оцінки, отриманням прибутків та інвестуванням коштів для його придбання; ступінь контролю над бізнесом, що є об’єктом оцінки; поточна та прогнозована прибутковість діяльності тощо.

Для проведення експертної оцінки майна використовуються такі загальновідомі методичні підходи:

- витратний (майновий);

- підхід, що базується на капіталізації доходів (пряма капіталізація доходу та дисконтування майбутніх грошових потоків);

- порівняльний (аналогів продажу).

Використання зазначених підходів та вибір виду вартості грунтується на визначеній меті оцінки, яка залежить від способу відчуження майна, що є об’єктом оцінки. Вибір підходів до оцінки та вид вартості майна, що визначається, обов’язково обгрунтовуються експертом у звіті про експертну оцінку майна. Під час проведення експертної оцінки майна експертом використовуються кілька підходів з подальшим узагальненням результатів оцінки, отриманих з їх використанням. Неможливість або недоцільність застосування певного підходу експертом також обгрунтовується у звіті.

За зверненнями правоохоронних органів у разі виникнення потреби у визначенні збитків, завданих державі, оцінка майна проводиться у порядку, способами та з використанням термінології, що були визначені законодавством на дату оцінки, станом на яку завдано збитки.

До переліку майна, що включається у сукупну вартість цілісного майнового комплексу, включаються:

необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активі, інші необоротні активи);

оборотні активи (запаси, векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками та інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи);

витрати майбутніх періодів.

З метою визначення чистої вартості цілісного майнового комплексу сукупна вартість цілісного майнового комплексу зменшується на суму:

забезпечення наступних витрат і платежів;

довгострокових зобов’язань.

Чиста вартість цілісного майнового комплексу визначається за формулою:

 

де - вартість необоротних активів;

- вартість оборотних активів;

- вартість витрат майбутніх періодів;

- вартість забезпечень наступних витрат і платежів;

 - вартість довгострокових зобов’язань;

- вартість поточних зобов’язань.

Розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється на базі державного підприємства визначається за формулою:

 

де - вартість державного житлового фонду;

- вартість об’єктів, що не підлягають приватизації;

- вартість об’єктів, щодо яких законодавством встановлений особливий режим приватизації;

- додаткова вартість державного майна, яка отримана в результаті застосування заходів фінансової реструктуризації. В разі від’ємного значення показника він вираховується з чистої вартості цілісного майнового комплексу.

 

Підсумки теми

Приватизація - це перетворення державної власності у приватну (в вузькому сенсі), перетворення державної власності в інші форми власності (у широкому сенсі).

Мета приватизації - створіння ефективної ринкової економіки

Об’єкти приватизації: майно підприємств або їх підрозділів, які є цілісними майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських

Об’єкти приватизації об’єднуються в групи: А,Б,В,Г,Д,Е,Ж.

Способи приватизації:

1) викуп державного майна (трудовими колективами, орендарем, товариством покупців або фізичною особою);

2) продаж на аукціоні або за конкурсом (комерційним або не комерційним);

3) продаж акцій відкритих акціонерних товариств (акціонування).

Продаж за некомерційним конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта.

Продаж за комерційним конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну.

Методика оцінки вартості майна під час приватизації визначена постановою Кабінету Міністрів України, відповідно до якої оцінюються цілісні майнові комплекси, у тому числі їх необоротні та оборотні активи, індивідуально визначене майно, частки, паї, акції, у тому числі пакети акцій, об’єкти незавершеного будівництва, а також будь яке інше майно, що належить державі або господарському товариству, в якому держава володіє часткою не менше 25% статутного фонду.