Альфред Маршалл

(1842-1924)

Професор Кембриджського університету.

„Принципи економіки”.

1.Ціноутворення

Пропонує компромісний варіант визначення ціни – витратами виробництва і граничною корисністю. Ціна, яку згоден заплатити споживач, визначається граничною корисністю. Ціна, яку призначає виробник, залежить від витрат виробництва. Поєднує ці дві ціни ціна рівноваги, під якою розуміється максимальна ціна споживача і одночасно мінімальна ціна виробника.

Процес установлення рівноважної ціни

 

„Принцип витрат і принцип кінцевої корисності, без сумніву, є складними частинами одного загального закону попиту і пропонування; кожний з них можна порівняти з одним із лез ножиць”.

2.Еластичність попиту

Досліджує різні групи товарів і зазначає різну реакцію споживачів у відповідь на зміну ціни. Це і є цінова еластичність попиту за А.Маршаллом.

3.Вводить до наукового обігу терміни:

а) Квазірента – прибуток, який одержується за рахунок використання особливого або унікального неприродного (штучного) блага.

б) Рента споживача – прибуток, який одержує споживач внаслідок того, що купує товари за ринковою ціною, а не за цінами попиту.

4.Закони віддачі факторів виробництва

Розглядає механізм динаміки витрат виробництва в залежності від змін масштабів випуску продукції і виводить закони:

а) постійної віддачі;

б) зростаючої віддачі;

в) падаючої віддачі.

5.Короткий і довгий періоди в економіці

Вводять поняття короткого і довгого періоду при урахуванні часових впливів на господарську діяльність.

6.Кількість теорій грошей

Висунув один з варіантів кількісної теорії грошей:

, де

M – грошова маса;

p – загальний рівень цін;

y – обсяг ВНП;

k – коефіцієнт, що виражає частку готівкових грошей на руках споживачів, які не вкладено в цінні папери і не витрачено на споживання.

Математична школа

Економісти-математики будують свої теоретичні методи на основі синтезу уявлень про граничну корисність, граничну продуктивність і теорію попиту і пропонування. Як інструмент економічних досліджень використовується апарат математики і здійснюється перша спроба опису ринку конкуруючих товаровиробників як замкненої системи кількісних взаємозалежностей. Математичною школою створюється теорія загальної рівноваги і ординалістський варіант теорії граничної користі.

Вільям Стенлі Джевонс

(1835-1882)

Англійський економіст.

„Теорія політичної економії”.

1.Предмет політичної економії – пошук шляхів максимальної корисності. „Насолода і страждання, без сумніву, дві кінцеві основи економічного розрахунку... збільшити в максимальному ступені насолоду – така проблема політичної економії”.

2.Гранична корисність. Не підлягає кількісному виміру, а лише проявляється в ринкових цінах споживачів товарів, послуг і факторів виробництва.

3.Закон байдужності

„На одному і тому ж вільному ринку в один і той же момент не може існувати дві різні ціни на один і той же вид продукції”.

4.Рівновага споживача в обміні:

 , де

MUx, MUy – граничні корисності благ х і у;

Px, Py – ціни благ х і у.

5.Загальна економічна рівновага

загальна рівновага виражається рядом співвідношень, які пов’язують пропорції обміну, цін, граничної корисності і продуктивності. Умова рівноваги:

 , де

Q – кількість товару;

W – цінність одиниці товару;

C – витрати на виробництво одиниці товару;

Pz – продуктивність праці у виробництві одиниці товару;

x,y – товари.

„Кількості обмінюваних товарів прямопропорційні продуктивності витраченої праці і обернено пропорційні цінностям цих товарів і питомим витратам виробництва так же, як і їх граничним корисностям”.

Френсіс Еджуорт

(1845-1926)

Професор економіки Оксфордського університету.

„Математична психіка”.

1.Умова рівноваги виробника:

Зростання обсягів виробництва вигідно продовжувати до тих пір, доки граничний виторг не вирівняється з граничними витратами:

 , де

MR – граничний виторг;

MC – граничні витрати.

2.Гранична норма заміщення (субституції)

Уводить термін граничної норми заміщення благ одне одним (MRS) і доводить, що MRS одного блага іншим дорівнює відношенню граничних корисностей даних благ:

3.Рівновага в обміні

Розглядаючи проблеми встановлення рівноваги на товарних ринках, довів, що всі учасники обміну не сприймають ринкову ціну як дану, а здійснюють ряд заходів, намагаючись одержати максимальну вигоду від існування різних цін на одному і тому ж ринку. І чим більше суб’єктів діє в межах ринку, тим імовірніше, що ціна встановиться на єдиному рівні, який виражає єдину ринкову цінність даного блага. Ця закономірність отримала назву „Теорема еквівалентності Еджуорта” в процесі доведення якої було висунуто поняття „контрактної кривої” і „кривої байдужості.

Леон Вальрас

(1834-1910)

Професор економіки Лозанського університету.

„Елементи чистої політичної економії”.

1.Створив першу математичну модель загальної ринкової рівноваги

Передумови моделі:

1. Вільна конкуренція.

2. Вільна досконала інформація

3. Миттєве пристосування цін до змін в ринковому середовищі.

4. Жорстка технологія і технічний зв’язок між витратами і випуском продукції.

Всі економічні суб’єкти діляться на дві групи:

а) власники виробничих послуг – продають фактори виробництва і купують споживчі товари;

б) підприємці – продають товари і купують фактори виробництва.

Таким чином, в економіці існує тісний взаємозв’язок товарного ринку і ринку ресурсів, рівновага на яких – „це стан, за яким ефективне пропонування і ефективний попит на виробничі ресурси урівноважується на ринок послуг, ефективний попит і ефективне пропонування урівноважується на ринку продуктів і, нарешті, ціна продажу продуктів урівноважується з витратами виробництва, вираженими у виробничих послугах”.

Модель рівноваги:

1. Попит на і-тий кінцевий продукт є функція всіх цін:

 ; і=1...m

2. Пропонування j-того фактора залежить від системи цін:

 ; j=1…m

3. Ціна продукту дорівнює витратам виробництва:

 ; j=1...n

4. Попит на фактори виробництва дорівнює їх пропонуванню:

 ; i=1...m

5. Оскільки при будь-яких Pi,di,Sj,Ij, які задовольняють умови 3 і 4 має місце:

 ; (1)

то встановлюється рівновага попиту і пропонування.

(1) – n – фактори виробництва;

m – кінцеві продукти;

i – одиниця кінцевого продукту;

aij – одиниця фактору виду j;

di – попит на продукт і;

Sj – пропонування фактора j.

Вільфредо Парето

(1848-1923)

Професор економіки Лозанського університету.

„Підручник політичної економії”.

1.Порядкова гранична корисність

Вважає, що гранична корисність не підлягає кількісному виміру. Споживач може лише визначити, чи приносить йому дана комбінація благ меншу, більшу чи таку ж величину корисності у порівнянні з іншою комбінацією цих благ. Однакові за порядком набори описує крива байдужості.

2.Загальна економічна рівновага

Виводить п’ять умов, які характеризують стан загальної економічної рівноваги:

- урівноважені за цінами граничні корисності рівні для всіх суб’єктів;

- для будь-якого суб’єкта сума доходів дорівнює сумі витрат;

- кількість товарів до встановлення рівноваги і після неї однакова;

- ціни товарів дорівнюють витратам виробництва;

- запас виробничих благ є величина дана і використовується повністю.

3.Критерій стійкої рівноваги (оптимум Парето)

„Рівновага буде стійкою, коли неможливо покращити положення кого-небудь з учасників обміну без того, щоб не погіршити положення хоча б одного з інших”.