3. Зміст засновницьких документів та їх підготовка.

До засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб, без яких неможливо заснувати фірму, належить статут та установчий(засновницький) договір. Створення малих підприємств, товариств, асоціацій, об’єднань підприємств та інших підприємницьких структур неможливе без цих основних документів. Для тих, хто створює приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу, необхідним документом є статут підприємства, а для підприємств із колективною формою організації бізнесу (товариства, об’єднання підприємств тощо) необхідні статут та установчий договір. Статут є обов’язковим для товариства з обмеженою, додатковою відповідальністю, акціонерного товариства, державного підприємства.

Засновницькі документи – не проста формальність, а проект вашої майбутньої справи.

Статут підприємства – це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства та розподілу прибутку, порядок реорганізації та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи. Статут підприємства – це його мала конституція, його основний закон.

Завдання статуту – дати найбільш повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного суб’єкта підприємницької діяльності, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування та розпорядження його коштами і прибутком. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, як правило, складається з таких розділів (статей).

1. Найменування та місцезнаходження фірми.

2. Загальні положення.

3. Предмет, цілі та напрями діяльності фірми.

4. Юридичний статус фірми.

5. Майно фірми.

6. Фонди фірми.

7. Виробничо-господарська діяльність.

8. Зовнішньоекономічна діяльність.

9. Прибуток фірми та його розподіл.

10. Відшкодування збитків.

11. Органи управління та контролю фірми.

12. Організація та оплата праці.

13. Компетенція та повноваження органів трудового колективу.

14. Облік та звітність.

15. Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація).

Всі ці розділи мають міститися у статутах усіх видів підприємств, незалежно від їх організаційних форм власності. Разом із тим, деякі розділи можуть об’єднуватися, а "наповнення" цих розділів конкретними положеннями залежить від виду підприємства, вимог та бажань власників-засновників. Статут затверджується власниками підприємства.

Організація підприємства, якщо осіб, які бажають його заснувати, дві або більше, починається з розробки та прийняття установчого договору. Установчий договір – це угода (договір), яка укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.

В установчому договорі визначаються предмет угоди, назва та юридична адреса підприємства (фірми), статутний фонд, відповідальність засновників та інші умови функціонування підприємства (фірми). Зміст установчого договору – об’єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому головним для установчого договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру. Все це визначає відповідну структуру установчого договору, який містить такі розділи.

1. Преамбула.

2. Загальні положення договору.

3. Предмет договору.

4. Назва та місцезнаходження фірми.

5. Юридичний статус фірми.

6. Статутний фонд. Вклади учасників (засновників).

7. Права і обов’язки учасників (засновників).

8. Управління фірмою.

9. Майно фірми. Розподіл прибутку.

10. Порядок виходу зі складу учасників.

11. Форс-мажор.

12. Розв’язання суперечок.

13. Умови припинення (розірвання) договору.

14. Умови та строки набуття договором чинності.

15. Інші умови.

Установчий договір набирає сили з моменту його підписання всіма засновниками (учасниками) підприємства. Статут підприємства уявляє собою подальшу деталізацію положень, що містяться в установчому договорі. До Статуту можуть додаткового включатися положення, пов’язані з:

1) особливостями діяльності підприємства;

2) про трудові взаємовідносини, які виникають на основі членства;

3) про компетенцію трудового колективу, орган, що репрезентує його інтереси (рада трудового колективу, профспілковий комітет);

4) про повноваження, порядок утворення та структуру органа управління;

5) про товарний знак та ін.

Засновницькі документи – важливий атрибут підприємницького бізнесу. Вони підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професійного підходу до укладання. Таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Але, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, можна провести цю роботу самостійно.

Процес укладання засновницьких документів передбачає:

· підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;

· попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;

· збирання й узагальнення необхідних матеріалів;

· створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;

· юридичні й економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;

· підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають:

· питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;

· проекти найменування фірми та її юридичну адресу;

· склад засновників;

· строки розробки засновницьких документів;

· вибори керівних органів фірми та інші організаційні питання.

Рішення зборів оформлюються протоколом, який підписують усі засновники. У разі позитивного рішення підприємство вважають заснованим. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статус та установчий договір підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідну кількість примірників, їх засвідчує державний нотаріус після чого їх подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підприємство (фірма) отримує право на функціонування. Зразки установчих документів наведені в додатку.

Принципи розробки найменування підприємства

Найменування вказується в засновницьких документах підприємства і повинно містити зазначення виду підприємства (приватне, товариство, акціонерне товариство, державне), для повних і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників та інші необхідні відомості (наприклад, завод, фабрика, майстерня та ін.).

Багато хто вважає це питання не важливим. Однак по мірі розвитку ринку найменування стає важливою проблемою. Не дарма засновники закордонних фірм оголошують конкурси та сплачують великі гроші за влучну назву.

Виходячи з практики, сформульовані принципи розробки назви підприємства.

1. Незмінність назви. Тому що до назви звикають, вона міцно утримується у пам’яті. Це полегшує ділові контакти. Неможливо уявити, щоб усесвітньо відомі фірми “Дженерал моторс”, “Пежо”, “Рено”, “Мицубісі”, ІВМ раптом перейменували.

Який приклад перейменування можна навести: Gold Star — LG, але була необхідна міцна реклама, щоб переломити звичку споживачів до старої назви.

2. Асоціації з продукцією, що випускається. Бажано, щоб назва підприємства пов’язувалась у людей з характером його діяльності, продукцією та іншими характерними рисами. Вдало підібрана назва сприяє створінню оригінальної емблеми, товарного знака підприємства.

Наприклад, Автозаз, Інкомбанк.

Належить уникати надмірної жорсткості у визначенні характеру діяльності, тому що він може змінитися, наприклад, внаслідок диверсифікації.

3. Назва повинна бути стислою, естетичною; бути такою, щоб шляхом заміни літер, їх перестановлення або додавання його не можна було трансформувати у хибну назву, що привело б до падіння престижу фірми.

Обережність потрібна і при використанні абревіатури.

4. Застосовувати у назвах іноземні слова тільки тоді, коли немає еквіваленту у мові даної країни.

5. Прийнятність назви для іноземців. Вона не повинна нагадувати нецензурні, неприємні на слух слова чи поняття, які не сприяють авторитету фірми.